Єдиний державний реєстр судових рішень
1Справа № 335/7022/23 2/335/180/2024
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Концерну «Міські теплові мережі» про визнання договору укладеним та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач за період з 01.11.2021 по 30.06.2023 відпустив теплову енергію у нежитлове приміщення № 3 в буд. АДРЕСА_1 , яке належить відповідачці на праві власності, а відповідач зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 26385,62 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою судді від 03.08.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення вказаних в ухвалі судді недоліків.
10.08.2023 позивачем усунені недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 15.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, учасникам справи встановлені строки подання заяв по суті справи.
30.10.2023 від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість на недоведеність позовних вимог. Заперечення відповідача проти позову вмотивовані тим, що відносини між сторонами врегульовані Договором купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді № 204110 від 27.12.2018, підписаний позивачем з Протоколом розбіжностей № 1 від 15.02.2019. Аналогічного висновку дійшла суддя Калюжна В.В. при розгляді справи №335/11038/20, вивчила надані сторонами матеріали, дійшла висновку та засвідчила той факт, що «відповідно до зазначених вимог Закону, Договір купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді №204110 від 27.12.2018 між сторонами вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем, тобто з Протоколом розбіжностей №1 від 15.02.2019 року», у зв`язку з чим, у задоволенні позову Концерну «МТМ» було відмовлено, рішення набрало законної сили. Щодо твердження позивача про те, що 01.11.2021 набрав чинності індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії за №72221291 відповідач послався на Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який не передбачає припинення дії попереднього діючого Договору в односторонньому порядку. На момент публікації 02.10.2021 відповідачем вже була вибрана модель договірних відносин з позивачем та укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №204110 від 27.12.2019 підписаний позивачем з протоколом розбіжностей №1 від 15.02.2019. Крім того, представник відповідача зазначає, що відповідачем рахунки не сплачувалися, оскільки позивачем були завищені обсяги поставленої теплової енергії від фактично спожитої більше ніж у 4 рази. Відповідач неодноразово направляв позивачу розрахунки теплової енергії на оплату вартості фактично спожитої теплової енергії для перевірки, однак позивач рахунки не надав. Оскільки позивач не надав рахунки на оплату фактичної вартості спожитої теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2023 року, відповідач 27.10.2023 сплатила фактичну вартості спожитої теплової енергії у сумі 6128,17 з ПДВ на рахунок зазначений у позові, отже станом на 27.10.2023 заборгованість за фактично спожиту теплову енергію погашена, у зв`язку з чим, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
01.11.2023 відповідачем ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подано до суду зустрічний позов до Концерну «Міські теплові мережі» про визнання договору укладеним та зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги за зустрічним позовом вмотивовані наступним.
У 2014 році відповідно до технічних умов № 1697/14 від 31.03.2014, виданих Концерном «МТМ», було розроблено робочий проект на реконструкцію внутрішньої системи опалення нежитлового приміщення АДРЕСА_2 . В проекті виконано розрахунок максимального теплового навантаження на систему опалення приміщення з урахуванням температури повітря у холодний період та розрахункової температури теплоносія, яке складає 4,2 Гкал/рік. Реконструкція внутрішньої системи опалення приміщення виконана у липні 2014 року. Відповідачем 03.07.2017 проведено обстеження системи теплопостачання приміщення, про що складено акт про відповідність встановленого обладнання в приміщенні проектним рішенням.
Від Концерну «МТМ» 23.11.2017 №1557/09 було отримано для розгляду та укладення Договір купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді №204110 від 01.11.2017 з додатками №1-4 до нього, у якому запропоновано Qрік = 5,36 Гкал/рік, а фактичне, згідно з погодженим з позивачем розрахунком складає Qрік = 4,2 Гкал/рік. Відповідно почасове теплове навантаження у Договорі також було завищено: запропоновано 0.002874 Гкал/год. проти фактичного у 0,002369 Гкал/год. Також у Договорі, в порушення чинного законодавства, не було чітко визначено яким чином буде виконуватись щомісячний розрахунок фактичного обсягу спожитої теплової енергії приміщенням. Оскільки договір мав суттєві розбіжності, про які ОСОБА_2 повідомила Концерн «МТМ», а позивач не вжив заходи щодо врегулювання розбіжностей, на думку ОСОБА_3 . Договір №204110 від 27.12.2018 вважається фактично укладеним з урахуванням розбіжностей зазначених ОСОБА_2 у Протоколі розбіжностей №1 від 15.02.2019. Аналогічного висновку дійшла суддя Калюжна В.В. при розгляді справи №335/11038/20.
З огляду на викладене, позивач за зустрічним позовом просила суд визнати Договір купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді №204110 від 27.12.2018 укладеним та діючим між сторонами у редакції, запропонованій споживачем, тобто з Протоколом розбіжностей №1 від 15.02.2019, зобов`язати Концерн «МТМ» виконувати свої обов`язки за вищезазначеним договором сумлінно та у повному обсязі.
Ухвалою судді від 03.11.2023 зустрічну позовну заяву залишено без руху, встановлено ОСОБА_2 строк для усунення недоліків.
06.11.2023 представником ОСОБА_3 усунені вказані в ухвалі судді недоліки зустрічної позовної заяви.
Ухвалою суду від 08.11.2023 прийняти зустрічний позов ОСОБА_2 до Концерну «Міські теплові мережі» про визнання договору укладеним та зобов`язання вчинити певні дії, вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одне провадження з вимогами за первісним позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії, вирішено продовжувати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.
06.12.2024 від представник Концерну «МТМ» надійшли пояснення, в яких представник позивача за первісним позовом посилався на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.09.2023 у справі №335/2042/23, яким позовні вимоги Концерну «МТМ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення, надані у нежитлове приміщення АДРЕСА_2 за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року були задоволені. Вказаним рішенням встановлено, що рішенням на яке посилається ОСОБА_2 у своєму відзиві стосується заборгованості за інший період, а тому суд зазначив, що правова оцінка іншого суду та висновки щодо відмови у задоволенні позову не мають у данній справі преюдиційного значення, а належними доказами у цій справі є докази, які стосуються надання та споживання послуг та заборгованість по їх оплаті за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року.
Щодо не укладення типового індивідуального договору №72221291 від 01.11.2021 представник Концерну «МТМ» посилався як на підставу його укладення на вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, Правила користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 та інші нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.
Щодо методики нарахування за послуги постачання теплової енергії, представник Концерну «МТМ» зазначив, що нежитлове приміщення ОСОБА_2 знаходиться в житловому будинку, який оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії Pollu Stat EX № 80660032, про що зазначено в рахунках за надані послуги з постачання теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії та опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показниками вузлів комерційного обліку. У зв`язку з тим, що нежитлове приміщення ОСОБА_2 не оснащене розподільчим (індивідуальним) приладом обліку теплової енергії, розрахунок спожитої теплової енергії здійснювався пропорційно площі приміщення. Посилаючись на вищевказані обставини представник Концерну «МТМ» просила суд позов Концерну задовольнити.
27.12.2023 від представника відповідача надійшли пояснення, зміст яких тотожний змісту відзиву на первісну позовну заяву.
28.12.2023 від представника відповідача за зустрічним позовом Концерн «МТМ» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якій представник просив відмовити у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень заначив, що 16.01.2019 Концерн «Міські теплові мережі» направив на адресу відповідача проект договору купівлі - продажу теплової енергії (лист №40/09 від 14.01.2019). Зазначений договір отримано відповідачем 30.01.2019, що ним не заперечується, оскільки згідно листа ОСОБА_2 від 05.03.2019 №05-03/19 на адресу Концерну «МТМ» зазначено, що відповідь надається на лист від 14.01.2019, отриманий 30.01.2019.
У подальшому ОСОБА_2 у листі від 05.03.2019 повідомила Концерн «МТМ» про складання Протоколу розбіжностей №1 від 15.02.2019 та направила на адресу Концерну договір купівлі-продажу від 27.12.2018, додатки до нього та протокол розбіжностей, які надійшли до Концерну 06.03.2019, тобто через 35 календарних днів з моменту отримання пропозиції укласти договір, тобто з пропуском місячного строку визначеного ст. 26 Закону № 1875-ІV.
Концерн «МТМ» 04.04.2019 направив на адресу відповідача договір та свої заперечення у вигляді протоколу узгодження розбіжностей до нього від 19.03.2019. Відомості щодо підписання вказаного протоколу узгодження розбіжностей відповідачем за первісним позовом відсутні. Посилаючись на приписи Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в сукупності із положеннями ст.ст. 638, 640-646,648 ЦК України, представник зазначає, що Договір № 204110 не є укладеним. Крім того, вказані обставини були предметом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення суду у справі № 335/2042/23 (Постанова Запорізького апеляційного суду від 14.12.2023).
08.01.2024 від представника позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив Концерну «МТМ», в якому представник ОСОБА_2 зазначав, що посилання відповідача на вимоги ст.ст. 638, 640-646,648 ЦК України є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, які передували укладенню Договору. Концерн «МТМ» не виконав вимоги ч. 5 ст. 181 ГК України, не скористався наданою можливістю та відповідно до ч. 7 ст. 181 ГК України, прийняв пропозиції другої сторони, викладені у Протоколі розбіжностей № 1 від 15.02.2019, тому Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №204110 від 27.12.2018 є укладеним у редакції, запропонованій споживачем.
04.01.2024 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду від 11.03.2024 закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до розгляду по суті.
Після призначення справи до розгляду по суті на адресу суду від представників сторін надійшли додаткові пояснення, зміст яких тотожний змісту раніше поданих заяв по суті справи.
В судове засідання, призначене на 09 год 00 хв 05.06.2024 представник Концерну «МТМ» не з`явився. Від представника ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Концерну.
Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 підтримав зустрічний позов та просив його задовольнити в повному обсязі, а первісний позов - залишити без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Предметом спору є заборгованість ОСОБА_2 за надані Концерном «МТМ» послуги з постачання теплової енергії за період з 1 листопада 2021 року по 30 червня 2023 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 7). Будинок оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії. Приміщення ОСОБА_2 приладом розподільчого обліку не оснащене.
Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 25 від 29.01.2009 р. «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.01.2009 виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».
Основною метою діяльності концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, призначеної для централізованого опалення, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
Фактично між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги № 2189-VІІІ» (в редакції 01.05.2019), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (діяли до 30.04.2022), Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, умовами Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Уст. 1 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IVвизначено:
- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно дост. 3 Закону України «Про теплопостачання»відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
З 01.05.2019 введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 (далі Закон), згідно з ч. 1 ст. 6 якого учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є зокрема споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг. При цьому споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством і умовами укладених договорів (ч. 1 ст. 7 даного Закону). Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 2Закону предметом регулювання цьогоЗаконує відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цьогоЗаконузастосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Статтею 1 Законувизначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до змісту положеньст. 5 Законудо житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з ч. 1ст. 6 Законуучасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст.8 Законуіндивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Згідно з ч. ч. 2, 3, 7ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цимЗаконом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання»встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією; споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.
За приписами ч. 1 та 2ст. 12 Законунадання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.
Доказів обрання співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою стаття 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», сторонами суду не надано.
Постановами Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 та № 1023 від 08.09.2021 внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.
02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті (http/teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до ст.633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.
Системний аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії є укладеними між сторонами з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання. В свою чергу, договори, які були укладені сторонами до введення в дію зазначеного Закону, вважаються розірваним з 01.11.2021.
Тому для правильного вирішення цього спору не має значення, чи укладався сторонами до 01.11.2021 договір про надання послуг з постачання теплової енергії, оскільки предметом спору в даній справі є заборгованість ОСОБА_2 за надані Концерном «МТМ» послуги з постачання теплової енергії за період з 1 листопада 2021 року по 30 червня 2023 року.
Пунктом 5 індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії (далі договір) передбачено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу (відповідач) послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії. спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційногообліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Згідно з п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно з п. 36 договору під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
Відповідно до п. 38 договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.
Пунктом 41 договору передбачено обов`язки споживача, зокрема оплачувати за надану послугу необхідно за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором та у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором, а саме, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 45 договору).
Факт постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022, 2022 - 2023 років (т. 1 а.с. 34 -35), відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.
За період з 01.11.2021 по 30.06.2023 позивачем надані відповідачеві послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 26385,62 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором (т. 1 а.с. 10), рахунками за надані послуги за договором № 72221291, які містять інформацію щодо кількості та вартості наданих послуг, показань вузла комерційного обліку (т. 1 а.с. 11 30).
Рахунки сформовані позивачем у паперовому вигляді та надіслані на адресу відповідача поштою, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень (т. 1 а.с. 31).
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 509 Цивільного кодексу Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст. 11 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1ст. 530 Цивільного кодексу України,якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 6ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч. 2ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»).
Помилок у вищезазначених розрахунку заборгованості, рахунках за надані послуг, судом не встановлено.
Доказів повного або часткового виконання зобов`язання з оплати наданих Концерном «МТМ» за договоромвід 01.11.2021 послуг відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позов Концерну «МТМ» є обґрунтованими та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог ОСОБА_2 за зустріним позовом до Концерну «МТМ», суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в січні 2021 року Концерном «МТМ» було пред`явлено до ОСОБА_2 позов про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення вказаного вище приміщення, за період з листопада 2017 року по квітень 2020 року.
26.01.2022 р. рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі № 335/11038/20 позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 залишені без задоволення. Зазначене рішення набрало законної сили.
Відповідно до частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Визначаючи критерії преюдиційності судового рішення, важливо звернути увагу на те, щоне має преюдиціального значення мотиви рішення, правова кваліфікація спірних правовідносин, а також оцінка судом конкретних обставин справи, які не оспорювалися. На цьому наголосила ВП ВС у постанові від 3 липня 2018 р. у справі № 917/1345/17. Аналогічні за змістом висновки також містяться і у постанові ВС у справі № 320/4938/17від 11.12.2019.
Мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин, надана іншим судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду і не має преюдиційного значення, а тому з огляду на висновки іншого суду, зокрема відмову у позові за недоведеністю за інший період виникнення заборгованості, предметом розгляду іншим судом не був спір щодо визнання договору укладеним чи зобов`язання укласти договір тощо, а тому таким рішенням встановлено не фактичні обставини, які просить врахувати учасник справи, а надана їх правова оцінка.
Пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 встановлюється, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Концерн «Міські теплові мережі» відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» є суб`єктом природної монополії та діє на підставі виданих ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, тому у своїй основній діяльності таке підприємство повинно дотримуватися законодавства, яке регулює відносини у сфері теплопостачання (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії).
Для створення умов перебування та проживання осіб у жилих і нежилих приміщеннях, зокрема, шляхом забезпечення їх опаленням, законодавством України передбачено регулювання у сферах виробництва, транспортування постачання теплової енергії.
Регулювання та встановлення відносин у сфері надання житлово-комунальних (комунальних) послуг здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Закони України «Про житлово-комунальні послуги», Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», Постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 № 151 «Про затвердження Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості».
Згідно з приписами ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов`язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб`єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів. У разі наявності технічної можливості теплопостачальні організації, що здійснюють постачання теплової енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору.
Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачений, зокрема, обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 наведених вище Правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір. Відповідно до цих Правил споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Статтею ст.1 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що у цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:
- теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
Із вищенаведеного слідує, що комунальні послуги надаються споживачеві згідно з договором, що укладається у відповідності до типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, а сторони не можуть відступати від затверджених норм, а можуть тільки уточнювати окремі норми типового договору.
Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, Послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Даною постановою також затверджено форму та зміст (умови) Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакція, яка діяла до 01.05.2019, тобто на час правовідносин сторін з приводу укладення договору, визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до ст. 20 Закону споживач зобов`язаний:1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, а виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Стаття 26 Закону №1875-IV) визначає, щоістотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є:1) найменування сторін;2) предмет договору;3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;6) права та обов`язки сторін;7) порядок контролю та звіту сторін;8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;12) порядок здійснення ремонту;13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;14) порядок вирішення спорів;15) перелік форс-мажорних обставин;16) строк дії договору;17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;18) дата і місце укладення договору.
Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення.У разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.
Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» 2189-VIII згідно п.1-3 Прикінцевим і перехідним положенням набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та введено в дію з 1 травня 2019 року, крім:статті 1,частини першоїстатті 2,статей 3-7,9,11,12,частини другоїстатті 26,статей 27та29(в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком),частини другоїстатті 2,частин третьоїтачетвертоїстатті 8,частин другоїтатретьоїстатті 10,статті 15,частин першої,третьоїтап`ятоїстатті 16,статті 18,частини п`ятоїстатті 28,пунктів 2,3-1,6,підпункту 1,підпункту «б»підпункту 2,підпунктів 5та11пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом;частини третьоїстатті 11,абзаців першоготадругогочастини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року.Визнано таким, що втратив чинність,Закон України «Про житлово-комунальні послуги»(Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 47, ст. 514 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону, крім норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд, які втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Отже, станом на дату листування сторін з приводу укладення договору купівлі-продажу теплової енергії Закон України «Про житлово-комунальні послуги» 2189-VIII набрав чинності, проте не вступив у дію, а тому правовідносини з приводу укладення договорів регулювалися положенням ст.ст. 19,20, 26 Закону «Про житлово-комунальні послуги», який діяв до 01.05.2019 № 1875-IV, а відтак при вирішенні спору суд враховує саме положення чинного на час правовідносин законодавства.
