ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа №640/17886/20

адміністративне провадження № К/9901/13632/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного банку України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 (головуючий суддя: Пилипенко О.Є., судді: Глущенко Я.Б., Собків Я.М.) у справі № 640/17886/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до Національного банку України про визнання протиправними та скасування розпорядження і постанови,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» (далі - ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного банку України (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30.01.2020 № 235 та винесену на його підставі постанову про застосування штрафної санкції від 10.04.2020 №139/285/16-5/14-П.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 18.11.2020 у задоволенні позову відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.03.2021 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нову постанову про задоволення позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2024 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Насамперед позивач зазначив, що внаслідок зміни правового регулювання починаючи з 01.07.2020 правонаступником Нацкомфінпослуг, та відповідно належним відповідачем у справі, є Національний банк України.

По суті спору позивач заперечує висновки Нацкомфінпослуг щодо надання Товариством фінансових послуг за відсутності належним чином оформлених письмових договорів позики та про порушення ним вимог частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Позивач наполягає, що ним повністю дотримано порядок укладення договорів позики у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію».

Також позивач вважає, що законна вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень, серед іншого, повинна неодмінно містити чіткі, конкретні і зрозумілі приписи на адресу об`єкта контролю. Водночас сформована у розпорядженні вимога «усунути порушення законодавства про фінансові послуги» не містить конкретних приписів, що визначають законний спосіб усунення порушення. Тобто відповідач фактично делегував Товариству на власний розсуд визначити спосіб усунення порушення, що своєю чергою може призвести у кінцевому результаті до нового можливого порушення.

Отже, зважаючи на протиправність оскаржуваного розпорядження, постанова про застосування штрафної санкції за невиконання цього розпорядження також є протиправною та підлягає скасування, як похідна вимога.

Відповідач позов не визнав. Наголосив, що укладення Товариством із особами, визначеними у акті, електронних договорів позики за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ІТС) не відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», частини другої статті 639, статті 1055 Цивільного кодексу України.

Отже, укладені договори не можна вважати такими, що укладені в письмовій формі, чим порушено вимоги статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Як наслідок, зважаючи на встановлений факт невиконання позивачем законних вимог розпорядження від 30.01.2020 № 235, застосування до Товариства штрафної санкції є обґрунтованим.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» є фінансовою установою та здійснює діяльність на ринку фінансових послуг за наступними видами діяльності: «Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у. (основний)» (код КВЕД 64.99); «Інші види кредитування» (код КВЕД 64.92); «Фінансовий лізинг» (код КВЕД 64.91); «Інші види грошового посередництва» (код КВЕД 64.19); «Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» (код КВЕД 66.19).

З цією метою ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» організований сервіс з надання онлайн позик (https://credit365.ua), який забезпечує надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.

Так, між ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП», як Кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як Позичальником, 17.04.2018 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем був укладений електронний договір №1697371 про надання кредиту.

Також, між ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП», як Кредитодавцем, та ОСОБА_2 , як Позичальником, 14.07.2017, 08.09.2017 та 11.12.2017 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено електронні договори № 1614351, № 1653770, № 1630190 про надання кредиту.

Між ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП», як Кредитодавцем, та ОСОБА_3 , як Позичальником, 22.05.2018 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем був укладений електронний договір №1712761 про надання кредиту.

До Нацкомфінпослуг надійшли звернення громадян ОСОБА_1 (вх. № С - 6794 від 05.12.2018 та № С-18259 від 19.11.2019), ОСОБА_2 (вх. від 20.05.2019 №Г-8239), ОСОБА_3 (вх. № Т-7264 від 03.05.2019) щодо врегулювання взаємовідносин з ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП».

У зв`язку із надходженням цих звернень, Нацкомфінпослуг надіслало на адресу позивача вимогу щодо надання інформації та документів.

На вимогу Нацкомфінпослуг позивач надав відповідні пояснення та документи.

Згодом Нацкомфінпослуг складено акт від 02.01.2020 № 2/16-5/15 про правопорушення, вчинені позивачем на ринку фінансових послуг, яким встановлено, що ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» фактично надало позику громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом безготівкового переказу не на підставі договору.

