УХВАЛА

26 червня 2024 року

м. Київ

справа №440/14831/23

адміністративне провадження №К/990/12289/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року (судді: Ральченко І.М., Катунов В.В., Чалий І.С.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпера Стайл»

до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпера Стайл" (надалі також - Позивач, ТОВ "Імпера Стайл") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі також - Відповідач), Державної податкової служби України, у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 5 червня 2023 року № №8931962/43221829, № 8931964/43221829, від 7 червня 2023 року № 8952947/43221829, № 8952948/43221829, № 8952946/43221829;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних складені ТОВ "Імпера Стайл" податкові накладні від 5 серпня 2022 року № 1 та № 2, від 9 серпня 2022 року № 3, від 11 серпня 2022 року № 4, від 12 серпня 2022 року № 5.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Полтавський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 6 грудня 2023 року позов задовольнив.

Не погоджуючись з цим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу.

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 лютого 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області повернув з покликанням на те, що підписант апеляційної скарги ОСОБА_1 діяв в інтересах Головного управління ДПС у Полтавській області не в порядку самопредставництва, оскільки в наданій копії витягу його повноваження обмеженні в частині права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг/

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області, у якій скаржник просить Скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 440/14831/23 та направити справу для продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду.

Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі, як зазначив у касаційній скарзі Відповідач, є порушення норм процесуального права.

Зауважує на тому, що на підтвердження повноважень представника ОСОБА_1 до суду надавались, крім іншого, Наказ від 14 січня 2021 року № 107 «Про затвердження переліків осіб, які беруть участь у судових справах, судових процесах та вчиняють дії в усіх судах України в інтересах та від імені ДПС, територіальних органів ДПС, без окремого доручення керівника» зі змінами внесеними наказом від 19 березня 2021 року № 355, Наказ ГУ ДПС у Полтавській області № 370-0 від 22 вересня 2023 року «Про призначення ОСОБА_1 », наказ Державної податкової служби України № 355 від 19 березня 2021 року «Про внесення змін до наказу ДПС від 14 січня 2021 року № 107». Зазначені накази, зокрема, встановлюють перелік осіб, які беруть участь в судових справах та вчиняють дії в судах із встановленими обмеженнями.

Таким чином, на його думку, в матеріалах справи було наявно достатньо документів, що підтверджують повноваження ОСОБА_1 .

Також у касаційній скарзі покликається на висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 5 січня 2024 року у справі № 149/184/21, та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду, наведені в ухвалі від 8 червня 2022 року у с праві № 303/4297/20, е зазначено, що наявність або відсутність у ЄДР відомостей про право особи вчиняти дії від імені юридичної особи, а також довіреності юридичної особи не підтверджують повноваження діяти за правилами самопредставництва. Такі повноваження підтверджуються законом, статутом, положенням, умовами трудового договору (контракту), посадовою інструкцією.

3. МОТИВИ ТА ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), цей кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів та встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Частинами першою, третьою статті 3 КАС України визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За положеннями пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Частиною першою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини третьої статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

шуючи питання, які виникли у правозастосовній практиці, що стосуються представництва/самопредставництва учасників справи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 липня 2020 року у справі № 9901/39/20 звернула увагу на те, що з урахуванням положень статті 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового упо вноваження. У постанові від 4 грудня 2019 у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Як підтверджується матеріалами справи (а.с. 147 - 159), а також електронною справою, в апеляційній скарзі як додаток вказано докази повноважень представника, проте такі не додані до матеріалів справи.

Поряд із цим в матеріалах справи містяться документи (а.с. 107 - 112, 131 - 135) на підтвердження повноважень ОСОБА_1., що подавались до суду першої інстанції, а саме сформована за допомогою системи «Електронний суд» довіреність, копії: витягу, наказу від 14 січня 2021 року № 107 «Про затвердження переліків осіб, які беруть участь у судових справах, судових процесах та вчиняють дії в усіх судах України в інтересах та від імені ДПС, територіальних органів ДПС, без окремого доручення керівника» із змінами внесеними наказом від 19 березня 2021 року № 355, Положення про Головне управління ДПС у Полтавській області, затверджене Наказом Державної податкової служби України від 12 листопада 2020 року №6113 та Наказу від 24 грудня 2020 року №755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій».

Наказ ГУ ДПС у Полтавській області №370-0 від 22 вересня 2023 року «Про призначення ОСОБА_1 », про наявність якого вказує Відповідач у касаційній скарзі, відсутній у матеріалах справи.

Подаючи повторно апеляційну скаргу у цій справі Позивач доєднав також копію його посадової інструкції (а.с. 184, зворот), якої не було в матеріалах справи на час вирішення питання про повернення вперше поданої апеляційної скарги та постановлення ухвали від 28 лютого 2024 року.

Зміст оскаржуваної в касаційному порядку ухвали дає підстави вважати, що суд апеляційної інстанції наявність повноважень представника Відповідача на подання апеляційної скарги перевіряв лише на підставі витягу з Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій (далі також - ЄДР), в якому, як вказав суд апеляційної інстанції, зазначено, що ОСОБА_1 має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діяти виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у Полтавській області, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг).

