Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 480/1345/18
Провадження № 2/945/39/24
РІШЕННЯ
Іменем України
28 травня 2024 року Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Фути О.В., представника позивача Приватного підприємства Кряж-адвоката Порошиної Н.Г., представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 -адвоката Сидоренко Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Приватного підприємства Кряж до Миколаївської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державна служба геології та надр України; Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконним розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації від 11.04.2003 № 132-р в частині передачі у приватну власність земельних ділянок; визнання недійсними державних актів на земельну ділянку, які видані на підставі розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації від 11.04.2003 № 132-р; визнання недійсними та скасувати свідоцтв про право на спадщину, видані спадкоємцям на земельні ділянки; визнання недійсним правочинів про відчуження земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки; усунення перешкоди у користуванні ПП «Кряж» надрами шляхом зобов`язання звільнити ділянку надр від майна (посівів, врожаю), стягнення судових витрат,
В С Т А Н О В И В :
23.07.2018року директор ПП «Кряж» звернувся до Миколаївського районного суду з позовом до Миколаївської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконним розпорядження Миколаївської райдержадміністрації в частині передачі у приватну власність земельних ділянок; визнання недійсними державні акти, які видані на підставі розпорядження Миколаївської райдержадміністрації від 11.04.2003року №132-р.; визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки; усунення перешкод в користуванні надрами шляхом зобов`язання звільнити земельну ділянку від майна та стягнення судових витрат.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2019 року до участі у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, залучено Державну службу геології та надр України та Кир`яківську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12.10.2021року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21.01.2021року змінено третю особу Кир`яківську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області на його правонаступника Веснянську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області.
03.10.2018 року відповідачем ОСОБА_6 подано до суду відзив. Не погоджуючись в вимогами позивача вказує на те, що її дідусь, ОСОБА_7 , отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,08 га 30.07.2003р. Ця земельна ділянка успадкована нею в 2010р. кадастровий номер 4824280900:02:000:0056. З поданого позову та доданих до нього документів не зрозуміло, яким чином 3,0га які отримав ПП «Кряж» рішенням Кир`яківської сільської ради від 24.12.2003р. співпадають з її 6.08га.
10.04.2019 року відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подано відзив, який обґрунтовано тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.09.2006 p., відповідач ОСОБА_5 є власницею у порядку спадкування земельної ділянки розміром 5,94 га з кадастровим номером 4824280900:01:000:0055 в межах Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва її батькові ОСОБА_8 , яка належала йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія МК № 099313, виданого Миколаївською районною державною адміністрацією Миколаївської області 30.07.2003р. На підставі вказаного свідоцтва 20.08.2007р. Миколаївською районною державною адміністрацією Миколаївської області на ім`я Відповідача видано державний акт про право власності на вказану земельну ділянку Серія ЯГ № 617735. На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.03.2010 p., відповідач ОСОБА_6 є власницею у порядку спадкування земельної ділянки розміром 6,08га з кадастровим номером 4824280900:01:000:0056 в межах Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва її діду ОСОБА_7 , яка належала йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія МК №099314, виданого Миколаївською районною державною адміністрацією Миколаївської області 30.07.2003p. Підставою для отримання у власність вищевказаних земельних ділянок є розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області від 