УХВАЛА

03 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14243/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р.- головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Літтоп Ентерпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited)

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024

у справі за позовом Літтоп Ентерпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) (далі - Компанія Літтоп)

до відповідачів:

1) Держави Україна в особі Міністерства оборони України,

2) Міністерства оборони України,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастодіан Гарант",

4) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) Командування сил Логістики Збройних Сил України,

2) Військової частини НОМЕР_1 ,

3) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР),

4) Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України",

5) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

6) Кабінету Міністрів України

про визнання права власності, витребування майна з володіння (стягнення) та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Компанія Літтоп звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави Україна в особі Міністерства оборони України, Міністерства оборони України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастодіан Гарант" та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про:

1) визнання за Компанією Літтоп права власності на прості іменні акції бездокументарної форми існування, які були випущені Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") в кількості 7 377 784 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 13,6050% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПАТ "Укрнафта";

2) витребування з володіння (стягнути з) Держави Україна в особі Міністерства оборони України на користь Компанії Літтоп простих іменних акцій бездокументарної форми існування, які були випущені ПАТ "Укрнафта" у кількості 7 377 784 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 13,6050% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПАТ "Укрнафта";

3) зобов`язання депозитарної установи Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" виконати безумовну депозитарну операцію списання з рахунку в цінних паперах Держави Україна в особі Міністерства оборони України простих іменних акцій бездокументарної форми існування, які були випущені ПАТ "Укрнафта" у кількості 7 377 784 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 13,6050% від загальної кількості акцій у статутному капіталі, на рахунок у цінних паперах №404277-CY20003107 Компанії Літтоп в депозитарній установі Товариства з обмеженою відповідністю "Кастодіан Гарант";

4) зобов`язання депозитарної установи Товариства з обмеженою відповідністю "Кастодіан Гарант" виконати безумовну депозитарну операцію зарахування простих іменних акцій бездокументарної форми існування, які були випущені ПАТ "Укрнафта" у кількості 7 377 784 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 13,6050% від загальної кількості акцій у статутному капіталі, на рахунок №404277-CY20003107 Компанії Літтоп, які списуються з рахунку у цінних паперах Держави Україна в особі Міністерства оборони України.

2. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що процедура примусового відчуження акцій на користь держави здійснена з грубими порушеннями, а отже є протиправною; чинним законодавством не передбачено можливості та процедури примусового відчуження корпоративних прав або акцій; рішення НКЦПФР №1320 в частині, що стосується пакета акцій позивача, було прийнято поза межами визначених законом повноважень; відповідачі протиправно націоналізували іноземні інвестиції у вигляді часткової участі у ПАТ "Укрнафта", чим було грубо порушили вимоги Закону "Про режим іноземного інвестування", указу Президії Верховної Ради України "Про захист іноземних інвестицій в Україні".

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 07.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024, у задоволенні позову відмовив повністю.

4. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відчуження майна ПАТ "Укрнафта", в тому числі акцій товариства, на користь Держави Україна та можливість здійснювати управління цим товариством в інтересах обороноздатності, стратегічної безпеки та, як наслідок, забезпечення належної життєдіяльності країни та її населення, призведе до досягнення стратегічної мети - певної стабільності на ринку нафти та нафтопродуктів, комплексного розв`язання існуючих проблем щодо забезпечення нафтопродуктами як Збройних Сил України, так і населення країни. Вказав на те, що корпоративні права, підтверджені акціями товариства, є майном (майновими правами). Зауважив, що при примусовому відчуженні у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану усіх акцій, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", що належать фізичним та юридичним особам, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі, дотримано всіх вимог щодо порядку відчуження майна, передбаченого ст.7 та ст.8 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Наголосив, що рішення НКЦПФР від 06.11.2022 №1320 вичерпується одноразовим застосуванням, спрямоване на організацію виконання рішення військового командування в умовах правового режиму воєнного стану, що не містить нових правових норм, є актом індивідуальної дії, відповідно, не підпадає під ознаки регуляторного акту, нормативного та нормативно-правового акту.

5. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована, зокрема, таким:

- відчуження майна ПАТ "Укртатнафта", в тому числі акцій товариства, на користь Держави України та можливість здійснювати управління цим товариством в інтересах обороноздатності, стратегічної безпеки та як наслідок забезпечення належної життєдіяльності країни та її населення, призведе до досягнення стратегічної мети - певної стабільності на ринку нафти та нафтопродуктів, комплексного розв`язання існуючих проблем щодо забезпечення нафтопродуктами, як Збройних Сил України, так і населення країни;

- Держава Україна в особі Міністерства оборони України є новим власником акцій ПАТ "Укртатнафта" з 06.11.2022 внаслідок реквізиції майна, право державної власності на реквізоване майно виникло з моменту підписання відповідного акта;

- прості іменні акції, емітентом яких є ПАТ "Укртатнафта" є майном, яке може бути примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану;

- частиною 5 ст.7 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" визначено, що присутність власника майна при складанні акту про примусове відчуження або вилучення майна є необов`язковою, відповідно у такому випадку акт може бути складено та підписано за відсутності власника майна, про що зазначено в акті №1;

- при примусовому відчуженні у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану усіх акцій, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", що належить фізичним та юридичним особам, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі, дотримано всіх вимог щодо порядку відчуження майна, передбаченого ст.7 та ст.8 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", відтак, доводи позивача про порушення процедури відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану є необґрунтованими;

- порядок примусового відчуження майна (реквізиція) в умовах правового режиму воєнного стану урегульований Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", який має пріоритет в умовах правового режиму воєнного стану, водночас власник відчуженого майна має право на відшкодування вартості такого майна;

- позивач заявив вимоги про визнання за ним права власності на акції та витребування акцій від відповідачів на його користь, проте вимог про відшкодування вартості таких акцій позивач в цій справі не заявив;

- рішення НКЦПФР №1320 станом на час його виконання було чинним та обов`язковим до виконання професійними учасниками депозитарної системи, при цьому до матеріалів справи не надано доказів того, що в судовому порядку це рішення оскаржувалось, тому підстави для його невиконання відсутні;

- частиною 8 ст.9 Закону "Про депозитарну систему України" наведено перелік повноважень, віднесених до виключної компетенції Центрального депозитарію України, при цьому, це не виключає можливості проведення Центральним депозитарієм України операцій по рахунках своїх клієнтів в порядку, визначеному Положенням №735;

- зі змісту рішення НКЦПФР від 06.11.2022 №1320 вбачається, що це рішення вичерпується одноразовим застосуванням, спрямоване на організацію виконання рішення військового командування в умовах правового режиму воєнного стану, що не мають нових правових норм, є актом індивідуальної дії, відповідно не підпадає під ознаки регуляторного акту, нормативного та нормативно-правового акту; згідно п.11 рішення НКЦПФР від 06.11.2022 №1320, це рішення набирає чинності з дня його прийняття;

- рішення НКЦПФР від 06.11.2022 №1318 та №1319 набрали чинності з дня, наступного за днем їх опублікування на офіційному веб-сайті НКЦПФР, в судовому порядку не оскаржувались та є дійсними станом на день розгляду цієї справи; дійсність рішень, прийнятих на позачергових загальних зборах акціонерів ПАТ "Укртатнафта", які відбулись 07.11.2022 та 06.12.2022 та оформлені відповідно протоколами №1 та №3 не є предметом розгляду у цій справі, а також в судовому порядку не визнані недійсними;

- щодо обраного позивачем способу захисту, чинним законодавством передбачене право особи, майно якої примусово відчужене, на отримання повного відшкодування його вартості і у разі незгоди із визначенням такої вартості, такій особі забезпечується право на оскарження оцінки майна; водночас, сама можливість примусового відчуження об`єктів права власності в умовах воєнного стану передбачена Конституцією України і у зв`язку з цим визнається правомірною; специфіка спірних правовідносин реквізиції не передбачає можливості повернення примусово вилученого майна колишньому власнику до припинення правового режиму воєнного стану.