В контексті наведених в касаційній скарзі обґрунтувань на підтвердження неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права ключовим у цій справі є питання підтвердженості повноважень ОСОБА_1 на подання апеляційної скарги у цій справі від імені Головного управління ДПС у Полтавській області.

Це питання набуло особливої актуальності після набрання чинності змін, внесених до КАС України Законом України від 18 грудня 2019 року № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення», якими розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: «відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)». Ці зміни набрали чинності 29 грудня 2019 року.

За загальним правилом теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

3.1.1. Щодо обсягу документів для підтвердження самопредставництва

Верховний Суд висловлював позицію, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

З 1 січня 2020 року практика Верховного Суду з питання прийнятності касаційних скарг, поданих суб`єктами владних повноважень, зокрема органами державної податкової служби, сформувалася таким чином, що статус документів та відомостей, внесених до ЄДР, закріплений статтею 10 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі. Тому Верховний Суд виходив з того, що відсутність відповідного запису у державного реєстру є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Враховуючи зміни в законодавстві, після 1 січня 2020 року до державного реєстру суб`єкти владних повноважень внесли відомості щодо багатьох своїх працівників юридичних служб із засвідченням про наявність у них повноважень діяти від їх імені в порядку самопредставництва подекуди із застереженням про обмеження процесуальних прав деяких осіб.

І такі обставини зумовили виникнення суперечностей при правозастосуванні у питанні оцінки достатності/недостатності відомостей про особу лише в державному реєстрі для підтвердження наявності у неї повноважень діяти від імені юридичної особи/суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва із застереженням про обмеження процесуальних прав відповідних осіб, а так само у питанні обсягу необхідних документів, які мають долучатися до апеляційних та/або касаційних скарг для підтвердження таких повноважень.

У постановах від 22 липня 2021 року у справі № 280/6557/20, від 9 вересня 2021 року у справі № 200/11717/20-а Верховний Суд, аналізуючи норми КАС України, дійшов висновку, що дія статті 59 КАС України не поширюється на випадки самопредставництва юридичної особи. Інші норми вказаного Кодексу також не вимагають додавання, зокрема до апеляційної скарги, заяви, документів, що підтверджують повноваження відповідного керівника чи іншої особи у випадку самопредставництва юридичної особи. Щобільше, правом підпису апеляційної скарги, поданої юридичною особою, суб`єктом владних повноважень, який не є юридичною особою, наділений керівник, уповноважений член виконавчого органу або представник, повноваження якого повинні бути визначені у відповідному документі, що посвідчує такі повноваження. Встановивши, що згідно з відомостями у державному реєстрі, особа, яка підписала апеляційну скаргу, має повноваження вчиняти дії від імені суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва, суд дійшов висновку, що такі відомості на підтвердження повноважень підписанта є достатнім та належним доказом. Колегія суддів також звернула увагу, що вказана інформація є доступною і, у випадку сумніву щодо процесуальної дієздатності особи, яка підписала апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції мав можливість скористатися безкоштовним запитом про отримання відомостей з державного реєстру на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Такий висновок суду касаційної інстанції став підставою для скасування ухвал суду апеляційної інстанції про повернення апеляційних скарг.

Про те, що витяг з ЄДР, в якому зазначені відомості про особу, яка підписала процесуальний документ (позовну заяву та/або апеляційну скаргу), як таку, яка може вчиняти дії від імені суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва, є належним і достатнім доказом підтвердження таких повноважень зазначав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16 вересня 2021 року у справі № 280/8728/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 160/9003/21, від 4 серпня 2022 року у справі № 640/12628/21, від 30 травня 2024 року у справі № 569/21495/23.

Натомість, у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 460/9301/23, Верховний Суд з покликанням на позицію Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20, дійшов висновку, що витяг з ЄДР не може самостійно підтверджувати повноваження особи діяти за правилами самопредставництва без надання відповідних документів, з яких підтверджується, що у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи).

А у постанові від 7 вересня 2023 року у справі № 320/508/23 Верховний Суд погодився з позицією про те, що витяг з ЄДР, до якого включені відомості про осіб, уповноважених представляти юридичну особу, взагалі не є належними доказами наявності в особи права представляти юридичну особу в порядку самопредставництва та при вирішенні питання про достатність документів на підтвердження діяти в порядку самопредставництва досліджував посадову інструкцію особи, що підписала процесуальний документ.

Наведене вказує на відсутність єдиного підходу в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду (далі також - КАС ВС) щодо обсягу документів, якими підтверджуються повноваження представників.

3.1.2. Обмеження повноважень в Єдиному державному реєстрі як обставина, що спростовує (не спростовує) можливість діяти в порядку самопредставництва

В контексті викладених у касаційній скарзі доводів розв`язанню підлягає й питання чи нівелює можливість діяти в порядку самопредставництва юридичної особи наявність у витягу з ЄДР даних щодо відповідної особи про обмеження повноважень (в частині права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг).

