П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 990/187/23

Провадження № 11-45заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зейфман І. М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Леошка Д. Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2024 року(судді Жук А. В., Білак М. В., Єресько Л. О., Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.) у справі № 990/187/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними і скасування рішень у частині та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення ВККС від 26 липня 2023 року № 37/зп-23 «Про затвердження кодованих результатів анонімних письмових практичних завдань кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 червня 2019 року № 107/зп-19» у частині визнання зафіксованого під час складання кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, порушення Положення про складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді (далі - Положення), затвердженого рішенням Комісії від 03 жовтня 2018 року № 211/зп-18, зокрема, кандидатом на посаду судді з індивідуальним кодом 0095760 (зафіксовано 08 серпня 2019 року) істотним і таким, що має наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційного іспиту, а також виключити з мотивувальної частини оскаржуваного рішення відомості про це;

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення ВККС від 26 липня 2023 року № 39/зп-23 «Про затвердження декодованих результатів анонімних письмових практичних завдань та загальних результатів кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 червня 2019 року № 107/зп-19» у частині визнання зафіксованих під час складання кваліфікаційного іспиту порушень Положення, зокрема, кандидатом ОСОБА_1 істотними і такими, що мають наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційного іспиту, а також виключити з мотивувальної частини оскаржуваного рішення відомості про це;

- зобов`язати ВККС встановити результати складання позивачем кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Комісії від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, з урахуванням визнання протиправними зазначених рішень ВККС та продовжити участь позивача в межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17.

2. Позов мотивовано тим, що під час виконання 08 серпня 2019 року практичного завдання він у підрозділі «Законодавство» офіційного сайту Верховної Ради України (далі - ВРУ) (zakon.rada.gov.ua), дозволеного до використання Положенням, здійснив пошук постанов Пленуму Вищого адміністративного суду України з питань, що стосувалися виконання практичного завдання. При цьому позивач зауважив, що у системі пошуку законодавства офіційного сайту ВРУ відсутній такий видавник документів, як «Пленум Вищого адміністративного суду України», а тому пошук здійснювався ним за видавником - «Вищий адміністративний суд України», видом нормативно-правового акта - «постанова» та контекстом (назвою) відшукуваних постанов. З переліку виданих на пошуковий запит постанов Вищого адміністративного суду України позивач відкрив посилання, яке містило текст резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України у судовій справі. Позивач, за його словами, вважав, що в цій ухвалі йдеться про передбачене частиною п`ятою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зупинення дії нормативно-правового акта, вжитого як захід забезпечення позову. ОСОБА_1 наголошує, що ці дії він вчинив відкрито й неприховано, усвідомлюючи, що поряд перебував член Комісії, який добре бачив екран його комп`ютера, що, на його думку, свідчить про відсутність наміру у будь-який спосіб порушувати порядок складення кваліфікаційного іспиту. Крім цього, позивач акцентує увагу на тому, що текст резолютивної частини згаданої ухвали не містив жодної інформації, яка б стосувалася теми практичного завдання, не міг бути використаний та не використовувався ним з метою написання практичного завдання.

3. Водночас представники ВККС склали протокол реєстрації порушень від 08 серпня 2019 року, у якому зафіксовано, що об 11 год 23 хв учасник з індивідуальним кодом 0095760 за допомогою офіційного вебсайту ВРУ відкрив текст резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року у справі № К/800/33163/14 на 2 аркушах. Надалі Комісія прийняла рішення від 26 липня 2023 року № 37/зп-23, яким визнала зафіксоване порушення істотним та кандидата на посаду судді з індивідуальним кодом № 0095760 таким, що не склав кваліфікаційного іспиту. Крім того, ВККС прийняла рішення № 39/зп-23, яким визнала, що зафіксовані під час складання кваліфікаційного іспиту порушення Положення є істотними та мають наслідком визнання ОСОБА_1 таким, що не склав кваліфікаційного іспиту.

4. На думку позивача, оскаржувані рішення прийняті відповідачем поза межами передбачених Конституцією та законами України повноважень, оскільки перевірка особистих морально-психологічних якостей кандидата здійснюється під час відбіркового, а не кваліфікаційного іспиту, тобто на етапі, який передує складенню кваліфікаційного іспиту і який ОСОБА_1 успішно подолав. Іншими словами, встановлення відповідності кандидатів на посаду судді критеріям доброчесності не відносяться до завдань кваліфікаційного іспиту. У зв`язку із цим відповідач не мав повноважень стверджувати в оспорюваних рішеннях про наявність у нього обґрунтованого сумніву в питанні доброчесності позивача у зв`язку з констатованими ним істотними порушеннями порядку та правил складання кваліфікаційного іспиту.

5. ОСОБА_1 зазначив про відсутність правових підстав стверджувати про вчинення ним порушення вимог Положення, оскільки Положенням не передбачено виконання практичного завдання з використанням комп`ютерної техніки. Так, відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV Положення виконання практичного завдання здійснюється у зошиті для виконання практичного завдання відповідно до зошита з практичним завданням. Для виконання практичного завдання учасники забезпечуються тільки зошитом для виконання практичного завдання та зошитом з практичним завданням, у якому передбачені чисті аркуші паперу для власних записів (у разі виконання практичного завдання на паперових носіях). Ба більше, підпунктом 5 пункту 17.1 розділу IV Положення унормовано, що учасник має право на використання під час виконання практичного завдання виключно таких нормативно-правих актів: закони, кодекси, зокрема коментовані, постанови пленумів, а також рішення Європейського суду з прав людини. Вказані нормативно-правові акти використовуються учасниками іспиту лише на паперових носіях видавничого тиражування. Однак Комісією не унормовано порядку використання комп`ютерної техніки, не урегульовано нормативними документами переліку дозволених електронних ресурсів, методу пошуку (за реквізитами, за контекстом тощо) і т. п.

6. Позивач також зауважив, що текст резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України, відкриття якого ставиться в провину ОСОБА_1 , не містив жодної інформації, яка б стосувалася теми практичного завдання, не міг бути використаний та не використовувався ОСОБА_1 з метою написання практичного завдання. При цьому вказані дії здійснювалися ОСОБА_1 відкрито й неприховано, в присутності уповноваженого представника Комісії, який стояв позаду ОСОБА_1 і якомубуло добре видно екран ноутбука, на якому виконувалося практичне завдання, що свідчить про відсутність наміру в будь-який спосіб порушувати порядок складення кваліфікаційного іспиту.

7. На переконання позивача, ВККС розглянула вказане питання не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, оскільки ОСОБА_1 не було повідомлено про розгляд питання щодо нього, внаслідок чого позивач не зміг скористатися своїми правами як учасник засідання. Водночас на відповідному засіданні Комісія не досліджувала аудіо- та відеозапису кваліфікаційного іспиту, інформації про пошукові запити, тексту резолютивної частини ухвали, також не було оголошено письмових пояснень ОСОБА_1 . Крім того, ВККС мала здійснити розгляд цього питання у складі палати, а не в пленарному складі.

8. Крім того, ухвалення ВККС рішення про визнання особи такою, що не склала іспиту у зв`язку з визнанням допущеного порушення істотним, за межами визначених частиною шостою статті 78 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) строків є незаконним.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 24 січня 2024 року в задоволенні позову відмовив.

10. Судове рішення мотивовано тим, що:

- закріплені правовими нормами правила щодо переліку актів, які можна використовувати, а також заборони використання всіх інших джерел, є чіткими, зрозумілими та не допускають їх неоднозначного розуміння;

- у розглядуваному випадку факт відкриття позивачем під час виконання анонімного письмового практичного завдання тексту резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року у справі № К/800/33163/14, тобто забороненого джерела, підтверджується наявними у справі доказами, належним чином зафіксовано працівником ВККС і позивачем не оскаржується;

- порушень порядку розгляду, які б надавали суду підстави для визнання оспорюваних рішень незаконними колегією суддів не встановлено;

- ВККС прийняла оскаржувані рішення стосовно позивача на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і підстав для їх скасування судом не встановлено.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

11. Не погодившись з указаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що: суд безпідставно визнав встановленими обставини, що мають значення для справи; допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, внаслідок чого зазначене рішення суду не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконним і необґрунтованими та не відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному КАС України.

12. На думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно ототожнено поняття «отримання доступу» та «використання», внаслідок чого зроблено помилковий висновок про те, що відкриття недозволеного нормативно-правового акта підпадає під заборонені Положенням дії і становить порушення порядку складення іспиту.

13. ОСОБА_1 зазначив, що у статті 93 Закону № 1402-VIII, яка визначає повноваження ВККС, відсутні правомочності Комісії щодо встановлення додаткових підстав для визнання осіб такими, що не склали іспит, у тому числі й унаслідок будь-яких порушень порядку складання іспиту. Такі повноваження Комісії не надано й іншими законами. Водночас Комісією затверджено Положення, згідно з підпунктом 5 пункту 12 розділу VIякого особа вважається такою, що не склала іспиту, у разі допущення порушення порядку складення іспиту, яке рішенням Комісії визнано істотним. На переконання скаржника, суд першої інстанції помилково застосував норми Положення, які суперечать приписам Закону № 1402-VIII, оскільки повинен був застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.

14. Скаржник указав, що колегія суддів дійшла помилкового висновку про те, що розгляд питання щодо позивача відбувся в межах визначеної законодавством процедури, оскільки ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд указаного питання, відповідна інформація не була опублікована на офіційному вебсайті ВККС, внаслідок чого позивач не зміг скористатися своїми правами як учасник засідання. Крім того, ВККС мала здійснити розгляд цього питання у складі палати, а не в пленарному складі.

15. На переконання скаржника, суд першої інстанції помилково виснував, що частина шоста статті 78 Закону № 1402-VIII не встановлює строків для прийняття Комісією рішень у межах її повноважень. Свою позицію ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідно до вказаної норми результати кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років з дня складання іспиту. Визнання ж особи такою, що не склала іспиту, відповідно до розділу VIПоложення є одним із видів результатів кваліфікаційного іспиту. Таким чином, оскільки іспит було складено 08 серпня 2019 року, а результати іспиту визначені 26 липня 2023 року, тобто за межами вказаного строку, не є дійсним результат кваліфікаційного іспиту, що призводить до недійсності самого рішення. Отже, позивач вважає, що ухвалення ВККС рішення про визнання особи такою, що не склала іспиту у зв`язку з визнанням допущеного порушення істотним, за межами визначених частиною шостою статті 78 Закону № 1402-VIII строків є незаконним. При цьому норми Положення не визначають критеріїв, які б надавали можливість чітко кваліфікувати порушення порядку складання іспиту як істотне.

16. ОСОБА_1 також зазначив, що оскаржувані рішення Комісії не містять мотивованих висновків про те, у зв`язку із чим ненавмисне та випадкове відкриття кандидатом на посаду судді забороненого джерела інформації, відомості з якого жодним чином не використовувалися при складанні іспиту, є істотним порушенням, тобто вагомим настільки, щоб це безумовно мало наслідком дискваліфікацію кандидата.

17. Крім того, скаржник зауважив, що порушення, яких на думку Комісії, припустилися кандидати, є неоднаковими за ступенем вини, характером вчинення, обставинами тощо. Зокрема, не можна ставити в один ряд порушення, яке нібито вчинене кандидатом з індивідуальним кодом 0015615 (використано Кодекс України про адміністративні правопорушення, що містив вклейки зі сторінками текстів судових рішень за результатами розгляду модельних судових справ, включених до бази практичних завдань), та порушення, яке, на думку Комісії, вчинив позивач. ОСОБА_1 вважає, що, застосувавши єдиний підхід до всіх дев`ятьох кандидатів без належного з`ясування обставин можливих порушень, Комісія не тільки порушила зазначену у статті 2 КАС України вимогу діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), але й вимоги діяти з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, а також пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

18. Скаржник також послався на те, що Комісією не було вжито заходів для усунення протиріч між умовами проведення іспиту, визначеними рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19 і зазначеними в оголошенні, та з умовами складення кваліфікаційного іспиту, зазначеними в Положенні. Не унормовано порядку використання комп`ютерної техніки, не урегульовано нормативними документами переліку дозволених електронних ресурсів, методів пошуку (за реквізитами, за контекстом тощо) і т. п., що свідчить про неналежну якість закону, який регулює проведення кваліфікаційного іспиту, та відповідальним за яку, на думку позивача, є відповідач.

19. ОСОБА_1 вважає, що судом не надано правової оцінки допущених при винесенні оскаржуваних рішень порушень Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент, у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваних рішень), який згідно з пунктом 6-1 частини першої статті 93, частини одинадцятої статті 98 Закону № 1402-VIII регулює процедурні питання діяльності та визначає порядок роботи Комісії в межах, встановлених цим Законом. Поза увагою суду також залишився аргумент позивача про незаконність оскаржуваних рішень ВККС через їх прийняття за межами визначених частиною шостою статті 78 Закону № 1402-VIII строків.

20. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

21. Водночас скаржник зазначив, що позовна заява не містить вимог про визнання протиправним та скасування рішення ВККС від 26 липня 2023 року № 39/зп-23 в частині затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду, призначеного рішенням Комісії від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, згідно з додатком 4, а саме зазначення у № з/п 96 навпроти прізвища, імені, по батькові ОСОБА_1 результату іспиту «не складено»; затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого адміністративного суду, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, згідно з додатком 5, а саме зазначення у № з/п 84 навпроти прізвища, ім`я, по батькові - ОСОБА_1 результату іспиту - «не складено». У суді першої інстанції позивачем було заявлено усне клопотання про вихід за межі позовних вимог на підставі положень частини другої статті 9 КАС України. Отже, у випадку задоволення судом апеляційної інстанції позовних вимог ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень буде неможливим без визнання протиправним і скасування рішень Комісії від 26 липня 2023 року № 37/зп-23 та № 39/зп-23 у вказаній частині.

Позиція інших учасників справи

22. 29 березня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду від ВККС надійшов відзив, у якому Комісія зазначила, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

23. ВККС указала, що під час складення кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 вчинено порушення Положення, яке, з огляду на загальноприйняті стандарти академічної доброчесності, які є нормативно-етичним підґрунтям правил зобов`язань та заборон, що застосовуються до учасників кваліфікаційного іспиту, є проявом якостей, які не сумісні зі статусом майбутнього судді та негативно впливають на перебіг усього кваліфікаційного іспиту незалежно від його етапу та ставлять під обґрунтований сумнів питання доброчесності позивача. Отже, Комісія, діючи в межах, порядку та у спосіб, визначений Законом та Положенням, використовуючи свої повноваження виключно з метою, з якою це повноваження надано, зокрема, для затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та розгляду протоколу порушень порядку складення іспиту, врахувавши всі обставини, які мали значення для прийняття вказаного рішення, та з дотриманням положень статті 2 КАС України, дійшла висновку про істотність вказаного порушення, що відповідно до підпункту 5 пункту 12 розділу VI Положення є безумовною підставою для припинення участі ОСОБА_1 у кваліфікаційному іспиті та визнання його таким, що не склав кваліфікаційного іспиту. При цьому, на переконання ВККС, указаним обставинам повно та всебічно надано оцінку Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду та ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

24. Комісія вважає, що посилання позивача на те, що судом першої інстанції безпідставно ототожнено поняття «отримання доступу» та «використання», у зв`язку із чим помилково зазначено, що відкриття недозволеного нормативно-правового акта підпадає під заборонені Положенням дії і становить порушення порядку складення іспиту, є помилковими та мають вибірковий характер, оскільки в рішенні суду першої інстанції вказано, що у розумінні підпункту 6 підпункту 17.2 пункту 17 розділу VI Положення відкриття учасником іспиту забороненого джерела підпадає під заборону, встановленою нормою. Крім того, у 73 пункті рішення відсутні посилання на поняття «отримання доступу».

25. На думку відповідача, твердження ОСОБА_1 щодо перевищення Комісією своїх повноважень є безпідставними з огляду на те, що позивач визнаний таким, що не склав кваліфікаційного іспиту саме у зв`язку з порушення порядку складення іспиту, визначеного Положенням, підстави ж для застосування положень частини п`ятої статті 78 Закону № 1402-VIII відсутні.

26. Ураховуючи, що Положенням унормовано порядок визначення результатів кваліфікаційного іспиту, в якому зазначено, що результати іспиту затверджуються Комісією, тобто вказане питання стосується всього складу Комісії, а Положення не містить обов`язку Комісії щодо виклику на засідання осіб, щодо яких складено протокол реєстрації порушень правил вказаного іспиту, твердження позивача щодо прийняття рішення Комісії не у спосіб, передбачений Законом, є хибними.

27. Крім того, твердження позивача щодо ухвалення Комісією рішень поза межами визначених частиною шостою статті 78 Закону № 1402-VIII строків є помилковим, оскільки зазначена правова норма не встановлює строків для прийняття Комісією рішень у межах її повноважень.

28. У зв`язку з викладеним ВККС просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду залишити без змін.

Рух апеляційної скарги

29. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 березня 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 04 квітня 2024 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на підставі статті 310 КАС України.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

30. Рішенням ВККС України від 24 червня 2019 року № 107/зп-19 призначено кваліфікаційний іспит у межах процедури добору на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17, та визначено черговість етапів його проведення. Цим же рішенням позивача в числі 370 кандидатів допущено до складення іспиту на посаду судді та визначено графік проведення іспиту згідно з додатком 1. Установлено, що виконання практичного завдання здійснюватиметься з використанням комп`ютерної техніки.

31. 08 серпня 2019 року позивач взяв участь у виконанні анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду в межах кваліфікаційного іспиту. Код учасника іспиту - 0095760.

32. Того ж дня уповноважені представники ВККС склали протокол реєстрації порушень від 08 серпня 2019 року, у якому зафіксовано, що об 11 год 23 хв учасник з індивідуальним кодом 0095760 за допомогою офіційного вебсайту ВРУ відкрив текст резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року у справі № К/800/33163/14 на 2 аркушах. Зазначені обставини підтверджуються також відповідним відеозаписом, долученим до протоколу. Указано, що відповідно до підпункту 6 підпункту 17.2 пункту 17 Положення кандидату на посаду судді забороняється використання під час виконання практичного завдання джерела інформації на паперових або електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 підпункту 17.1 пункту 17 вказаного Положення. До протоколу долучено відповідні додатки: роздруківку резолютивної частини ухвали на 2 аркушах, диск із записом та надані учасником письмові пояснення щодо порушення.

33. Позивач у своїх письмових поясненнях щодо установлених у протоколі фактів, зазначив, що під час складення кваліфікаційного іспиту на посаду судді місцевого адміністративного суду 08 серпня 2019 року близько 11 години він на офіційному сайті ВРУ в розділі «Законодавство» здійснив пошук постанов Вищого адміністративного суду України, використання яких дозволено при виконанні анонімного письмового завдання. Серед цих актів виявилася й ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року у справі № К/800/33163/14 (вступна та резолютивна частини). Пояснив, що цю ухвалу відкрив випадково і неумисно. Надалі уповноважений працівник ВККС, який перебував поруч, підійшов та повідомив, що відкривати судове рішення не можна, на що позивач відповів, що зробив це випадково, маючи на меті відкрити дозволений нормативний акт, що знаходився на рядок нижче в переліку документів, і використовувати судове рішення він наміру не мав. Також у поясненнях позивач указав на те, що зазначена ухвала не містить будь-якої інформації, яку можна було б використати під час виконання практичного завдання. Стверджував, що зазначене відбулося внаслідок прикрого випадку, на користь чого свідчить та обставина, що у цей момент поруч перебував працівник комісії, який стежив за діями позивача, до того ж він усвідомлював, що ведеться відеозапис. Просив розцінити цей інцидент як прикру випадковість та ненавмисні дії, які жодним чином не вплинули на хід та результати виконання анонімного письмового практичного завдання під час кваліфікаційного іспиту.

34. Того ж дня протокол реєстрації порушень з додатками запаковано у сейф-пакет № 09 09 17, про що складено акт закриття сейф-пакета з матеріалами іспиту.

35. 26 липня 2023 року Комісія ухвалила рішення № 37/зп-23, пунктом 1 якого визнала, що зафіксоване під час складення кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, порушення Положення кандидатом на посаду судді з індивідуальним кодом № 0095760 (зафіксовано 08 серпня 2019 року) є істотним та має наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційного іспиту.

36. Обґрунтовуючи таку позицію, Комісія зазначила, що аналіз конституційних та законодавчих положень, які регламентують порядок добору кандидатів на посаду судді, дозволяє дійти висновку, що це складний, поетапний, тривалий процес відбору та призначення високопрофесійних та доброчесних (високоморальних, гідних) кандидатів на посаду судді.

Добір неможливо провести без дотримання загальних засад. При цьому принципи формування суддівського корпусу є похідними від принципів функціонування судової влади - справедливості, верховенства права, законності, незалежності, відкритості тощо. Керуючись зазначеними засадничими положеннями, Комісія має безпосередньо виявити належні теоретичні знання та рівень професійної підготовки кандидата на посаду судді, ступінь його готовності та здатності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, а також особисті моральні якості кандидата.

Авторитет судової влади та довіра до неї формуються залежно від персональної довіри до осіб, які обіймають посади суддів та становлять суддівський корпус. Важливо, щоб кандидат на посаду судді не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки, яка може поставити під сумнів його відповідність вимогам, визначеним у статті 127 Конституції України та статті 69 Закону № 1402-VIII.

Нормативно-етичним підґрунтям зобов`язань, заборон та інших правил, які застосовуються до учасників іспиту та чітко визначені в умовах кваліфікаційного іспиту, виступають загальноприйняті стандарти академічної доброчесності, дотримання яких забезпечує довіру до його результатів, оскільки позбавляє будь-кого з конкурсантів невиправданих переваг та усуває сумніви у справедливості оцінювання. Отже, свідоме нехтування, зневажливе або недбале ставлення до таких правил є проявом тих якостей, які не сумісні зі статусом майбутнього судді та мають негативний вплив на перебіг усього кваліфікаційного іспиту незалежно від його етапу.

Дослідивши, зокрема, протокол реєстрації порушень з долученими до нього додатками та поясненнями кандидата, члени Комісії дійшли згоди, що зазначені вище порушення є істотними, що є безумовною підставою для припинення його участі у кваліфікаційному іспиті та узгоджується з підпунктом 5 пункту 12 розділу VI Положення.

Ураховуючи ці обставини, Комісія указала, що припиняє участь, зокрема, кандидата на посаду судді з індивідуальним кодом 0095760 в іспиті та визнає його таким, що не склав кваліфікаційного іспиту.

37. Цим же рішенням (пункти 2, 3, 4 рішення № 37/зп-23) затверджено кодовані результати виконаних кандидатами анонімних письмових практичних завдань за відповідними спеціалізаціями під час кваліфікаційного іспиту. Згідно з додатками 1, 2, 3 до цього рішення зі 120 можливих балів позивач набрав: зі спеціалізації місцевого загального суду - 97,5 бала, зі спеціалізації місцевого адміністративного суду - 81,5 бала, зі спеціалізації місцевого господарського суду - 64,5 бала.

38. Також 26 липня 2023 року ВККС ухвалила рішення № 39/зп-23, пунктом 1 якого визнала, що зафіксоване під час складення кваліфікаційного іспиту порушення Положення, зокрема, кандидатом ОСОБА_1 є істотним та має наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційного іспиту.

У мотивувальній частині цього рішення Комісія зазначила, що мінімально допустимий бал іспиту за однією спеціалізацією - 157,5. Водночас ВККС указала, що згідно з пунктом 12 розділу VI Положення особа вважається такою, що не склала іспиту, у разі: 1) набрання менше 75 % максимально можливого бала за складення першого етапу іспиту (тестування); 2) ненабрання мінімальної кількості балів, визначених пунктом 11 цього розділу; 3) неявки на один або більше етапів іспиту; 4) відмови від складення одного або більше етапів іспиту; 5) допущення порушення порядку складення іспиту, яке рішенням Комісії визнано істотним.

39. Цим же рішенням (пункти 2, 3, 4 рішення № 39/зп-23) затверджено декодовані результати виконаних кандидатами під час кваліфікаційного іспиту анонімних письмових практичних завдань за відповідними спеціалізаціями, а також (пункти 5, 6, 7 рішення № 39/зп-23) загальні результати кваліфікаційного іспиту. Згідно з додатками 4, 5, 6 до цього рішення у графі «результат іспиту» щодо позивача зазначено, що за результатами кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду він набрав загалом 184,123 бала, зі спеціалізації місцевого адміністративного суду - 168,125 бала, зі спеціалізації місцевого господарського суду - 151,125 бала, однак у графі «результат» за кожною із цих спеціалізацій зазначено «не складено».

40. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

41. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

42. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

43. За змістом частини першої статті 69 Закону № 1402-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на момент складення позивачем кваліфікаційного іспиту) на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

44. Частиною першою статті 70 Закону № 1402-VIII, зокрема визначено, що добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

45. Пунктом 2 частини першої статті 93 № Закону 1402-VIII передбачено, що до повноважень ВККС входить проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту.

46. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII добір здійснюється на підставі рішення Комісії про його оголошення, яке ухвалюється з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів.

47. На підставі частини першої статті 72 Закону № 1402-VIII добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні особами, допущеними до добору, відбіркового іспиту, організації проведення ВККС щодо осіб спеціальної перевірки в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а також у проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту.

48. Комісія зобов`язана забезпечити прозорість відбіркового та кваліфікаційного іспитів. На кожному з цих етапів та під час перевірки робіт можуть бути присутніми представники засобів масової інформації, громадських об`єднань, судді, адвокати, представники органів суддівського самоврядування, а також кожний кандидат на посаду судді, який брав участь у складенні відповідного іспиту (частина друга статті 72 Закону № 1402-VIII).

49. Частинами першою, п`ятою, шостою статті 73 Закону № 1402-VIII передбачено, що відбірковий іспит проводиться Комісією у формі анонімного тестування з метою перевірки рівня загальних теоретичних знань кандидата на посаду судді у сфері права, володіння ним державною мовою, особистих морально-психологічних якостей кандидата.

За результатами відбіркового іспиту ВККС ухвалює попереднє рішення про допуск осіб, які успішно склали відбірковий іспит, до наступного етапу добору і оприлюднює це рішення на офіційному вебсайті Комісії.

Порядок складення відбіркового іспиту та методика оцінювання результатів визначаються положенням, що затверджується ВККС.

50. З матеріалів справи вбачається, що Комісія ухвалила рішення від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17, яким оголосила добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.

51. З матеріалів справи також убачається, що Комісія ухвалила рішення від 24 червня 2019 року № 107/зп-19 про призначення кваліфікаційного іспиту в межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії № 28/зп-17, та визначила черговість етапів його проведення.

52. На підставі частини третьої статті 78 Закону № 1402-VIII кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складення кандидатом на посаду судді письмового анонімного тестування та виконання анонімно письмового практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону та веденні судового засідання.

53. Порядок складення кваліфікаційного іспиту, методика оцінювання кандидатів визначаються положенням, що затверджується ВККС (частина п`ята статті 78 Закону № 1402-VIII).

54. Пунктом 7 розділу IПоложення, зокрема визначено, що складання тестування щодо виявлення належних теоретичних знань є етапом, обов`язковим для проходження кандидатами під час кваліфікаційного оцінювання.

55. З матеріалів справи вбачається, що за результатами письмового анонімного тестування ОСОБА_1 отримав 86,625 бала та був допущений до виконання анонімних письмових практичних завдань.

56. 07 серпня 2019 року ОСОБА_1 взяв участь у виконанні практичного завдання кандидатів на посаду судді зі спеціалізації місцевого загального суду (код з виконання практичного завдання 0004207), 08 серпня 2019 року - у виконанні практичного завдання кандидатів на посаду судді зі спеціалізації місцевого адміністративного суду (код з виконання практичного завдання 0095760), а 09 серпня 2019 року - у виконанні практичного завдання кандидатів на посаду судді зі спеціалізації місцевого господарського суду (код з виконання практичного завдання 0024052).

57. 26 липня 2023 року ВККС розглянула питання щодо протоколів реєстрації порушень порядку складення кваліфікаційного іспиту та затвердження кодованих результатів анонімних письмових практичних завдань кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Комісії від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, та прийняла рішення № 37/зп-23, яким вирішила визнати, зокрема, що зафіксоване під час складання кваліфікаційного іспиту порушення Положення кандидатом на посаду судді за індивідуальним кодом 0095760 ( ОСОБА_1 ) є істотним та має наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційного іспиту.

58. Того ж дня Комісія дійшла висновку про необхідність затвердження декодованих результатів анонімних письмових практичних завдань, загальних результатів іспиту зі спеціалізації місцевого загального, адміністративного й господарського судів, прийнявши рішення № 39/зп-23, яким вирішила, зокрема:

- визнати, що зафіксовані під час складання кваліфікаційного іспиту порушення Положення кандидатом на посаду судді ОСОБА_1 є істотним та має наслідком визнання його таким, що не склав кваліфікаційного іспиту;

- затвердити декодовані результати кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, згідно з витягом з додатка 4 якого у № з/п 96 навпроти прізвища, імені, по батькові ОСОБА_1 зазначено результат іспиту «не складено»;

- затвердити декодовані результати кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого адміністративного суду, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, згідно з витягом з додатка 5 якого у № з/п 84 навпроти прізвища, імені, по батькові ОСОБА_1 зазначено результат іспиту «не складено»;

- затвердити декодовані результати кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого господарського суду, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, згідно з витягом з додатка 6 якого у № з/п 84 навпроти прізвища, імені, по батькові ОСОБА_1 зазначено результат іспиту «не складено»;

59. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ВККС прийняла оскаржувані рішення стосовно позивача на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і підстав для їх скасування судом не встановлено.

60. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається, зокрема, на те, що зазначене рішення суду не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконним і необґрунтованими та не відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному КАС України.

61. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.

62. Відповідно до підпункту 10 підпункту 17.3 пункту 17 розділу IVПоложення учасник зобов`язаний не порушувати правил складення іспиту.

63. Згідно з підпунктом 6 підпункту 17.2 пункту 17 розділу IVПоложення учаснику під час іспиту забороняється використовувати під час виконання практичного завдання джерела інформації на паперових або електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 підпункту 17.1 цього пункту.

64. На підставі підпункту 5 підпункту 17.1 пункту 17 розділу IVПоложення учасник має право на використання під час виконання практичного завдання виключно таких нормативно-правих актів: закони, кодекси, зокрема коментовані, постанови пленумів, а також рішення Європейського суду з прав людини. Вказані нормативно-правові акти використовуються учасниками іспиту лише на паперових носіях видавничого тиражування.

65. За змістом пункту 18 розділу IVПоложення у разі порушення особою порядку складання іспиту Комісія на будь-якому етапі може припинити участь цієї особи у ньому та визнати її такою, що не склала іспиту.

66. Пунктом 22 розділу IVПоложення визначено, що факт порушення порядку складання іспиту фіксується уповноваженими представниками у протоколі реєстрації порушень та розглядається Комісією.

67. Під час затвердження кодованих результатів іспиту Комісія вирішує питання щодо робіт, які не було розпізнано або виявлено програмним забезпеченням, а також протоколів реєстрації порушень порядку, складаних під час іспиту (за наявності таких випадків). За результатами розгляду протоколу ВККС може ухвалити рішення про припинення участі особи в іспиті та визнання її такою, що не склала іспиту (пункт 8 розділу VIПоложення).

68. Згідно з підпунктом 5 пункту 12 розділу VIПоложення особа вважається такою, що не склала іспиту, у разі допущення порушення порядку складення іспиту, яке рішенням Комісії визнано істотним.

69. З матеріалів справи вбачається, що перед виконанням практичного завдання ОСОБА_1 ознайомився із загальними правилами його виконання, які передбачали, зокрема, що на етапі виконання практичного завдання дозволяється на спеціально призначеному ноутбуці у відкритих джерелах (hudoc/echr.coe/int; rada.gov.ua; ligazakon.net) та/або у власних паперових носіях видавничого тиражування використовувати виключно такі нормативно-правові акти: закони, зокрема коментовані; кодекси, зокрема коментовані; постанови пленумів; рішення Європейського суду з прав людини. При цьому в правилах було зазначено, що використання будь-яких інших джерел заборонено.