11.04.2003р. № 132р, щодо якого у позові ставиться вимога про визнання його незаконним у частині, яка стосується передачі у приватну власність спадкодавців цих земельних ділянок, зазначених у списку громадян, яким передані ділянки, під №№ 229,230. Вважають, що позов є завідомо безпідставним, а подання його Позивачем свідчить про зловживання ним своїми процесуальними правами з метою порушення законних прав відповідачів, що є неприпустимим. Крім того у позові у протиріч дійсним обставинам зазначено, що «В 1990-1992 роках Причорноморською експедицією ДІЛ «Кримгеологія» розвідане Кам`яно-Балківське родовище піску, розміщене у Миколаївському районі Миколаївської області на правому схилі балки Шпакової на неорних і малопродуктивних орних землях. Площа родовища 27,5 га. Запаси піску прийнято до відома НТР ДГП «Кримгеологія» (протокол № 66 від 30.11.1992 p.), запаси родовища затверджено в ДКЗ України». Як вбачається з протоколу, у ньому немає ніякої вказівки про знаходження родовища на правому схилі балки Шпакової(про це вказується у більш пізніших документах), що воно знаходиться на неорних і малопродуктивних орних землях(навпаки, у протоколі вказано, що більша частина цієї ділянки розташована на орних землях) та що його площа - 27,5 га. Про затвердження цих запасів в ДКЗ України також у протоколі нічого не вказано. Про те, що усі передані розпорядженням від 11.04.2003 р. № 132р громадянам, в тому числі і спадкодавцям, земельні ділянки не знаходяться на неорних і малопродуктивних землях, свідчить і список цих 93 громадян, який є додатком до цього розпорядження, з якого вбачається, що площі усіх переданих у власність земельних ділянок повністю відповідають площі ріллі. По-друге, наступними за хронологією документами є рішення Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 24.12.2003р. № 7 та рішення Миколаївської районної ради Миколаївської області від 29.01.2004 р. № 8, які вочевидь прийняті значно пізніше, ніж оскаржуване розпорядження. У копії першого з вказаних рішень зазначено, що рада вирішила «Погодити ПП «Кряж» клопотання про надання в користування ділянки надр площею 27га для отримання ліцензії...». У копії другого з вказаних рішень зазначено, що рада вирішила «Дати згоду на надання в користування ПП «Кряж» надр площею 27,5га для геологічного вивчення та подальшої розробки корисних копалин...». Про те, що вказані у зазначених копіях рішень площі надр не відповідають їх оригіналам тобто суду надані їх підроблені копії) свідчить копія протоколу від 30.08.2004 р. № 877 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державному комітеті природних ресурсів України, з пунктів 1.5.,1.7.,2.7 та 3.2 якого вбачається, що: цією колегією розглянуті серед інших документів вказані рішення, якими погоджені площі надр в розмірі 3 га; «Вивчивши матеріали, які подані ПП «Кряж», колегія ДКЗ України відзначає, що авторами підраховані запаси за категоріями В+С1 на площі 27,75 га, а погодження, які надані ПП «Кряж» на користування надрами для геологічного вивчення та розробки запасів пісків стосуються лише 3,0 га. Тому, на зауваженням експертизи, авторами перераховані запаси в межах погодженої земельної ділянки площею 3,0 га, які за перерахунком склали 165,9 тис. куб.м.»; «колегія ДКЗ України постановляє:... Визнати за можливе надання спеціального дозволу ПП «Кряж» на користування надрами з метою видобування будівельних пісків у кількості 165,9 тис. м3 категорії С1...».У цьому ж протоколі вперше визначено, що вищевказане родовище розташоване «на правому схилі балки Шпакової на неорних і малопродуктивних орних землях», а у пункті 2.2. вказано, що це «родовище з часу проведення геологорозвідувальних робіт не розроблялося». Спеціальний дозвіл № 4128 на користування надрами Державна служба геології та надр України видала Позивачу тільки 04.12.2006 p., вказавши як підставу його видачі наказ від 20.04.2012 р. № 158 та площу родовища 27,5 га. Погодження № 6 Позивачу Кир`яківською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області на отримання гірничого відводу для розробки родовища без вказівки його площі надано тільки 07.02.2007p., рішення Миколаївської обласної ради № 15 про надання Позивачу гірничого відводу площею 27,5 га прийнято тільки 26.06.2007р., а акт про надання гірничого відводу площею 27,5 га на виконання вказаного рішення складено та підписано головою обласної ради 04.07.2007p.