Єдиний державний реєстр судових рішень
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2024 р. № 400/3178/24 м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., при секретарі судового засідання Швачки І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаОбласного центру медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради, пров. Корабелів, 1, м. Миколаїв, Миколавїський район, Миколаївська область, 54020,
провизнання протиправним та скасування рішення, оформленого актом від 03.10.2023 № 799/2 та протоколом від 03.10.2023 №16; зобов`язання вчинити певні дії,
За участю:
представниці позивача Суткович Марини Анатоліївни
представниці відповідача Онілової Лілії Юріївни
ВСТАНОВИВ:
08 квітня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Обласного Центру медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради (далі відповідач) про:
визнання протиправним та скасування рішення відповідача про невстановлення інвалідності позивачу, оформлене Актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 03.10.2023 № 799/2 (далі Акт № 799/2) та протоколом засідання медико-соціальної експертної комісії від 03.10.2023 № 16 (далі Протокол № 16);
зобов`язання відповідача повторно провести медико-соціальну експертизу на предмет визначення інвалідності позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.02.2023 він, як військовослужбовець у складі Збройних Сил України, під час виконання бойового завдання в Донецькій області отримав поранення. Внаслідок цього позивач перебував на лікуванні в різних медичних закладах. 08.04.2023 і 05.05.2023 було проведено його медичний огляд військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 , де йому було поставлено діагноз із зазначенням, що поранення тяжкого ступеня важкості. 30.06.2023 військово-лікарською комісією його визнано обмежено придатним до військової служби. 27.09.2023 лікарсько-консультативна комісія КНП «Веселинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» видала позивачу направлення на медико-соціально-експертну комісію (далі МСЕК) з підстави наявності ознак інвалідності. Відповідач провів огляд позивача та у висновку, викладеному в Акті № 799/2, не встановив позивачу групу інвалідності, не зважаючи на характер травми та його стан. На переконання позивача, при прийнятті вказаного рішення, оформленого Актом № 799/2, не було дотримано процедуру його прийняття, а саме:
в порушення вимог абзацу п`ятого пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 03.12.2009 № 1317 (далі Положення № 1317), до складу комісії, що розглядала питання інвалідності позивача, не входили спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог;
Акт № 799/2 заповнений не розбірливо, а на запит позивача надати розшифрування рукописного тексту друкованими літерами було відмовлено;
пункти 22-23, підпункти 28.3-28.5 пункту 28, підпункти 30.1-30.5 пункту 30 Акта № 799/2 не заповненні, а пункти 24-27 містять закреслення;
у пункті 28.6.3 Акта № 799/2 вказано, що неможливо встановити певні дані обстеження; але відповідач міг би відправити позивача на дообстеження, чого ним зроблено не було;
відповідач не вніс у підпункт 30.4 запис про те, що інвалідність позивачу не встановлена; про невстановлення йому інвалідності можна лише здогадатись, виходячи з протилежного ніде не зазначено, яка група інвалідності встановлена позивачу;
у пункті 38 Акта № 799/2 не вказано всі дані документів, які були підставою для прийняття рішення МСЕК;
відповідно до висновку експертів Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи Миколаївської обласної ради від 06.02.2024 № 18к стійка втрати працездатності позивача становить не менш ніж на одну третину (40 %).
У відзиві на позовну заяву від 22.04.2024 (а.с. 91-98) відповідач заперечив проти позову і просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що:
згідно з наданих позивачем відповідачу документів встановлено 25 % втрати ним працездатності, причина травма пов`язана із захистом Батьківщини;
відповідні встановлені дефекти в організмі позивача не досягають розміру, при яких встановлюється ІІІ група інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2015 № 10 «Про затвердження переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду»;
позивач відмовився від оскарження рішення, оформленого Актом № 799/2, до Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України або до Клініки Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності;
Миколаївське обласне бюро судово-медичної експертизи Миколаївської обласної ради не мало права проводити відповідну експертизу за заявою адвоката, і таке її проведення суперечить вимогам Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995 № 6; також ця експертиза не врахувала стан хворого на момент огляду на МСЕК, оскільки з дати проходження військово-лікарської комісії до моменту огляду пройшло 4 місяці, за цей час в організмі позивача пройшли певні компенсаторні процеси, які зменшились в порівнянні з періоду отримання травми і проходження військово-лікарської комісії.
