Єдиний державний реєстр судових рішень
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
27 червня 2024 року м. Дніпросправа № 280/2973/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року (суддя Максименко Л.Я.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «КОЗАЦЬКА ПЕРЕПРАВА» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Козацька переправа» звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати податкове податкове повідомлення-рішення форми «С» № 00037890902 від 02.04.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені в розмірі 437 561,62 грн., прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на підставі акту про результати фактичної перевірки з питання здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, а також дотримання вимог інших нормативно-правових актів, що регулюють обіг підакцизних товарів в Україні №2060/08/01/09/20471888 від 11.03.2024;
визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Запорізькій області № 53 від 02.04.2024 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 08270314201900241 та зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області видалити запис про анулювання ліцензії з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.
Разом із позовною заявою до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Козацька переправа» про забезпечення позову, в якій заявник просить
зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Запорізькій області № 53 від 02.04.2024 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 08270314201900241, терміном дії з 01 липня 2019 року до 01 липня 2024 року, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Очаківська, буд. 2, до моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним запису про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 08270314201900241 до моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Заява обґрунтована тим, що можливість здійснення підприємством господарської діяльності напряму залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії. Анулювання ліцензії, в свою чергу, призводить до зупинення господарської діяльності підприємства, що тягне за собою такі негативні наслідки, як втрата прибутку від здійснення господарської діяльності, неможливість виплати заробітної плати персоналу та введення простою у товаристві. Посилається на те, що з моменту одержання розпорядження про анулювання ліцензії остання вважатиметься недійсною, а тому фактично під час розгляду адміністративної справи оскаржуване розпорядження набирає чинності та створює правові наслідки у вигляді анулювання ліцензій. Вважає, що оскільки правомірність винесеного розпорядження про анулювання ліцензії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Козацька переправа» підлягає дослідженню лише під час судового вирішення цієї справи, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та охоронюваним законом інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. З огляду на таке, просить заяву про забезпечення позову задовольнити.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року заяву задоволено частково.
Зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС у Запорізькій області № 53 від 02.04.2024 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №08270314201900241, терміном дії з 01 липня 2019 року до 01 липня 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Козацька переправа», до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
В іншій частині заяви відмовлено.
Відповідач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем в заяві та судом в ухвалі не наведено обґрунтованих підстав та доказів забезпечення позову. На думку відповідача, метою забезпечення позову є вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Натомість ухвала не містить доказів співмірності заходів забезпечення та негативних наслідків в результаті невжиття таких заходів. Суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім того, позивач має чотири чинних ліцензії на право здійснення торгівлі пальним, він жодним чином не позбавлений права здійснювати свій основний вид діяльності, що підтверджує безпідставність та необґрунтованість висновків ухвали.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевірити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції встановлено, що оскаржуваним розпорядженням Головного управління ДПС у Запорізькій області № 53 від 02.04.2024 анулювано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 08270314201900241 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Козацька переправа».
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР), анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону №481/95-ВР).
Отже, правильними є висновки суду першої інстанції, що суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, без відповідної ліцензії.
Колегія суддів зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
В даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує скаржник, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року у справі №240/16920/21, від 15 квітня 2022 року у справі №440/6755/21, 02 від 13 липня 2022 року у справі №240/26736/21, від 15 березня 24 року у справі 500/5854/23 дійшов висновків, аналогічних до викладених колегією суддів у даній справі.
Так, зокрема, Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі №240/26736/21 сформував правовий висновок, відповідно до якого, анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Таким чином, наведені обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Виходячи з фактичних обставин справи та наведених положень чинного законодавства, колегія суддів робить висновок про наявність об`єктивних обставини для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Апеляційний суд зауважує, що заходи забезпечення адміністративного позову, про вжиття яких у заяві просить позивач, відповідають предмету позову, разом з тим, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного розпорядження відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду у судовому засіданні всіх обставин справи.
Колегія суддів зазначає, що обраний спосіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.
Підсумовуючи викладене у сукупності, враховуючи обсяг заявленого позову, виходячи з принципу співрозмірного вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на приписи статті 150 КАС України, колегія судів вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Козацька переправа» про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі підлягає частковому задоволенню, про що обґрунтованого дійшов висновку суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий - суддяТ.І. Ясенова
суддяО.В. Головко
суддяА.В. Суховаров