Між Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством Південно - Українська гідрогеологічна експедиція та Позивачем, 19.07.2013 p. комісією, склад якої затверджений їх спільним наказом від 19.07.2013 р. № 7/7, складено і підписано акт прийому-передачі вказаного родовища для промислового освоєння, який має наступні положення, що мають значення для цієї справи: згідно з п.1 Позивач приймає родовище на баланс; згідно з п.2 «.. Площа ділянки 3,0 га, загальна площа родовища 27,7 га...»; згідно з п.8 «Територія кар`єрного поля представлена одним блоком І площею 3га. Затверджені запаси корисної копалини складають на ділянці 165,9 тис. м3...»; згідно з п.13 «За результатами геологорозвідувальних робіт ПП «Кряж» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами № 4128 від 04.12.2006р. строком на 20 років, з метою експлуатації частини родовища у межах виділеної ділянки площею 3,0 га.»; згідно з п.14 «Затверджені запаси корисної копалини у межах виділеної ділянки площею 3,0 га згідно протоколу № 877 від 30.08.04 р. ГКЗ України склали по категорії В+С1- 165,9 тис.м3. Гірничі роботи не проводяться.»; згідно з п.3 рішення комісії «Південно-Українській ГТЕ передати, а ПП «Кряж» прийняти для подальшого промислового освоєння ділянку № 1 Кам`янобалківського родовища піску у Миколаївському районі Миколаївської області з загальною кількістю балансових запасів корисних копалин за категорією В+С1 - 165,9 тис.м3. Згідно з протоколом ДКЗ України від 12.01.2010р. № 1895 «...Запаси родовища апробовані протоколом ДКЗ від 30.08.2004 р. № 877 за категорією С1 у кількості 165,9 тис.м3 і визначені попередньо розвідані запаси за категорією С2 у кількості 1790 тис.м3...». Інший зміст цього протоколу не аналізується, оскільки він протиричить усім вищенаведеним письмовим доказам. Надання надр у користування для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення належить до компетенції обласних рад. Комплексний аналіз вищевказаних фактичних обставин і доказів у контексті наведених норм матеріального права дозволяє прийти до висновків про те, що рішення про передачу спадкодавцям земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у передбачених ЗК України розмірах та з дотриманням його норм уповноваженим на то державним органом прийнято 11.04.2003p. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Гірничий відвід наданий Позивачу тільки 04.07.2007p., з чого вже вбачається, що намагання Позивача звинуватити Миколаївську районну державну адміністрацію Миколаївської області у порушенні діючого законодавства при видачі розпорядження від 11.04.2003р. є безпідставними, оскільки ніяких законних обмежень при вирішенні нею цього питання на той час не існувало. З правової точки зору, з огляду на вищевикладене, для вирішення спору немає значення яку площу земельної ділянки надано у користування Позивачу - 3га або 27,5 га, хоча з наведених письмових доказів вбачається, що йому було надано саме 3га. Яким чином ця незначна за площею земельна ділянка впливає на використання відповідачами належних їм земельних ділянок незрозуміло; твердження у позові про те, що з 1992 року вказане родовище перебуває у державному кадастрі родовищ та належить до Державного фонду родовищ корисних копалин, який є частиною Державного фонду надр, не відповідає дійсності, оскільки, по-перше, Кодекс України «Про надра», на який посилаються сторони і який вводить ці поняття, прийнято тільки 27.07.1994 p., a постанову Кабінету Міністрів України № 75 - 31.01.2005 р.(тобто у 1992 році вони не діяли), по друге, засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державному комітеті природних ресурсів України, на якому прийнято протокол № 877 щодо Кам`яно-Балківського родовища площею 3 га відбулося тільки 30.08.2004 p.;твердження у позові про те, що вказане родовище розташоване на неорних та малопродуктивних орних землях також спростовується вищевказаними доказами; усе правове обґрунтування позову за вищевказаних обставин втрачає будь-який сенс.
15.04.2019 року представником відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , - адвокатом Сидоренко Т.В. подано до суду відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позову.