У відповіді на відзиві від 30.04.2024 (а.с. 125-129) позивач підтримав свої позовні вимоги і заперечив проти аргументів відповідача, наведених у відзиві, а також просив повернути відзив без розгляду. У відповіді позивач закцентував увагу на тому, що в Акті огляду відповідач вже встановив йому астенічний синдром і не може заявляти у відзиві, що такого діагнозу у нього нема. Діагноз позивача включає в себе астенію, і він підтверджується рядом доказів. Наявні обмеження повноцінної діяльності трудової діяльності позивача та зменшення обсягу професійної трудової діяльності становлять 40 % втрати працездатності, а не 25 % як стверджує відповідач. Позивач також вказав на те, що відповідно до статті 71 Закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи є, зокрема, договір з експертом чи експертною установою, якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб. Тому доданий до позовної заяви висновок судово-медичної експертизи є належним, допустимим і достовірним доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Відповідна судово-медична експертиза врахувала стан хворого на момент огляду МСЕК, що підтверджується переліком документів, наданим на експертизу.
У запереченнях на відповідь на відзиві від 02.05.2024 (а.с. 141-145) відповідач закцентував увагу на тому, що вирішальним у встановлені групи інвалідності є не сума відсотків втрати працездатності, а ступінь обмеження життєдіяльності. Виявлена у позивача патологія не призводить до функціональних порушень та обмежень життєдіяльності, а також не дає підстав для встановлення групи інвалідності. Синдром, з оцінкою якого не згоден позивач, не є окремою хворобою. Цей синдром характерний для більшості різноманітних захворювань і не має вирішальне значення у встановленні ступеня обмеження життєдіяльності. При сприятливому перебігу, відсутності ускладнення вказаний синдром має тенденцію до зменшення прояву. Крім цього, відповідач зазначив, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язок МСЕК керуватися висновком судово-медичної експертизи. Більше-того, поданий до суду висновок експерта є необґрунтованим і не відповідає дійсності. Що стосується заповнення Акта № 799/2, то він оформлений відповідно до вимог законодавства.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 (а.с. 83-85) відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відповіді на відзив від 30.04.2024 (а.с. 125-129) представниця позивача заявила клопотання про повернення відзиву без розгляду та вирішення справи за наявними матеріалами.
Також 30.04.2024 через канцелярію суду надійшло клопотання представниці позивача від 25.04.2024 (а.с. 118-121) про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
01.05.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представниці позивача про повернення відзиву відповідача без розгляду, а також про задоволення її клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та про призначення судового засідання на 04.06.2024 (а.с. 136-137).
24.05.2024 представниця відповідача подала до суду заяву про перенесення розгляду справи (а.с. 153-154), яка ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 задоволена, а розгляд справи відкладено до 18.06.2024 (а.с. 163-164).
У судовому засіданні 18.06.2024 представниця позивача заявила клопотання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Розглянувши заяви матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Відповідно до даних військового квитка позивача (а.с. 17-28) він з 12.03.2022 по теперішній час проходить військову службу в Збройних Силах України.
Згідно з Довідки військової частини НОМЕР_2 від 27.03.2023 № 2575 про обставини травми (а.с. 43) позивач під час виконання бойового завдання 23.02.2023 отримав поранення.
24.02.2023 йому було проведено операція в ургентному порядку, що підтверджується Випискою від 28.03.2023 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного хворого) № Е 3509 знаходився на лікуванні у ЦЦН та ВРІТ № 2 КП «ДОКЛМ «ДОР» (а.с. 33-35).
У Довідці військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 від 07.03.2022 № 2633 (а.с. 41), в Довідці військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2023 № 755 (а.с. 44) і в Довідці військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2023 № 377 (а.с. 45) зазначено, що позивач отримав 23.02.2023 поранення тяжкого ступеня важкості.
Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії від 30.06.2023 № 7998 (а.с. 46) він є обмежено придатним до військової служби.
27.09.2023 ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Веселинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Веселинівської селищної ради Миколаївської області видало позивачу Направлення на медико-соціальну експертизу (МСЕК) № 267 (а.с. 47-51).
03.10.2023 відповідач провів огляд позивача, що підтверджується Актом № 799/2 огляду медико-соціальною експертною комісією від 03.10.2023 (а.с. 52-55).
Відповідно до Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 03.10.2023 серія 12ААА № 076664 (а.с. 56, 57) ступінь втрати професійної працездатності позивача становить 25 відсотків, причина втрати працездатності травма пов`язана із захистом Батьківщини.
