Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 734/1470/24
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Конченко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2024 року, суддя Павлов В.Г., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області капрала поліції Лещенка Максима Андрійовича, Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції проскасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області капрала поліції ОСОБА_2 , Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову від 02.04.2024 серії ЕНА № 1805476 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він швидкісного режиму не порушував.
Крім того, позивачем зазначено, що контроль швидкості руху транспортних засобів може здійснюватися лише в місцях, які облаштовані знаком про здійснення відео фіксації (знак 5.70 ПДР), проте, відповідний дорожній знак по шляху автомобіля позивача не встановлювався, а інформація про його розташування в оскаржуваній постанові відсутня.
Також позивач зазначає, що під час руху автомобілем він перебував при виконанні обов`язків військової служби і інспектор не міг самостійно приймати рішення за вказаним фактом, а повинен був інформувати відповідний підрозділ Військової інспекції безпеки дорожнього руху.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 травня 2024 року відкрито провадження у справі. Залучено до участі в справі в якості співвідповідача - Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста 3, м. Київ, 03048). Призначено судовий розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 09 годину 15 хвилин 20 травня 2024 року у приміщенні Новозаводського районного суду міста Чернігова за адресою: 14000, м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА № 1805476 від 02.04.2024 ОСОБА_1 02.04.2024 о 12 год 02 хв. в с. Сираї, а/д М-01 (Київ-Чернігів-Нові Яриловичі), 71 км, керуючи транспортним засобом Mitsubishi L-20, номерний знак НОМЕР_1 , в населеному пункті, позначеному д.з.5.49 на білому фоні, рухався зі швидкістю 109 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше, ніж на 50 км/год та порушив п.12.4 ПДР.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн (а.с.14).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 05.04.2024 № 99 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 17.06.2022 (а.с.13).
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 призваний на військову службу за загальною мобілізацією (а.с.8-9).
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, вважаючи її незаконною, а дії відповідача протипраними, з метою відновлення порушеного права, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст.222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі та розглядає справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі наказом №1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію (далі - Інструкція).
Згідно з п. 4 Розділу І, п. 2 Розділу III Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, приписами ч.4 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1.1.ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно до п.1.4 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Кожний учасник дорожнього руху має дотримуватися Правил дорожнього руху і може розраховувати на дотримання цих правил будь-якою іншою особою, яка бере участь у русі. Це має бути гарантією передбачуваності розвитку ситуації на дорозі. Будь-яке відхилення від вимог та положень Правил може призвести до порушення встановленого порядку руху дорогами України і створення аварійної ситуації.
У відповідності до п.1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, які зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, до учасників дорожнього руху відповідно до ст.14 Закону належать, зокрема, водії транспортних засобів.
Згідно п.12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до п.12.9 Б водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до пп. "и" п. 30.3 цих Правил.
Приписами ч.4 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 кілометрів на годину.
Як убачається із оскаржуваної постанови, 02.04.2024 о 12 год 02 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Mitsubishi L-20, номерний знак НОМЕР_1 , в населеному пункті, позначеному д.з.5.49 на білому фоні, рухався зі швидкістю 109 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше, ніж на 50 км/год та порушив п.12.4 ПДР, за що передбачено відповідальність за ч.4 ст.122 КУпАП.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 05.04.2024 № 99 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 17.06.2022 (а.с.13).
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 призваний на військову службу за загальною мобілізацією (а.с.8-9).
Стаття 8 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» визначає, що функції контролю за виконанням у Збройних Силах України вимог законодавства, зокрема з питань забезпечення безаварійного використання техніки; ведення обліку та розподіл номерних знаків, реєстрацію військових транспортних засобів Збройних Сил України, покладено на Службу правопорядку.
Згідно ст.235-1 КУпАП Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені частинами першою, четвертою і п`ятою статті 121, статтею 121-1, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1 - 126, статтею 132-1 цього Кодексу.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 17.06.2022.
При цьому, автомобіль Mitsubishi L-20, номерний знак НОМЕР_1 , належить військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується технічним талоном т/з та його реєстраційними даними (а.с. 12).
Згідно ст.7 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» військовослужбовцям Служби правопорядку під час виконання покладених на них завдань надається право вимагати від військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, військовозобов`язаних під час проходження ними зборів та від інших осіб у військовій формі одягу, звільнених з військової служби в запас або відставку з правом її носіння, дотримання громадського порядку, правил носіння військової форми одягу, припинення правопорушень, а також дій, що перешкоджають здійсненню завдань і функцій Служби правопорядку, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати заходи примусу, передбачені статтями 9-11 цього Закону.
Отже, встановивши, що транспортний засіб, яким керував позивач, є військовим транспортним засобом, працівник поліції мав вирішити питання щодо передачі матеріалів про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винного до дисциплінарної відповідальності, що зазначено в п.6 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015.
Проте з матеріалів справи вбачається, що вищевказані вимоги працівником поліції виконані не були та проігноровано заяву позивача щодо виклику Військової служби правопорядку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122 цього Кодексу.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у межах спірних правовідносин застосуванню підлягає саме вищезазначена спеціальна норма ст. 235-1 КУпАП.
Також колегія суддів звертає увагу, що транспортний засіб, яким керував позивач, є військовим транспортним засобом, що підтверджується матеріалами справи, у зв`язку з чим працівник поліції мав вирішити питання щодо передачі матеріалів про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення особи до відповідальності.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що з фото- та відеозаписів долучених до матеріалів справи взагалі не можливо ідентифікувати автомобіль, що рухався.
Колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача, що військовослужбовці за вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху несуть відповідальність на загальних підставах, оскільки це суперечить положенням вищевказаної ст.235-1 КУпАП, згідно якої військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені частинами першою, четвертою і п`ятою статті 121, статтею 121-1, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1 - 126, статтею 132-1 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивач є військовослужбовцем та під час вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП, виконував обов`язки військової служби, отже оскаржувана постанова прийнята не уповноваженою особою, а тому вона підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладених доводів та встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2024 року скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом другим частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2024 року скасувати та прийняти у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1805476 від 02 квітня 2024 року, винесену поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області капралом поліції Лещенком Максимом Андрійовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 гривень, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.
Постанову виготовлено: 09 липня 2024 року.