У акті зафіксовано, що з метою належного розгляду фактів, зазначених у зверненнях, Нацкомфінпослуг надіслано ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» вимоги від 07.12.2018 № 12468/16-8 та від 16.12.2019 № 26938/16-8 (стосовно звернення гр. ОСОБА_1 ), від 31.05.2019 № 12358/16-8 (стосовно звернення гр. ОСОБА_2 ) та від 14.06.2019 № 13573/16-8 (стосовно звернення гр. ОСОБА_3 ) щодо надання інформації та копій документів. За результатами розгляду інформації та копій документів, наданих ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» листами від 14.12.2018 №181214-4 (вх. від 14.12.2018 № 8084/ФК) (далі - Лист 1), вх. від 10.06.2019 №5745/ФК) (далі - Лист 2) та від 24.06.2019 № 190624-1 (вх. №6223/ФК від 25.06.2019) (далі - Лист 3), встановлено, що ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» надано фінансову послугу гр. ОСОБА_1 (Договір №1697371 від 17.04.2018), гр. ОСОБА_2 (Договір № 1614351 від 14.07.2017, договір № 630190 від 08.09.2017, договір №1653770 від 11.12.2017), гр. ОСОБА_3 (Договір № 1712761 від 22.05.2018) шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідно до наданих ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» пояснень, пропозицію (оферту) укладення договору кредиту (додаток 1 до Листів 1-3) розміщено в мережі інтернет на веб-сайті ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» credit365.ua. Проте за результатами розгляду оферти ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП», перевіряючими встановлено, що вона не містить істотних умов, передбачених законодавством для договору про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, а саме: розмір процентів за користування грошовими коштами (кредитом); розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги та її адресу; підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надана клієнту, що є порушенням частини першої статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За таких обставин, перевіряючі дійшли висновку, що укладені договори є такими, що не прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі. Отже, ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» фактично надало позику вищезазначеним громадянам шляхом безготівкового переказу, не на підставі договору.

Позивачем подано до Нацкомфінпослуг пояснення від 27.01.2020 № 200127-2, в яких Товариство просило закрити відносно нього справу у зв`язку із відсутністю складу правопорушення.

Водночас 30.01.2020 Нацкомфінпослуг винесено розпорядження № 235 «Про застосування заходу впливу до товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП», яким зобов`язано ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень, з наданням підтверджуючих документів у термін до 29.02.2020 включно.

Листом від 28.02.2020 № 200228-1 ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» повідомило Нацкомфінпослуг про виконання розпорядження. У листі позивач зазначив, що станом на 28.02.2020 Товариство укладає з клієнтами договори фінансового кредиту в електронній формі на умовах нової редакції Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (редакція від 16.01.2020), за алгоритмом, який повністю відповідає рекомендаціям Нацкомфінпослуг.

Попри це, 13.03.2020, у зв`язку із невиконанням вимог вказаного Розпорядження № 235, що є порушенням п. 5.9 розділу V Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319 (далі - Положення № 2319), який встановлює, що рішення Нацкомфінпослуг є обов`язковими для виконання особами, відповідачем складений акт № 285/16-5/14 про порушення, вчинені ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» на ринку фінансових послуг, яким порушено провадження у справі про правопорушення позивачем вимог законодавства про фінансові послуги.

За результатами розгляду цього Акту, відповідач виніс постанову №139/285/16-5/14-П від 10.04.2020 про застосування штрафної санкції за порушення, вчинені на ринку фінансових послуг, відповідно до якої на підставі статті 39, пункту 3 частини першої статті 40, пункту 3 частини першої статті 41, частини першої статті 42 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пункту 1.5 розділу І, п. 2.4 розділу ІІ, абз. 1 пункту 3.2 розділу ІІІ, абз. 2 п. 4.21 розділу IV Положення № 2319, до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 8500 грн.

Не погоджуючись із розпорядженням Нацкомфінпослуг від 30.01.2020 № 235 та постановою від 10.04.2020 № 139/285/16-5/14-П, позивач звернувся із цим позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оферта ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» не містить істотних умов, передбачених законодавством для договору про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту для позичальників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 а саме: прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги та її адресу, розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків (строк на який надано кредит, сума кредиту, проценти за користування кредитом), строку дії договору.

За таких обставин, суд першої інстанції погодився із позицією відповідача, що порядок укладання електронного договору не відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», що своєю чергою свідчить про обґрунтованість розпорядження Нацкомфінпослуг від 30.01.2020 № 235 та постанови про застосування штрафної санкції від 10.04.2020 №139/285/16-5/14-П.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків.

