П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11425/23

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

26 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти щодо перевірки скарги/повідомлення ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації та науковій статті ОСОБА_1 (реєстраційний №16-АД від 19.06.2023);

- визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти за скаргою ОСОБА_2 на порушення академічної доброчесності у дисертаційній роботі ОСОБА_1 № 26 (39) від 30.06.2023;

- зобов`язати Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти утриматися від подальшого розгляду скарги/повідомлення ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації та науковій статті ОСОБА_1 (реєстраційний №16-АД від 19.06.2023) та прийняття на її підставі рішення про встановлення наявності (виявлення) чи відсутності академічного плагіату у дисертації ОСОБА_1 «Інтенсивна терапія та хірургічна корекція асептичного та інфікованого панкреонекрозу» на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук, захист якої відбувся 24.06.2008 та науковій статті ОСОБА_1 «Активність панкреатичних ферментів в умовах раннього експериментального панкреатиту», опублікованій у журналі «Вісник наукових досліджень» (2008, №2, с. 50-52).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти за скаргою ОСОБА_2 на порушення академічної доброчесності у дисертаційній роботі ОСОБА_1 №26 (39) від 30.06.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Зокрема, позивач просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В свою чергу відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Позивач та відповідач подали до суду відзиви на апеляційній скарги.

У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що рішення підлягає скасуванню частково з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.06.2008 ОСОБА_1 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 05.600.01 Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова МОЗ України захистила дисертацію «Інтенсивна терапія та хірургічна корекція асептичного та інфікованого панкреонекрозу» на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук».

19.06.2023 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) в електронній формі надійшла скарга/повідомлення №16-АД ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації та науковій статті ОСОБА_1

Секретаріат НАЗЯВО здійснив перевірку поданої скарги та склав Звіт від 20.06.2023 №47/СЗ-23 про відповідність скарги/повідомлення ОСОБА_2 та дійшов загального висновку: подана скарга відповідає вимогам п. 5-7 Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації.

Зазначений звіт був переданий разом із відповідною скаргою на розгляд Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

30.06.2023 Комітет з питань етики НАЗЯВО на своєму засіданні встановив, що скарга відповідає вимогам пунктів 5-7 Порядку та ухвалив рішення №26 (39) прийняття скарги до розгляду, призначив ОСОБА_3 доповідачкою по скарзі, яка розглядається та доручив секретаріату Національного агентства здійснити перевірку викладених у скарзі відомостей щодо наявності у дисертації ОСОБА_1 «Інтенсивна терапія та хірургічна корекція асептичного та інфікованого панкреонекрозу», поданої на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук, фактів академічного плагіату та передати доповідачці звіт перевірки дисертації за допомогою програмних засобів визначення унікальності тексту та інших відомостей по суті скарги (за дорученням доповідачки).

З даним рішенням відповідача, позивач не погодилась, вважає його протиправним та прийнятим із порушенням вимог законодавства, а тому звернулась до суду з позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з часткової обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Зокрема, суд вважає, що оскаржуване Рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти за скаргою ОСОБА_2 на порушення академічної доброчесності у дисертаційній роботі ОСОБА_1 №26 (39) від 30.06.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти щодо перевірки скарги/повідомлення ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації та науковій статті ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки дії відповідача щодо перевірки скарги юридично виражені у Рішенні Комітету з питань етики №26 (39) від 30.06.2023, оцінка якому була надана судом, а тому належним та ефективним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування такого рішення.

Окрім того, вимога позивача про зобов`язання відповідача утриматися від подальшого розгляду скарги/повідомлення ОСОБА_2 , на переконання суду спрямована на майбутнє, що суперечить положенням частини 1 статті 2 КАС України. Відтак, захисту підлягає апріорі уже порушене право, а не ті права та інтереси щодо яких наразі не відомо чи матиме місце їх порушення у майбутньому чи ні. У зв`язку з чим, рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, зокрема, із зобов`язанням особи вчиняти певні дії у майбутньому.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг позивача та відповідача.

