Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року Справа № 280/2973/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л.Я.
за участю секретаря судового засідання П`яниди Б.В.
представника позивача - Гришка І.І.
представника відповідача Школової Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Козацька переправа (69008, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Каліброва, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 20471888)
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний 166, код ЄДРПОУ 44118663)
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Козацька переправа (далі позивач) звернулось із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове податкове повідомлення-рішення форми С № 00037890902 від 02.04.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені в розмірі 437 561,62 грн., прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на підставі акту про результати фактичної перевірки з питання здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, а також дотримання вимог інших нормативно-правових актів, що регулюють обіг підакцизних товарів в Україні №2060/08/01/09/20471888 від 11.03.2024;
визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Запорізькій області № 53 від 02.04.2024 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 08270314201900241 та зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області видалити запис про анулювання ліцензії з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.
В обґрунтування позову зазначено наступне. Зі змісту наказу на проведення перевірки (з яким ознайомлено під час проведення перевірки) неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірки. Позивач просить врахувати, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, податковий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, але, при цьому, відповідач жодним чином не обґрунтував та не навів доказів, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства. Відтак, позивач вважає, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено протиправно. При цьому, на думку позивача, такі допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки позивача призводять до відсутності правових наслідків такої, що є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого за її результатами. Вказує, що податковим органом встановлено порушення: в період з 19.12.2023 по 04.01.2024 (включно) встановлено реалізацію позивачем пального через РРО моделі АЗС POS Mini, заводський номер № НОМЕР_1 , фіскальний номер № 3001117146, який не зазначено в ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Зазначає, що позивач 19.12.2023 звернувся до відповідача із заявою про скасування РРО та реєстрацію нового, в якій вказав новий фіскальний номер РРО, що у свою чергу не є порушенням приписів Закону України №481/95-ВР. На підставі викладеного просить задовольнити даний позов повністю.
Головне управління ДПС у Запорізькій області позовну заяву не визнало. У письмовому відзиві від 26.04.2024 вх. № 20095 посилається на те, що Фірма Козацька переправа має ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №08270314201900241 терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 за адресою газової АЗС: м.Запоріжжя, вул. Очаківська, буд. 2. В додатку до ліцензії зазначений РРО моделі АЗС POS Mini, заводський номер НОМЕР_2 , фіскальний номер 3000353418. 18.12.2023 позивач зареєстрував РРО моделі АЗС POS Mini, заводський номер НОМЕР_1 , фіскальний номер 3001117146. 19.12.2023 позивач скасував реєстрацію РРО моделі АЗС POS Mini, заводський номер НОМЕР_2 , фіскальний номер 3000353418 (останній чек продажу №1917342596 18.12.2023 15:55:50). 05.01.2024 позивачу видано ліцензію зі зміненим додатком, який містить інформацію про РРО, що буде використовуватись на газовій АЗС, - модель АЗС POS Mini, заводський номер НОМЕР_1 , фіскальний номер 3001117146. Але, в ході фактичної перевірки контролюючим органом встановлено, що в період з 19.12.2023 по 04.01.2024 (включно) позивач формував фіскальні чеки на продаж пального через реєстратор розрахункових операцій, не зазначений в ліцензії, що є підставою для анулювання ліцензії відповідно до частини п`ятдесят четвертої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР. Щодо законності підстав для проведення контролюючим органом фактичної перевірки зазначив, що Податковим кодексом України не встановлено обов`язкового запиту для надання документів. Єдиним документом, який є підставою для такої вимоги це наказ про проведення фактичної перевірки, отримання якого платником підтверджує його обов`язок надати всі документи, пов`язані з предметом перевірки. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позових вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 04.04.2024 забезпечено позов шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Запорізькій області № 53 від 02.04.2024 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №08270314201900241, терміном дії з 01 липня 2019 року до 01 липня 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Козацька переправа», до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Ухвалою суду від 08.04.2024 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі № 280/2973/24 та призначено підготовче судове засідання на 02.05.2024.
Ухвалою суду від 02.05.2024 відкладено підготовче засідання на 29.05.2024.
Ухвалою суду від 03.05.2024 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
22.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача. Зазначає, що позивачем було вжито всі заходи щодо поставлення на облік у контролюючому органі та виконано обов`язки, визначені частиною 54 статті 15 Закону № 481 щодо подання заяви про внесення змін до відповідної ліцензії. Відтак, відсутні підстави для висновку про порушення позивачем своїх обов`язків як платника податків та завдання позивачем збитків бюджету у вигляді ненадходження відповідних сум з продажу пального чи інших негативних наслідків, оскільки ці обставини жодним чином не впливають на обсяг сплачуваних податків та зборів позивачем. Позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
29.05.2024 відповідачем надано до суду заперечення проти відповіді на відзив, в якому він посилається на обставини, зазначені в акті перевірки, які, на його думку, спростовують доводи позивача. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
29.05.2024 протокольною ухвалою суду було продовжено підготовче провадження на тридцять днів та оголошено перерву до 13.06.2024.
11.06.2024 позивачем надано до суду заперечення, в яких підтримав свою позицію, зазначену у позовній заяві та відповіді на відзив.
