ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/670/23 пров. № А/857/4720/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі № 300/670/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,-

суддя в 1-й інстанції Скільський І.І.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність щодо зарахування до стажу судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стажу роботи па посаді начальника ТУ ДСА в Івано-Франківській області, та щодо виплати 70 % від заробітку працюючого судді; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи на посаді начальника ТУ ДСА в Івано-Франківській області з 02.08.2003 по 22.07.2005 (один рік одинадцять місяців та двадцять днів) та провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 19 лютого 2020 року у розмірі 70% від заробітку працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду, з врахуванням виплачених сум за цей період.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснено перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не врахувавши при цьому до стажу роботи на посаді судді з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди судді період роботи на посаді начальника ТУ ДСА в Івано-Франківській області з 02.08.2003 по 22.07.2005. Також позивач зазначив, що згідно з ч.4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що грубо порушують його права як громадянина України та судді у відставці щодо отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, його належного матеріального та соціального забезпечення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо визначення ОСОБА_1 з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести починаючи з 19.02.2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду №04-12/136-20 від 02.03.2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становлять 357(триста п`ятдесят сім) гривень 87 копійок.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини четвертої статті 142 Закону «1402 - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці проведено з врахуванням пункту 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статує суддів», яким передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі № 300/121/22, яке набрало законної сили 17.11.2022 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди при стажі роботи безпосередньо на посаді судді - 16р. 6 місяців.

Оскільки норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 (далі Закон №2453) втратили чинність із набранням чинності Закону 1402 та у зв?язку із прийняттям Рішення Конституційного суду від 18.02.2020 довічне грошове утримання згідно статті 142 Закону 1402 виплачується у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди незалежно від того, в якому розмірі виплачувалося довічне грошове утримання.

Апелянт звертає увагу суду на те, що в постанові Верховного Суду від 27.09.2021 у справі №580/585/21 колегія суддів дійшла висновку, що оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, то відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом №1402-VI, а розміру відсотку за Законом № 2453.

Також апелянт зазначає, що абзацом 4 пункту 34 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402 від 02.06.2016 передбачено, що судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді суді до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання) та виходу у відставку. Позивача звільнено із посади суді в зв?язку з виходом у відставку 01.08.2003. Станом на 01.08.2023 діяли норми Закону України «Про судоустрій і статує судів» № 2862 від 15.12 1992, де пунктом 6 ст. 44 Закону було передбачено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додатково відпустки, крім часу на посадах суддів зараховується час роботи на посаді слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

Окрім того, апелянт наголошує, що із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач до Головного управління не звертався. На адресу управління надійшло звернення позивача, на яке було надано вичерпну відповідь, відтак вважає, що позивачем не було дотримано встановленого Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсії) №22-1, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України.

Відтак, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що стаж роботи позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає повних 28 років, у зв`язку із чим розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 повинен становити 66% (50% за 20 років + 16% за 8 років) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, який має бути ефективним та виключати подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо визначення ОСОБА_1 з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди. Як наслідок, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести починаючи з 19.02.2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду № 04-12/136-20 від 02.03.2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №300/2546/20, яке набрало законної сили 04.02.2021, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду № 04-12/136-20 від 02.03.2020 року, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.

Надалі, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі № 300/121/22 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування до стажу судді ОСОБА_1 , що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 17.11.1964 року по 04.09.1967 року, половини періоду стаціонарного навчання у Львівському державному університеті ім. Івана Франка з 03.09.1968 року по 26.06.1973 року та стаж роботи на посаді начальника управління юстиції Івано-Франківської області з 10.06.1992 року по 30.03.1999 року. Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу судді ОСОБА_1 , що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 17.11.1964 року по 04.09.1967 року, половини періоду стаціонарного навчання у Львівському державному університеті ім. Івана Франка з 03.09.1968 року по 26.06.1973 року та стаж роботи на посаді начальника управління юстиції Івано-Франківської області з 10.06.1992 року по 30.03.1999 року та провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі №300/121/22 без змін.

Як вбачається з перерахунку за пенсійною справою позивача від 01.12.2022 відповідач здійснив з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 № 04-12/136-20 виходячи з розміру 50% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (а.с.185-187).

При цьому згідно розрахунку стажу відповідача від 10.03.2023, спеціальний стаж позивача, що дає право на щомісячне грошове утримання суддям становить 28 років 6 місяців 21 день (а.с.191).

