Єдиний державний реєстр судових рішень
Єдиний унікальний номер 369/12887/23
Номер провадження 2-п/722/1/24
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2024 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді Унгуряна С.В.
секретаря Ткач Н.П.
з участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 14 березня 2024 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики,-
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Кірічевська О.І., діючи в інтересах ОСОБА_3 , звернулася до суду з вищевказаною заявою про перегляд заочного рішення.
На обгрунтування заяви представник заявника посилалася на те, що 14.03.2024 року Сокирянським районним судом Чернівецької області винесено заочне рішення яким стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 борг за договором позики грошових коштів від 28.04.2020 року в розмірі 1756 511 грн. 68 коп.. з яких: основний борг в розмірі 540 205 грн.: інфляційні втрати в розмірі 90 589 грн. 16 коп.; 10% щомісяця від простроченої суми в розмірі 1125717 грн. 52 коп.
04.04.2024 року ОСОБА_3 отримав повний текст заочного рішення у справі №369/12887/23 від 14.03.2024 року, що підтверджується трекінгом Укрпошти.
Взяти особисту участь у судових засіданнях по даній справі ОСОБА_3 не мав можливості, оскільки фактично з дружиною проживає у м.Києві, отже не знали про судовий процес, а коли дізналися, забезпечити явку в судове засідання адвоката не було можливості через складну фінансову ситуацію в сім`ї. Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 зі своєю дружиною. Однак, фактично проживає в м.Києві. В село з дружиною приїжджає дуже рідко. А сусідка, яка отримує кореспонденцію, нажаль через свій вік не повідомляла про листівки із суду. Таким чином, ОСОБА_3 був позбавлений можливості вчасно подавати докази та заперечувати, а тому вважає, що є підстави для скасування заочного рішення.
Згідно заочного рішення суду з ОСОБА_3 стягнуто основний борг в розмірі 540205 грн.; інфляційні втрати в розмірі 90 589 грн. 16 коп.; 10% щомісяця від простроченої суми в розмірі 1125717 грн. 52 коп., а також судові витрати.
Відповідач погоджуюся, що не виконав зобов`язань в строк і погоджується з сумою основного боргу. Однак, у зв`язку з тим, що не знав про слухання справи і не міг бути присутнім на судовому засіданні, у нього не було можливості повідомити суд про свої заперечення щодо нарахованої суми відсотків та клопотати про зменшення розміру штрафних санкцій в порядку ст.551 ЦК України.
В той же час ОСОБА_3 вважає, що судом помилково нараховані та стягнуто з нього штрафні санкції у розмірі 10% щомісяця від простроченої суми в розмірі 1125717 грн. 52 коп. за період прострочення: з 29.05.2020 року по 23.02.2022 року з огляду на наступне.
Розмір відсотків значно перевищує розмір заборгованості за договором і законодавством передбачені обмеження. Це обмеження, які стосуються строків стягнення неустойки - позовна давність в один рік (ч.2 ст.258 ЦК) та обмеження, що стосуються розміру неустойки (ст.551 ЦК).
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути 10% неустойки щомісяця від простроченої суми в розмірі 1 188 451 грн. (за період з 29.05.2020 року по 23.02.2022 року), що становить більше, ніж за один рік. Отже, суд має право застосувати спеціальний строк позовної давності на стягнення неустойки в один рік, який сплив 29.05.2021 року.
Аналіз ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
В позовній заяві відсутні відомості про те, що саме заважало позивачеві вчасно подати вимогу до суду щодо стягнення неустойки ще до початку воєнного стану в строк встановлений ч.2 ст.258 ЦК.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 та у справі №911/3677/17.
Виходячи з викладеного, вважає що судом помилково було стягнуто з відповідача неустойку більше ніж за один рік в розмірі 1125717 грн. 52 кой. за період прострочення: з 29.05.2020 року по 23.02.2022 року.
Пунктом 4 Договору сторони передбачили, що якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він, на письмову вимоги Позикодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індекс інфляції за весь час прострочення, а також 10 відсотків щомісяця від простроченої суми відповідно до ст.625 ЦК України.
При цьому представник заявника звертає увагу на те, що ст.625 ЦК України не передбачена сплата процентів щомісяця, а передбачена сплата відсотків річних.
За змістом статті 625 ЦК України сторони можуть на власний розсуд визначити інший розмір процентів річних.
З договору вбачається, що відповідно ст.625 ЦК України сторони в цьому договорі встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми.
Отже, стягнення відсотків у розмірі 1125717 грн. 52 коп. (за період з 29.05.2020 року по 23.02.2022 року) відповідно до ст.625 ЦК України є помилковим.
Відповідно до ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках до суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пеня як вид неустойки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день простроченого виконання.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється v відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, пеня та штраф як види неустойки застосовуються за різні порушення умов зобов`язань. При цьому законодавцем не обмежується застосування одночасно обох видів неустойки, що встановлені сторонами в договорі.
Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Так, неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Зі змісту ст. 549 ПК України неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання є пенею, а не штрафом.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що цей розмір значно перевищує розмір збитків. (Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц)
Так, відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків (1), та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (2). Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. (Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-й)
Так, цивільні та господарські відносини повинні грунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Отже, законодавством передбачені обмеження. Це обмеження, які стосуються строків стягнення неустойки - позовна давність в один рік (ч.2 ст.258 ЦК) та обмеження, що стосуються розміру неустойки (ст.551 ЦК).