Натомість згідно з Висновком експерта (експертиза за матеріалами справи) № 18-К (а.с. 70-78) стійка втрата працездатності позивача становить не менш ніж на одну третину (40 %).
Вважаючи рішення відповідача про невстановлення інвалідності позивачу, оформлене Актом № 799/2 та Протоколом № 16, протиправним, він звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів.
Абзацом першим пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі Положення про медико-соціальну експертизу) передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (абзац перший пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу).
Згідно з абзацами першим і третім пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії:
1) загального профілю;
2) спеціалізованого профілю.
Відповідно до пункту 17 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з абзацом першим пункту 19 Положення про медико-соціальну експертизу комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Пунктами 20 і 21 Положення про медико-соціальну експертизу встановлено, що комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
У разі коли голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим рішенням, їх думка зазначається в акті огляду комісії, який подається у триденний строк Кримській республіканській, обласній або центральній міській комісії, що приймає відповідне рішення із урахуванням результатів додаткового медичного обстеження та консультативного висновку головного спеціаліста відповідного профілю.
Таким чином, рішення МСЕК про встановлення інвалідності приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії. Відомості про прийняте рішення вноситься до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Отже, рішення МСЕК про встановлення інвалідності відображається саме в акті огляду особи, оформлення такого рішення окремим документом законодавство не передбачено. Натомість рішення МСЕК, оформлене протоколом її засідання, є процедурним рішенням, тобто рішенням, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті.
З огляду на це позовні вимоги щодо визнання протиправним і скасування протоколу засідання МСЕК від 03.10.2023 № 16 задоволенню не підлягають.
Згідно з абзацами дев`ятим-одинадцятим частини восьмої статті 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальні експертні комісії:
встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації;
складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;
вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів.
Відповідно до абзацу п`ятого пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу до складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
Відтак до складу МСЕК обов`язково повинні входити спеціаліст з реабілітації, лікар психолог або психолог, оскільки за їх відсутності МСЕК позбавлена можливості виконання повноважень, покладених на неї абзацами дев`ятим-одинадцятим частини восьмої статті 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
У литі від 15.01.2024 № М-4-6/з (а.с. 60-61) відповідач зазначив, що за штатним розкладом до складу обласної медико-соціальної експертної комісії обласного Центру медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради входять:
лікар-терапевт, голова обласної МСЕК;
лікар-невропатолог;
лікар-хірург;
лікар-терапевт;
лікар (вказану штатну посаду займає лікар-невропатолог);
старша сестра медична.
Отже, у штатному розкладі відповідача відсутні штатні посади спеціаліста з реабілітації, лікаря-психолога або психолога.
У судовому засіданні 18.06.2024 представниця відповідача зазначила, що у складі МСЕК функції спеціаліста з реабілітації виконує лікар ОСОБА_2 .
Однак, будь-яких доказів цьому твердженню відповідач до суду не подав, зокрема у листі від 15.01.2024 № М-4-6/з (а.с. 60-61) не зазначено, що ОСОБА_2 виконує у МСЕК функції спеціаліста з реабілітації.
Відповідно до Акта № 799/2 (а.с. 52-55) огляд позивача проводили такі лікарі: «невролог» (підпункт 28.6.1 Акта № 799/2), терапевт (підпункт 28.6.2 Акта № 799/2) і хірург (підпункт 28.6.3 Акта № 799/2), лікарі інших спеціальностей його огляд не проводили (підпункт 28.6.4 Акта № 799/2 незаповнений).
Тобто оскаржуване рішення відповідач прийняв на підставі огляду позивача, який був проведений за відсутності спеціаліста з реабілітації, лікаря-психолога або психолого.
З наведеного слідує, що медико-соціальну експертизу позивача була проведена 03.10.2023 МСЕК, склад якої був сформований з порушенням абзацу п`ятого пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, тобто неправомочним складом.
Тому прийняте нею рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Що стосується порядку заповнення Акта № 799/2 (а.с. 52-55), то суд зазначає наступне.
Порядок заповнення форми первинної облікової документації «Акт № __огляду медико-соціальною експертною комісією» (далі форма № 157/о) визначений Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157/о «Акт № __огляду медико-соціальною експертною комісією», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 № 577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1508/21820 (далі Інструкція № 577).
