Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/33670/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі Військова частина, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення командира Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 , оформлено листом №642/6218, яким визнано відсутність підстав для звільнення з військової служби позивача згідно підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі Закон), а рапорт визнано таким, що не підлягає задоволенню; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону з урахуванням Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 мобілізований на військову службу з серпня 2022 року, присягу було прийнято 21 серпня 2022 року та на даний момент проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Військовослужбовець 31 серпня 2023 року подав рапорт про звільнення зі служби разом із підтверджуючими документами. Однак командуванням військової частини розглянувши рапорт позивача 14 вересня 2023 року було скеровано переписати рапорт в іншій формі. В подальшому ОСОБА_1 03 жовтня 2023 року було надано відповідь-рішення, яким визнано відсутність підстав для його звільнення з військової служби.
Позивач вказує на протиправність прийнятого рішення відповідачем щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення з лав Збройних Сил України.
Стверджує, що на момент написання рапорту про звільнення останній має на вихованні неповнолітніх дітей віком до 18 років, які проживають та зареєстровані у житловому приміщенні, власником якого є позивач.
Також вказує на порушення відповідачем пункту 213 Положення, в частині не надіслання командиром військової частини у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запиту для перевірки його сімейного стану.
З наведених підстав позивач уважає рішення командира Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 , яке оформлено листом №642/6218 від 03 жовтня 2023 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити.
Представником відповідача 02.12.2023 надано суду відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечує щодо заявлених позовних вимог з огляду на наступне.
Так, ОСОБА_3 , матір дітей не позбавлена батьківських прав відносно малолітніх дітей, а, отже, посилаючись на норми сімейного законодавства, вона також зобов`язана їх виховувати.
Окремо зауважує, що відповідно до норм закону, на який посилається позивач, звільнення військовослужбовців з військової служби можливе зокрема через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу) та військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років. Однак, позивачем не було надано підтверджуючих документів, які доводять, що він дійсно сам виховує своїх неповнолітніх дітей.
З огляду на вказане представник відповідача уважає, що військова частина НОМЕР_1 діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, просить в задоволенні позову відмовити.
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України) до суду не надходило.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 .11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі № 140/33670/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 , виданим Луцьким РТЦК та СП військовим комісаріатом Волинської області від 12 серпня 2022 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у серпні 2022 року на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65 був мобілізований до лав Збройних Сил України. Військову присягу позивачем було прийнято 21 серпня 2022 року у військовій частині (акр. спр. 22-24).
Позивач має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_3 від 21.12.201 та № НОМЕР_4 від 06 липня 2016 року відповідно(арк. спр. 14-15).
Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2023 року №161/9932/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрований 12 грудня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстрації служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис №1837 розірвано (арк. спр. 11-12).
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 31 травня 2023 року уклали договір про сплату аліментів та визначення місця проживання дітей, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Сопронюк І. О. (арк. спр. 16-17).
Підгайцівською сільською радою Луцького району Волинської області видано довідку про склад сім`ї від 01 червня 2023 року, відповідно до якої за адресою: АДРЕСА_1 до складу сім`ї (зареєстрованих) входять: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (дочка), ОСОБА_4 (син) (арк. спр. 13).
Позивачем 31 серпня 2023 року до командира військової частини НОМЕР_1 подано рапорт, в якому просить звільнити його з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону через сімейні обставини як: військовослужбовець, який самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років (арк. спр. 10).
Листом командира Військової частини НОМЕР_1 від 03 жовтня 2023 року №642/6218 позивачу відмовлено у задоволенні вказаного рапорту з підстав недоведення факту самостійного виховання нееповнолітніх дітей (арк. спр. 7-9).
За захистом порушених прав позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 548-XIV.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до статті 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до Закону.
У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено, Указом Президента України від 08 листопада 2023 року №3429-IX дію воєнного стану продовжено строком до 14 лютого 2024 року.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами першої та другої статті 1 Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону розрізняють наступні види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
При цьому, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону.
Згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 подавши рапорт про звільнення з військової служби, надав: рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2023 року, довідку про склад сім`ї, свідоцтва про народження дітей серії № НОМЕР_5 та № НОМЕР_3 , договір про сплату аліментів та визначення місця проживання дитини від 31 червня 2023 року, паспорт серії НОМЕР_6 та супровідний лист адвоката від 31 серпня 2023 року.
Однак, командиром військової частини НОМЕР_1 надано відповідь позивачу від 03 жовтня 2023 року № 642/6218 про відмову у задоволенні рапорту оскільки ОСОБА_3 не позбавлено батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , та вона зобов`язана займатись їх вихованням. Натомість доказів, що позивач самостійно займається вихованням дітей до 18 років, на думку відповідача, до рапорту ненадано.
У пункті 7 статті 26 Закону вказано, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначеноЗаконом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Пунктом 3 статті 24 Закону встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу другого 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання.
Пунктом 234 Положення зазначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги роки військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року № 170 (далі Інструкція № 170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Згідно із абзацом 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції № 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
У той же час, вказаним Положенням передбачено, що у разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов`язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.
Керівник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
У разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби за сімейними обставинами керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надає заявнику відповідь про причини відмови і повідомляє про це командира військової частини, де проходить службу військовослужбовець (пункт 213 Положення).
Відповідно до пункту 214 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України командир військової частини не пізніше трьох діб після отримання від керівників обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки акта обстеження сімейного стану родичів військовослужбовця та нотаріально завірених копій документів, що підтверджують причину дострокового звільнення, зобов`язаний:
1) за наявності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця, за винятком зміни сімейних обставин, пов`язаної з народженням у нього дитини, надіслати документи за підпорядкованістю.
Рішення про дострокове звільнення військовослужбовця приймається не пізніше ніж через три дні з дати надходження відповідних документів начальником штабу виду Збройних Сил України, оперативного командування, а для військових частин центрального підпорядкування - начальником структурного підрозділу Генерального штабу Збройних Сил України, який відповідає за кадрову роботу. Командир військової частини на підставі одержаного рішення не пізніше ніж через три дні звільняє військовослужбовця достроково в запас за сімейними обставинами;
3) у разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення із строкової військової служби надати відповідь керівнику керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (заявнику) із зазначенням причин відмови.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не спростовує того факту, що на виконання вимог пункту 213 Положення, командир військової частини НОМЕР_1 не надіслав у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану. Доказів протилежного суду надано не було.
Таким чином, суд зауважує, що рішення про задоволення/відмову в задоволенні рапорту на звільнення з військової служби мало бути прийнято командиром військової частини НОМЕР_1 після дотримання порядку з`ясування сімейних обставин військовослужбовця, шляхом направлення у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану, що в свою чергу зроблено не було.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання рішення командира Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 , оформленого листом №641/6218 від 03 жовтня 2023 року протиправним, без належного з`ясування всіх обставин визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а тому підлягає скасуванню.
Враховуючи приписи статті 245 КАС України, на думку суду, належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", з урахуванням правил та норм зазначених в Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої-другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України констатує, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За приписами статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відтак оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_8 ) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 , яке оформлено листом №641/6218 від 03 жовтня 2023 року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", з урахуванням Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 21 лютого 2024 року.
