Єдиний державний реєстр судових рішень
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" січня 2024 р. справа № 300/670/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) в якому просить: визнати протиправною бездіяльність щодо зарахування до стажу судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стажу роботи па посаді начальника ТУ ДСА в Івано-Франківській області, та щодо виплати 70 % від заробітку працюючого судді; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи на посаді начальника ТУ ДСА в Івано-Франківській області з 02.08.2003 по 22.07.2005 (один рік одинадцять місяців та двадцять днів) та провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 19 лютого 2020 року у розмірі 70% від заробітку працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду, з врахуванням виплачених сум за цей період.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснено перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не врахувавши при цьому до стажу роботи на посаді судді з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди судді період роботи на посаді начальника ТУ ДСА в Івано-Франківській області з 02.08.2003 по 22.07.2005. При цьому, позивач зазначив, що згідно з ч.4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що грубо порушують його права як громадянина України та судді у відставці щодо отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, його належного матеріального та соціального забезпечення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, згідно якого щодо заявлених позовних вимог представник відповідача заперечила, зокрема зазначила, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №300/121/22 позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 50% суддівської винагороди. Зазначила, що у відповідача відсутні підстави для зарахування до стажу судді з якого нараховується відсоток довічного грошового утримання від суддівської винагороди період роботи позивача на посаді начальника ТУ ДСА в Івано-Франківській області з 02.08.2003 по 22.07.2005. В зв`язку із наведеним, вважає позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №300/2546/20, яке набрало законної сили 04.02.2021, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду № 04-12/136-20 від 02.03.2020 року, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
Надалі, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі № 300/121/22 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування до стажу судді ОСОБА_1 , що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 17.11.1964 року по 04.09.1967 року, половини періоду стаціонарного навчання у Львівському державному університеті ім. Івана Франка з 03.09.1968 року по 26.06.1973 року та стаж роботи на посаді начальника управління юстиції Івано-Франківської області з 10.06.1992 року по 30.03.1999 року. Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу судді ОСОБА_1 , що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 17.11.1964 року по 04.09.1967 року, половини періоду стаціонарного навчання у Львівському державному університеті ім. Івана Франка з 03.09.1968 року по 26.06.1973 року та стаж роботи на посаді начальника управління юстиції Івано-Франківської області з 10.06.1992 року по 30.03.1999 року та провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі №300/121/22 без змін.
Як вбачається з перерахунку за пенсійною справою позивача від 01.12.2022 відповідач здійснив з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020№ 04-12/136-20 виходячи з розміру 50% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (а.с.185-187).
При цьому згідно розрахунку стажу відповідача від 10.03.2023, спеціальний стаж позивача, що дає право на щомісячне грошове утримання суддям становить 28 років 6 місяців 21 день (а.с.191).
На звернення позивача, листом від 30.01.2023 відповідач повідомив, що його суддівську винагороду обчислено в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді збільшується на 2%. Також зазначено, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі № 300/121/22 позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та зараховано до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 17.11.1964 року по 04.09.1967 року, половини періоду стаціонарного навчання у Львівському державному університеті ім. Івана Франка з 03.09.1968 року по 26.06.1973 року та стаж роботи на посаді начальника управління юстиції Івано-Франківської області з 10.06.1992 року по 30.03.1999 року. Після виконання вказаного судового рішення розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не змінився та становить 95444,68 грн. (а.с.6).
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо врахування періоду роботи на посаді начальника ТУ ДСА в Івано-Франківській області та визначення відсоткового розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з метою захисту свого порушеного права на належний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно частини 1 статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 (надалі Закон №1402-VIII).
У відповідності до частини 1 статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому відповідно до частини 2 статті 142 Закону №1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною 1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною 1 цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (частина 3 статті 142 Закону №1402-VIII).
Частинами 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Також, до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Разом із цим, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
До набрання чинності Законом №1402-VIII питання обчислення стажу роботи судді було врегульоване Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI.
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції чинній до 28 березня 2015 року), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів».
Абзацом другим частини 4 статті 43 Закону №2862-ХІІ було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Тобто наведеною нормою передбачено можливість зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання також час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів в Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях.