6. 08.04.2024 Компанія Літтоп звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

7. Верховний Суд ухвалою від 29.04.2024 касаційну скаргу залишив без руху на підставі ч.2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) як таку, що оформлена з порушенням вимог п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

8. 13.05.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, подана 08.05.2024, до якої додано квитанцію до платіжної інструкції від 08.05.2024 №ПН297, якою підтверджується доплата судового збору у розмірі 50 371,40 грн.

9. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, та, зокрема, зазначає:

1) Верховний Суд у низці своїх правових висновків наголошує на тому, що позбавлення або обмеження права власності має відбуватися виключно на підставі (тобто у прямо передбачених законодавством випадках) та виключно в порядку (тобто у чіткій відповідності до законодавчо встановленої процедури), встановлених законом; в порушення вищеописаних позицій Верховного Суду суди попередніх інстанцій оцінили як правомірне примусове відчуження належного позивачу пакета акцій, незважаючи на те, що воно було здійснено не на підставі та не в порядку, встановлених законом (посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18, Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №915/1912/19, від 01.11.2021 у справі №21/170-08, від 12.01.2021 у справі №914/1804/18, від 01.12.2021 у справі №757/849/2020, від 07.07.2022 у справі №500/89/18, від 04.12.2019 у справі №235/9835/15-ц, від 24.02.2022 у справі №654/785/19):

- невиконання законодавчо встановлених вимог щодо встановлення власника примусово відчужених акцій та зазначення у акті необхідної інформації про нього свідчить про грубе порушення процедури примусового відчуження акцій на користь держави, а отже і про її протиправність;

- не було виконано законодавчо встановлені вимоги щодо додавання документа про оцінку до акта про примусове відчуження майна; це свідчить про грубе порушення процедури примусового відчуження акцій на користь держави, а отже і про її протиправність;

- Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" не передбачено можливості та процедури примусового відчуження корпоративних прав та/або акцій (позиція щодо комплексного характеру та особливого статусу акцій викладена у постановах Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №910/2608/21, від 16.02.2022 у справі №910/17544/20, від 18.01.2022 у справі №924/53/21, від 22.12.2021 у справі №924/641/20, від 17.06.2021 справі №17-14-01/1494 (925/460/20));

- Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" визначено лише процедуру примусового відчуження нерухомого майна, а також деякого рухомого - наземних, водних та повітряних транспортних засобів; суд не взяв до уваги доводи позивача про відсутність корпоративних прав (акцій, часток) у переліку військового майна; за законом управління акціями державних господарських товариств та передачу їх в сферу управління того чи іншого міністерства здійснює Кабінет Міністрів України; натомість Кабінет Міністрів України не уповноважений приймати рішення про примусове відчуження майна, оскільки не відноситься до військового командування;

- у НКЦПФР та Центрального депозитарія України були відсутні правові підстави для перерахування спірного пакета акцій з належних позивачу рахунків в цінних паперах на рахунки Міністерства оборони України, що чітко та безперечно вказує на протиправність таких дій; рішенням НКЦПФР №1320 в частині, що стосується пакета акцій позивача, було прийнято НКЦПФР поза межами визначених законом повноважень;

- будь-які правові підстави для проведення Національним депозитарієм України безумовних депозитарних операцій на підставі рішення НКЦПФР від 06.11.2022 №1320 відсутні; станом на момент проведення безумовних депозитарних операцій у Держави ще не було права власності на акції ПАТ "Укрнафта"; наведене є додатковим підтвердженням відсутності правових підстав для проведення безумовних депозитарних операцій на підставі рішення НКЦПФР від 06.11.2022 №1320;