Дослідивши докази у справі, суд апеляційної інстанції встановив, що порядок укладання електронного договору включає у себе наступні етапи: ідентифікацію попередньо зареєстрованого клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua; формування клієнтом засобами інформаційно-телекомунікаційної системи credit365.ua на умовах публічної пропозиції (Оферти) ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» заявки на отримання кредиту, що містить, враховуючи посилання (та гіперпосилання) на Оферту, всі істотні умови договору з клієнтом (в тому числі індивідуальні відомості про клієнта: ПІБ, РНОКПП, місце проживання, контактні дані, а також суму кредиту, строк кредиту розмір плати за кредит та ін.); підписання клієнтом вказаної вище заявки електронним підписом одноразовим ідентифікатором (що надсилається клієнту через відповідне SMS-повідомлення та вводиться клієнтом у спеціальне поле на сторінці підписання заявки); погодження позивачем заявки клієнта, що підтверджується двома діями: перерахування клієнту грошових коштів у сумі договору з клієнтом з відповідним призначенням платежу та направленням клієнту повідомлення про погодження заявки з копією погоджених умов у вкладенні підписану електронним підписом позивача.

На підставі досліджених доказів у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заяви про надання кредиту сформовано та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Факт перерахування грошових коштів на рахунки позичальників підтверджується довідкою ТОВ «Платежі Онлайн України» та платіжними дорученнями.

З урахуванням встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов однозначного висновку, що укладені між ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» та вище зазначеними позичальниками договори про надання кредитів в електронній формі відповідають положенням Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується заявками, копії яких наявні в матеріалах справи, в яких позичальники ідентифікували себе в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, надавши про себе відповідні дані для заповнення формуляра заяви (П.І.П, РНОКПП, місце проживання, телефон, e-mail, дані паспорту, банківського (карткового) рахунку та банківської установи), та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

Додатково при вирішенні справи суд апеляційної інстанції врахував обставини, встановлені рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.02.2021 (набрало законної сили 05.03.2021) у справі № 641/1686/20 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» кредитної заборгованості за договором № 1712761 від 22.05.2018. Стягуючи кредитну заборгованість місцевий суд визнав таким, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію» укладений між ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_3 договір про надання кредиту № 1712761 від 22.05.2018 в електронній формі.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Подання касаційної скарги обумовлено неправильним, на переконання скаржника, застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Скаржник наполягає, що порядок укладання ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» електронних договорів не відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Такий висновок ґрунтується на тому, що вчинення акцепту Товариства пропозиції клієнта шляхом перерахування коштів відповідно до абзацу 4 частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», не свідчить про підписання Товариством укладених договорів одним із способів, визначених статтею 12 наведеного Закону.

Отже, внаслідок недотримання порядку укладення електронного договору, встановленого статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», договори від 17.04.2018 № 1697371, від 22.05.2018 № 1712761, від, 14.07.2017 №1614351, від 08.09.2017 № 1630190 та від 11.12.2017 № 1653770 не можна вважати такими, що укладені у письмовій формі.

Зазначене, на переконання скаржника, призвело до надання фінансової послуги не на підставі договорів, що є порушенням вимог статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

За таких обставин, скаржник вважає, що оскаржуване розпорядження від 30.04.2020 № 235 прийнято Нацкомфінпослуг у межах та у спосіб визначених законодавцем повноважень.

Своєю чергою, невиконання у встановлений строк розпорядження тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Оскільки позивачем не вжито заходів щодо виконання розпорядження Нацкомфінпослуг, відповідно є обґрунтованим застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 8500 грн.

Також скаржник вважає безпідставним врахування судом апеляційної інстанції обставин, встановлених місцевим судом у справі про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність і обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Наполягає на відповідності дій з укладення договорів позики вимогам законодавства.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Щодо належності відповідача у справі, колегія суддів зазначає таке.

19.10.2019 набрав чинності Закон України від 12.09.2019 № 79-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 79-IX), згідно із яким повноваження Нацкомфінпослуг було розділено між Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) та Національним банком України.

Зокрема, цим Законом було внесено зміни до частини першої статті 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» шляхом викладення її в такій редакції: «Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:

щодо ринків цінних паперів та похідних (деривативів), професійної діяльності на ринку цінних паперів та діяльності у системі накопичувального пенсійного забезпечення - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

щодо ринку банківських послуг та інших, ніж зазначені в абзаці другому цієї частини, ринків небанківських фінансових послуг - Національним банком України.

Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.».

Також пунктами 7 та 8 Прикінцевих положень Закону № 79-IX встановлено:

« 7. Установити, що з 1 липня 2020 року процедури реєстрації, внесення відомостей до реєстрів та баз даних і виключення відомостей з реєстрів, ліцензування діяльності фінансових установ здійснюються Національним банком України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у межах повноважень, встановлених Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку з 1 липня 2020 року є правонаступниками Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у здійсненні повноважень та виконанні функцій з державного регулювання та нагляду у сфері ринків фінансових послуг у межах повноважень, встановлених Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

8. Установити, що з 1 липня 2020 року Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є процесуальними правонаступниками Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у судах у межах повноважень, встановлених Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».».