На звернення позивача, листом від 30.01.2023 відповідач повідомив, що його суддівську винагороду обчислено в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді збільшується на 2%. Також зазначено, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі № 300/121/22 позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та зараховано до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 17.11.1964 року по 04.09.1967 року, половини періоду стаціонарного навчання у Львівському державному університеті ім. Івана Франка з 03.09.1968 року по 26.06.1973 року та стаж роботи на посаді начальника управління юстиції Івано-Франківської області з 10.06.1992 року по 30.03.1999 року. Після виконання вказаного судового рішення розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не змінився та становить 95444,68 грн. (а.с.6).

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо врахування періоду роботи на посаді начальника ТУ ДСА в Івано-Франківській області та визначення відсоткового розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з метою захисту свого порушеного права на належний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся із даною позовною заявою до суду.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно із статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус судді у відставці регулюється нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 142 Закону №1402-VІІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

При цьому відповідно до частини 2 статті 142 Закону №1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною 1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною 1 цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (частина 3 статті 142 Закону №1402-VIII).

Частинами 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Для того аби визначити розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідним є з`ясування його стажу роботи.

Згідно із статтею 137 Закону №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2021 року у справі №9901/15/21 вказала: «…при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.

Виражене й закріплене в частині 2 статті 137 Закону № 1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді», треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи).

Велика Палата Верховного Суду констатує, що вимоги до кандидатів на посаду судді були по-різному визначені законодавством України, що діяло на день їх призначення (обрання) на посаду судді, а тому такі вимоги можуть вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, залежно від змісту цих вимог, визначених законодавством, яке було чинним на час призначення (обрання) на посаду судді».

Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24 жовтня 2019 року у справі № 9901/2/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19.

Отже у разі здійснення перерахунку стажу обов`язково необхідно враховувати порядок призначення (обрання) кожного окремого судді на посаду вперше, оскільки при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше застосовувалися різні вимоги до стажу, необхідного для зайняття посади судді, які діяли на момент такого призначення (обрання).

До набрання чинності Законом № 1402-VIII дані правовідносини зокрема регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ) та від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Згідно із абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції чинній до 28 березня 2015 року), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Суд першої інстанції вірно вказав про те, що наведеною нормою передбачено можливість зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання також час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів в Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях.

При цьому, суд дійшов вірного висновку, що посада начальника ТУ ДСА в Івано-Франківській області, на якій перебував позивач у період з 02.08.2003 по 22.07.2005, не належать до тих, які пов`язані з безпосереднім здійсненням керівництва та контролю за діяльністю судів, тому відсутні підстави для зарахування такого стажу до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з цим, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач здійснив з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 №04-12/136-20 виходячи з розміру 50% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Згідно розрахунку стажу відповідача від 10.03.2023, спеціальний стаж позивача, що дає право на щомісячне грошове утримання суддям становить 28 років 6 місяців 21 день.

Суд наголошує, що право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII.

Частиною 4 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини 4 статті 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402-VIII.

Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20, від 11.10.2021 у справі № 160/10640/20, від 18.05.2022 у справі № 160/415/21.

Таким чином, питання щодо відсоткового розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії є похідним і повинно вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.

Право судді у відставці ОСОБА_1 на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону № 1402-VIII підтверджено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі № 300/121/22, яке набрала законної сили та яким зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу судді ОСОБА_1 , що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 17.11.1964 року по 04.09.1967 року, половини періоду стаціонарного навчання у Львівському державному університеті ім. Івана Франка з 03.09.1968 року по 26.06.1973 року та стаж роботи на посаді начальника управління юстиції Івано-Франківської області з 10.06.1992 року по 30.03.1999 року та провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що стаж на посаді суду позивача становить 28 років 6 місяців 21 день, зважаючи на те що, відповідно ч.3 ст.142 Закону № 1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, отже щомісячне грошове утримання позивача повинне складати 66 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Аналогічних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду у постановах від 20.02.2021 справа №344/5707/19 та від 15.11.2021 справа №580/6051/20.

Відтак, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, який має бути ефективним та виключати подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо визначення ОСОБА_1 з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести починаючи з 19.02.2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду № 04-12/136-20 від 02.03.2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі № 300/670/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 10.06.24