2) суд апеляційної інстанції проігнорував доводи позивача про недопустимість реквізиції іноземних інвестицій; відповідачі протиправно реквізували іноземні інвестиції у вигляді часткової участі у ПАТ "Укрнафта", чим грубо порушили вимоги Закону "Про режим іноземного інвестування", указу Президії Верховної Ради України "Про захист іноземних інвестицій на Україні" (посилається на висновки Верховного Суду щодо співвідношення загальної та спеціальної норми, викладені у постановах від 19.01.2023 у справі №902/207/22, від 09.11.2018 у справі №263/15749/16-а, від 03.03.2021 у справі №522/799/16-ц, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21);

3) відчуження акцій, а не необхідних складових майна ПАТ "Укрнафта", є абсолютно нерелевантним та непропорційним до поставленої мети, а також становить надмірне навантаження на державу; для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану було примусово відчужено не будівлі, споруди, устаткування, сировину, інвентар тощо, а цінні папери (акції); разом з корпоративними правами держава набула й додаткового тягаря у вигляді зобов`язань перед кредиторами, податковими органами тощо; акції ПАТ "Укрнафта" не можуть вважатися ані військовим майном (бо це цінні папери, які посвідчують корпоративні права), ані майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства оборони України:

- позивач був і є готовим реалізовувати свої корпоративні права із максимальною користю для України та її обороноздатності, зокрема шляхом будь-яких можливих погоджень чи голосувань з приводу передачі на період дії воєнного стану майна ПАТ "Укрнафта" в користування державі будь-якого необхідного для оборони обладнання (зокрема для переробки пального), сировини (нафти, бензину, дизелю, авіаційного пального), будівель, споруд, устаткування, інвентаря, сировини, продукції тощо; у випадку примусового відчуження на користь держави не акцій, а профільного майна ПАТ "Укрнафта" (споруд, обладнання, сировини), він готовий відмовитися від зазначеного права на компенсацію за умови повернення зазначеного майна ПАТ "Укрнафта" після закінчення воєнного стану;

- законодавством України визначено можливість отримувати необхідний матеріально-технічний результат від підприємств, установ та організацій шляхом покладення на них мобілізаційних завдань (замовлень); Господарським кодексом України передбачено також інший засіб державного регулювання економіки для особливих потреб - державне замовлення; наведені правові інструменти сприяли б найбільш ефективному та оперативному досягненню поставлених завдань та не тягнули б за собою позбавлення низки акціонерів права власності на їхні акції та втручання у операційну діяльність підприємства;

- враховуючи опосередковане володіння державою через Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" простою більшістю акцій ПАТ "Укрнафта", вона мала можливість приймати будь-які необхідні управлінські, операційні чи кадрові рішення, не позбавляючи решти акціонерів права власності на акції;

4) позивач не просить повернути майно з підстав скасування правового режиму воєнного стану, а оскаржує процедуру примусового відчуження належного йому майна з підстав грубого порушення положень законодавства та просить витребувати зазначене майно з чужого незаконного володіння; "повернення примусово відчуженого майна", передбачене ч.1 ст.12 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" та оскарження процедури примусового відчуження майна з подальшим його витребуванням є абсолютно різними правомочностями, які не виключають одна одну; висновок щодо неможливості повернення примусово вилученого майна колишньому власнику до припинення правового режиму воєнного стану прямо суперечить позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.02.2024 у справі №910/10009/22.

10. Відповідно до ч.3 ст.174 ГПК, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.176 цього кодексу.

11. Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то з огляду на те, що скаржником усунуто недоліки касаційної скарги в строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання та є такою, що відповідає вимогам ст.290 ГПК, у зв`язку з чим відповідно до правил ст.294 ГПК необхідно відкрити касаційне провадження у справі.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 294, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відкрити касаційне провадження у справі №910/14243/22 за касаційною скаргою Літтоп Ентерпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited).

2. Призначити до розгляду справу за касаційною скаргою Літтоп Ентерпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 на 24 липня 2024 року о 14:20 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №209.

3. Надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 28.06.2024.

4. Явка представників учасників справи не є обов`язковою.

5. Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч.3 ст.196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

6. Роз`яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до ст.197 Господарського процесуального кодексу України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.

7. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://supreme.court.gov.ua/supreme/.

8. Витребувати з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/14243/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець