Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/33670/23 пров. № А/857/5531/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді:Носа С.П.;
суддів:Ніколіна В.В., Мікули О.І.;
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 140/33670/23 (суддя Смокович В.І., м. Луцьк) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
10 листопада 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся у Волинський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення командира Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 , оформлено листом №642/6218, яким визнано відсутність підстав для звільнення з військової служби позивача згідно підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а рапорт визнано таким, що не підлягає задоволенню. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону з урахуванням Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення).
Позивач свої вимоги обгрутовує тим, що 31 серпня 2023 року подав рапорт про звільнення зі служби разом із підтверджуючими документами. Однак командуванням військової частини розглянувши рапорт позивача 14 вересня 2023 року було скеровано переписати рапорт в іншій формі. В подальшому ОСОБА_1 03 жовтня 2023 року було надано відповідь-рішення, яким визнано відсутність підстав для його звільнення з військової служби. Позивач вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 , яке оформлено листом №641/6218 від 03 жовтня 2023 року.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", з урахуванням Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Вказане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржила Військова частина НОМЕР_1 , у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, з урахуванням позиції скаржника, викладеної у апеляційній скарзі. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ОСОБА_1 не довів необхідності здійснення виховання своїх дітей до 18 років, тому зважаючи на ці обставини відповідач правомірно відмовив у звільненні позивача з військової служби.
ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 серпня 2022 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 у серпні 2022 року на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65 був мобілізований до лав Збройних Сил України. Військову присягу позивачем було прийнято 21 серпня 2022 року у військовій частині (акр. спр. 22-24).
Позивач має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_3 від 21.12.201 та №238836 від 06 липня 2016 року (арк. спр. 14-15).
Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2023 року №161/9932/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрований 12 грудня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстрації служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис №1837 розірвано (арк. спр. 11-12).
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 31 травня 2023 року уклали договір про сплату аліментів та визначення місця проживання дітей, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Сопронюк І.О. (арк. спр. 16-17).
Підгайцівською сільською радою Луцького району Волинської області видано довідку про склад сім`ї від 01 червня 2023 року, відповідно до якої за адресою: АДРЕСА_1 до складу сім`ї (зареєстрованих) входять: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_3 (син) (арк. спр. 13).
31 серпня 2023 року позивач подав до командира військової частини НОМЕР_1 рапорт, в якому просив звільнити його з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону через сімейні обставини як: військовослужбовець, який самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років (арк. спр. 10).
Листом командира Військової частини НОМЕР_1 №642/6218 від 03 жовтня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні вказаного рапорту з підстав недоведення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей (арк. спр. 7-9).
Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови у задоволенні вказаного рапорту, позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав з адміністративним позовом, що розглядається.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 548-XIV.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до статті 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до Закону.
У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено, Указом Президента України від 08 листопада 2023 року №3429-IX дію воєнного стану продовжено строком до 14 лютого 2024 року.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами першої та другої статті 1 Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону розрізняють наступні види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
Згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подавши рапорт про звільнення з військової служби, надав: рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2023 року, довідку про склад сім`ї, свідоцтва про народження дітей серії № НОМЕР_4 та № НОМЕР_3 , договір про сплату аліментів та визначення місця проживання дитини від 31 червня 2023 року, паспорт серії НОМЕР_5 та супровідний лист адвоката від 31 серпня 2023 року.
Однак, командиром військової частини НОМЕР_1 надано відповідь позивачу від 03 жовтня 2023 року № 642/6218 про відмову у задоволенні рапорту оскільки ОСОБА_6 не позбавлено батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та вона зобов`язана займатись їх вихованням. Натомість доказів, що позивач самостійно займається вихованням дітей до 18 років, на думку відповідача, до рапорту ненадано.
У пункті 7 статті 26 Закону вказано, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначеноЗаконом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Пунктом 3 статті 24 Закону встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу другого 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання.
Пунктом 234 Положення зазначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги роки військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року № 170 (далі Інструкція № 170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Згідно із абзацом 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції № 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Вказаним Положенням передбачено, що у разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов`язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.
Керівник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
ІНФОРМАЦІЯ_6 зобов`язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
У разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби за сімейними обставинами керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надає заявнику відповідь про причини відмови і повідомляє про це командира військової частини, де проходить службу військовослужбовець (пункт 213 Положення).
Відповідно до пункту 214 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України командир військової частини не пізніше трьох діб після отримання від керівників обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки акта обстеження сімейного стану родичів військовослужбовця та нотаріально завірених копій документів, що підтверджують причину дострокового звільнення, зобов`язаний:
1) за наявності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця, за винятком зміни сімейних обставин, пов`язаної з народженням у нього дитини, надіслати документи за підпорядкованістю.
Рішення про дострокове звільнення військовослужбовця приймається не пізніше ніж через три дні з дати надходження відповідних документів начальником штабу виду Збройних Сил України, оперативного командування, а для військових частин центрального підпорядкування - начальником структурного підрозділу Генерального штабу Збройних Сил України, який відповідає за кадрову роботу. Командир військової частини на підставі одержаного рішення не пізніше ніж через три дні звільняє військовослужбовця достроково в запас за сімейними обставинами;
3) у разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення із строкової військової служби надати відповідь керівнику керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (заявнику) із зазначенням причин відмови.
Відповідач поданими документами не спростовує факт, що на виконання вимог пункту 213 Положення, командир військової частини НОМЕР_1 не надіслав у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану. Доказів протилежного як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції надано не було.
З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про задоволення/відмову в задоволенні рапорту на звільнення з військової служби мало бути прийнято командиром військової частини НОМЕР_1 після дотримання порядку з`ясування сімейних обставин військовослужбовця, шляхом направлення у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану, що в свою чергу зроблено не було.
Взявши до уваги викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання рішення командира Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 , оформленого листом №641/6218 від 03 жовтня 2023 року протиправним, без належного з`ясування всіх обставин визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Враховуючи приписи статті 245 КАС України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", норм зазначених в Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду цієї справи.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 140/33670/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятоїстатті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос судді В. В. Ніколін О. І. Мікула
