Справа № 367/8159/16-ц

Провадження №2/367/96/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

10 червня 2024 рокуІрпінський міський суд Київської областів складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участю секретаря Шемігон В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у відшкодування одержаних доходів, внаслідок користування коштами отриманих без достатніх правових підстав,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду із позовом,відповідно до якого зазначила,що маючи намір придбати житло, вона домовилась із ОСОБА_2 про купівлю-продаж квартири і 14 квітня 2014 року уклала попередній договір у письмовій формі з відповідачем, інтереси якого на підставі довіреності представляв ОСОБА_3 . Договір про намір продати квартиру від 14 квітня 2014 року був укладений ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_4 . За умовами п. 1.1 цього договору вона та ОСОБА_2 не пізніше 14 травня 2014 року мали укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Вартість квартири була визначена в сумі 63 тисячі доларів США, що відповідно до встановленого Нацбанком України курсу валют станом на той час складало 882 000 гривень. Із обумовленої суми при підписанні договору 14 квітня 2014 року вона передала відповідачу ОСОБА_2 кошти в сумі 2 500 доларів США, що було еквівалентно 35 000 гривень, які вони визначили як завдаток. Крім того, на виконання умов договору 14.04.2014 року вона передала відповідачу кошти в сумі 30 250 доларів США, що та той час було еквівалентно 423 500 гривень. Також, на прохання відповідача на виконання умов договору 28.04.2014 року вона оплатила повну вартість квартири і передала відповідачу кошти в сумі 30 250 доларів США, що та той час було еквівалентно 423 500 гривень. Всього в рахунок оплати вартості квартири АДРЕСА_1 вона передала відповідачу ОСОБА_2 через його представника кошти в сумі 63 000 доларів США, яка на той час була еквівалентна 882 000 гривень. У договорі вона та ОСОБА_2 вказані кошти назвали завдатком та гарантійною сумою, але по своїй правовій природі ці кошти є авансовим платежем. Позивач зазначає,що оскільки, укладений нею та ОСОБА_2 попередній договір не був посвідчений нотаріально, тому він є нікчемною угодою згідно положень ст.ст. 635, 657, 203, 215 ЦК України. На час подачі позову згідно встановленого Нацбанком України курсу гривні до іноземних валют 63 000 доларів США складає 1 608 566 гривень. (25, 5328 гривень за 1 долар США). Крім того позивач вважає, що відповідач має відшкодувати їй доходи, які вони одержали внаслідок користування її коштами починаючи з 15.05.2014 року по теперішній час. Позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на її користь у повернення авансового платежу 1 608 566 гривень. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на її користь як відшкодування одержаних доходів 944598 грн. 22 коп. та судові витрати.

