ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2024 Справа № 914/3776/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88»

про: стягнення штрафу у розмірі 272 000,00 грн. та 272 000,00 грн. пені,

представники:

позивача: Сигляк І.Я.,

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88» про стягнення штрафу у розмірі 272 000,00 грн. та 272 000,00 грн. пені.

Ухвалою суду від 01.01.2024р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.01.2024р., явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою, викликано представників сторін у підготовче засідання.

Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

16.01.2024р. на електронну адресу суду відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку на подання відзиву (вх.№1558/24).

У даній справі підготовче засідання, призначене на 24.01.2024р., у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на території Львівської області, не відбулося.

Ухвалою суду від 25.01.2024р. підготовче засідання призначено на 14.02.2024р.

Ухвалою суду від 29.01.2024р. продовжено відповідачу строк для подачі відзиву до 14.02.2024р.

14.02.2024р. на електронну адресу суду відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№4410/24).

У даній справі підготовче засідання, призначене на 14.02.2024р., у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на території Львівської області, не відбулося.

Ухвалою суду від 14.02.2024р. підготовче засідання призначено на 28.02.2024р.

28.02.2024р. на електронну адресу суду відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№5848/24).

Протокольною ухвалою від 28.02.2024р. суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи відкласти на 27.03.2024р.

27.03.2024р. на електронну адресу суду відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі у частині вимог щодо стягнення штрафу (вх.№8477/24).

27.03.2024р. на електронну адресу суду відповідачем подано клопотання про застосування строку позовної давності у даній справі (вх.№8476/24).

27.03.2024р. на адресу суду позивачем подано клопотання про виправлення технічної описки (помилки) щодо вказаної організаційно-правової форми відповідача (вх.№8486/24).

27.03.2024р. на адресу суду від Товариства з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88» надійшла зустрічна позовна заява (вх.№892) до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання рішення таким, що не підлягає виконанню.

Протокольною ухвалою від 27.03.2024р. суд, зокрема, ухвалив вважати відповідачем у даній справі: «Товариство з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88»».

Ухвалою суду від 01.04.2024р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву та зустрічного позову, зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуто на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.

10.04.2024р. на електронну адресу суду відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№9828/24).

Протокольною ухвалою від 10.04.2024р. суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про відкладення підготовчого засідання, закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 01.05.2024р.

01.05.2024р. на електронну адресу суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№11777/24).

Протокольною ухвалою від 16.05.2024р. суд, зокрема, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі у частині вимог щодо стягнення штрафу (вх.№8477/24).

Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з ч.3 ст.21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

Відтак, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд виходив з того, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб`єктів господарювання сум штрафів та пені у зв`язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Посилання відповідача на ч. 9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» із змінами згідно із Законом № 3295-IX від 09.08.2023 р. є безпідставним, оскільки рішення Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів прийнято Адміністративною колегією Відділення 11 червня 2020 р.

Суть спору:

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач не виконав рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.06.2020р. №63/51-р/к, за результатами розгляду справи №63/1-01-84-2019.

Позиція позивача:

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем не сплачено штраф у розмірі 272 000,00 грн, накладений рішенням Адміністративної колегії Відділення від 11.06.2020р. №63/51-р/к, за результатами розгляду справи №63/1-01-84-2019, у зв`язку з чим відповідачу, окрім штрафу, нарахована пеня в розмірі 272 000,00 грн.

Позиція відповідача:

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин чи письмових пояснень не подав.

За результатами дослідження поданих доказів та матеріалів справи, пояснень представників сторін, суд встановив наступне:

Згідно з рішенням Адміністративної колегії Відділення від 11.06.2020р. №63/51- р/к (далі рішення): визнано, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які передбачені пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; на Відповідача накладено штрафи у сукупному розмірі 272 000 грн.

Рішення з повідомленням Відділення від 24.06.2020р. №63-02/2641 надіслані відповідачу та отримані ним 02.07.2020р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7900061724210.

Відповідач оскаржив Рішення до Господарського суду Львівської області.

Так, 28.09.2020р. Господарський суд Львівської області згідно з відповідною ухвалою, прийняв позовну заяву відповідача до розгляду та відкрив провадження у справі №914/2225/20 про визнання недійсним та скасування рішення; 06.05.2021р. суд ухвалив рішення у справі №914/2225/20, відповідно до якого у позові відмовлено повністю.

Західний апеляційний господарський суд: 06.07.2021р. згідно з відповідною ухвалою, прийняв апеляційну скаргу відповідача до розгляду та відкрив провадження у справі № 914/2225/20 за апеляційною скаргою ТзОВ «ШРБУ-88» та МПП «Нара» на рішення Господарського суду Львівської області від 26.05.2021р. у справі №914/2225/20; 17.01.2022р. ухвалив постанову у справі №914/2225/20, відповідно до якої апеляційні скарги ТзОВ «ШРБУ-88» та МПП «Нара» вирішив залишити без задоволення.