24.05.2019 року представником позивача ПП «Кряж» адвокатом Порошиною Н.Г. подано відповідь на відзив, в якому зазначено,що в 1990-1992 році Причорноморською пошуково-зйомочною експедицією Державного геологічного підприємства «Кримгеологія» за технічним завданням Миколаївського тресту «Агродорбуд» розвідане Кам`яно-Балківське родовище піску площею 27,5га. Запаси родовища затверджені протоколом НТР ДГП «Кримгеологія» (протокол № 66 від 30.11.1992). Отже, з 1992 року Кам`яно-Балківське родовище перебуває у державному кадастрі родовищ та належить до Державного фонду родовищ корисних копалин, який є частиною Державно фонду надр. ПП «Кряж» отримано встановлені законодавством документи на користування надрами, а саме: Кам`яно-Балківське родовище піску площею 27.5 га. з метою здійснення господарської діяльності. Так, відповідно до статуту ПП «Кряж» основним видом його господарської діяльності є розробка кар`єрів для видобування корисних копалин, у т.ч. гравію, піску, глини, каоліну тощо. Рішенням Кир`яківської сільської ради від 24.12.2003 №7 та рішенням Миколаївської районної ради від 29.01.2004 №8 надано згоду на надання в користування ПП «Кряж» ділянки надр площею 27.5 га для геологічного вивчення та подальшої розробки корисних копалин місцевого значення (піску) на території Кир`яківської сільської ради. У зв`язку з чим, ПП «Кряж» оформлено спеціальний дозвіл на користування надрами, в якому зазначено географічні координати Кам`яно-Балківського родовища площею 27,5га. Як зазначено у дозволі, мета користування надрами-видобування пісків, придатних для дорожнього будівництва і будівельних розчинів, придатного для рекультивації, благоустрою та планування. Також для розробки цього родовища ПП «Кряж» отримано гірничий відвід. Гірничий відвід позначений на копії топографічного плану кутовими точками №№ 1.2.3.4.5.6.7.8.9.10.11.12, а також на геологічних картах та вертикальних розрізах ІІ-ІІ. III-IIІ.IV-IV.V-V. Площа проекції гірничого відводу, показана на копії топографічного плану кутовими гонками, становить 27.5 га. Крім того, в подальшому відповідно до положень постанови КМУ від 14.02.1995 №114 «Порядок передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння», Кам`яно-Балківське родовище піску у Миколаївському районі Миколаївської області передано на баланс ПП «Кряж» від Південно-Української ГГЕ Причорномор ДРГП. Одночасно ПП « Кряж» передано геологічну документацію. Підприємством здійснено та здійснюються всі платежі до бюджету пов`язані із користуванням надрами. Відтак, ПП «Кряж» є добросовісним надрокористувачем та має відповідні права, у тому числі, здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу. Між тим, в межах Кам`яно-Балківського родовища, відповідного гірничого відводу і спеціального дозволу ПП «Кряж», розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0061 та 4824280900:02:000:0062 (власник - ОСОБА_1 ); 4824280900:02:000:0063 (власники- ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ); 4824280900:02:000:0055 (власник - ОСОБА_5 ); 4824280900:02:000:0056 (власник - ОСОБА_6 ); 4824280900:02:000:0091( власник ОСОБА_9 ), які знаходяться у приватній власності фізичних осіб - відповідачів - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Ці земельні ділянки передано у приватну власність громадянам (за списком) та видано державні акти на право приватної власності на землю. Також при прийняття спірного розпорядження райдержадміністрацією не дотримано положення Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43. Так, згідно із вказаним Законом щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється проект землеустрою, у якому визначається місце розташування земельних ділянок їх межі та інші дані. До того ж, із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються: деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розміщені розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені у встановленому законодавством порядку; інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб. Однак, як встановлено, Кам`яно-Балківське родовище піску, розміщене у Миколаївському районі Миколаївської області, але топографо-геодезичні дані планово-картографічні матеріали взагалі не враховано під час прийняття спірного розпорядження, місце розташування їх на місцевості не уточнено. Як наслідок, виходячи з топографічного плану та схем розміщення земельних ділянок, спірним розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації було передано у власність фізичних осіб земельні ділянки, що знаходяться в межах Кам`яно-Балківського родовища, чим порушено право ПП «Кряж» на користування надрами. Таким чином, внаслідок прийняття спірного розпорядження у приватній власності громадян знаходяться надра, які належать українському народу, що є порушенням вимог Конституції України. Угоди та дії, які в прямій або для прихований формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Відтак, вважає, що спірне розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації від 11.04.2003 № 132-р, порушують право позивача на користування надрами, суперечить нормам чинного законодавства, що є підставою для визнання розпорядження незаконним. Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. За таких обставин, на її думку наявні підстави для визнання недійсним державних актів, виданих на підставі спірних розпоряджень, про право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0061;4824280900:02:000:0062;4824280900:02:000:0063;4824280900:02:000:0055; 4824280900:02:000:0056. Як наслідок, оформлені в подальшому на підставі цих державних актів свідоцтва про право на спадщину також підлягають визнанню недійсним та скасуванню.