Таким чином вважає, що зменшення розміру штрафних санкцій до 10% річних відповідно ст.625 ЦК України у спірних правовідносин буде оптимальним для забезпечення балансу інтересів усіх сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для них.
З огляду на викладене, просила скасувати заочне рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області у справі №369/12887/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики та призначити справу до розгляду у загальному порядку.
Представника відповідача ОСОБА_3 адвокат Кірічевська О.І. в судовому засіданні підтримала подану заяву про перегляд заочного рішення та з наведених у ній підстав просила її задовольнити. Крім цього, вказувала на те, що копію повного тексту заочного рішення від 14.03.2024 року відповідач ОСОБА_3 отримав лише 06.04.2024 року, а з даною заявою звернувся до суду 26.04.2024 року, тобто у строк, передбачений ч.3 ст.284 ЦПК України, у зв?язку з чим просила поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Гаврилкіна В.В. в судовому засіданні просила залишити заяву без задоволення, посилаючись на відсутність, передбачених ст.288 ЦПК України, підстав для скасування заочного рішення.
Заслухавши доводи представників сторін та частково дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Так, в провадженні Сокирянського районного суду Чернівецької області перебувала цивільна справа №369/12887/23 (№2/722/69/24) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.
Заочним рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 14.03.2024 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 борг за договором позики грошових коштів від 28.04.2020 року в розмірі 1756 511 грн. 68 коп., з яких: основний борг в розмірі 540 205 грн.; інфляційні втрати в розмірі 90 589 грн. 16 коп.; 10% щомісяця від простроченої суми в розмірі 1125717 грн. 52 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 6478 грн. 62 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 6478 грн. 62 коп.
Повний текст заочного рішення судом виготовлено 25.03.2024 року.
Відповідно до положень ст. 284ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (ч.1). Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ч.2). Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду (ч.3). Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.4).
Як вбачається з матеріалів цивільної справи №369/12887/23 (№2/722/69/24) повний текст заочного рішення надіслано судом відповідачу ОСОБА_3 25.03.2024 року та як вбачається із трекера Укрпошти №0600258219411 вручено відповідачу ОСОБА_3 06.04.2024 року. Із заявою про перегляд заочного рішення представник відповідача звернувся до суду 25.04.2024 року шляхом її надіслання засобами поштового зв?язку, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовим конвертом та трекером Укрпошти №0408200807536.
З огляду на те, що відповідач з даною заявою звернувся до суду з дотриманням вимог ч.3 ст.284 ЦПК України, суд вважає, що пропущений ОСОБА_3 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення підлягає поновленню.
Відповідно доположень ч.1ст.288ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Вирішуючи подану заяву про перегляд заочного рішення по суті, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно частин1та 2ст.280ЦПК України судможе ухвалитизаочне рішенняна підставінаявних усправі доказівза одночасногоіснування такихумов: 1)відповідач належнимчином повідомленийпро дату,час імісце судовогозасідання; 2)відповідач нез`явився всудове засіданнябез поважнихпричин абобез повідомленняпричин; 3)відповідач неподав відзив; 4)позивач незаперечує протитакого вирішеннясправи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи №369/12887/23 (№2/722/69/24), зареєстрованим місцем проживання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є АДРЕСА_1 .
У відповідності до вимог ст.ст.128-130 ЦПК України відповідачі неодноразово повідомлялися судом про дату, час і місце судового розгляду справи, однак, будучи належним чином повідомленими, в судове засідання 14.03.2024 року повторно не з`явилися та не повідомили про причини своєї неявки, а також не подали до суду відзив на позов.
При цьому,відповідачами небуло виконаносвого обов?язку,передбаченого ст.131ЦПК України,щодо повідомлення суду про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем ОСОБА_3 не доведено обставин на підтвердження його неявки в судове засідання та (або) не повідомлення про причини неявки, а також не подання відзиву на позовну заяву з поважних причин.
Крім цього, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача, які, на його думку, мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо помилковості нарахування та стягнення з відповідачів штрафних санкцій у розмірі 10% щомісяця від простроченої суми в розмірі 1125717 грн. 52 коп. з огляду на положення ч.2 ст.258 та ст.551 ЦК України.
Так, як вбачається із змісту п.4 договору позики грошових коштів від 28.04.2020 року, якщо Позичальник своєчасно не поверне суму позики, він, на письмову вимогу Позикодавця зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 відсотків щомісяця від простроченої суми відповідно до статті 625 ЦК України.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
З огляду на те, що відповідач ОСОБА_3 порушив грошове зобов`язання з повернення боргу за договором позики, суд дійшов обгрунтованого висновку, що у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення, передбачених ст.625 ЦК України, у вигляді стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 10% щомісяця від простроченої суми боргу згідно умов п.4 вказаного Договору.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача, що стягнута судом сума грошових коштів відповідно до п.4 вказаного Договору є неустойкою. При цьому, суд враховує з цього приводу правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі №127/15672/16-ц, відповідно до якої зазначено, що формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
З огляду на встановлені обставини та вимоги закону, суд вважає, що відповідачем не доведено наявності обставин, передбачених ч.1 ст.288 ЦПК України, а тому заяву про перегляд заочного рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 14.03.2024 року слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.287 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_3 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 14 березня 2024 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики залишити без задоволення.
Роз?яснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.В.Унгурян
Повний текст ухвали складено 04.07.2024 року.