70. Разом із цим 08 серпня 2019 року о 16:03 год уповноважені представники ВККС, у межах виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду, склали Протокол реєстрації порушень стосовно учасників іспиту, зокрема, ОСОБА_1 (за індивідуальним кодом 0095760), а саме відкриття об 11 год 23 хв за допомогою офіційного вебсайту ВРУ тексту резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року у справі № К/800/33163/14. Зазначені обставини підтверджуються відповідним відеозаписом, що долучено до цього протоколу (т. 1 а. с. 103).

71. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 того ж дня у письмовому вигляді надав ВККС пояснення, у яких зазначив, що під час складання кваліфікаційного іспиту кандидата на посаду судді місцевого адміністративного суду 08 серпня 2019 року він здійснював пошук за допомогою комп`ютерної техніки на офіційному сайті ВРУ в розділі «Законодавство» постанов Вищого адміністративного суду. Надалі ОСОБА_1 не умисно відкрив зазначену вище ухвалу Вищого адміністративного суду України.

72. Отже, факт відкриття позивачем під час проходження ним кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації «адміністративне судочинство» тексту резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року у справі № К/800/33163/14 є встановленим і не потребує додаткового доказування. Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що факт пошуку на офіційному сайті ВРУ в розділі «Законодавство» постанов Вищого адміністративного суду України, про що зазначив позивач у своїх поясненнях, свідчить про умисність його дій як щодо пошуку заборонених відповідним Положенням актів (рішень судів), так і відкриття такого акта.

73. За таких фактичних обставин, установивши допущення ОСОБА_1 порушення порядку складення іспиту, а саме підпункту 6 пункту 17.2 розділу IV Положення, ВККС обґрунтовано застосувала до позивача підпункт 5 пункту 12 розділу VI Положення, оскільки ОСОБА_1 допустив порушення порядку складення іспиту, яке Комісія визнала істотним.

74. Не є слушним посилання скаржника на те, що судом першої інстанції безпідставно ототожнено поняття «отримання доступу» та «використання», внаслідок чого зроблено помилковий висновок про те, що відкриття недозволеного нормативно-правового акта підпадає під заборонені Положенням дії і становить порушення порядку складення іспиту, а також про те, що текст резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року у справі № К/800/33163/14 не містив інформації, яка б стосувалася теми практичного завдання, та не використовувався ОСОБА_1 під час написання практичного завдання, оскільки термін «використання» у розумінні заборони, встановленої підпунктом 6 підпункту 17.2 пункту 17 розділу IV Положення вочевидь не може тлумачитися таким чином, що учасник має право відкрити заборонене джерело, але не має права його застосовувати при виконанні завдання.

75. Посилання ж ОСОБА_1 на відсутність наміру відкриття тексту резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року у справі № К/800/33163/14 не може бути підставою для скасування оскаржуваних рішень Комісії, оскільки позивач пройшов спеціальну перевірку та спеціальну підготовку, тому, безсумнівно, повинен мати досвід роботи з різними системами пошуку законодавства і демонструвати належну обачність та обережність при роботі з джерелами інформації під час іспиту, а отже, така обізнаність надавала йому можливість, не відкриваючи це рішення, чітко ідентифікувати його як джерело, що заборонене до використання під час виконання відповідного практичного завдання.

76. До того ж Положення не містить розмежування порушень (в частині заборони використання ухвал Вищого адміністративного суду України) на ті, що вчинені умисно та випадково.

77. Отже, вказані обставини свідчать про допущення ОСОБА_1 порушення підпункту 6 підпункту 17.2 пункту 17 розділу IVПоложення під час виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду та є підставою для визнання його таким, що не склав кваліфікаційного іспиту.

78. Водночас судовий контроль при оцінці актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень є обмеженим. За загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки суб`єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

79. Рішення Комісії з питання припинення участі кандидата в кваліфікаційному іспиті та визнання його таким, що не склав іспит, має містити мотиви цього рішення (частина п`ята статті 101 Закону № 1402-VIII) і відповідати вимогам, які ставляться до рішень суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України).

80. Аналізуючи оскаржувані рішення ВККС від 26 липня 2023 року № 37/зп-23 та № 39/зп-23 в частині, що стосується ОСОБА_1 , Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони є мотивованими та відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України.

81. Так, у цих рішеннях Комісії, зокрема, зазначено, що уповноваженими працівниками Комісії на етапі формування зошитів для виконання практичного завдання зафіксовано використання кандидатом на посаду судді з індивідуальним кодом 0095760 ( ОСОБА_1 ) резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року у справі № К/800/33163/14, текст якої було відкрито на офіційному вебсайті ВРУ, що є порушенням порядку складення кваліфікаційного іспиту. Дослідивши протоколи реєстрації порушень з долученими до них додатками та поясненнями кандидата, члени Комісії дійшли згоди, що порушення є істотними, оскільки суперечать принципам справедливості, законності, прозорості і рівності для всіх учасників іспиту, які закріплені у Положенні. Отже, кандидатом допущено істотні порушення порядку та правил складання кваліфікаційного іспиту, які ставлять під обґрунтований сумнів питання доброчесності ОСОБА_1 , що є безумовною підставою для припинення його участі у кваліфікаційному іспиті та узгоджується з підпунктом 5 пункту 12 розділу VI Положення. Ураховуючи вказані вище обставини, Комісія припиняє участь кандидата на посаду судді з індивідуальним кодом 0095760 ( ОСОБА_1 ) в іспиті та визнає його таким, що не склав кваліфікаційного іспиту.

82. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення ВККС від 26 липня 2023 року № 37/зп-23 та № 39/зп-23 в частині, що стосується ОСОБА_1 ,прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними нормами законодавства, відтак обґрунтованим є рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

83. Не є слушними посилання скаржника на те, що суд першої інстанції помилково застосував норми Положення, а повинен був застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу (Закон № 1402-VIII), оскільки позивач визнаний таким, що не склав кваліфікаційного іспиту саме у зв`язку з порушенням порядку складення іспиту, визначеного Положенням.

84. Необґрунтованими є також посилання скаржника на те, що ухвалення Комісією оскаржуваних рішень відбулось поза межами визначених частиною шостою статті 78 Закону № 1402-VIII строків, оскільки вказана норма не встановлює строків для прийняття Комісією рішень у межах її повноважень.

85. Щодо доводів скаржника про те, що ВККС порушила вимоги діяти з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, а також пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

86. Гарантована статтею 21 Конституції України рівність усіх у правах і свободах означає необхідність забезпечення рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

87. Статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року(далі - Конвенція) встановлено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

88. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 1 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

89. Згідно із застосованим Конституційним Судом України підходом до оцінки правових обмежень мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У протилежному випадку встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац сьомий пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004).

90. У мотивувальній частині Рішення від 12 квітня 2012 року № 9-рп (справа про рівність сторін судового процесу) Конституційний Суд України зазначив, що рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено в міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції (статті 1), ратифікованих Україною, та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7).

91. У Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи R(80)2 зазначено, що, приймаючи конкретне рішення, адміністративний орган влади має, зокрема, дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускати несправедливої дискримінації.

92. Указуючи на прояв дискримінації ВККС, ОСОБА_1 посилається на те, що порушення, яких припустилися дев`ять кандидатів,є неоднаковими за ступенем вини, характером вчинення, обставинами тощо, відтак їх не можна ставити в один ряд та застосувати єдиний підхід до всіх кандидатів без належного з`ясування обставин можливих порушень.

93. Разом з цим, ураховуючи правове регулювання процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, визначене Положенням, а саме щодо заборони використання під час виконання практичного завдання джерела інформації на паперових або електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 підпункту 17.1 цього пункту, та настання відповідних наслідків на підставі підпункту 5 пункту 12 розділу VI Положення, оцінка дев`яти кандидатів, які вчинили порушення складання іспиту сама по собі не доводить, що ВККС діяла щодо ОСОБА_1 вибірково несправедливо. Таке припущення позивача про порушення його прав не може свідчити про прояв дискримінації зі сторони Комісії.

94. Твердження скаржника щодо прийняття рішення Комісії не у спосіб, передбачений Законом спростовується тим, що Положенням унормовано порядок визначення результатів кваліфікаційного іспиту, в якому зазначено, що результати іспиту затверджуються Комісією, тобто вказане питання стосується всього складу Комісії. При цьому Положення не містить обов`язку Комісії щодо виклику на засідання осіб, щодо яких складено протокол реєстрації порушень правил вказаного іспиту.

95. Велика Палата Верховного Суду враховує, що підпунктом 3.1.8 Регламенту визначено, що особа, стосовно якої має розглядатися питання, повідомляється про дату, час і місце проведення засідання Комісії не пізніше як за 10 днів до засідання Комісії (палати, колегії) шляхом розміщення інформації про це на офіційному вебсайті Комісії, а також за потреби шляхом направлення повідомлення засобами поштового зв`язку, електронної пошти та/або факсу (телефаксу) (за наявності).

96. Як установлено матеріалами справи, на 26 липня 2023 року було призначено засідання Комісії про затвердження кодованих і декодованих результатів анонімних письмових практичних завдань кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19.

97. Таким чином, на засідання Комісії не було винесено питання стосовно конкретних осіб, зокрема й позивача, що на підставі підпункту 3.1.8 Регламенту зобов`язувало б Комісію повідомити їх про призначення засідання. До того ж затвердження результатів практичних завдань кваліфікаційного іспиту як етап процедури добору кандидатів на посаду судді не передбачає особистої участі у ньому кандидатів на посаду судді.

98. Водночас ВККС забезпечила право ОСОБА_1 на участь у розгляді питання щодо порушення ним як учасником іспиту порядку складення іспиту у спосіб відібрання в нього пояснень, які долучено до Протоколу.

99. Отже, Комісія розглянула питання стосовно допущеного ОСОБА_1 порушення порядку складення іспиту з урахуванням пояснень останнього щодо обставин виявленого порушення. При цьому позивач міг подати Комісії додаткові пояснення, якщо вважав, що долучені до Протоколу пояснення не були вичерпними, чого він не зробив.

100. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

101. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

102. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

103. Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Висновки щодо розподілу судових витрат

104. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

105. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач І. В. ЖелєзнийСудді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв О. Л. Булейко К. М. Пільков Ю. Л. Власов С. О. Погрібний І. А. Воробйова О. В. Ступак М. І. Гриців І. В. Ткач Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук В. В. Король Є. А. Усенко О. В. Кривенда Н. В. Шевцова М. В. Мазур