Позивачем поданозаяву прозбільшення позовнихвимог вчастині нарахування3%річних занеправомірне користуваннячужими коштамита закриттяпровадження усправі вчастині позовнихвимог щодостягнення процентівв порядкувизначеному ст.1048ЦК Українита інфляційнихвтрат занеправомірне користуваннячужими коштами.Заяву мотивуєтим,що рішеннямІрпінського міськогосуду Київськоїобласті від14.03.2018року залишеногобез змінпостановою Апеляційногосуду Київськоїобласті від06.08.2018року узадоволенні їїпозову відмовлено.Постановою ВерховногоСуду від12.08.2020року усправі №367/8159/16-црішення Ірпінськогоміського судуКиївської областівід 14.03.2018року тапостанову Апеляційногосуду Київськоїобласті від06.08.2018року скасовано.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненнякоштів задоволеночастково,а саместягнуто з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 у поверненняплатежу 1608566,00грн.(еквівалент63000,00дол.США начас зверненнядо судуз позовом(встановленопостановою ВС)).У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 простягнення коштіввідмовлено.Справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненнякоштів,у частинівирішення позовнихвимог простягнення увідшкодування одержанихдоходів,внаслідок користуваннякоштами отриманихбез достатніхправових підстав,направлено досуду першоїінстанції дляпродовження розгляду. 22.11.2020р.представник позивачкизвертався досуду ззаявою прозбільшення позовнихвимог вчастині нарахування3%річних занеправомірне користуваннячужими коштамиза періодперебування справив суд:15.05.2014року по22.11.2020року,розрахунок якихстановив 12334,74дол.США,що згідноофіційного курсуНБУ станомна 22.11.2020р.(1дол.США-28,2572грн)еквівалентно 348545,22грн.та закриттяпровадження усправі вчастині позовнихвимог щодостягнення процентівв порядкувизначеному ст.1048ЦК Українита інфляційнихвтрат занеправомірне користуваннячужими коштами. Оскільки, матеріалами справи так і висновками судів у справі № 367/8159/16-ц встановлено, що сума переданих за нікчемним правочином коштів визначена в еквіваленті 63 000,00 дол. США. Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. (ВП ВС від 20.01.2020 № 296/10217/15-ц). Враховуючи, що у спірних правовідносинах грошове зобов`язання визначено у доларах США відсутні підстави для нарахування індексу інфляції на прострочене грошове зобов`язання, що заявлено до стягнення при зверненні до суду із позовною заявою. Разом з тим положення пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України та положення частини другої статті 625 ЦК України дають можливість збільшити розмір позовних вимог в частині нарахування 3 % річних за весь час прострочення грошового зобов`язання, а саме за період з 15.05.2014 року по 22.11.2020 року (2384 дні). При цьому звертає увагу суду, що звертаючись до суду із цим позовом вона заявляла до стягнення з відповідача 3 % річних за весь час прострочення грошового зобов`язання, що на час звернення суду складав період з 15.05.2014 року по 30.10.2016 року, а відтак відсутні підстави застосування наслідків спливу позовної давності до частини позовних вимог за клопотанням відповідача. Розрахунок здійснюється за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де «С» - сума заборгованості, «Д» - кількість днів прострочення. З 15.05.2014 до 31.12.2015 - 63000,00 х 3 % х 596 : 365 : 100 = 3 086,14 доларів США; з 01.01.2016 до 31.12.2016 - 63 000,00 х 3 % х 366 : 366 : 100 = 1 890,00 доларів США; з 01.01.2017 до 31.12.2019 - 63 000,00 х 3 % х 1095 : 365 : 100 = 5 670,00 доларів США; з 01.01.2020 до 22.11.2020 - 63 000,00 х 3 % х 327 : 366 : 100 = 1 688,61 доларів США, - всього 3 % річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання складає 12334,74 доларів США. Згідно висновків Постанова ВП ВС від 16.01.2019 № 464/3790/16-ц щодо застосування положень частини другої статті 625 ЦПК України: « 3 % річних, передбачені ст. 625 ЦК України можуть бути визначені у доларах США та нараховуються виходячи із простроченої суми, вираженої у відповідній грошовій валюті. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України». Просила суд при вирішенні справи № 367/8159/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, у частині вирішення позовних вимог про стягнення у відшкодування одержаних доходів, внаслідок користування коштами отриманих без достатніх правових підстав, направленої до суду першої інстанції для продовження розгляду, - врахувати заяву про збільшення розміру позовних вимог та вирішувати спір в межах визначених цією заявою до стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання, що становить 12 334,74 доларів США., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 22.11.2020 року (1 долар США - 28,2572 грн.) еквівалентно 348 545,22 грн. та стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 12 334,74 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 22.11.2020 року еквівалентно 348 545,22 грн. Закрити провадження у справі № 367/8159/16-ц в частині заявлених до стягнення з відповідачів інфляційних втрат за час прострочення із 15.05.2014 року по 30.10.2016 року в сумі 455 580,50 грн. та в частині заявлених до стягнення з відповідачів процентів в розмірі облікової ставки НБУ в порядку статті 1048 ЦК України за період із 15.05.2014 року по 30.10.2016 року - 423 782, 88 грн. Враховуючи невиконання відповідачем грошового зобов`язання у розмірі 63 000,00 доларів США, позивач має право вимагати стягнення в судовому порядку 3% річних до повного виконання грошового зобов`язання за період з 23.11.2020 р. по 20.09.2023 р., розрахунок яких здійснено за допомогою програмного комплексу «Ліга Закон» та складає 5 343,23 доларів США. Просить суд при вирішенні справи № 367/8159/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, у частині вирішення позовних вимог про стягнення у відшкодування одержаних доходів, внаслідок користування коштами отриманих без достатніх правових підстав, направленої до суду першої інстанції для продовження розгляду, - врахувати заяву про збільшення розміру позовних вимог та вирішувати спір в межах визначених цією заявою до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 15.05.2014 р. по 20.09.2023 р., що становить 17 677,97 доларів США., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.09.2023 р. (1 дол. США - 36,56 грн.) еквівалентно 646 306,58 грн.

В судове засідання позивач не з`явилась. Представник позивача адвокат Дикий Ю. подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи за відсутності заінтересованої особи, сторона позивача підтримує в повному обсязі подані заяви, клопотання та пояснення по справі, вважає вимоги позовної заяви з урахуванням заяв та клопотань підлягають задоволенню, не заперечує проти розгляду справи у за відсутності позивача та її представника.

В судове засідання відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник відповідача адвокат Майко М.В. подала через канцелярію суду заяву про проведення судового засідання без особистої участі відповідача та представника відповідача. Додатково зазначила, що відповідач ОСОБА_2 твердження та вимоги, викладені в позовній заяві ОСОБА_1 про стягнення коштів, не визнає у повному обсязі та категорично заперечує проти задоволення цих позовних вимог.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення коштів ОСОБА_1 у позові відмовлено.

Постановою Апеляційногосуду Київськоїобласті від06серпня 2018року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення коштів апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 12 серпня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення коштівкасаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 06 серпня 2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у повернення платежу 1 608 566,00 грн. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення коштів відмовлено. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, у частині вирішення позовних вимог про стягнення у відшкодування одержаних доходів, внаслідок користування коштами отриманих без достатніх правових підстав, направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно зміступостанови Верховногосуду Українивід 12серпня 2020року посправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 простягнення коштівоскільки,в розпискахсума переданихкоштів визначенав еквіваленті63000,00дол.США,стягненню з ОСОБА_2 підлягає 1608566,00грн еквівалент сумина часзвернення досуду зпозовом.Також зазначено,що згідно з умовами договору сторони зобов`язались у строк до 14 травня 2014 року укласти договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначений договір укладено в письмовій формі, проте не було посвідчено нотаріально. Вказаний факт сторонами у справі не оспорювався. У справі відсутні відомості на підтвердження отримання коштів ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 у інтересах сім`ї, а тому підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про солідарне стягнення коштів не вбачається. Звертаючись із позовом до місцевого суду ОСОБА_1 просила відшкодувати всі доходи, які відповідачі одержали або могли одержати від цього майна з часу, коли вони дізналися або могли дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Зазначені позовні вимоги не були предметом розгляду ні місцевим судом, ані судом апеляційної інстанції, тобто суди не встановлювали фактичні обставини щодо отримання чи не отримання відповідачами доходів від безпідставно набутих коштів, період, розмір та правову підставу застосування статті 625 ЦК України. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що справу у частині вирішення позовних вимог щодо стягнення у відшкодування одержаних доходів необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Предметом позову у справі є стягнення трьох процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України у зв`язку з неналежним виконанням судових рішень про стягнення грошових коштів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (686/21962/15-ц) щодо необхідності відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві. Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 40 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453- VI «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд України здійснив аналіз практики застосування статті 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві з метою забезпечення однакового застосування законодавства у вирішенні справ зазначеної категорії, виявлення проблемних і спірних питань у судовій практиці.

Грошові зобов`язання охоплюють усі сфери суспільного життя і насамперед виникають у сфері приватноправових (цивільно-правових) відносин. Питання про цивільно-правову відповідальність за порушення грошових зобов`язань потребує ретельного вивчення та удосконалення, що зумовлено, зокрема, теперішньою ситуацією із кризою неплатежів.

За період прострочення виконання рішення суду стягувач на підставі ст. 625 ЦК України має право стягнути з боржника 3% річних, про що зазначено у постанові ВСУ від 30 березня 2016 р. у справі № 6-2168цс15 ). ВСУ в цьому випадку, підкреслив, «що нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання…», тобто сума, яка розраховується на підставі ст. 625 ЦК повинна розраховуватись у валюті зобов`язання. Якщо порушене зобов`язання в гривні, то в гривні, якщо в доларах США, то в іноземній валюті.

26.04.2017 року Верховний Суд України у справі №3-1522гс16 сформулював правову позицію щодо обчислення перебігу строку позовної давності, в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат після виконання боржником основного зобов`язання.

Верховним Судом України висловлено наступну правову позицію: «Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК). Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

У постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 зазначено, що відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, щодо неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Верховний суд (в рамках цієї справи) наголошує, що положення статей 3, 509, 625 ЦК України, передбачають нарахування 3% річних на суму основного боргу. Наведену правову позицію також викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 (ЄДРСРУ № 82887781).

Формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно положення статей 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за час прострочення.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

При обрахунку3%річних заоснову маєбратися простроченасума,визначена удоговорі чисудовому рішенні( 63 000,00 дол. США - 1 608 566,00 грн. еквівалент суми на час звернення до суду з позовом).

3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Дана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року справа № 373/2054/16-ц.

Враховуючи чинне законодавство та заявлені позивачем вимоги, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача 3% річних за період із 15.05.2014 року (наступний день після укладання договору купівлі-продажу квартири) по 20.09.2023 року, що становить 17677,97доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.09.2023р. (1дол. США 35,56грн.) еквівалентно 646306, 58грн.

Суд, оцінюючи подані позивачем докази та вищевикладені обставини, ураховуючи доведеність існування між сторонами грошового зобов`язання, яке дотепер не виконано відповідачем, оскільки відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу спростування тверджень позивача щодо не виконання судового рішення та повернення коштів, вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за період із 15.05.2014 року по 20.09.2023 року, що становить 17 677,97доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.09.2023р. (1дол. США 35,56грн.) еквівалентно 646 306, 58грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем згідно квитанцій сплачено судовий збір у розмірі 7250,00грн. за подання позовної заяви та 580,00грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. 16, 509, 524, 533-535, 625 ЦК України, ст. 4, 10, 12,13, 76, 79, 81, 141, 247, 259, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у відшкодування одержаних доходів, внаслідок користування коштами отриманих без достатніх правових підстав - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 3% річних за період із 15.05.2014 року по 20.09.2023 року, що становить 17 677,97доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.09.2023р. (1дол. США 35,56грн.) еквівалентно 646 306, 58грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 сплачений судовий збір в розмірі 7250,00грн. за подання позовної заяви та 580,00грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Н.Ф. Карабаза