печерський районний суд міста києва
Справа № 757/64899/21-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Новака Р.В. ,
при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,
при секретарі судових засідань - Бурячок А.І.
справа № 757/64899/21-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: АТ КБ «Приватбанк»
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про списання безпідставно нарахованої заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
До суду звернулась позивач ОСОБА_1 з позовними вимогами до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про списання безпідставно нарахованої заборгованості. В обґрунтування позову позивач зазначила, що 20.08.2021 о 22:43 на мобільний телефон позивача надійшло сповіщення від банку про списання коштів з картки на суму 741,99 грн. Враховуючи, що у той час позивач не здійснювала жодних операцій з використанням картки, не давала банку жодних розпоряджень зі списання коштів, позивачем відразу було проведено блокування картки за допомогою сервісу Приват24. Отримавши виписку з банківського рахунку позивач зрозуміла, що у період з 18.08.2021 по 20.08.2021 щодня відбувалися несанкціоновані списання коштів з картки, ані згоди на проведення яких, ані ініціювання яких позивач не здійснювала. Загальна сума кредитний коштів, що були використані без дозволу та згоди позивача становить 17800,00 грн., у зв`язку з чим виникла заборгованість по кредиту в сумі 17800,00. Відразу після повідомлення органів Національної поліції 22.08.2021 позивач звернулась із листом вимогою до відповідача, у якому повідомила останнього про факт шахрайського заволодіння кредитними коштами з картки та вимагала списати кредитну заборгованість за карткою, що виникла внаслідок несанкціонованих дій. Проте відповідач відмовив позивачу у задоволенні вимог. Отже, за думкою позивача, відповідач зобов`язаний за власний рахунок відновити кредитний ліміт по картковому рахунку позивача № НОМЕР_1 до первісного стану, що існував до моменту несанкціонованого списання, в тому числі списати безпідставно нараховану заборгованість по кредитному ліміту вказаного рахунку, що станом на момент підписання позовної заяви складає 19902,13 грн.
Ухвалою суду від 07.12.2021 у справі за вказаним позовом було відкрито провадження за правилами (спрощеного) позовного провадження.
15.06.2023 через канцелярію суду від представника відповідача по справі надійшов відзив, відповідно до якого відповідач вважав позов необґрунтованим, просив відмовити, виходячи з наступного. Представник відповідача зазначив, що спірні транзакції на рахунках були вчинені до моменту повідомлення у банк позивачем про шахрайські платіжні операції, тому вимогу блокування рахунків, а отже банк не повинен нести відповідальність за фінансові операції, що були вчинені до такого повідомлення. Також представник відповідача повідомив, що згідно з пунктом 14.16 статті 14 цього закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним підписом несе банк. АТ КБ «Приватбанк» вважає безпідставними посилання позивача на наявність кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, що кваліфікується за ч.1 ст. 190 КК України, оскільки даний факт, за відсутності особи, яка визнана винною у вчинені даного злочину, не має правового значення для вирішення даного спору. А тому, в силу презумпції невинуватості, наявність вищевказаного кримінального провадження не може свідчити про вчинення злочину стосовно позивача до ухвалення вироку, яким такі обставини будуть встановлені.
23.06.2023 через канцелярію суду від представника позивача по справі надійшла відповідь на відзив, в якій позивач повідомила про наступне. Так, позивач підкреслила, що відповідно до п. 14 статті Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», на який посилається відповідач, саме банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу. У разі невиконання банком обов`язку з інформування користувача при здійсненні операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк. Позивач звертає увагу суду на те, що перше повідомлення від АТ «Приватбанк» позивачу щодо здійснення операцій списання коштів з її картки, розпорядження на здійснення яких позивач не надавала, відбулося 20.08.2021 о 22:43 на мобільний телефон позивача через додаток Приват24. До 20.08.2021 22:43 будь-яких повідомлень ні через додаток Приват24, ні приватними смс-сповіщенями про списання коштів із картки позивача на мобільний телефон позивача не надходили. Також зауважила, що вперше позивач отримала смс-повідомлення від банку про списання коштів лише 20.08.2021, що унеможливило блокування картки відразу після першого несанкціонованого списання 18.08.2021. Отже, позивач вважає, що саме у зв`язку з невиконанням банку обов`язку щодо інформування позивача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу відбулося несанкціоноване списання коштів з кредитної картки на суму 17800,00 грн. У зв`язку з тим, що банк не виконав обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу, ризик збитків від здійснення таких операцій повинен нести банк.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Частиною восьмою статті 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2019 між ОСОБА_1 та КБ «Приватбанк» було укладено договір про надання банківських послуг (шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку). На виконання зазначеного договору позивачу було відкрито банківський рахунок НОМЕР_2 та видано банківську картку «Універсальна» № НОМЕР_1 .
За твердженням позивача, 20.08.2021 о 22:43 на мобільний телефон позивача надійшло сповіщення від банку про списання коштів з картки на суму 741,99 грн. Враховуючи, що у той час позивач повідомляє, що не здійснювала жодних операцій з використанням картки, не давала банку жодних розпоряджень зі списання коштів, позивачем відразу було проведено блокування картки за допомогою сервісу приват 24.
21.08.2021 Дарницьким управлінням поліції у м. Києві було відкрито кримінальне провадження № 12021105020001765 за ч. 1 ст. 185 КК України. Дарницьким управлінням поліції встановлено, що невідома особа таємно заволоділа грошовими коштами, що належать позивачу, завдавши останній збитки на суму 17800,00 грн.
Станом на день подання позовної заяви заборгованість позивачки за кредитом складала 19902,13 грн.
Відповідно до відповіді начальника СВ Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Жидовцева А. позивача було повідомлено, що на даний час по матеріалам кримінального провадження здійснюється повне та не упереджене досудове розслідування, виконуються слідчі та слідчо-розшукові дії слідчим слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Барановим І.
У пунктах 32.1, 32.7 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі - Закон) визначено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання.
Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 Закону).
Згідно з пунктом 14.16 статті 14 цього Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків (далі - банки) електронних платіжних засобів, а також порядок здійснення операцій з їх використанням передбачений положенням «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів».
Вимоги цього Положення поширюються на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб`єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та користувачів електронних платіжних засобів (далі - користувач).
Так, згідно п.п.5-9 Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Згідно з п. 14.12. ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п. 1 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору. укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Пунктами 2, 5 розділу VI Положення №705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб. ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
Суд звертає увагу на те, що для проведення відповідних фінансових операцій було використано фінансовий номер позивача, правильно введено всі нанесені на картці дані (номер картки, строк дії та CVV2), з правильним введенням логіну та паролю доступу до системи дистанційного обслуговування Приват24, ПІН-кодів до карток, підтверджуючих паролів та іншої конфіденційної інформації. Всі платежі підписані SmartID.
Щодо посилання позивача на те, що щодо неї було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, суд вважає необхідним зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України: «Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.»
Отже, відповідно до вимог вищезазначеної статті внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є обов`язковою дією після отримання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення. Проте, положеннями КПК України не передбачено жодного обов`язку перевіряти обставини, викладені у відповідних заявах та повідомленням. Саме тому, ЦПК України визначено, що під час розгляду цивільних справ можуть бути використані лише дані та докази, встановлені судом під час розгляду кримінальних справ та зазначені в рішеннях або ухвалах, які набрали законної сили (ст. 82 ЦПК України).
З вищенаведеного, суд вважає безпідставним посилання позивача на наявність кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, що кваліфікується за ч.1. ст. 190 КК України, оскільки даний факт, за відсутності особи, яка визнана винною у вчинені даного злочину, не має правового значення для вирішення даного спору. А тому, в силу презумпції невинуватості, наявність вищевказаного кримінального провадження не може свідчити про вчинення злочину стосовно позивача до ухвалення вироку, яким такі обставини будуть встановлені. Також суд ввжає необхідним роз`яснити позивачу, що вона, має право на стягнення суми відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку, оскільки саме вона зазначена як потерпіла особа.
Щодо вимог позивача зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» списати заборгованість по кредитному ліміту у розмірі 19902,80 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ст. 12 цього Кодексу що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, здійснивши оцінку доказів у відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд прийшов висновку, що відсутність підстав для задоволення позову за його недоведеності. Судом застосвано спеціальні норми права та положення укладеного між сторонами договору, які регулюють спірні правовідносин. Будь-яких інших фактичних даних та підтвердження їх доказами, що має значення для правильного вирішення справи, суд не встановив.
У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 16, 77, 80, 81, 82, 89, 279, 263-265, 267, 273, 274 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про списання безпідставно нарахованої заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3
відповідач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570
Суддя Р.В. Новак
