КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/64899/21-ц Головуючий у 1 інстанції: Новак Р.В.

Провадження № 22-ц/824/7033/2024 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складіколегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Крижанівської Г.В., Кафідової О.В.,

секретар Ткаченко В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про списання безпідставно нарахованої заборгованості,-

в с т а н о в и в:

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про списання безпідставно нарахованої заборгованості. Зазначала, що 20.08.2021 о 22:43 на її мобільний телефон надійшло сповіщення від банку про списання коштів з картки на суму 741,99 грн. Враховуючи, що у той час вона не здійснювала жодних операцій з використанням картки, не давала банку жодних розпоряджень зі списання коштів, вона відразу провела блокування картки за допомогою сервісу Приват24. Отримавши виписку з банківського рахунку вона зрозуміла, що у період з 18.08.2021 по 20.08.2021 щодня відбувалися несанкціоновані списання коштів з картки, ані згоди на проведення яких, ані ініціювання яких вона не здійснювала. Загальна сума кредитний коштів, що були використані без її дозволу та згоди, становить 17800,00 грн., у зв`язку з чим виникла заборгованість по кредиту в сумі 17800,00 грн. Відразу після повідомлення органів Національної поліції 22.08.2021 вона звернулась із листом вимогою до АТ КБ «Приватбанк», у якому повідомила останнього про факт шахрайського заволодіння кредитними коштами з картки та вимагала списати кредитну заборгованість за карткою, що виникла внаслідок несанкціонованих дій. АТ КБ «Приватбанк» відмовив їй у задоволенні вимог. ОСОБА_1 просила зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» списати заборгованість по кредитному ліміту карткового рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 19902,80 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а також порушення строків розгляду справи. При вирішенні спору суд першої інстанції не врахував норми спеціального законодавства, зокрема, п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п. 8 та п. 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України «Про здійснення операцій з використання електронних платіжних засобів» № 705 від 05.11.2014 року, в яких вказано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб був використаний без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронною платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Натомість суд прийняв до уваги доводи АТ КБ «Приватбанк» що, вона як користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій не вчинила дій про негайне повідомлення банку або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. Перше повідомлення від AT ПриватБанк про здійснення операцій по списанню коштів з її картки, розпорядження на здійснення яких вона не надавала, відбулося 20.08.2021 року о 22:43 на її мобільний телефон через додаток Приват24, тобто на третій день після першої несанкціонованої операції. До 20.08.2021 року 22:43 будь-яких сповіщень ні через додаток Приват24, ні приватними смс-сповіщеннями про списання коштів із картки на мобільний телефон вона не отримувала. АТ КБ «Приватбанк» порушив вимоги п. 14 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також п. 3 Розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», які визначають обов`язок банку інформувати користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу. Ризик збитків від здійснення таких операцій повинен нести банк. При вирішенні спору суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду, які викладені у постановах в аналогічних справах, відповідно до яких визначено, що саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, а суд повинен виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача.

Представник АТ КБ «Приватбанк» подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник АТ КБ «Приватбанк» просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23 січня 2019 року між ОСОБА_1 та КБ «Приватбанк» був укладений договір про надання банківських послуг шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. На виконання зазначеного договору позивачці ОСОБА_1 було відкрито банківський рахунок НОМЕР_2 та видано банківську картку «Універсальна» № НОМЕР_1 .

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначила, що 20 серпня 2021 року о 22:43 на її мобільний телефон надійшло сповіщення від банку про списання коштів з картки на суму 741,99 грн. Разом з тим, вона не здійснювала жодних операцій з використанням картки, не давала банку жодних розпоряджень зі списання коштів. Нею відразу було проведено блокування картки за допомогою сервісу «Приват 24».

За заявою ОСОБА_1 21 серпня 2021 року Дарницьким управлінням поліції у м.Києві було відкрито кримінальне провадження № 12021105020001765 за ч. 1 ст. 185 КК України щодо заволодіння невідомою особою грошовими коштами на суму 17800,00 грн., які належать позивачці.

На день подання позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 за кредитом складала 19902,13 грн.

Листом начальника СВ Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Жидовцева А. позивачку ОСОБА_1 було повідомлено, що на даний час по матеріалам кримінального провадження здійснюється повне та неупереджене досудове розслідування, виконуються слідчі та слідчо-розшукові дії слідчим слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Барановим І.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про списання безпідставно нарахованої заборгованості.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.

Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

П.п. 32.1, 32.7 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання.

Згідно із пунктом 37.2 ст. 37 Закону у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 ст. 1 Закону визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.

Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 Закону).

Згідно з пунктом 14.16 ст. 14 цього Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

01 серпня 2021 року набрав чинності Закон України «Про платіжні послуги».

Відповідно до ст. 29 Закону надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах.

Згідно з ст. 66 Закону банки та небанківські надавачі платіжних послуг зобов`язані затвердити та дотримуватися внутрішніх правил щодо ефективного зниження та контролю за операційними ризиками, кіберризиками та ризиками безпеки, пов`язаними з наданням платіжних послуг (виконанням платіжних операцій).

Згідно з ст. 68 Закону електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.

Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів.

Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).

Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації.

Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.

Відповідно до положень п. 146 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління

Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164, власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Наведені вище нормативні положення вказують на те, що лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків (далі - банки) електронних платіжних засобів, а також порядок здійснення операцій з їх використанням передбачений положенням «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів».

Вимоги цього Положення поширюються на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб`єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та користувачів електронних платіжних засобів (далі - користувач).

Так, згідно п.п.5-9 Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Пунктами 2, 5 розділу VI Положення №705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб. ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому згідно зі статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Відповідно до заявлених вимог, посилаючись на те, що з її карткового рахунку в АТ КБ «Приватбанк» неправомірно та без її участі списувалися кошти, ОСОБА_1 просила зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» списати заборгованість по кредитному ліміту карткового рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 19902,80 грн.

Разом з тим, зобов`язання банку списання заборгованості у розмірі 19902,80 грн. не є належним способом захисту прав ОСОБА_1 , оскільки не відповідає вимогам ЦК України. Вимог про зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок коштів/баланс коштів на картковому рахунку, який існував до порушення, зарахування відповідної суми на рахунок відповідно до ст. 1073 ЦК України позивачка не заявляла.

Також, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом, для проведення відповідних фінансових операцій був використаний фінансовий номер позивачки, правильно введено всі нанесені на картці дані (номер картки, строк дії та CVV2), з правильним введенням логіну та паролю доступу до системи дистанційного обслуговування Приват24, ПІН-кодів до карток, підтверджуючих паролів та іншої конфіденційної інформації. Всі платежі підписані SmartID. Сам по собі факт звернення позивачки до правоохоронних органів не підтверджує обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Як вбачається з наданої позивачки виписки з рахунку за період з 01 серпня 2021 року по 21 серпня 2021 року, заборгованість, яку просила списати позивачка, утворилася не внаслідок здійснення переказу коштів на інші рахунки або зняття коштів через банкомати, а внаслідок оплати за допомогою картки товарів в ресторанах, аптеках та супермаркетах, зокрема в магазині Сільпо, VarusShopATB, PizzaDay, Box, Біле Сухе, перерахування коштів на свою скарбничку. Позивачка не надала жодних доказів на підтвердження того, що це не вона здійснювала відповідні оплати та операції.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про списання безпідставно нарахованої заборгованості.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 04 червня 2024 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Крижанівська Г.В.

Кафідова О.В.