27.05.2019року відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подано заперечення на відповідь на відзив. В якому посилаючись на те, що доводи викладені у відзиві, у відповіді на відзив не спростовані жодним чином, тому просять відмовити в задоволені позову.
01.12.2020року представником відповідача Миколаївської районної державної адміністрації подано до суду відзив, в якому зазначає, що Миколаївська райдержадміністрація не приймала розпоряджень про використання земель надр, тим паче про передачу їх у власність. Позивач підмінює поняття користування надрами на поняття землі надр. Оскільки, для того щоб землі відносились до земель надр повинне бути відповідне цільове призначення землі. Так, статтею 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії та зміна цільового призначення земель здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Земельні ділянки, що відводяться для потреб надрокористування належать до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення або повинні бути переведені у зазначену категорію в порядку зміни цільового призначення. Також зазначає, що райдержадміністрація в жодному разі не розпоряджалась землями надр. А лише, відповідно до частини 1 пункту а статті 17 Земельного кодексу України, що діяв на момент прийняття рішень, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належало розпорядження землями державної власності в межах визначених цим Кодексом. Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні державні адміністрації. Зважаючи на вказані вище норми, 11.04.2003 Миколаївською райдержадміністрацією, в межах своїх повноважень, було видано розпорядження № 132р «Про затвердження проектів організації земельних ділянок (паїв) громадян». Дане розпорядження стосується земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Оскільки земля перебувала у постійному користуванні сільськогосподарського підприємства та в подальшому підлягала розпаюванню. Відповідно до статті 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Кожен працівник цього підприємства, установи та організації, а також пенсіонери з їх числа мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Тому, на підставі частини 2 цієї статті рішення про приватизацію земель сільськогосподарського призначення приймала райдержадміністрація по розподілу повноважень. Також, частиною 3 пунктом б статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій. Статтею 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до державної адміністрації. Передача земельних ділянок у власність провадиться після затвердження проекту приватизації земель, який розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації, яка у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. З аналізу викладених вище норм вбачається, що за райдержадміністрацією було закріплено право щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Тобто, є всі законні підстави стверджувати, що розпорядження № 132р було прийняте в межах повноважень та діючого законодавства. Крім того, проект відведення земельної ділянки був погоджений з відповідними державними органами влади. Аргументи Позивача щодо незаконності прийняття розпорядження № 132р є не обґрунтованими та безпідставними, оскільки ним не проаналізовано або проігноровано норми Земельного кодексу України, що діяли на момент прийняття рішення райдержадміністрацією. Крім того, в акті прийому-передачі для промислового освоєння Кам`янобалківського родовища піску, придатного для виробництва будівельних розчинів, дорожнього будівництва, цегли силікатної та благоустрою і рекультивації Миколаївського району Миколаївської області, затвердженого директором ПП «Кряж» та погодженого начальником Південно -Української ГГЕ Причорномор ДРГП від 19.07.2013 зазначено, що за умовами землекористування, геологічній будові на Кам`янобалківському родовищі виділяють два блоки. Перший блок розташований у північній частині родовища на неорних землях, блок другий займає більшу південну частину родовища - на орних землях. Територія кар`єрного поля представлена одним блоком І площею 3га. Це також може виступати підтвердженням того, що дані землі віднесені до земель сільськогосподарського призначення. 01.04.2008 між райдержадміністрацією та ПП «Кряж» було укладено договір оренди землі площею 3 га строком на 20 років для добувної промисловості під розробку піщаного кар`єру. Саме по собі розташування на земельній ділянці корисних копалин загальнодержавного значення не свідчить про наявність загальнодержавного інтересу, а викуп (відчудження) земельних ділянок для видобування корисних копалин не є суспільною необхідністю. Крім того, забезпечення робочих місць та сплата обов`язкових платежів до місцевого та державного бюджетів є обов`язком роботодавця, який нерозривно пов`язаний із здійсненням господарської діяльності і також не може характеризувати такі обставини як «виключну необхідність» в розумінні Закону і бути підставою для примусового відчуження належної відповідачу земельної ділянки. В цій частині позивачем також не доведено, що такі потреби територіальної громади як зайнятість населення і сплата обов`язкових платежів до бюджету, можливо забезпечити лише шляхом примусового відчуження належної на праві власності відповідачу земельної ділянки і що такі потреби не можуть бути забезпечені на інших договірних умовах. Видобування корисних копалин має більш короткий строк за терміном, ніж сільськогосподарська діяльність на земельній ділянці, враховуючи, що розроблення родовищ полягає у підготуванні поверхні землі, а саме у видаленні родючого шару, його розкритті (спорудженні траншей), виконанні розкривних робіт (у тому числі відвальних робіт), після такої зміни стану земельної ділянки її родючість втрачається. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Враховуючи викладене вище, просить позовні вимоги Приватного підприємства «Кряж» залишити без задоволення.
24.03.2023року представник позивача ПП «Кряж» адвокат Порошина Н.Г. подала до суду заяву з подальшим уточненням про залучення співвідповідача та зміну предмету позову.
Свої вимоги обґрунтувала тим,що позивачу належить право користування надрами, а саме: Кам`яно-Балківським родовищем піску площею 27,5 га на підставі спеціального дозволу на користування надрами (реєстрацій номер 4128,виданий 04.12.2006 року) та гірничого відводу від 04.07.2007року. Крім того вказане родовище знаходиться на балансі ПП «Кряж» на підставі акту від 19.07.2013року. Рішенням Кир`яківської сільської ради від 24.12.2003року та рішенням Миколаївської районної ради від 29.01.2004 року № 8 надано згоду на надання в користування корисних копалин місцевого значення (піску) на території Кир`яківської сільської ради позивачу. Однак позивач позбавлений можливості повною мірою реалізувати своє право на користування надрами, оскільки земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами належить відповідачам-фізичним особам. Ці земельні ділянки передані у приватну власність відповідачів на підставі розпоряджень Миколаївської райдержадміністрації від 11.04.2003року № 132-р, яким затверджено проекти організації земельних ділянок (паїв) та передано їх у приватну власність громадянам та надані державні акти на право власності на землю. Однак, надра є виключною власністю Українського народу і не можуть бути предметом купівлі-продажу, дарування, успадкування, застави або відчужуватись в іншій формі. Обмеженість в обігу надр полягає в тому, що вони не можуть змінювати форму власності, яка завжди є державною. Власники земельних ділянок з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0063; 4824280900:02:000:0062, що належали ОСОБА_1 та 4824280900:02:000:0061 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перебували в оренді у ОСОБА_4 , який брав участь у судових засіданнях по цій справі. Однак, за відомостями ДЗК станом на 20.03.2023 земельні ділянки з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0063; 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0061 відсутні, а відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не є їх власниками. В подальшому було встановлено, що вказані земельні ділянки власниками були відчужені на користь ОСОБА_4 , їх об`єднано в одну земельну ділянку, якій привласнено новий кадастровий номер 4824280900:02:000:0261 на підставі технічної документації із землеустрою про об`єднання цих земельних ділянок, 13.01.2022 року право власності на цю земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_4 (рішення про державну реєстрацію права державного реєстратора Нечаянської сільської ради Дахнової О.І. від 18.01.2022 № 62913854). Таким чином, утворена за рахунок земельних ділянок, що належали відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , земельна ділянка з кадастровим номером 4824280900:02:000:0261 сільськогосподарського призначення площею 18.246 га належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, є ділянкою надр, що входить до Кам`яно -Балківського родовища, а тому не може перебувати у приватній власності, назавжди залишаючись державною власністю з огляду на вимоги Конституції України, Кодексу України про надра. Так Конституція України, зокрема ст.ст. 13, 14, визначає, що земля, надра, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. З огляду на наведене, законодавство України обмежило обіг надр, які не можуть бути предметом купівлі-продажу, дарування, успадкування, застави або відчужуватися в іншій формі. Вони можуть бути передані іншим суб`єктам тільки на правах користування. Надра не можуть змінювати форму власності, яка завжди є державною, а тому перебуває під особливою охороною держави, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження ділянками надр. Прийняття рішення про передачу у приватну власність ділянок надр, які перебувають лише у державній власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей використання надр на їх користь. ПП «Кряж» згідно зі ст.ст.24, 25 Кодексу користувач надр, який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу. Будь-яка діяльність, пов`язана з користуванням надрами в межах гірничого відводу, може здійснюватися тільки за згодою користувача надр (інвестора), якому він наданий. Але, такої згоди Підприємство нікому не надавало, ніхто до нього з такими заявами не звертався. За ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання майном. Із зазначеним позовом може звернутися також особа, яка має право володіння та користування майном. Відповідно до ст. 25 Кодексу України про надра (далі - Кодекс) права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України. На підставі вищенаведеного просить визнати незаконним розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації від 11.04.2003 № 132-р в частині передачі у приватну власність земельних ділянок; визнати недійсними державних актів від 30.07.2003 МК № 099316 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0062; від 30.07.2003 МК №099315 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0063; від 20.08.2007 ЯГ № 617735 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0055; від 