Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/492/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Білоконь Н.О., представника третьої особи Безверхого А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління СБУ в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Громадянин Румунії ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.10.2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянину Республіки Румунії ОСОБА_4 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.10.2019 року громадянину Румунії ОСОБА_3 було надано дозвіл на імміграцію та видано посвідку на постійне місце проживання в Україні на тій підставі, що Химочка Тарас народився в Україні в м. Одеса.
30.11.2023 року зі слів співробітників міграційної служби громадянин Румунії ОСОБА_3 дізнався, що наданий йому дозвіл на імміграцію в Україну було скасовано, проте відповідного рішення він не отримував.
У відповідь на авдокатський запит від 30.11.2023 року начальником ГУДМС України в Одеській області 04.12.2023 року було надано відповідь з доданими рішенням про скасування дозволу на імміграцію в Україні №51014500000449 від 11.10.2023 року та рішенням про скасування посвідки на постійне місце проживання № НОМЕР_2 .
У мотивувальній частині оскаржуваного рішення йдеться про його прийняття на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України Про імміграцію, тобто, що дії іммігранта становлять загрозу Національній безпеці України, громадському порядку в Україні. Проте, взагалі не йдеться про те, які саме дії позивача становлять загрозу, позивача не викликали до органів ДМС України для надання пояснень, тощо. Прийняті рішення мають вигляд формальних рішень, які не містять описової частини, не має обґрунтувань застосування санкції, яка має істотне значення та порушує законні права на інтереси позивача.
Також позивач зазначив, що відповідачем не було враховано того, що Україна для позивача є Батьківщиною, місцем народження та проживання протягом багатьох років дитинства, в Україні народились батьки позивача, які були громадянами України, тут похована його мати, проживають абсолютно всі родичі, брати, сестри, племінники, тітка, які також є громадянами України. Позивач має не просто міцні соціальні зв`язки, але і родинні зв`язки з громадянами України.
Крім того, відповідачем не було враховано того, що позивач має на утриманні двох неповнолітніх дітей, які навчаються в українській школі. А нерухомість, яка складається із квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є єдиним домом та прихистком для сім`ї.
Також позивач зазначив, що з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України він безпосередньо брав участь у перевезенні постраждалих з небезпечних регіонів, а саме: перевозив дітей-сиріт із харківських будинків-інтернатів до інтернатів в місті Одеса разом із адміністрацією цих закладів, неодноразово займався збором коштів для оснащення військових бригад, перевозив з місць зіткнення поранених як військових, так і цивільних, здійснював за власні кошти закупівлю харчів та товарів першої необхідності для осіб, що вимушено залишились та не могли виїхати з небезпечних місць на території України.
Під час прориву Каховської ГЕС особисто брав участь в евакуації постраждалих від лиха, при цьому наражаючи себе на небезпеку.
Позивач неодноразово отримував подяки від благодійних фондів та військових частин.
Відповідач, не викликавши позивача для надання пояснень, взагалі не мав можливості врахувати волонтерську діяльність позивача.
Окрім того, відповідач в оскаржуваному рішенні послався на пункт 3 ч.1 ст.12 Закону України "Про імміграцію", яким зазначено, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадянському порядку України, тобто відповідач послався на наявність таких дій позивача, що мають кримінальний характер чи ознаки адміністративного правопорушення, проте які саме діяння не зазначив.
Ухвалою від 12.01.2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 19.04.2024 року витребувано від Управління Служби безпеки України в Одеській області належним чином засвідчені копії документів та інформацію, що слугували підставою прийняття подання №65/1/2/4435 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Румунії ОСОБА_3 . Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 28.05.2024 року, внесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління СБУ в Одеській області.
Ухвалою від 11.06.2024 року, внесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Також ухвалою 11.06.2024 року, внесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 27.06.2024 року о 10.00 год.
У судовому засіданні 16.07.2024 року після з`ясування обставин справи на підставі наявних у справі доказів суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.
Ухвалою від 16.07.2024 року поновлено судовий розгляд справи для додаткового з`ясування обставин у справі.
У судове засідання, призначене на 22.07.2024 року на 11:30 годину, з`явилися позивач, представник відповідача та представник третьої особи.