Відповідно до пункту 2 Інструкції № 577 форма № 157/о призначена для запису основних медичних даних і соціальних факторів, необхідних для винесення експертного рішення та його обґрунтування. У формі № 157/о вказуються умови і характер праці, які рекомендуються інвалідам, та інші заходи, які сприятимуть відновленню їх працездатності.
Форма № 157/о заповнюється на кожного хворого, який оглядається у МСЕК (пункт 3 Інструкції № 577).
Згідно з пунктом 6 Інструкції № 577 усі пункти заповнюються розбірливо.
Відповідно до пункту 43 Інструкції № 577 усі виправлення, доповнення, зміни, внесені у форму № 157/о, повинні бути обґрунтовані, підписані головою, членами МСЕК і завірені печаткою МСЕК.
Суд встановив, що підпункти 28.6, 29.1 і пункт 34 Акта № 799/2 (а.с. 52-55) є погано читабельними, тобто заповнені нерозбірливо.
У пункті 25 Акта № 799/2 запис перекреслений, але відсутні обґрунтування необхідності перекреслення відповідного тексту. Перекреслення не підписано головою, членами МСЕК і не завірено печаткою МСЕК.
Відтак Акт № 799/2 оформлений з порушенням вимог пунктів 6 і 43 Інструкції № 577.
Значна кількість пунктів у Акті № 799/2 є незаповненими повністю або частково, а саме: пункти 22, 23, 28, 29, 30, 32.
Так, пунктом 34 Інструкції № 57 встановлено, що у підпункті 30.4 пункту 30 словами зазначається, яка група інвалідності встановлена, а для осіб, не визнаних інвалідами, ставиться запис «не встановлена».
Тобто у підпункті 30.4 пункту 30 форми № 157/о зазначається рішення МСЕК, прийняте за результатами проведеної медико-соціальної експертизи.
В Акті № 799/2 підпункт 30.4 пункту 30 відповідач не заповнив, тобто не зазначив про прийняте рішення щодо наявності чи відсутності у позивача інвалідності, з метою чого він і проходив відповідну медико-соціальну експертизу.
Тому висновок позивача і твердження відповідача у заявах по суті справи про те, що Актом № 799/2 відповідачем не встановлено інвалідність не відповідає дійсності, оскільки цим актом встановлено лише ступінь втрати працездатності позивача (25 %), а не відсутність чи наявність у нього інвалідності.
Таким чином, Акт № 799/2 оформлений з порушенням вимог Інструкції № 577, що є самостійною підставою для визнання його протиправним і скасування.
У позовній заяві позивач також стверджує, що відповідач при прийняті оскаржуваного рішення невірно встановив ступінь втрати ним працездатності у 25 % і, посилаючись на Висновок експерта (експертиза за матеріалами справи) № 18-К (а.с. 70-78), стверджує, що у дійсності його стійка втрата працездатності становить не менш ніж на одну третину (40 %).
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а та від 29.12.2021 у справі № 638/2723/16-а, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Крім цього, у судовому засіданні 18.06.2024 суд встановив, що Висновок експерта (експертиза за матеріалами справи) № 18-К (а.с. 70-78) був умотивований, у тому числі, документами, які були відсутні у відповідача при прийнятті оскаржуваних рішень, а саме: довідка військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 від 07.03.2022 № 26533, довідка військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2023 № 573 про проведення медичного огляду військово-лікарською комісією та консультаційний висновок спеціаліста від 06.03.2024 № 4552 (ф. № 028/о),
Зазначений висновок експерта не може підтверджувати або спростовувати правомірність (протиправність) оскаржуваних рішень, оскільки відповідач і судово-медичний експерт при визначені ступеня втрати працездатності позивача мали в наявності різні пакети документів щодо стану його здоров`я.
Тому Висновок експерта (експертиза за матеріалами справи) № 18-К (а.с. 70-78) у цій справі є неналежним доказом.
Водночас суд звертає увагу на те, що при повторному проведенні медико-соціальній експертизі позивач не позбавлений права подати відповідачу Висновок експерта (експертиза за матеріалами справи) № 18-К (а.с. 70-78) та додаткові документи про свій стан здоров`я.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Обласного Центру медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради (пров. Корабелів, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ 03320099) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Обласного Центру медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради стосовно ОСОБА_1 , оформленого Актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 03.10.2023 № 799/2.
3. Зобов`язати Обласний Центр медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради (пров. Корабелів, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ 03320099) повторно провести медико-соціальну експертизу на предмет визначення інвалідності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ).
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 19 червня 2024 року