Судом встановлено, що 16.01.2019 Концерн «Міські теплові мережі» направив на адресу відповідача проект договору купівлі - продажу теплової енергії (лист №40/09 від 14.01.2019).
Зазначений договір отримано відповідачем 30.01.2019, що ним не заперечується, оскільки згідно листа ОСОБА_2 від 05.03.2019 №05-03/19 на адресу Концерну «МТМ» зазначено, що відповідь надається на лист від 14.01.2019, отриманий 30.01.2019.
В матеріалах справи відсутні докази реагування позивача за зустрічним позовом на пропозицію Концерну «МТМ» укласти договір протягом одного місяця, як то було передбачено ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV.
Згідно ст. 638 ЦК України,договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно ж ст.ст. 640-646 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов`язань. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов`язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням. Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією. За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.
Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Також відповідно до ст. 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.
Аналізуючи вказані норми закону у контексті спірних правовідносин слід вказати, що надання послуг з теплопостачання у спірний період передбачено виключно на договірній основі. Проте договори про надання та отримання таких послуг укладаються відповідно до згаданих вимог закону не на індивідуальній основі з кожним споживачем з індивідуальними умовами, довільної форми, свобода ж договору у вказаних відносинах до певної міри врегульована законом та не є безмежною.
Так, відповідно до згаданих вимог закону виконавець зобов`язаний підготувати для кожного із споживачів індивідуальний договір (фактично договір приєднання) на основі типового договору та надіслати примірник такого договору споживачу для підписання. Споживач же зобов`язаний такий договір (на основі типового, який відповідає умовам типового та вимогам закону) підписати. Все таки законодавець надає певну свободу вибору для споживача з метою захисту його прав та інтересів надаючи споживачеві можливість не погоджуватися із надісланим договором, у випадку якщо такий не відповідає умовам типового. Надає можливість подавати свої заперечення, зауваження, тощо з цього приводу. Для цього споживачу надано місячний термін з дня внесення проекту договору. Крім цього, слід вважати, що будь-які претензії з приводу неотримання послуги, отримання послуг неналежної якості, не у повній мірі, тощо можуть бути подані відповідно до норм закону лише в межах укладеного договору, який знову ж повинен відповідати умовам типового.
З огляду на вказані обставини та дії сторін, в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції на час спірних правовідносин в сукупності із положеннями ст. 638, 640-646, 648 ЦК України,договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 204110 від 27.12.2018 не є укладеним, оскільки сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору.
З огляду на викладене, зустрічний позов ОСОБА_2 до Концерну «МТМ» задоволенню не підлягає.
Відповідно дост. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Представник відповідача за первісним позовом адвокат Сльота Д.В. до закінчення судових дебатів звернувся до суду із заявою про намір подати докази щодо розміру понесених відповідачем витрат на правничу допомогу адвоката протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Інші учасники справи із подібними заявами до суду не зверталися.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати відповідача на правничу допомогу адвоката із встановленням відповідачеві строку для подання доказів щодо розміру понесених відповідачем судових витрат.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 233, 247, 263-265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 листопада 2021 року по 30 червеня 2023 року в розмірі 26385 (двадцять шість тисяч триста вісімдесят п`ять) гривень 62 копійки та судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
В задоволенні зустрічної позовної зави ОСОБА_2 до Концерну «Міські теплові мережі» про визнання договору укладеним та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 11 год 10 хв 24 червня 2024 року, яке провести у залі судових засідань Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107-Б.
Встановити відповідачеві за первісним позовом строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до 10 червня 2024 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених уч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», ідентифікаційний код 32121458, адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .
Повне рішення складено 14 червня 2024 року.
Суддя А.В. Стеценко