13.06.2024 протокольною ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.07.2024.
02.07.2024 протокольною ухвалою суду було оголошено перерву у судовому засіданні до 17.07.2024.
У судовому засіданні 17.07.2024 представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення.
17.07.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши думку сторін, суд встановив наступне.
На підставі направлень, виданих Головним управлінням ДПС у Запорізькій області від 28.02.2024 №523 - головним державним інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами Олегом Кавіним; від 28.02.2024 №524 - головним державним інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Запорізькій області - Максимом Самченком; відповідно до ст. 191, ст.20, пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75, пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80, пп.69.22 пп. 69.351 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами), ст. 16 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами) та на підставі наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області від „28 лютого 2024 року №345-П проведено фактичну перевірку об`єкта торгівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Очаківська, буд. 2, де здійснює діяльність ТОВ Фірма Козацька переправа (скорочене найменування ТОВ Фірма Козацька переправа) код ЄДРПОУ 20471888, з питання здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, а також дотримання вимог інших нормативно-правових актів, що регулюють обіг підакцизних товарів в Україні, за період з 18.12.2023 по 08.03.2024.
За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт від 11.03.2024 №2060/08/01/09/20471888, яким встановлено порушення ч. 39, ч. 41 ст. 15 та абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами) в частині роздрібної торгівлі пальним за період з 19.12.2023 по 04.01.2024 (включно) на загальну суму 218780,81грн. через електронний контрольно-касовий апарат моделі АЗС POS Mini, заводський номер № НОМЕР_1 , фіскальний номер № 3001117146, не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 08270314201900241.
02.04.2024 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00037890902, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 437561,62 грн.
Також, у відповідності до Розпорядження 02.04.2024 №53, відповідно до статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального" із змінами і доповненнями, на підставі встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі через реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), не зазначені в ліцензії, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області вирішено анулювати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним суб`єкту господарювання - ТОВ Фірма Козацька переправа.
Не погоджуючись з спірним податковим повідомленням - рішенням та розпорядженням про анулювання ліцензії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 ст.80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Із змісту п.81.1 ст.81 ПК України слідує, що в наказі про проведення перевірки повинні зазначатися, серед іншого, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Підстави проведення фактичної перевірки передбачено статтею 80 ПК України.
Так, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
У зазначеній постанові суду Судова палата також акцентувала увагу на застосовності у спорах цієї категорії висновків Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Судова палата звернула увагу на наявність істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
В свою чергу, Верховний Суд вказує, що правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.
Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України таких встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.
Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновок, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
Судова палата у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 вказала, що не може не погодися з тим, що розкриття змісту та деталізації фактичної обставини, яка стала приводом для прийняття рішення про проведення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (до прикладу, щодо якого саме факту отримана інформація або ж у якій сфері можливі порушення, їх характер і докази на підтвердження) відповідала б більш високим стандартам правової визначеності та більш повно б забезпечувала розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.
Водночас, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
Судом встановлено, що підставою для проведення фактичної перевірки визначено підпункт 80.2.5, пункту 80.2 статті 80 ПК України а також доповідну записку начальника управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Запорізькій області Зарецької Юлії від 27.02.2024 № 757вн.
Розглянувши доповідну записку судом встановлено, що інформацію щодо здійснення позивачем реалізації пального через РРО, не зазначеного у ліцензії, містилась в Системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій.
Пропозиція, яка була висловлена у цій доповідній записці, полягала в необхідності проведення фактичної перевірки об`єкта торгівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Очаківська, буд.2, де здійснює діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Козацька переправа.
Тобто, у наказі №345-П від 28.02.2024, поряд із покликанням на пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, зазначено достатню підставу для призначення та проведення фактичної перевірки.
Отже, у спірному випадку не встановлено обставин, які б свідчили про незаконність призначення фактичної перевірки позивача.
За наслідками проведення фактичної перевірки контролюючим органом прийнято податкове податкове повідомлення-рішення форми С № 00037890902 від 02.04.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені в розмірі 437 561,62 грн. та розпорядження про анулювання ліцензії направо роздрібної торгівлі пальним, так як за наслідками проведеної фактичної перевірки позивача встановлено, зокрема, факт роздрібної торгівлі пальним через електронний контрольно-касовий апарат (моделі АЗС POS Mini, заводський номер НОМЕР_1 , фіскальний номер 3001117146), не зазначений у ліцензії.
З приводу наведених обставин суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального № 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі Закон № 481/95-ВР).
Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до частини 36 статті 15 Закону № 481/95-ВР у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.
У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі (частина тридцять восьма статті 15 Закону № 481/95-ВР).
Відповідно до ч. ч. 54, 55 ст. 15 Закону № 481/95-ВР у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб`єкт господарювання зобов`язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.
Орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.
Разом з тим, суд вважає, що Законом №481/95-ВР не встановлено окремих вимог до заяви та пакету документів, які подаються для внесення змін щодо реєстратора розрахункових операцій (стосовно фіскального номера), через який здійснюється реалізація алкогольних напоїв та пальним, зазначених у додатку до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та на роздрібну торгівлю пальним.
Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 затверджений Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) (далі Порядок № 547), відповідно до п. 4,14 гл. 2 розд. ІІ для реєстрації РРО суб`єкт господарювання або представник суб`єкта господарювання подає до контролюючого органу заяву про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-РРО (додаток 1).
Відповідно пункту 14 глави 2 розділу II Порядку № 547 після отримання належним чином оформлених документів посадова особа контролюючого органу не пізніше наступного робочого дня проводить реєстрацію РРО шляхом внесення даних до інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС, розміщує в Електронному кабінеті в електронній формі та/або надає (надсилає) суб`єкту господарювання реєстраційне посвідчення РРО за формою № 3-РРО (додаток3), що засвідчує реєстрацію РРО в контролюючому органі.
Суд зазначає, що Законом № 481/95-ВР не встановлено імперативних норм, що вказували б на обов`язок суб`єкта господарювання зупиняти господарську діяльність із реалізації пального, що є основним видом діяльності позивача, у період внесення змін до такої ліцензії. Натомість положення Закону № 481/95-ВР дають можливість платнику податків протягом, одного місяця здійснити переоформлення ліцензії (у даному випадку внести зміни в додаток до ліцензії щодо нового РРО), що, як вище встановив суд, позивач здійснив у строк та порядку, встановлених законом.
ТОВ Фірма Козацька переправа видано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №08270314201900241 терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 за адресою газової АЗС: м.Запоріжжя, вул. Очаківська, буд. 2. В додатку до ліцензії зазначений РРО моделі АЗС POS Mini, заводський номер НОМЕР_2 , фіскальний номер 3000353418.
18.12.2023 позивач зареєстрував РРО моделі АЗС POS Mini, заводський номер НОМЕР_1 , фіскальний номер 3001117146.
19.12.2023 позивач скасував реєстрацію РРО моделі АЗС POS Mini, заводський номер НОМЕР_2 , фіскальний номер 3000353418.
05.01.2024 позивачу видано ліцензію зі зміненим додатком, який містить інформацію про РРО, що буде використовуватись на газовій АЗС, - модель АЗС POS Mini, заводський номер НОМЕР_1 , фіскальний номер 3001117146.
Тобто, судом встановлено, що позивач у визначені ч. 54 ст.15 Закону № 481/95-ВР строки та у відповідності до вимог Порядку № 547 вчинив необхідні дії для включення інформації про новий РРО до ліцензії на право здійснювати роздрібну торгівлю пальним, що зумовлює відсутність підстав для анулювання ліцензії, зсилаючись на вказані вище обставини.
Суд зазначає, що саме на контролюючий орган покладено обов`язок перевірки даних у заяві про зміну відомостей щодо РРО, що кореспондується ст. 15 Закону №481/95-ВР.
Відповідно до п.112.1 та п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
З аналізу вищенаведеного слідує, що умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:
встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;
доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.
При цьому, обов`язок доведення вини ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
В межах наведених спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено відсутність його вини, яка у відповідності до норм ПК України є необхідною складовою податкового правопорушення, та наведено достатньо доказів, які підтверджують непропорційність та необґрунтованість дій контролюючого органу.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області форми С № 00037890902 від 02.04.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені в розмірі 437 561,62 грн. та розпорядження Головного управління ДПС у Запорізькій області № 53 від 02.04.2024 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 08270314201900241 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Запорізькій області видалити запис про анулювання ліцензії з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, суд зазначає наступне.
Абзацом 2 пункту 1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 545 (далі - Порядок № 545) передбачено, що єдиним реєстром ліцензіатів та місць обігу пального є електронна база даних, яка містить інформацію про суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місця виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання, які провадять діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
У п. 3 Порядку № 545 зазначено, що до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального вносяться відомості, зокрема, щодо дати видачі/зупинення/анулювання та строк дії ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним.
Згідно з п. 4-7 Порядку № 545 підставою для включення суб`єкта господарювання до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є рішення ДФС та її територіальних органів про видачу ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.
Зміни до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального вносяться на підставі відомостей, зазначених у документах, які подаються суб`єктами господарювання для внесення змін до відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання ліцензії.
Підставою для виключення суб`єкта господарювання з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є рішення про анулювання ліцензії, прийняте ДФС та її територіальними органами відповідно до статей 3 і 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.
Інформація про суб`єкта господарювання вноситься до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше робочого дня, наступного за днем видачі/зупинення/анулювання ліцензії або внесення змін до ліцензії.
Тобто інформація щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним вноситься до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального.
Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування спірного розпорядження, відповідно позовна вимога про зобов`язання відповідача видалити записи про анулювання ліцензій позивача з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним також підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача слід стягнути 4844,80 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Козацька переправа до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області форми С № 00037890902 від 02.04.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені в розмірі 437 561,62грн.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Запорізькій області № 53 від 02.04.2024 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 08270314201900241.
Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області видалити запис про анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма Козацька переправа ліцензії № 08270314201900241 з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Козацька переправа за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судовий збір у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 07.08.2024.
Суддя Л.Я. Максименко