Отже, починаючи з 1 липня 2020 року правонаступником Нацкомфінпослуг у цих правовідносинах, та відповідно належним відповідачем у справі, є Національний банк України.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Разом з цим, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

Указом Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» від 23.11.2011 № 1070/2011 (далі - Положення № 1070/2011) утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно із пунктами 1, 2 Положення № 1070/2011 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Нацкомфінпослуг у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III).

Повноваження відповідача визначені статтею 28 Закону № 2664-III відповідно до пунктів 10, 12 частини першої якої, у разі порушення законодавства про фінансові послуги та захист прав споживачів фінансових послуг, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та захист прав споживачів фінансових послуг та вимагає надання необхідних документів.

Статтею 39 цього Закону визначено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за № 2112/22424, затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги (далі - Положення № 2319).

Пунктом 1.1 Положення № 2319 визначено, що це Положення розроблене відповідно до Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про страхування», «Про кредитні спілки», «Про недержавне пенсійне забезпечення», інших законів та Положення №1070, з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - заходи впливу), та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг.

Положення № 2319 визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження (абз. 2 пункт 1.1 Положення №2319).

Приписами пункту 1.5 Положення № 2319 визначено, що дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися, зокрема, в матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.

Посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення (пункт 1.11 Положення № 2319).

Належним чином оформлені акт про правопорушення, рішення Нацкомфінпослуг або уповноваженої особи Нацкомфінпослуг про результати розгляду справи про правопорушення вважається надісланим особі, якщо їх надіслано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис (пункт 1.12 Положення № 2319).

Відповідно до статті 40 Закону № 2664-III, яка кореспондується із Підпунктом 1 пункту 2.1 Положення № 2319, Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, як зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Пунктом 2.2. Положення № 2319 передбачено, що рішення про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

Розгляд справ про правопорушення та застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, належить до повноважень Нацкомфінпослуг як колегіального органу (пункт 3.1 Положення №2319.

За приписами пункту 4.20 Положення № 2319 за результатами розгляду справи про правопорушення Нацкомфінпослуг або уповноважена особа Нацкомфінпослуг приймає одне з таких рішень: про застосування заходу впливу.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Нацкомфінпослуг за результатами розгляду справи про правопорушення було вирішено застосувати до ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» захід впливу у спосіб зобов`язання суб`єкта господарювання - усунути порушення законодавства про фінансові послуги, а також повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін до 29.02.2020 включно.

Зі змісту оскаржуваного розпорядження вбачається, що застосування обраного заходу впливу пов`язано із тим, що за висновками перевіряючих, ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» було здійснено надання фінансових послуг, а саме: надання коштів у позику, у т.ч., на умовах фінансового кредиту гр. ОСОБА_1 (Договір №1697371 від 17.04.2018), гр. ОСОБА_2 (Договір № 1614351 від 14.07.2017, договір №630190 від 08.09.2017, договір №1653770 від 11.12.2017), гр. ОСОБА_3 (Договір №1712761 від 22.05.2018) шляхом укладення електронних договорів з допомогою ІТС, у порядку, що не відповідає статтям 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», частини другої статті 639, статті 1055 Цивільного кодексу України.

Таким чином, недоліки ІТС, за допомогою якої ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» здійснювало укладення Договорів, призвели до фактичного надання позивачем фінансових послуг не на підставі договору.

Отже, перевіряючі констатували надання позивачем фінансових послуг з порушенням частини першої статті 6 Закону № 2664-III.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, колегія суддів зазначає таке.

Частина перша статті 6 Закону № 2664-III, порушення якої, як стверджує Нацкомфінпослуг допущено позивачем, встановлює, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

Загальні положення про правочини закріплені в ЦК України.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» надано фінансову послугу гр. ОСОБА_1 (Договір №1697371 від 17.04.2018), гр. ОСОБА_2 (Договір № 1614351 від 14.07.2017, договір № 630190 від 08.09.2017, договір №1653770 від 11.12.2017), гр. ОСОБА_3 (Договір №1712761 від 22.05.2018) шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Тобто зазначені договори укладені сторонами в електронній формі.

У контексті обставин цієї справи, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: частиною першою статті 8 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; стаття 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних. Аналогічна норма міститься й у частині першій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»: юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Закон України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У відповідності до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Також статтею 11 цього Закону встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Отже, відповідно до цієї норми одним із способів акцептування клієнтом-позичальником пропозиції позикодавця укласти електронний договір є вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції.

Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З зазначеного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Колегія суддів відзначає, що справа, спір у якій виник у подібних правовідносинах, вже розглядалась Верховним Судом (постанова від 31.08.2022 у справі №280/4456/20).

У вказаній справі встановлено, що до позивача - суб`єкта господарювання - надавача фінансових послуг Нацкомфінпослуг було застосовано заходи впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, а саме - надання коштів у позику шляхом укладання електронного договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи з порушенням вимог статей 11, 12 Закону № 675-VIII, частини другої статті 639, статті 1055 Цивільного кодексу України.

У мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №280/4456/20 також підкреслено, що згідно з абзацом другим частини другої статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Колегія суддів вважає правозастосовними до обставин цієї справи висновки, сформовані у справі № 280/4456/20.

Такі висновки Верховного Суду підтримані судом касаційної інстанції і у ряді інших постанов, зокрема: від 09.02.2023 у справі №640/7029/19, від 09.06.2023 у справі №280/4461/20, від 18.07.2023 у справі № 640/15944/19, від 16.08.2023 у справі №280/4796/20.

У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції установлено, що на виконання вимог Нацкомфінпослуг щодо надання інформації та документів по взаємовідносинам з фізичними особами, згідно із зазначеними у таких вимогах договорами, ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» надало Нацкомфінпослуг інформацію та документи, у яких, окрім іншого, викладено процес отримання позики фізичними особами - клієнтами Товариства.

Ця інформація та документи, на її підтвердження, надавалась Товариством й під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій.

Зазначаючи про дотримання ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» вимог законодавства у сфері фінансових послуг, позивач вказував на те, що порядок укладання електронного договору включав у себе наступні етапи: ідентифікацію попередньо зареєстрованого клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua; формування клієнтом засобами інформаційно-телекомунікаційної системи credit365.ua на умовах публічної пропозиції (Оферти) позивача заявки на отримання кредиту, що містить, враховуючи посилання (та гіперпосилання) на Оферту, всі істотні умови договору з клієнтом (в тому числі індивідуальні відомості про клієнта: ПІБ, РНОКПП, місце проживання, контактні дані, а також суму кредиту, строк кредиту розмір плати за кредит та ін.); підписання клієнтом вказаної вище заявки електронним підписом одноразовим ідентифікатором (що надсилається клієнту через відповідне SMS-повідомлення та вводиться клієнтом у спеціальне поле на сторінці підписання заявки); погодження позивачем заявки клієнта, що підтверджується двома діями: перерахування клієнту грошових коштів у сумі договору з клієнтом з відповідним призначенням платежу та направленням клієнту повідомлення про погодження заявки з копією погоджених умов у вкладенні підписану електронним підписом позивача.

Зміст таких дій, як це підтверджують досліджені апеляційним судом докази, чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено пропозицію укласти договір позики, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею, зокрема, на вебсторінці сервісу в мережі Інтернет.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність висновків Нацкомфінпослуг стосовно надання Товариством фінансових послуг за відсутності належним чином оформлених письмових договорів позики та про порушення позивачем вимог частини першої статті 6 Закону № 2664-III.

Відповідно, зважаючи на протиправність оскаржуваного розпорядження, притягнення позивача до відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій за невиконання такого також є безпідставним.

За таких обставин, беручи до уваги встановлену розглядом цієї справи відсутність у діях Товариства порушення вимог законодавства про надання фінансових послуг та недоведеність Нацкомфінпослуг та його правонаступником - НБУ законності оспорюваних розпорядження та постанови, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права і ухвалив судове рішення, яке відповідає закону.

Також відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Задовольняючи позов у цій справі суд апеляційної інстанції також послався на преюдиційні обставини, встановлені у справі № 641/1686/20 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» кредитної заборгованості за договором № 1712761 від 22.05.2018.

Стягуючи кредитну заборгованість місцевий суд визнав таким, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію» укладений між ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_3 договір про надання кредиту № 1712761 від 22.05.2018 в електронній формі.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим врахування судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи обставин, встановлених у справі №641/1686/20, оскільки такі стосуються особи, яка входить до числа ініціаторів перевірки ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» з питань відповідності укладених кредитних договорів, у т.ч. договору про надання кредиту № 1712761 від 22.05.2018, положенням Закону України «Про електронну комерцію» та ЦК України.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують і не містять достатньо вагомих і переконливих міркувань, які б давали підстави вважати інакше, ставили б під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №640/17886/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

А. А. Єзеров