Відтак, позивач зазначає, що відповідач у встановлений законом строк штраф у розмірі 272 000,00 грн не сплатив, у зв`язку з чим останньому було нараховано пеню за 133 днів, яку було обмежено розміром штрафу на підставі ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Отже, за розрахунком позивача, загальна сума заборгованості становить 544 000,00 грн, в тому числі штраф у розмірі 272 000,00 грн. та пеня в розмірі 272 000,00 грн.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

За змістом статті 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно з ч.1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон), за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Статтею 51 Закону визначено, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У відповідності до ч.2-3 ст.56 Закону, рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону, за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 7 статті 56 Закону передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (в редакції чинній станом на момент прийняття Рішення).

Згідно з ч. ч. 8-9 ст. 56 Закону, протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Отже, відповідно до вищевказаних норм, позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п`яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов`язковим для виконання.

Суд встановив, що відповідач, станом на час розгляду справи, штраф, накладений Рішенням, не сплатив.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 272 000,00 грн обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на те, що штраф, накладений згідно з Рішенням, відповідачем не сплачений, зазначене Рішення не виконано, при цьому Рішення є чинним та обов`язковим до виконання, господарський суд, перевіривши правильність нарахування позивачем розміру пені (з урахуванням законодавчого обмеження її максимального розміру, за вирахуванням періодів оскарження спірного рішення), дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача також пені в розмірі 272 000,00 грн.

Накладений Рішенням на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані АМК на підставі Закону та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів.

Щодо застосування абзаців третього - п`ятого частини п`ятої статті 56 Закону, у спорах про стягнення пені у зв`язку з невиконанням рішень органів АМК, існує стала судова практика, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.06.2019р. №910/9272/18, від 04.07.2019р. у справі № 910/14288/18, від 22.01.2019р. у справі № 915/304/18, від 19.03.2019р. у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018р. у справі № 910/4081/18, від 16.06.2022р. у справі №917/530/21, від 10.10.2019р. у справі №910/14537/18, від 13.02.2018р. у справі №910/20661/16.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» (далі - Постанова № 15), а також, у постанові Верховного Суду України №3-36гс13 від 24.12.2013, зазначено, що Закон України «Про захист економічної конкуренції», на підставі приписів якого нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності. Отже, даний закон не регулює цивільно-правових відносин.

Законом України «Про Антимонопольний комітет України» у частині першій статті 19 визначено, про те, що органи Антимонопольного комітету України керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції, яким в свою чергу встановлено особливі (спеціальні) строки давності для притягнення до відповідальності за порушення антиконкурентного законодавства органами Антимонопольного комітету України, які не є строками позовної давності, встановленими цивільним законодавством.

Таким чином, цивільне законодавство не є складовою законодавства про захист економічної конкуренції. Відносини сторін у цій справі не є цивільно - правовими у розумінні статті 1 Цивільного кодексу України, а тому й позовна давність, як інститут саме цивільного права до цих відносин не може бути застосована.

Порядок, розмір і період нарахування пені, як гарантії сплати штрафу накладеного на відповідача передбачено вимогами спеціального закону, яким в даному випадку і є Закон України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до пункту 22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», нарахування та стягнення пені, передбаченої ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов`язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв`язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 Господарського кодексу України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною першою статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Крім того, ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Суд зазначає, що стаття 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України, а не судом у вирішенні спору про стягнення у судовому порядку накладеного за рішенням органу Антимонопольного комітету України штрафу та нарахованої за його несплату пені. Крім того, зазначена стаття 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює строки притягнення саме до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тоді як Закон України «Про захист економічної конкуренції» відносить до заходів відповідальності штраф і не визначає пеню, як міру (захід) відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відносячи її сплату до порядку виконання рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України (розділ ІХ Закону).

Чинне законодавство не містить такої підстави для відмови у позові органів Антимонопольного комітету України, як сплив строку давності на момент прийняття судом рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2019р. у справі №923/175/18, від 20.03.2018р. у справі № 922/4706/16 та від 11.11.2019р. у справі № 911/9/19.

Крім того, штраф у спірних правовідносинах є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції» та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин (позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2020р. у справі №910/4585/19, від 17.12.2020р. у справі №910/1548/19)

Таким чином, строк позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, не може застосовуватися до правовідносин сторін у даній справі, оскільки спірні відносини не регулюються цивільним законодавством, а ґрунтуються на нормах Конституції України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №756 від 11.12.2023р. на суму 6 528,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88» (адреса: Україна, 81400, Львівська обл., місто Самбір, вулиця В.Чорновола, будинок 161; ідентифікаційний код 03448623) в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 272 000,00 грн. та пеню у розмірі 272 000,00 грн.

3.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88» (адреса: Україна, 81400, Львівська обл., місто Самбір, вулиця В.Чорновола, будинок 161; ідентифікаційний код 03448623) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (адреса: Україна, 79000, Львівська обл., місто Львів, вулиця Коперника, будинок 4; ідентифікаційний код 20812013) судовий збір у розмірі 6 528,00 грн.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 10.06.2024 р.

СуддяКороль М.Р.