Під час розгляду справи позивач та представник позивача вимоги позову підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, вважала позов необґрунтованим.
24.01.2024 року представником відповідача до суду подано відзив, в якому зазначено таке.
23.08.2019 громадянин Румунії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ДМС в Одеській області з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну у відповідності до п.3 ч.3 ст.4 Закону України Про імміграцію у зв`язку з тим, що він має право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Після проведення перевірок, визначених імміграційним законодавством, і не виявленням підстав для відмови в наданні дозволу на імміграцію, 24.09.2019 ГУ ДМС в Одеській області було прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Румунії ОСОБА_4 у відповідності до пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України Про імміграцію.
01.10.2019 громадянина Румунії ОСОБА_3 було документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_3 .
Як вбачається з матеріалів особової справи позивача, наданої відповідачем, підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну стало вмотивоване подання від 30.06.2023 № 65/1/2/4435, яке надійшло 30.06.2023 до ГУ ДМС в Одеській області від Управління Служби безпеки України в Одеській області, про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Румунії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У вказаному поданні зазначено, що в поле зору Управління СБ України в Одеській області у ході виконання завдань по забезпеченню державної безпеки України потрапив громадянин Республіки Румунія - ОСОБА_3 (Himocica/Khimochka Taras), ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особа, в діях якої вбачаються окремі ознаки причетності до розвідувальної діяльності на шкоду державним інтересам нашої країни.
Так, ОСОБА_5 перебуває на території України на підставі посвідки на постійне проживання ( НОМЕР_3 від 30.09.2019, орган - 5103).
За наявною інформацією, під час подачі документів на отримання дозволу на імміграцію в Україну, ним було замовчано факт перебування також в громадянстві російської федерації, що є серйозним порушенням чинного законодавства України.
Разом з тим, під час проведення поглибленого вивчення, підтверджено, що ОСОБА_5 дійсно перебуває у громадянстві рф з 17.07.2002 (паспорт громадянина рф серії НОМЕР_4 , виданий 500154 MП № 2 відділу з питань міграції УМВС росії по міському округу Хімкі ГУ МВС росії по московській області від 01.06.2018). з 22.09.2015 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . У 2017 році, під час здійснення перетину державного кордону України, використав закордонний паспорт громадянина рф (№ НОМЕР_5 від 01.09.2016, орган видачі - 50037).
Також встановлено, що ОСОБА_5 має сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин рф, у свідоцтві про народження якого у графі батько зазначений ОСОБА_5 як громадянин рф.
Крім цього, встановлено, що ОСОБА_5 є проросійськи налаштованою особою та підтримує загарбницькі дії президента російської федерації на території України. Також, ОСОБА_5 , усвідомлюючи той факт, що повинен був повідомити територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС України за місцем оформлення посвідки на постійне проживання, зокрема ГУ ДМС України в Одеській області, про факт набуття ним (крім громадянства Республіки Румунія) громадянства російської федерації у визначений законом термін, умисно приховав дану інформацію, що є серйозним порушенням чинного законодавства України та є підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну.
Враховуючи викладене, а також відповідно до п.3 та п.5 ст.12 Закону України Про імміграцію, Управління Служби безпеки України в Одеській області звернулося з поданням про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Румунії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також вжиття інших заходів правового реагування у зв`язку з тим, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України та у зв`язку з тим, що іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Враховуючи вищевикладене, рішенням ГУ ДМС в Одеській області від 11.10.2023 №51014500000449 позивачу на підставі пункту 3, 5 частини першої статті 12 Закону України Про імміграцію скасовано дозвіл на імміграцію в Україну.
Рішенням ГУ ДМС в Одеській області від 01.10.2023 № 51012500083986 було скасовано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_3 на підставі підпункту 1 пункту 64 Постанови № 321.
Представник третьої особи також проти задоволення позову заперечував, вважав позов необґрунтованим.
04.06.2024 року представником третьої особи до суду подано пояснення, в яких зазначено таке.
Згідно отриманої Управлінням у встановленому порядку інформації, встановлено, що ОСОБА_5 з 17.07.2002 перебуває у громадянстві Російської федерації (паспорт громадянина РФ серії НОМЕР_4 , виданий 500154 МП № 2 відділу з питань міграції УМВС Росії по міському округу Химки ГУ МВС Росії по Московській області від 01.06.2018). З 22.09.2015 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . У 2017 році, під час здійснення перетину державного кордону України позивач використав закордонний паспорт громадянина РФ (№ НОМЕР_5 від 01.09.2016, орган видачі - 50037).
При цьому п.11 Порядку №1983 встановлено, що для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються дійсний паспортний документ іноземця або паспортні документи - у разі, коли іноземець має одночасно громадянство (підданство) кількох держав (множинне громадянство) та копія (копії) паспортного документа (паспортних документів).
Про факт набуття ним (крім громадянства Республіки Румунія) громадянства Російської федерації ОСОБА_5 не повідомив територіальний підрозділ ДМС України за місцем оформлення посвідки на постійне проживання та умисно приховав дану інформацію, що є суттєвим порушенням чинного законодавства України та є беззаперечною підставою для скасування йому дозволу на імміграцію в Україну.
З урахуванням отриманої інформації, на підставі п.3 та 5 частини першої статті 12 Закону України Про імміграцію ГУ ДМС України в Одеській області запропоновано розглянути питання щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання ОСОБА_5 .
Враховуючи викладене, УСБУ в Одеській області кваліфікуючи на етапі збору інформації дії ОСОБА_5 як такі, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, та звертаючись з поданням до органу міграційної служби, діяло в межах, визначених законом функцій і завдань, з метою забезпечення національної безпеки та охорони громадського порядку.
Доводи позивача щодо не запрошення його для надання особистих пояснень при прийнятті рішення про скасування дозволу на імміграцію, як підстава скасування такого рішення, не можуть бути прийняті судом до уваги оскільки Порядок №1983 не містить імперативних приписів щодо запрошення іммігранта для надання ним пояснень.
Крім того, Управління звертає увагу суду на відсутність необхідності запрошувати ОСОБА_5 для надання пояснень, адже обставини, які потребували встановлення у процесі розгляду подання, підтверджується копіями долучених до подання документів.
Заслухавши вступне слово позивача, представника позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 23.08.2019 громадянин Румунії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну у відповідності до п.3 ч.3 ст.4 Закону України Про імміграцію у зв`язку з тим, що він має право на набуття громадянства України за територіальним походженням (а.с. 59-60).
Після проведення перевірок, передбачених імміграційним законодавством, і не виявленням підстав для відмови в наданні дозволу на імміграцію, 24.09.2019 ГУ ДМС в Одеській області у відповідності до пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України Про імміграцію було прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Румунії ОСОБА_4 .
01.10.2019 громадянина Румунії ОСОБА_3 було документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_3 .
16.07.2021 року до ГУ ДМС України в Одеській області від Управління Служби безпеки України в Одеській області надійшло подання від 30.06.2023 № 65/1/2/4435 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину Румунії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 133-134).
У вказаному поданні зазначено, що в поле зору Управління СБ України в Одеській області у ході виконання завдань по забезпеченню державної безпеки України потрапив громадянин Республіки Румунія - ОСОБА_3 (Himocica/Khimochka Taras), ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особа, в діях якого вбачаються окремі ознаки причетності до розвідувальної діяльності на шкоду державним інтересам нашої країни.
Так, ОСОБА_5 перебуває на території України на підставі посвідки на постійне проживання ( НОМЕР_3 від 30.09.2019, орган - 5103).
За наявною інформацією, під час подачі документів на отримання дозволу на імміграцію в Україну, ним було замовчано факт перебування також в громадянстві російської федерації, що є серйозним порушенням чинного законодавства України.
Разом з тим, під час проведення поглибленого вивчення, підтверджено, що ОСОБА_5 дійсно перебуває у громадянстві рф з 17.07.2002 (паспорт громадянина рф серії НОМЕР_4 , виданий 500154 MП № 2 відділу з питань міграції УМВС росії по міському округу Хімкі ГУ МВС росії по московській області від 01.06.2018). з 22.09.2015 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . У 2017 році, під час здійснення перетину державного кордону України, використав закордонний паспорт громадянина рф (№ НОМЕР_5 від 01.09.2016, орган видачі - 50037).
Також встановлено, що ОСОБА_5 має сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин рф, у свідоцтві про народження якого у графі батько зазначений ОСОБА_5 як громадянин рф.
Крім цього, встановлено, що ОСОБА_5 є проросійськи налаштованою особою та підтримує загарбницькі дії президента російської федерації на території України. Також, ОСОБА_5 , усвідомлюючи той факт, що повинен був повідомити територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС України за місцем оформлення посвідки на постійне проживання, зокрема ГУ ДМС України в Одеській області, про факт набуття ним (крім громадянства Республіки Румунія) громадянства російської федерації у визначений законом термін, умисно приховав дану інформацію, що є серйозним порушенням чинного законодавства України та є підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну.
Враховуючи викладене, а також відповідно до п.3 та п.5 ст.12 Закону України Про імміграцію, Управління Служби безпеки України в Одеській області звернулося з цим поданням про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Румунії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також вжиття інших заходів правового реагування у зв`язку з тим, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України та у зв`язку з тим, що іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
На підставі зазначеного подання УСБУ в Одеській області рішенням ГУ ДМС України в Одеській області від 11.10.2023 №51014500000449 ОСОБА_3 на підставі пункту 3, 5 частини першої статті 12 Закону України Про імміграцію скасовано дозвіл на імміграцію в Україну (а.с. 121).
Рішенням ГУ ДМС України в Одеській області від 01.10.2023 №51012500083986 скасовано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_3 на підставі підпункту 1 пункту 64 постанови КМУ від 25.04.2018 року №321 (а.с. 122).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України Про імміграцію від 07 червня 2001 року № 2491-III та Законом України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 22 вересня 2011 року № 3773-VI.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Положеннями частини 1 статті 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України Про імміграцію іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України Про імміграцію імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
Згідно з статті 11 Закону України Про імміграцію особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють довгострокову візу. Зазначена особа в`їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.
Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п`яти робочих днів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому довгостроковою візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.
Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Відповідно до приписів статті 12 Закону України Про імміграцію дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
З аналізу наведених вище законодавчих приписів, зокрема, Закону України Про імміграцію, випливає, що дозвіл на імміграцію іноземця може бути скасований за наявності однієї з підстав, окреслених у статті 12 Закону України Про імміграцію.
Постановою КМ України від 26.12.2002 року № 1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі за текстом Порядок № 1983).
Відповідно до пункту 21 вказаного Порядку № 1983 (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, функціональні підрозділи Центрального управління СБУ, органи військової контррозвідки СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Пунктом 22 вказаного Порядку передбачено, що для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Відповідно до пункту 23 Порядку № 1983 ДМС, територіальні органи і територіальні підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.
Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.
Згідно з пунктом 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 (далі за текстом - Порядок № 321), посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Відповідно до пункту 64 Порядку №321 посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі, зокрема: 1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України Про імміграцію.
Згідно пункту 65 Порядку №321 рішення про скасування посвідки приймається головою ДМС або уповноваженою ним особою, керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України Про національну безпеку України національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України Про національну безпеку загрози національній безпеці явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України.
Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України Про національну безпеку України загрози національній безпеці України та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України.
Пунктом 19 ч.1 ст.1 Закону визначено, що Стратегія національної безпеки України - документ, що визначає актуальні загрози національній безпеці України та відповідні цілі, завдання, механізми захисту національних інтересів України та є основою для планування і реалізації державної політики у сфері національної безпеки.
Указом Президента України від 14.09.2020 року №329/2020 введено в дію Стратегію національної безпеки України, якою визначено, що однією із загроз національній безпеці є розвідувально-підривна діяльність проти України спеціальних служб іноземних держав, насамперед російської федерації (п.19 Стратегії).
Відповідно до ст.2 Закону України Про Службу безпеки України на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
За приписами п.п. 4-5 ст. 24 Закону України Про Службу безпеки України Служба безпеки зобов`язана:
- здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України;
- забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об`єднань;
- здійснювати контррозвідувальне забезпечення оборонного комплексу, Збройних Сил України, інших військових формувань, дислокованих на території України, енергетики, транспорту, зв`язку, а також важливих об`єктів інших галузей господарства;
Згідно до п.2 ч.1 ст.25 Закону України Про Службу безпеки України Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов`язків надається право подавати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності обов`язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки, у тому числі із забезпечення охорони державної таємниці.
Судом встановлено, що Служба безпеки України розцінює діяльність позивача як одну з потенційних загроз національній безпеці України, оскільки в його діях вбачаються окремі ознаки причетності до розвідувальної діяльності на шкоду державним інтересам України.
Тобто, подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання позивача в Україні, підготовлене УСБУ в Одеській області в межах компетенції, визначеної Законом України Про Службу безпеки України, та за наявності законних підстав.
Суд зауважує, що до подання Управлінням СБУ була додана інформація, яка підтверджує наявність у позивача, окрім громадянства Румунії, також і російського громадянства. Згідно даної інформації позивач має чинні паспорти громадянина рф.
При цьому, у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну від 23.08.2019 року позивач у графі «Чи перебували раніше в громадянстві України або інших держав. Вказати докладну інформацію про перебування та втрату громадянства інших держав» надав відповідь «НІ», тобто підтвердив, що не перебував у громадянстві інших держав.
В обґрунтування надання такої відповіді на вказане питання у заяві, позивач у судовому засіданні послався на те, що з 20 грудня 2018 року він втратив громадянство російської федерації, що підтверджується копією довідки № 4533/00019 від 06.02.2019 про вихід з громадянства російської федерації, виданої ГУ МВД росії по г.Москве, однак оригінал довідки в нього відсутній (фотокопію довідки переслав телефоном його адвокат, який займався питанням виходу позивача з громадянства рф), а тому він не міг підтвердити міграційному органу (ГУ ДМС) даний факт. Тому, за вказівкою працівника міграційного органу, позивач зазначив у заяві, що раніше не перебував у громадянстві України та інших держав.
Таке пояснення позивача щодо надання на питання заяви неправдивої відповіді суд вважає необґрунтованим, таким, що не заслуговує на увагу, оскільки наприкінці заяви позивач підписався під тим, що йому відомо, що у разі зазначення у заяві про надання дозволу на імміграцію свідомо неправдивих відомостей, йому буде відмовлено у наданні дозволу на імміграцію. Тобто позивач вочевидь розумів, що зазначені ним відомості є недостовірними та можуть потягнути для нього негативні наслідки.
Також суд бере до уваги, що, проявляючи розумну обачність, маючи наміри звертатися до компетентних органів України за отриманням дозволу на імміграцію, позивач мав би вжити заходів для отримання належним чином оформлених документів, що підтверджують або його перебування в громадянстві рф, або вихід з громадянства рф, та надати такі документи міграційним органам України і зазначити в заяві від 23.08.2019 року (через 8 місяців після нібито виходу з громадянства рф та через 6 місяців від дати довідки) достовірні відомості.
Крім того, суд бере до уваги, що позивач у судовому засіданні пояснив суду, що отримав у росії юридичну освіту та працював помічником адвоката. Отже, позивач не є юридично необізнаною людиною, щонайменше у питаннях правильності заповнення документів в офіційних державних органах та наслідків зазначення в цих документах недостовірних відомостей.
Також суд враховує, що позивач наполягає на тому, що він вийшов з громадянства російської федерації, однак надані Управлінням СБУ в Одеській області матеріали, щ обули додані до подання, свідчать про те, що позивач наразі залишається громадянином російської федерації.
Також суд звертає увагу на те, що додана позивачем до відповіді на відзив посвідчена нотаріально заява позивача від 22.02.2024 року, яка за твердженням позивача була ним надіслана до Посольства рф у Румунії для підтвердження факту видачі довідки № 4533/00019 від 06.02.2019 про вихід з громадянства російської федерації, містить твердження позивача про втрату ним оригіналу цієї довідки (а.с.164).
У той же час, як зазначено вище, суду позивач пояснив, що оригіналу цієї довідки він ніколи не мав, її фотокопію позивачу надіслав адвокат, з яким наразі у позивача зв`язку немає.
Отже, подібні обставини щодо фактів перебування та виходу з громадянства рф, підстав зазначення у заяві від 23.08.2019 року вочевидь недостовірних відомостей, викликають у суду обґрунтовані сумніви в правдивості тверджень позивача.
Що стосується доводів представника позивача про те, що підставою прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про скасування дозволу на імміграцію є саме пункт 3 частини 1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні), а не пункт 1 вказаної норми (з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів, документів, що втратили чинність, або документів, які не підтверджують наявність підстав для отримання дозволу на імміграцію, передбачених статтею 4 цього Закону, або на підставі документів, які підтверджують факт перебування у шлюбі, який за рішенням суду визнано недійсним у разі його фіктивності), і тому посилання відповідача на зазначення позивачем у заяві неправдивих відомостей є безпідставним суд до уваги не бере, оскільки доводи відповідача та третьої особи про зазначення позивачем у заяві неправдивих відомостей у контексті даної справи слід розглядати як умисне приховування позивачем інформації щодо наявності в нього громадянства російської федерації, громадянства держави, яка зазіхнула на державний суверенітет та територіальну цілісність України, з 2014 року веде агресивну загарбницьку війну проти України та 24 лютого 2022 року здійснила повномасштабне вторгнення в Україну.
Оцінюючи доводи позивача про порушення порядку прийняття спірного рішення через незапрошення його для надання пояснень, суд зауважує таке.
Відповідно до наведеного вище абзацу 1 пункту 23 Порядку № 1983 ДМС, територіальні органи і територіальні підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.
Отже, зміст наведеної норми чітко та недвозначно вказує на те, що іммігрант запрошується міграційним органом для надання пояснень у разі необхідності.
Таким чином, у даному випадку запрошувати позивача для надання пояснень чи не запрошувати є дискрецією органа ДМС, а не його імперативним обов`язком.
Тому суд вважає, що відповідач у даному випадку не порушив права позивача, вирішивши, що для прийняття рішення за поданням УСБУ достатньо зібраних матеріалів.
Оцінюючи посилання позивача на ведення ним активної волонтерської діяльності на користь Збройних Сил України, на підтвердження чого він надав листи та подяки від військових та громадських організацій, суд бере до уваги специфіку здійснення розвідувальної та контррозвідувальної діяльності, особливо в умовах воєнного стану, а тому такі докази позивача не бере до уваги.
За таких обставин, суд доходить висновку, що подання Управління СБУ в Одеській області до міграційного органу про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну з посиланням на наявність в діях позивача окремих ознак причетності до розвідувальної діяльності на шкоду державним інтересам України, однією з яких (ознак) є замовчування позивачем перебування в громадянстві російської федерації, в умовах війни росії проти України, не можна вважати необґрунтованим, а тому, на думку суду, відповідач, розглядаючи зазначене подання, правильно надав оцінку обставинам справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення від 11.10.2023 №51014500000449 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну.
Відповідно до наведеного вище підпункту 1) пункту 64 Порядку №321 (посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України Про імміграцію) суд також вважає законним та обґрунтованим рішення відповідача від 11.10.2023 № 51012500083986 про скасування посвідки на постійне проживання в Україні, яке є похідним від рішення про скасування дозволу на імміграцію.
Суд вважає, що оскаржувані позивачем рішення відповідача повністю відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а тому не підлягають скасуванню.
З огляду на обставини справи, що викладені вище, суд вважає, що втручання у права позивача шляхом скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні здійснене згідно із законом, та в умовах війни з російською федерацією є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги громадянина Румунії ОСОБА_2 є безпідставними та не підлягають задоволенню, і в позові йому слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 293 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (адреса: вул. Преображенська, буд. 44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління СБУ в Одеській області (адреса: вул. Єврейська, буд. 43, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 20001645), про визнання протиправним та скасування рішення від 11.10.2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину Республіки Румунія ОСОБА_3 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 01 серпня 2024 року.
Суддя В.В. Андрухів