Так, пунктом 8 частини першої статті 12 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється, зокрема, Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Повноваження Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти встановлює стаття 18 Закону України «Про вищу освіту». Частина перша цієї статті закріплює, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти:

1) формує вимоги до системи забезпечення якості вищої освіти, розробляє положення про акредитацію освітніх програм і подає його на затвердження центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки;

2) аналізує якість освітньої діяльності закладів вищої освіти;

3) проводить інституційну акредитацію;

5) формує єдину базу даних запроваджених закладами вищої освіти спеціалізацій, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти на кожному рівні вищої освіти;

6) проводить акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти;

7) формує критерії оцінки якості освітньої діяльності, у тому числі наукових здобутків, закладів вищої освіти України, за якими можуть визначатися рейтинги закладів вищої освіти України;

8) розробляє вимоги до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені, розробляє порядок їх присудження спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ) та подає його на затвердження центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки;

9) розробляє положення про акредитацію спеціалізованих вчених рад (спеціалізованих рад з присудження ступеня доктора мистецтва) та подає його на затвердження центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, акредитує спеціалізовані вчені ради (спеціалізовані ради з присудження ступеня доктора мистецтва) та контролює їх діяльність;

10) акредитує незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, веде їх реєстр;

11) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Протоколом засідання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №2 від 25.02.2019 затверджено Положення про комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

Комітети мають право, зокрема, виносити питання та проекти рішень на розгляд Національного агентства; приймати рішення, ухвалювати рекомендації, надавати висновки та вчиняти інші дії з метою виконання покладених на комітети завдання (підпункти 5, 6 пункту 7.1 Положення про комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти).

Відповідно до підпункту 11.1 цього ж Положення за результатами розгляду питань на засіданнях комітетів приймаються: рішення; рекомендації; висновки.

Додатком до Положення про комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти є Перелік та повноваження комітетів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

Перелік комітетів Національного агентства складається з таких комітетів: Апеляційний комітет; Комітет з питань етики; Комітет з питань акредитації освітніх програм, незалежних установ оцінювання якості та інституційної акредитації; Комітет з питань діяльності та акредитації спеціалізованих вчених рад; Комітет з питань стандартів та економіки вищої освіти; Комітет з питань оцінювання якості вищої освіти.

Відповідно до Повноважень комітетів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Комітет з питань етики:

- розглядає звернення, заяви і скарги щодо виявлення академічного плагіату, фабрикацій, фальсифікацій та інших порушень академічної доброчесності;

- виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.

Щодо перевірки накладення електронного підпису ОСОБА_2 на скаргу від 19.06.2023, суд виходить з наступного.

Порядок розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації затверджено на засіданні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти 21.06.2022 (протокол №10 (15)) (далі Порядок розгляду скарг).

Відповідно до п. 8 Порядку розгляду скарг, секретаріат Національного агентства здійснює перевірку отриманої скарги та, у разі її відповідності, надає результати перевірки голові Комітету з питань етики.

Судом встановлено, що за наслідками перевірки скарги ОСОБА_2 , секретаріатом Національного агентства складено Звіт №47/СЗ-23 від 20.06.2023.

У рядку 1.11-Е Звіту зазначено, що перевірку електронного підпису ОСОБА_2 на скарзі проведено (проставлено «+»), у графі «Коментар щодо наданих відомостей» нічого не вказано.

18.07.2023 представник позивача звернувся із адвокатським запитом до відповідача, у відповідь на який Національне агентство листом №975 від 25.07.2023 надіслало представнику копії: скарги/повідомлення про наявність фактів академічного плагіату; додатки до скарги; звіт про перевірку скарги №47/СЗ-23 від 20.06.2023; рішення Комітету з питань етики; протокол засідання Комітету; листи до закладів вищої освіти з інформацією про надходження скарги..

З протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису ОСОБА_2 вбачається, що перевірка підпису проведена відповідачем 21.07.2023, тобто після складання Звіту про перевірку скарги/повідомлення ОСОБА_2 на відповідність вимогам п. 5-7 Порядку розгляду скарг №47/СЗ-23 від 20.06.2023.

У п. 7 Прядку розгляду скарг передбачено, що скарга надсилається, серед іншого, в електронній формі з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, на офіційну адресу електронної пошти Національного агентства.

Відповідно до п. 10 Порядку розгляду скарг, Комітет з питань етики у строк до п`яти робочих днів з дня отримання результатів перевірки секретаріатом Національного агентства скарги/повідомлення приймає рішення про прийняття до розгляду та про призначення, за пропозицією голови Комітету, доповідача з членів Комітету у разі відповідності повідомлення вимогам пункту 6 Порядку розгляду скарг.

