Справа № 369/12394/20

Провадження № 2/369/138/24

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

за участі секретаря судових засідань Соловюк В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про повернення незаконно списаних коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він є користувачем виданої АТ КБ «Приватбанк» карти «Універсальна», номер НОМЕР_1 . 01.05.2019 року з його карткового рахунку було списано коштів розмірі 1628,26 грн. Обґрунтування списання списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5 відсотка. Оскільки банк неправомірно списав грошові кошти, тому має їх повернути з урахуванням інфляційних збитків в розмірі 32,56 грн. та три відсотки річних в розмірі 69,21 грн.

ВважаєтакідіїБанкунезаконними, не відповідають вимогам законодавства та порушують його права.

Просить стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 незаконно списані кошти та суми відповідно до ст.625 ЦК в загальній сумі 1730,03 грн.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Усатова Д.Д. від 01 жовтня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження.

У відзиві на позовну заяву , який надійшов до суду 09.11.2020 року, АТ КБ «Приватбанк» зазначає про свою незгоду з позовними вимогами. , посилаючись на те, що банк на законних підставах, які передбачені договором здійснював списання коштів з карток позивача, а тому в задоволенні позову просять відмовити.

На підставі Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2021 головуючим суддею у справі визначено суддю Ковальчук Л.М.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року справу прийнято до провадження судді Ковальчук Л.М.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2023 року зупинене провадження у справі до припинення проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України.

Згідно розпорядженнякерівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_2 щодо повторного автоматичного розподілу справи №469 від 24.10.2023року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023року, який проведений, у зв`язку з припиненням повноважень судді Ковальчук Л.М., в провадження судді Пінкевич Н.С. надійшла вищевказана цивільна справа.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року провадження у справі поновлено, призначено судове засідання.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, у подальшому до суду не з`явився, просив слухати справу в його відсутність, просив задовільнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволені позовних вимог.

У відповідностідо ч.5ст.268ЦПКУкраїнидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2передбачено, що відповідно до статей55,124 Конституції Українитастатті 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно дост. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що 24 червня 2011 року позивачем ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 24.062011 та довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів льотного періоду», згідно якої отримав кредитну картку № НОМЕР_1 з кредитним лімітом 500 грн.

З виписки по картці/рахунку позивача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 вбачається, що 04.04.2022 відбулося списання на суму1628,26 грн. Дана обставина визнавалась відповідачем при розгляді справи.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - ЗУ «Про захист прав споживачів» ) до нечесної підприємницької практики, яка в Україні забороняється, включаються дії, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції, а, також, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Закон називає агресивною таку підприємницьку практику, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

Однією з ознак агресивної підприємницької практики згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» є встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором.

Забороняється вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання (пункт 4 частини п`ятої статті 19 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Згідно з частинами 2, 3 цієї статті, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами, і не вправі визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до частини третьої статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Підстави для списання грошових коштів з рахунку визначені ст. 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до пункту 1.38 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з пунктом 26.1 статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція від 21 січня 2004 року), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг (пункт 6.1 Інструкції від 21 січня 2004 року).

Договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: - умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; - номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; - назву отримувача; - номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; - перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі) (пункт 6.4 Інструкції від 21 січня 2004 року).

Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (пункт 6.5 Інструкції від 21 січня 2004 року).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 1071 та ч. 1 ст. 1072 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом, проте, виключно в межах залишку грошовий коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Договірне списання - це списання грошових коштів з будь-якого рахунку клієнта у рахунок погашення зобов`язань перед банком, згідно з договором умовами якого передбачено подібне списання.

В матеріалахсправи відсутнєпідтвердження,що міжпозивачем таАТ КБ«Приватбанк» наявнібудь-якідомовленості щодопогодження автоматичногосписання коштівз рахунку № НОМЕР_1 .

Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення, посилався зокрема на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на офіційному сайті відповідача, як невід`ємних частини, укладених між сторонами договорів.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів позивач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи відповідні заяви, а також те, що вказані документи на момент укладення між сторонами правочинів містили умови, зокрема й щодо права банку здійснювати договірне списання грошових коштів з усіх рахунків позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Статтею 1073 ЦК України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про безпідставне списання відповідачем коштів із карткового рахунку позивача в розмірі 1628,26 грн. та невідповідність дій відповідача в цій частині вимогам закону та умовам укладеного договору, що в силу положень статті 1073 ЦК України покладає на АТ КБ «Приватбанк» обов`язок негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на рахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Статтею 625 ЦК Україниврегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно ч. 2ст. 625 ЦК України- Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відбулося порушення грошового зобов`язання у вигляді безпідставного перерахування з банківського рахунку позивача грошових коштів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки відбулося порушення грошового зобов`язання, та стягненню з відповідача на користь позивача 3% річних від суму безпідставно переведених грошових коштів та інфляційних втрати, починаючи з дати цього переказу, в межах заявлених позивачем позовних вимог, виходячи із наведеного позивачем розрахунку з яким погоджується суд.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язуєсуди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00 §23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону УкраїниПро захист прав споживачівспоживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст10,12,13,76,258,263-265,279,354-355 ЦПК України, ст. ст.526,527,530,1049,1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про повернення незаконно списаних коштів задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 незаконно списані кошти у сумі 1628,26 грн. (одна тисяча шістсот двадцять вісім гривень 26 коп.), інфляційні збитки у розмірі 32,56 грн. (тридцять дві гривні 56 коп.) та 3 % річних у сумі 69,21 грн.(шістдесят дев`ять гривень 21 коп.).

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 )

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1д)

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручена у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 24 червня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