Однак посада начальника ТУ ДСА в Івано-Франківській області, на якій перебував позивач у період з 02.08.2003 по 22.07.2005, не належать до тих, які пов`язані з безпосереднім здійсненням керівництва та контролю за діяльністю судів, тому немає підстав, передбачених абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону №2862-ХІІ, для зарахування такого стажу до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Аналогічного висновку щодо відсутності підстав для зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду роботи в органах юстиції, на посадах, виконання обов`язків на яких не пов`язане з керівництвом та контролем за діяльністю судів дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.11.2018 по справі №9901/455/18.
При цьому, як вбачається з пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22.10.2010 № 12 (надалі Положення №12) Державна судова адміністрація України (ДСА України) є органом у системі судової влади, діяльність якого підзвітна з`їзду суддів України, а в період між з`їздами суддів - Раді суддів України в межах, визначених законом. ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів, представляє суди у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених законом.
Основними завданнями ДСА України є: організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, визначених законом; забезпечення належних умов діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом; участь в утворенні та ліквідації судів загальної юрисдикції в межах повноважень, визначених законом (п. 3 Положення №12).
З системного аналізу наведених норм слідує, що ДСА України та територіальні управління ДСА Українив межах повноважень, визначених законом не здійснюють керівництво та контроль за діяльністю судів, а здійснюють організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади.
Зважаючи на це, у відповідача відсутні підстави для врахування до стажу судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи позивача на посаді начальника ТУ ДСА в Івано-Франківській області з 02.08.2003 по 22.07.2005.
Отже, вказаний стаж період роботи позивача не підлягає зарахуванню до стажу роботи судді.
Разом з цим, як вже встановлено судом вище, відповідач здійснив з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 №04-12/136-20 виходячи з розміру 50% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Проте, згідно розрахунку стажу відповідача від 10.03.2023, спеціальний стаж позивача, що дає право на щомісячне грошове утримання суддям становить 28 років 6 місяців 21 день.
Наявність вказаного стажу не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами адміністративної справи.
Таким чином, стаж роботи позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає повних 28 років, у зв`язку із чим розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 повинен становити 66% (50% за 20 років + 16% за 8 років) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Аналогічних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду у постановах від 20.02.2021 справа №344/5707/19 та від 15.11.2021 справа №580/6051/20.
Зокрема колегією суддів Верховного Суду у вказаних постановах зазначено, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України, статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 суди та органи державної влади повинні дотримуватися положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Цneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» («Doran v. Ireland», заява №50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулася за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Міжнародні документи з питань статусу та незалежності суддів, зокрема Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя (Перша світова конференція з незалежності правосуддя, Монреаль, 1983 рік), Основні принципи незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 від 13.12.1985), Рекомендації щодо ефективного впровадження основних принципів незалежності судових органів (прийняті резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 1989/60 та схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/162 від 15.12.1989), Європейський статут судді (ухвалений Європейською Асоціацією Суддів у 1993 році), Європейська хартія щодо статусу суддів (10.07.1998), Загальна (Універсальна) хартія судді (схвалена Міжнародною Асоціацією Суддів 17.11.1999, Тайпеї (Тайвань), закріплюють єдиний підхід щодо отримання суддею достатньої винагороди для забезпечення своєї економічної незалежності. Винагорода не повинна залежати від результатів роботи судді та скорочуватися під час всього строку повноважень. Рівень суддівської винагороди встановлюється з тим, щоб захистити суддів від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше - на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність.
Крім того, відповідно до пункту 29 Пояснювального меморандуму до Рекомендації Комітету Міністрів № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, і їх винагорода має становити достатню компенсацію за їх тягар обов`язків. Ці фактори є невід`ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.
Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятися непослідовність.
Підсумовуючи все вищевикладене та обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, який має бути ефективним та виключати подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо визначення ОСОБА_1 з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди.
Як наслідок, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести починаючи з 19.02.2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду № 04-12/136-20 від 02.03.2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.
За наведених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Наявною в матеріалах справи квитанцією від 16.02.2023 №0.0.2862902782.1 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 1073,60 грн.
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частина сплаченої ним суми судового збору у розмірі 357,87 грн., пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо визначення ОСОБА_1 з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести починаючи з 19.02.2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду №04-12/136-20 від 02.03.2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становлять 357(триста п`ятдесят сім) гривень 87 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (код ЄДРПОУ 20551088), адреса: вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.