Тобто, перевірка наявності електронного підпису скаржника у скарзі/повідомленні є обов`язком секретаріату Національного агентства при встановленні відповідності скарги пунктам 5-7 Порядку розгляду скарг, однак секретаріат Національного агентства не перевірив електронного підпису, накладеного на скаргу та склав Звіт про результати її перевірки, що суд вважає протиправним.

Щодо строку прийняття Рішення Комітету з питань етики від 30.06.2023, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідно до п.8 Порядку розгляду скарг, скарга/повідомлення реєструється у секретаріаті Національного агентства. За дорученням заступника голови Національного агентства, до повноважень якого входить відповідний напрямок, секретаріат Національного агентства здійснює перевірку поданої скарги/повідомлення на відповідність вимогам пункту 6 Порядку у строк до семи робочих днів з дати її надходження - для скарг/повідомлень з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації у наукових роботах, за результатами захисту яких видано диплом доктора (кандидата) наук).

Таким чином, враховуючи, що скарга ОСОБА_2 надійшла 19.06.2023, тому строк проведення перевірки скарги на відповідність встановленим до неї вимогам закінчився 28.06.2023.

Пунктом 10 Порядку розгляду скарг визначено, що Комітет у строк до п`яти робочих днів з дня отримання результатів перевірки секретаріатом Національного агентства скарги/повідомлення приймає рішення: ??

- у разі невідповідності скарги/повідомлення вимогам пункту 6 Порядку про повернення скарги/повідомлення особі без розгляду; ??

- у разі наявності обставин, передбачених пунктом 9, про залишення скарги/повідомлення без розгляду;

- у разі відповідності повідомлення вимогам пункту 6 Порядку, про прийняття до розгляду та про призначення, за пропозицією голови Комітету, доповідача з членів Комітету.

Оскільки максимальний строк перевірки скарги закінчився 28.06.2023, суд вірно вказав, що останнім днем строку на прийняття Комітетом з питань етики НАЗЯВО одного з рішень, передбачених п. 10 Порядку розгляду скарг, є 05.07.2023

Також встановлено, що Рішення №26(39) від 30.06.2023 підписане ОСОБА_4 (голова Комітету з питань етики) лише 06.07.2023, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, сформованого 07.07.2023, у якому наявна інформація про кваліфіковану електронну позначку часу підписання Рішення №26(39) електронним підписом.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (статті 14, 18, 23 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що накладанням електронного підпису завершується створення електронного.

Згідно ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

За змістом п. 82 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою КМУ від 17.01.2018 №55, дата підписання визначається кваліфікованою електронною позначкою часу, що невід`ємно пов`язана з кваліфікованим електронним підписом.

Кваліфікована електронна позначка часу має презумпцію точності дати та часу, на які вона вказує, та цілісності електронних даних, з якими ці дата та час пов`язані (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Рішення №26(39) створене як електронний документ 06.07.2023 (датою його підписання), а не 30.06.2023, як про це вказано у відповідному реквізиті цього документу, що свідчить про порушення строку, встановленого Порядком розгляду скарг для його прийняття.

Щодо підписання Рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО №26 (39) від 30.06.2023 Головою Комітету ОСОБА_4 з порушенням вимог, необхідно зауважити, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Закон України «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 № 2155-VIII визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Відповідно до п. 17 ч.1 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які реалізують криптографічні алгоритми генерації пар ключів та/або створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або перевірки кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам згаданого Закону.

При цьому вказаний Закон України передбачає два види електронних підписів.

Так, п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що кваліфікований електронний підпис удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа - сертифікат відкритого ключа, який видається кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, засвідчувальним центром або центральним засвідчувальним органом і відповідає вимогам зазначеного Закону (підпункт 25 частина 1 стаття 1 Закону).

Згідно з п. 44 ст. 1 аналізованого Закону України удосконалений електронний підпис - електронний підпис, створений за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис, з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов`язаного з підписувачем, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувана та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис.

Отже, удосконалений електронний підпис має криптографічний захист інформації, тобто вид захисту інформації, що реалізується шляхом перетворення інформації з використанням спеціальних (ключових) даних з метою приховування/відновлення змісту інформації, підтвердження її справжності, цілісності, авторство тощо (стаття 1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»).

Захищений носій особистих ключів - засіб КЕП чи печатки, що призначений для зберігання особистого ключа та має вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на ньому даних від несанкціонованого доступу, безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання (пункт 2 Порядку використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 №749).

Указаним Порядком встановлено, що державні установи для засвідчення чинності відкритого ключа використовують лише кваліфікований сертифікат відкритого ключа, а для здійснення повноважень, спрямованих на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків фізичної або юридичної особи відповідно до закону, здійснення інформаційного обміну з іншими юридичними особами, - виключно захищені носії особистих ключів.

Засобом кваліфікованого електронного підпису чи печатки є апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які реалізують криптографічні алгоритми генерації пар ключів та/або створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або перевірки кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам цього Закону (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що засоби кваліфікованого електронного підпису чи печатки повинні забезпечувати: належний рівень унікальності пари ключів, що ними генеруються; конфіденційність особистих ключів під час їх генерації, зберігання та створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки; захист від доступу до особистих ключів сторонніх осіб.

Відповідно до розділу 6 Положення про комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого Головою НАЗЯВО 25.02.2019, Комітети виконують функції, покладені на них рішеннями НАЗЯВО; готують проекти рішень НАЗЯВО, виконують доручення тощо.

За приписами розділу 6 Положення про комітети, для організації роботи комітету з його складу рішенням Національного агентства обирається Голова, який підписує рішення, ухвалені комітетом.

Підписувач - представник державної установи - працівник державної установи, що створює електронний підпис для реалізації повноважень, спрямованих на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків фізичної або юридичної особи відповідно до закону, що передбачено п. 2 Порядку №749.

Судом встановлено, що у Протоколі створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 07.07.2023, зазначено:

- назва файлу: Рішення за скаргою Смірнов-Петрушенко;

- підписувач ОСОБА_4 ;

- організація (установа): фізична особа;

- сертифікат виданий АЦСК АТ КБ «Приватбанк»;

- тип носія особистого ключа: незахищений;

- тип підпису: удосконалений.

Тобто, ОСОБА_4 , здійснював повноваження на виконання державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти спрямованих на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків фізичної особи, а тому повинен використовувати кваліфікований сертифікат відкритого ключа як голова Комітету, який є кваліфікованим та захищеним. Натомість, ОСОБА_4 підписав Рішення №26 (39) незахищеним удосконаленим електронним ключем як фізична особа, що на думку суду є протиправним.

Таким чином, судовим розглядом встановлено недотримання відповідачем процедури прийняття до розгляду скарги, а саме: не перевірено електронний підпис ОСОБА_2 при перевірці відповідності скарги пунктам 5-7 Порядку розгляду скарг, чим порушено п. 8 Порядку розгляду скарг, порушено строк прийняття Рішення Комітету з питань етики №26 (39) від 30.06.2023, що передбачений п. 10 Порядку розгляду скарг та підписання оскаржуваного Рішення Головою Комісії ОСОБА_4 незахищеним удосконаленим електронним підписом як фізичною особою.

При цьому суд вірно зауважив, що недотримання Порядку розгляду скарг у вимірі зазначених спірних правовідносин, мети, значення та за можливими наслідками, не може і не повинно визнаватися формальними порушеннями.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване Рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти за скаргою ОСОБА_2 про порушення академічної доброчесності у дисертаційній роботі ОСОБА_1 №26 (39) від 30.06.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відносно вимоги позивача про визнання протиправними дії Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти щодо перевірки скарги/повідомлення ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації та науковій статті ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що такі вимоги не підлягає задоволенню, оскільки дії відповідача щодо перевірки скарги юридично виражені у Рішенні Комітету з питань етики №26 (39) від 30.06.2023, оцінка якому була надана судом, а тому належним та ефективним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування такого рішення.

Колегія суддів не погоджується з такою позицією суду з наступних підстав.

Положення Закону України «Про вищу освіту», Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації визначають, що відповідач вправі встановлювати наявність, зокрема, такого порушення академічної доброчесності як академічний плагіат.

У цьому контексті потрібно зауважити, що поняття «академічний плагіат» з`явилося на законодавчому рівні лише у 2014 році.

Так, 6 вересня 2014 року набрав чинності Закон України «Про вищу освіту», який у частині 6 статті 69 закріпив, що академічним плагіатом є оприлюднення (частково або повністю) наукових результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження та/або відтворення опублікованих текстів інших авторів без відповідного посилання.

Одночасно набрали чинності і положення частини 6 статті 6 Закону України «Про вищу освіту», які передбачали (у редакції, яка діяла на той час), що виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації (науковій доповіді) є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома. Скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржене відповідно до законодавства.

Таким чином, лише з 6 вересня 2014 року, на законодавчому рівні з`явилося поняття «академічний плагіат», а також було передбачено відповідальність за нього у вигляді скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплому.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово висловлював юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Таким чином, враховуючи, що поняття «академічного плагіату» з`явилося на рівні закону 6 вересня 2014 року, то відповідно і встановлення такого порушення та застосування до особи будь-яких негативних наслідків, пов`язаних з таким порушенням можливо лише за результатами перевірки відповідних наукових праць, які були опубліковані після 6 вересня 2014 року, оскільки в іншому випадку Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти надається можливість перевірки (контролю) щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності законом, яким запроваджено вимогу щодо недопустимості «академічного плагіату», а також відповідальність за таке порушення.

Крім того, потрібно враховувати, що Конституційний Суд України у підпункті 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 29 червня 2010 року № 17-рп/2020 зауважив, що обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відтак, особа може зазнавати будь-яких обмежень її прав через встановлення академічного плагіату лише з моменту, коли таке поняття з`явилося та коли було встановлено його зміст, оскільки лише з цього моменту це стало нормативним правилом, порушення якого може мати негативні наслідки для такої особи. Особа не може визнаватися винною у порушенні, поняття якого навіть не існувало на момент вчинення певної дії.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже, наведеною конституційною нормою регламентовано принцип незворотності дії закону у часі, який є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події або факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №826/7866/17.

Таким чином, оскільки станом на час захисту позивачем її дисертації та здобуття останньою наукового ступеня (2008 рік) законодавством не було передбачено відповідальності за плагіат у науковій роботі і не існувало законодавчих норм, якими керувався Відповідач при вчиненні спірних дій, то застосування таких норм до позивача та взагалі поширення на нього повноважень Національного агенства не відповідає принципу дії закону в часі, регламентованому статтею 58 Конституції України.

Аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем, при прийняті оскаржуваного рішення, було застосовано норми того законодавства, яке на момент виникнення спірних відносин не діяло.

Згідно статті 55 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З наведеного відповідно випливає, що повноваження відповідача щодо проведення перевірок на наявність академічного плагіату обмежені у часовому контексті - починаючи з 6 вересня 2014 року, коли на рівні закону запроваджено поняття «академічний плагіат» та відповідальність за нього. У іншому випадку мало б місце поширення повноважень відповідача на правовідносини, які виникли до набрання чинності законом, яким передбачено поняття «академічний плагіат», що не відповідає принципу дії закону в часі, регламентованому статтею 58 Конституції України.

Із викладених вище обставин, позицій Конституційного Суду України та практики національних судів можна зробити висновок, що дії відповідача із проведення перевірки скарги/повідомлення ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації та науковій статті ОСОБА_1 є протиправними, оскільки відповідач вчиняє дії щодо встановлення академічного плагіату в роботі, яка була захищена у період, коли такого поняття не існувало, а відтак фактично виходить за межі своїх повноважень, які визначені законом, а також порушує право позивача на належну правову процедуру.

Відтак, колегія суддів вважає, що вчинення відповідачем дій, які виходять за межі його компетенції, є порушенням права позивача на належну правову процедуру, а також підставою для визнання таких дій протиправними.

Таким чином, оскільки повноваження відповідача щодо встановлення наявності чи відсутності академічного плагіату, а відтак і пов`язані із встановленням цього факту наслідки, не можуть поширюватися на дисертацію, яка була захищена у 2008 році, то відповідно будь-які дії відповідача у контексті академічного плагіату щодо ОСОБА_1 , як і рішення також є протиправними.

Відповідач у апеляційній скарзі вказує, що він не є суб`єктом владних повноважень, а тому цей спір не може розглядатись адміністративним судом. Зокрема, на переконання відповідача, Національне агентство не вважає себе органом державної влади, не здійснює повноважень з реалізації державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти та не має в управлінні об`єктів державної власності.

Колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача, оскільки в даному випадку, між сторонами в цій справі виникли саме публічно-правові відносини, засновані на принципі влади та підпорядкування. Більш того, між сторонами відсутні будь-які ознаки юридичної рівності, яка є одним з основних визначальних критеріїв приватно-правових відносин.

Зокрема, додаток «Перелік та повноваження комітетів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти» до Положення про комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого протоколом засідання № 2 Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти 25 лютого 2019 року, передбачає, що Комітет з питань етики: - розглядає звернення, заяви і скарги щодо виявлення академічного плагіату, фабрикацій, фальсифікацій та інших порушень академічної доброчесності; - виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.

Таким чином, використана у зазначених вище нормативних положеннях нормативна конструкція «академічний плагіат» свідчить про те, що встановлення наявності чи відсутності академічного плагіату є одним із повноважень Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і здійснюючи реалізацію такого повноваження Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти реалізує покладені на нього законами України та Статутом публічно-владні управлінські функції, тобто діє у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України як суб`єкт владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого можуть бути предметом оскарження у адміністративному суді.

Від так, незалежно від того, чи Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти вчиняє дії або приймає рішення на засіданні усім складом цього органу, чи через свої структурні підрозділи або посадових осіб, якщо такі дії чи рішення спрямовані на реалізацію повноважень цього органу, то відповідно спори, які виникають у цьому процесі є публічно-правовими за своєю суттю.

Відносини, які виникають у процесі встановлення наявності чи відсутності академічного плагіату між Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти та особою, наукова праця якої перевіряється, не є відносинами рівних суб`єктів, а такі відносини виникають саме у зв`язку із виконанням Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти своїх функцій, тобто відповідні правовідносини за своєю суттю є публічно-правовими, а не приватноправовими та реалізуються за принципом «влада-підпорядкування».

З огляду на викладене, оскільки відповідачем розпочата офіційна процедура реалізації його повноважень щодо встановлення академічного плагіату, то відповідно ним здійснюються публічно-владні управлінські функції, а тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спір який виник у зв`язку з виконанням зазначених функцій є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними вищенаведені доводи відповідача про те, що даний спір не стосується публічних правовідносин та не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Щодо посилання відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021 року у справі № 640/11680/20, у якій апеляційний суд визнав відсутність у Комітету з питань етики статусу суб`єкта владних повноважень, то підстави позову у тій справі та справі, яка розглядається не є тотожними. У справі №640/11680/20 позивач звернувся до адміністративного суду із позовом, у якому фактично обґрунтовував порушення відповідачем честі, гідності та ділової репутації, а також оскаржував рішення Комітету з питань етики. Тобто, апеляційний суд у справі № 640/11680/20 оцінював інші фактичні обставини, які є відмінними від підстав позову у цій справі.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача утриматися від подальшого розгляду скарги/повідомлення ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку, що така вимога спрямована на майбутнє, що суперечить положенням частини 1 статті 2 КАС України, адже метою та завданнями адміністративного судочинства, зокрема, є захист та поновлення уже порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась з відповідним позовом до суду, а не тих прав та інтересів щодо яких наразі не відомо чи матиме місце їх порушення у майбутньому чи ні.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими з наступних підстав.

Пункт 3 частини 1 статті 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Пунктом 3 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Тобто «визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій» є законодавчо встановленими способами захисту у адміністративному судочинстві.

Верховний Суд, у постановах від 24.05.2023 у справі № 520/11072/19 та від 18.05.2023 у справі №640/18331/19 зазначив, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними.

Таким чином, оскільки позивач вважає, що відповідач, як суб"єкт владних повноважень, при виконанні своїх функцій, вчиняє протиправні дії щодо нього, він вправі вимагати від такого суб"єкта утриматись від вчинення таких дій, в тому рахунку, звернувшись з відповідною вимогою до суду ( п.3 ч.1 ст.5 КА України).

Отже, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач у спірних відносинах з позивачем, діяв з порушенням вимог закону.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не дослідив всі фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (GarciaRuiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення частково з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції частково з прийняттям нової постанови про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України, оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, то на користь позивача підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року скасувати в частині відмовлених позовних вимог.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними дії Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти щодо перевірки скарги/повідомлення ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації та науковій статті ОСОБА_1 (реєстраційний №16-АД від 19.06.2023).

Зобов`язати Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти утриматися від подальшого розгляду скарги/повідомлення ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації та науковій статті ОСОБА_1 (реєстраційний №16-АД від 19.06.2023) та прийняття на її підставі рішення про встановлення наявності (виявлення) чи відсутності академічного плагіату у дисертації ОСОБА_1 «Інтенсивна терапія та хірургічна корекція асептичного та інфікованого панкреонекрозу» на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук, захист якої відбувся 24.06.2008 та науковій статті ОСОБА_1 «Активність панкреатичних ферментів в умовах раннього експериментального панкреатиту», опублікованій у журналі «Вісник наукових досліджень» (2008, №2, с. 50-52).

В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2576,64 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.