Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2024 року
м. Київ
справа № 761/21614/23
провадження № 51-3649ска24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 на постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2023 року та Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року стосовно ОСОБА_5 ,
встановив:
Шевченківський районний суд м. Києва постановою від 03 листопада 2023 року визнав ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрив провадження по справі у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Адвокат ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_5 , оскаржив вказану постанову в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд постановою від 27 травня 2024 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 залишив без задоволення, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2023 року - без змін.
Адвокат ОСОБА_4 , не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_5 невинуватим.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Суд уважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюОСОБА_4 необхідно відмовити з огляду на таке.
Так, статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Відповідно до ст. 8 Конституції України визнаєтьсяі діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції від 13 лютого 2001 року).
Правила, які конкретизують положення Конституції України щодо обмеження можливості касаційного оскарження рішень суду, також визначені у КУпАП. Так, відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до апеляційного суду, при цьому, постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Отже, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачена можливість касаційного оскарження постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 21 липня 2021 року
№ 5-р (ІІ)/2021 зазначив, що у Кодексі України про адміністративні правопорушення встановлено апеляційний перегляд, у разі оскарження, постанови судді у справах про адміністративні правопорушення, в рамках чого можливим є як розгляд суті справи, так і виправлення допущених судом нижчої інстанції процесуальних помилок, тобто забезпечення перевірки як законності застосування адміністративних санкцій (стягнень), так і суті справи. Застосування припису частини десятої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення не призводить до порушення такої засади судочинства, як забезпечення у визначених законом випадках права на касаційне оскарження судового рішення, права на судовий захист, а отже, цей припис узгоджується з принципом «верховенства права» (правовладдя). Припис частини десятої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення не суперечить частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, пунктові 8 частини другої статті 129 Конституції України.
Таким чином, виходячи з основних засад судочинства, згідно з п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується виключно у визначених законом випадках, що повністю відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ щодо можливості держави встановлювати певні обмеження права на перегляд судового рішення судами вищого рівня.
При цьому забезпечені Конституцією України право на судовий захист і Європейською конвенцією з прав людини і основоположних свобод - право на справедливий суд не порушуються такими викладеними у законах процесуальними механізмами допуску до касаційного перегляду.
Зважаючи на наведене, керуючись принципом верховенства права при здійсненні правосуддя, виходячи з основних засад судочинства, якими відповідно до п. 8
ч. 1 ст. 129 Конституції України є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення виключно у визначених законом випадках, а також, враховуючи те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку, Суд уважає, що у відкритті касаційного провадження стосовно ОСОБА_5 за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 необхідно відмовити.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 294 КУпАП, Суд
ухвалив:
відмовити адвокату ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2023 року та Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року стосовно ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
