Єдиний державний реєстр судових рішень
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Миколаїв
23.07.2024 р. Справа № 400/3178/24
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., при секретарі судового засідання Бєлякової М.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доОбласного центру медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради, пров. Корабелів, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020,
провизнання протиправним та скасування рішення, оформленого актом від 03.10.2023 № 799/2 та протоколом від 03.10.2023 № 16; зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:
24.06.24 до Миколаївського окружного адміністративного суду від представниці позивача надійшло клопотання, в якій вона просить суд ухвалити додаткове судове рішення у справі № 400/3178/24 про стягнення на користь ОСОБА_1 (далі - позивач) з Обласного Центру медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради (далі - відповідач) судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн, витрат, пов`язаних із проведенням експертизи у розмірі 5627,00 гривень.
Клопотання умотивоване тим, що суд може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. А оскільки позивач поніс при розгляді справи витрати на професійну правову допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи, його представниця вважає, що вони підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
17.07.2024 відповідач подав до суду заперечення до заяви про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 400/3178/24 про стягнення судових витрат, яке аргументував тим, що:
оскільки рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі № 400/3178/24 визнано висновок експерта № 18-К неналежним доказом, тому відповідач не повинен сплачувати позивачеві понесені витрати щодо судово-медичної експертизи;
витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18000,00 грн не відповідають складності справи та наданої правової допомоги.
09.07.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про призначення судового розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення на 23.07.2024.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання представниці позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на сплату судового збору, та витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, суд встановив наступне.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі № 400/3178/24 позов задоволено частково, а саме:
визнано протиправним та скасовано рішення відповідача стосовно позивача, оформленого Актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 03.10.2023 № 799/2;
зобов`язано відповідача повторно провести медико-соціальну експертизу на предмет визначення інвалідності позивачу;
відмовлено у задоволені решти позовних вимог.
У вищезазначеному рішенні суд не вирішив питання про розподіл судових витрат у частині понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу та витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У підтвердження факту надання позивачу правничої допомоги представниця позивача подала до суду копії:
Договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.12.2023 № 20231222/1, укладеного між позивачем і адвокатом Суткович Мариною Анатоліївною, згідно з додатком 2 до якого сторони погодили, що вартість однієї години роботи адвоката становить 1500 грн;
платіжних інструкцій з оплати позивачем послуг Суткович Марини Анатоліївни згідно з додатком 2 до договору № 20231222/1 від 24.02.2024 № @2PL830659 на суму 1500,00 грн, від 28.03.2024 № @2PL461170 на суму 5000,00 грн, від 09.04.2024 № @2PL480093 на суму 4000,00 грн, від 14.06.2024 № @2PL263736 на суму 3000,00 грн та від 14.06.2024 № @2PL48416651SB на суму 4500,00 грн;
звіту від 14.06.2024 про наданні послуги згідно з додатком 2 від 22.12.2023 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.12.2023 № 202312222/1, відповідно до якого представниця позивача витратила на надання позивачу правничої допомоги 11 годин;
акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.06.2024, згідно з яким загальна вартість робіт (послуг), які Суткович Марина Анатоліївна надала позивача, становить 16500,00 грн;
звіту від 19.06.2024 про наданні послуги згідно з додатком 2 від 22.12.2023 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.12.2023 № 202312222/1, відповідно до якого представниця позивача витратила на надання позивачу правничої допомоги (участь у судовому засіданні 18.06.2024) 1 годину;
акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.06.2024, згідно з яким загальна вартість робіт (послуг), які Суткович Марина Анатоліївна надала позивача, становить 1500,00 гривень.
Оцінивши вищезазначені документи, суд прийшов до висновку про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги позивачу адвокатом Суткович Мариною Анатоліївною.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Частиною першою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Зазначене свідчить, що відповідач, як особа, яка заперечує відносно визначеного позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 280/569/21.
Відповідач у заперечені від 17.07.2024 до заяви про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 400/3178/24 та у судовому засіданні 23.07.2024 просив суд відмовити у задоволенні клопотання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, на його переконання, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18000,00 грн не відповідають складності справи та наданої правничої допомоги.
Надаючи оцінку доводам відповідача проти відшкодування судових витрат у цій справі та визначаючись щодо співмірності та обґрунтованості заявлених до відшкодування на користь позивача судових витрат, суд виходив з фактичного підтвердження позивачем розміру судових витрат, відповідно до наданих документів.
При визначенні суми відшкодування суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Як вбачається з матеріалів справи, предмет спору в цій справі пов`язаний з медичним законодавством, містить складу медичну термінологія.
Натомість адміністративну справу № 400/3178/24 суд розглядав за правилами спрощеного позовного провадження і позовні вимоги задовольнив частково.
З наведеного слідує, що визначена вартість правничої допомоги адвокатами у сумі 18000,00 грн є неспівмірною із заявленими позовними вимогами.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме: в розмірі чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених з 01.01.2024 відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», тобто - 12112,00 грн (?3028,00 х 4 = ?12112,00, де ?3028,00 - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого з 01.01.2024).
Що стосується понесених позивачем судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини п`ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з частиною восьмою статті 137 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
До позовної заяви Висновок експерта (експертиза за матеріалами справи) № 18-К, який був складений судово-медичної експертною комісією Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи Миколаївської обласної ради.
Відповідно до платіжної інструкції від 05.02.2024 № 0.0.3452021240.1 позивач сплатив за Миколаївському обласному бюро судово-медичної експертизи Миколаївської обласної ради за проведену судово медичну експертизу 5627,00 гривні.
У заперечені від 17.07.2024 та судовому засіданні 23.07.2024 відповідач заявив клопотання про відмову в задоволенні клопотання позивача про стягнення з нього витрат на експертизу. Свою позицію він обґрунтував тим, що висновок експерта № 18-К визнано судом неналежним доказом.
Проаналізувавши аргументи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення з нього витрат позивача, понесених них на судово-медичну експертизу, суд встановив, що у мотивувальній частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 № 400/3178/24 зазначено, що Висновок експерта (експертиза за матеріалами справи) № 18-К у цій справі є неналежним доказом.
У постанові від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22 Верховний Суд сформував правовий висновок, що, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи. Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права (пункти 177-180 мотивувальної частини).
З огляду на вищезазначене, та те, що Висновок експерта (експертиза за матеріалами справи) № 18-К визнаний Миколаївським окружним адміністративним судом у рішенні від 18.06.2024 № 400/3178/24 неналежним доказом, тобто він не врахований судом при прийнятті рішення, суд прийшов до висновку, про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судових витрат позивача, пов`язаних із проведенням експертизи, у розмірі 5627,00 гривень.
Таким чином, клопотання представниці позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 134, 139, 243, 252 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. Клопотання представниці ОСОБА_1 Суткович Марини Анатоліївни від 24.06.2024 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Обласного Центру медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради (пров. Корабелів, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ 03320099) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12112 (Дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 копійок.
3. У задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
4. Додаткове судове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги додаткове судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на додаткове судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 23 липня 2024 року