21.12.2011 ЯК № 272926 та земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0056, держакт на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0061, які видані на підставі розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації від 11.04.2003 № 132-р; визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину, видані спадкоємцю ОСОБА_1 від 26.12.2016 та від 10.05.2018 на земельні ділянки з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0063; 4824280900:02:000:0062; визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину, видане приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Георгієвою Оксаною Григорівною, спадкоємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 24.05.2018 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0061; визнати недійсним правочинів про відчуження ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 земельних ділянок з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0063; 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0061 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0261 площею 18.246 га; визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5 від 20.08.2006 1-572 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0055; визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6 від 25.03.2010 1-124 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0056; усунути перешкоди у користуванні ПП «Кряж» надрами шляхом зобов`язання звільнити ділянку надр від майна (посівів, врожаю) та стягнення судових витрат.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14.12.2023 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 , прийнято заяву про зміну предмету позову у цивільній справі та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням зміненого предмету позову.
31.01.2024року представником відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 -адвокатом Сидоренко Т.В. через підсистему «Електронний суд» подано до суду відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування відзиву вказано, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 6,0829 га., що розташована в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824280900:02:000:0062, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Підстава виникнення права власності це свідоцтво про право на спадщину за законом від 26.12.2016р., реєстр. № 424, право власності відповідача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.12.2016р. номер запису про право власності -18307188; свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.05.2018р., реєстр. № 115, право власності відповідача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.05.2018р. номер запису про право власності 26076656. Відповідач ОСОБА_1 також є власником земельної ділянки, площею 6,0828 га., що розташована в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824280900:02:000:0063, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Підстава виникнення права власності рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26.04.2017р. у справі № 480/261/17, право власності відповідача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.06.2017р. номер запису про право власності 20859419; свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.05.2018р., реєстр. № 116, право власності відповідача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.05.2018р. номер запису про право власності 26078213. Відповідач ОСОБА_2 є власником частини земельної ділянки, площею 6,0803 га., що розташована в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824280900:02:000:0061, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Підстава виникнення права власності свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.05.2018р., реєстр. № 141, право власності відповідача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.05.2018р. номер запису про право власності 26303146. Відповідач ОСОБА_3 є власником частини земельної ділянки, площею 6,0803 га., що розташована в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824280900:02:000:0061, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Підстава виникнення права власності свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.05.2018р., реєстр. № 140, право власності відповідача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.05.2018р. номер запису про право власності 26301324. Співвідповідач ОСОБА_4 набув право власності на вищевказані земельні ділянки на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу. Земельні ділянки співвідповідачем об`єднані за кадастровим номером 4824280900:02:000:0261. 13.01.2022 року право власності співвідповідача ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 18,246 га. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про речове право 46221022. Посилання позивача на порушення Миколаївською районною державною адміністрацією Миколаївської області при прийнятті розпорядження від 11.04.2003р. № 132-р вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-ІV від 05.06.2003 року вважає таким,що не заслуговує уваги, оскільки 05.06.2003 року вказаний закон був прийнятий Верховною Радою України, 05.06.2003 року закон підписаний Президентом України, закон набрав чинності з дня його опублікування, а саме 08.07.2003року. Оскаржувальне розпорядження прийнято Миколаївською районною державною адміністрацією Миколаївської області 11.04.2003р. Посилання позивача на порушення вимог ст.