Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий-суддя у першій інстанції: Москаль Р.М.
20 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17142/23 пров. № А/857/10527/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого- судді : Бруновської Н.В.
суддів :Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі № 380/17142/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ :
25.07.2023р. ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві від 30.05.2023р. про результати розгляду заяви № 1577 від 24.05.2023р. ОСОБА_1 про перехід на пенсію за віком відповідно до Законом України «Про державну службу», яким відмовлено в перерахунку пенсії у зв`язку із переходом із пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу роботи на посаді сільського голови Добрянської сільської ради Городоцького району Львівської обл. за період: 07.04.1998р. - 26.11.2020р. до державної служби та провести перерахунок пенсії у зв`язку із переходом із пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» у відповідності до довідки Городоцької міської ради Львівської області № 12 від 22 травня 2023 року про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2024р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Просить суд, рішення Львівського адміністративного суду від 22.03.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. №1058-ІV.
За час проходження публічної служби ОСОБА_1 : - 07.04.1998р. прийняв присягу державного службовця, - 19.05.1998р. присвоєно 11 ранг; - 22.05.2000р. присвоєно 10 ранг державного службовця; - 20.05.2002р. присвоєно 9 ранг державного службовця; - 21.12.2002р. прийняв присягу державного службовця місцевого самоврядування; - 01.01.2008р. присвоєно 7 ранг державного службовця (підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_1 .)
24.05.2023р. ОСОБА_1 звернувся до органу ПФУ у Львівській області із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України Про державну службу.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві.
24.05.2023р. Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві відмовило у задоволенні заяви з мотивів того, що в період 07.04.1998р. - 26.11.2020р. ОСОБА_1 працював на посаді сільського голови Добрянської сільської ради, яка не відноситься до посад державної служби та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Робота на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби по 04.07.2001р.
ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» видно, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
ч.1 ст.10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби визначаються Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
ст.90 Закону України «Про державну службу», встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Згідно п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу», стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Починаючи з 28 грудня 1993 року (дати набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року) і до 01 травня 2016 року (дати набрання чинності Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ), визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулювалось Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року.
Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, передбачені розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу».№ 889-VІІІ.
Відповідно до п.2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10, п.12 цього розділу.
Згідно п.10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
В п.12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889 передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Колегія суддів зазначає, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ визначено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Із змісту ст.1-ст.3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-III (далі Закон № 2493-III) видно, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Так, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Посадами в органах місцевого самоврядування є виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
ч.7 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції станом на 01 травня 2016 року) встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше ніж 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
В п.4 ч.2 ст.46 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII видно, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25 березня 2016 року, передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Згідно п.8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі Порядок № 283).
З записів трудової книжки НОМЕР_1 від 19.08.1980р. видно, що ОСОБА_1 у період: 07.04.1998р- 26.11.2020р. обирався сільським головою Добрянської сільської ради.
ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено класифікацію посад в органах місцевого самоврядування. Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.
В органах місцевого самоврядування встановлюються, зокрема, такі категорії посад: четверта категорія голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад; п`ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад; шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост.
п.2 Порядку № 283 визначено, що до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Отже, відповідно до ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», п.2 Порядку №283 посада сільського голови входить до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.
Зазначені обставини вказують на помилковість доводів пенсійного органу, з якими погодився суд першої інстанції про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.
Механізм обчислення стажу державної служби визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі Порядок № 229), який чинний на час проходження позивачем служби з 01 травня 2016 року.
В п.4 Порядку №229, встановлено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що період роботи ОСОБА_1 на посадах в органах місцевого самоврядування, 07.04.1998р.- 26.11.2020р., підлягає до зарахування до стажу державної служби.
Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Станом на 01.05.2016р. (дати набрання чинності Законом №889-VIII) відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_1 вже 10 років перебував на посаді сільського голови, періоди роботи на якій згідно абз.13 п.2 Порядку №283 зараховуються до стажу державної служби.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо висновків про відсутність необхідного стажу у позивача для переведення на пенсію за віком відповідно до Законом України «Про державну службу».
Постановою Верховного Суду від 25.05.2023р. у справі №580/3805/22 зроблено висновок, що визначальною умовою для збереження за позивачем права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у випадку, коли вперше призначалася пенсія за нормами Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» є перевірка та встановлення судом додаткових умов, а саме:
-наявність в цієї особи станом на 01.05.2016р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади держслужби або 20 років стажу держслужби не залежно від того чи станом на 01.06.2016р. на держслужбі).
Отже, колегія суддів дійшла висновків, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 30.05.2023р. №134950008691 про результати розгляду заяви № 1577 від 24.05.2023р. є протиправним яке слід скасувати..
Щодо іншої частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на таке.
Відповідно до ч.1.ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію (…)
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.
Згідно п.4.2. Порядку 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
п.4.7 Порядку 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Таким чином, рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії повинно бути обґрунтованим, тобто вмотивованим, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Верховний Суд в постанові від 04 квітня 2019 року у справі № 204/362/17 зазначив, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим.
В п.п. 2, 4, 10 ч.2 ст.245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
ч.ч.3,4 ст. 245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному п. 4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати пенсійний орган - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.
Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
До того ж, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Одночасно суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 30.05.2023р. №134950008691 є протиправним. Тому, в даному випадку з метою захисту порушеного права позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стосовно позовних вимог про проведення перерахунку пенсії у зв`язку із переходом із пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком за ст.37 Закону України «Про державну службу» у відповідності до довідки Городоцької міської ради Львівської області № 12 від 22 травня 2023 року про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця, колегія суддів вважає, що така вимога заявлена передчасно. Оскільки ОСОБА_1 ще не переведений на пенсію за віком згідно ст.37 Закону України «Про державну службу», а буде переведений лише на виконання рішення суду у даній справі. Пенсійний орган ще не здійснював перерахунку пенсійного забезпечення на підставі вищевказаної довідки і відповідно не надавав оцінки такій, та зрештою не приймав рішення для перерахунку пенсії.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити частково. В решті вимог відмовити за безпідставністю.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі № 380/17142/23 - скасувати та прийняти нову постанову.
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 30.05.2023р. №134950008691 про результати розгляду заяви № 1577 від 24.05.2023р.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ - 42098368) зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи на виборній посаді сільського голови Добрянської сільської ради з 07.04.1998р.- 26.11.2020р.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ -42098368 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) № 1577 від 24.05.2023 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993р. №3723-XIІ та прийняти вмотивоване рішення з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині постанови.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ - 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок), що сплачений згідно квитанції № 48 від 17.07.2023р. та 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) що сплачений згідно квитанції № 67 від 06.09.2023р. за подання позовної заяви та 1611 грн. (одна тисяча шістсот одинадцять гривень) що сплачений згідно квитанції № 67 від 24.04.2024р. за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 20.06.2024р