Саме висновок про те, що інститут самопредставництва не передбачає обмежень у діях особи, яка представляє інтереси юридичної особи або суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва, став підставою для повернення апеляційної скарги.

В контексті цього варто зазначити, що КАС ВС неодноразово в ухвалах демонстрував позицію, за якою наявність обмежень повноважень у особи, що підписала касаційну або апеляційну скаргу, є обставиною, що свідчить про непідтвердження повноважень представника діяти в межах, передбачених інститутом самопредставництва.

Такий висновок наведений в ухвалах цього суду, зокрема, від 23 травня 2024 року у справі № 460/20245/23 (суддя Білак М.В.), 23 травня 2024 року у справі № 580/11220/23 (суддя Уханенко С.А.), від 7 березня 2024 року у справі № 640/19595/22 (суддя Єресько Л.О.), від 19 жовтня 2023 року у справі № 520/5268/22 (суддя-доповідач Стеценко С.Г., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І.), від 16 жовтня 2023 року у справі № 360/7383/21 (суддя Загороднюк А.Г.), від 19 вересня 2023 року у справі № 818/555/18 (суддя Стародуб О.П.), від 13 вересня 2023 року у справі № 520/987/22 (суддя Стрелець Т.Г.), від 9 серпня 2023 року у справі № 420/12073/22 (суддя Данилевич Н.А.), від 13 липня 2023 року у справі № 640/16003/22 (суддя Кашпур О.В.), від 8 травня 2023 року у справі № 520/5268/22 (суддя-доповідач Кравчук В.М., судді Єзеров А.А., Коваленко Н.В.), від 21 лютого 2023 року у справі № 480/8788/21 (суддя Мельник-Томенко Ж.М.).

Верховний Суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 200/658/21-а вказав, що «відповідно до Витягу Щепанський А.М. має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника з правом посвідчення копій документів щодо повноважень; без права: відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних скарг, укладення мирової угоди) - представник. Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що Щепанський А.М. не може вважатися особою, що здійснює самопредставництво Міністерства внутрішніх справ України, оскільки з доданого до апеляційної скарги Витягу не передбачається такої можливості у зв`язку з наявними обмеженнями, що суперечить самій суті інституту самопредставництва».

Отже, поширеним є підхід Верховного Суду (ухвалений у складі різних палат КАС ВС), згідно з яким за умови обмеження в ЄДР певних повноважень особа, яка вчиняє юридичні дії в суді, не може вважатися такою, що діє в порядку самопредставництва юридичної особи.

Натомість у постанові від 20 лютого 2024 року у справі № 420/16521/21 Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав з посиланням на висновки ухвали Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 відхилив твердження про те, що інститут самопредставництва не передбачає обмежень у діях особи, яка представляє інтереси юридичної особи або суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва.

Отже, як і у попередньому питанні, так у цьому питанні на рівні палат КАС ВС існують різні правові позиції щодо того, чи може, чи не може бути обмеження повноважень (в частині права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг) обставиною, яка свідчить про відсутність в особи права діяти від імені юридичної особи (суб`єкта владних повноважень) у порядку самопредставництва.

3.1.3. Щодо підстав передачі справи на розгляд Об`єднаної палати

Суд, зважаючи на неоднакові підходи КАС ВС у вирішенні питань щодо необхідного обсягу документів для цілей підтвердження повноважень особи на підтвердження можливості діяти в порядку самопредставництва за обмежених повноважень Суд не може вирішити зазначені в касаційній скарзі питання.

Суд не може оминути неоднаковість підходів КАС ВС щодо застосування норм права, але за врахування одного висновку буде мати місце фактичне відступлення від іншого, а це призведе до поглиблення правової невизначеності в означеному колі питань.

Проте колегія суддів вілповідно до положень статтей 346 та 347 КАС України не має відповідних повноважень щодо відступу, так як відповідні питання щодо того від якої із наведених вище правових позицій КАС ВС потрібно відступити може вирішити саме об`єднана палата шляхом правильного тлумачення норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Колегія суддів у цій справі зазначає, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Частиною другої статті 346 КАС України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу для розв`язання таких питань:

- щодо допустимого обсягу документів, який має надаватися особою до процесуальної заяви (скарги) на підтвердження її повноважень діяти від імені суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва;

- чи може розцінюватися обмеження повноважень в ЄДР (щодо права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг) особи (працівника) як обставина, що спростовує можливість діяти в порядку самопредставництва від імені юридичної особи (суб`єкта владних повноважень) та свідчить про відсутність повноважень на підписання апеляційної (касаційної) скарги.

Колегія суддів у цій справі зазначає, що застосування норм процесуального права у спірному питанні забезпечить правову визначеність у подальшому застосуванні судом вимог статті 55 КАС України в контексті належного підтвердження повноважень діяти в порядку самопредставництва.

Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

Керуючись статтями 346, 347 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Справу № 440/14831/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпера Стайл» до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді І.Л. Желтобрюх

М.М. Яковенко