ст. 183-186 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття спірного розпорядження) не обґрунтовано. Глава 31 ЗК України «Землеустрій» передбачає організацію та порядок землеустрою України. Позивачем не зазначено, які саме вимоги вищевказаних статей ЗК України були порушені при прийнятті розпорядження. Теж саме стосується п.п. 2.3, 2.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі. Попередні власники - спадкодавці відповідачів отримали вищезазначені земельні ділянки у власність на підставі розпорядження Миколаївської райдержадміністрації від 11.04.2003р. № 132-р. Передача у власність земельних ділянок відбулася у відповідності до чинного земельного законодавства України. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 324 ЦК України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Відповідно до ст. 391, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Належними сторонами у цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб`єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач повинен бути носієм спірного права або охоронюваного законом інтересу. Позивач не є власником, а ні земельної ділянки, площею 3,00 га., а ні родовища надр площею 27,7 га., які передані йому на праві тимчасового користування, також позивач не є власником спірних земельних ділянок, які на праві власності належать відповідачам. ПП «Кряж» є неналежним позивачем, йому не належить право вимоги по пред`явленому в суді позову. У позивача відсутнє право на звернення до суду з підстав вимог ст. 328, 391 ЦК України. Крім того, позивач, здійснює свою господарську діяльність самовільно та необґрунтовано використовує природні ресурси, чим значно порушує інтереси держави та фізичних осіб-власників земельних ділянок. У провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва знаходиться кримінальна справа № 480/1402/19 щодо обвинувачення директора ПП «Кряж» ОСОБА_10 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 240, ст. 254 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що керівник ПП "Кряж" Гуринчук Д.П. здійснив самовільне зайняття земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , здійснив самовільне зняття та перенесення родючого шару ґрунту без спеціального дозволу, використав зазначені земельні ділянки не за їх цільовим призначенням, вивів їх із сільськогосподарського виробництва, завдавши шкоду їх власниками та державним інтересам. В результаті зазначених протиправних дій директором ПП "Кряж" завдано матеріальну шкоду вказаним відповідачам, як власникам земельних ділянок на загальну суму 463 419,62 грн., державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на суму 101 970,19 грн., державі в особі Державної служби геології та надр України на суму 22 662 720,00 грн., а загалом на суму 23 228 109,68 грн. Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ПП «Кряж», у порушення вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, в 2016 році самовільно зайняли частину земельних ділянок за кадастровими номерами 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0063, які належать на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , а також земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:061, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , загальною площею 6,9624 гектари у межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Вищевказані земельні ділянки в 2017 та в 2018 році були орендовані ОСОБА_4 , з метою вирощування на них сільськогосподарської продукції. У подальшому на вищевказаних самовільно зайнятих земельних ділянках, цільовим призначенням яких є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, службові особи ПП «Кряж» без оформлення у встановленому порядку документів, що посвідчують право власності або право користування ними, здійснили зняття та перенесення родючого ґрунту та в період часу з 2016 по теперішній час незаконно видобувають корисну копалину пісок. Окрім того, під час досудового розслідування встановлено, що відповідно до наказу Держгеонадр України за № 5 від 11.01.2017р., строк дії спеціального дозволу, наданого ПП «Кряж» на користування надрами з метою видобування пісків Кам`янобалківського родовища у Миколаївському районі Миколаївської області зупинено згідно з пунктом 1 пункту 22 Постанови КМУ від 30.05.2011р. № 615 «Про затвердження порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами». Водночас службові особи ПП «Кряж»,зловживаючи своїм службовим становищем у 2016, 2017 та поточному роках, з використанням спеціальної техніки, на вищевказаних земельних ділянках здійснюють видобування корисних копалин піску та його реалізацію. Окрім того ПП «Кряж», незаконно видобуваючи корисні копалини на земельних ділянках за кадастровими номерами 4824280900:02:000:0061, 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0063, використовує їх не за цільовим призначенням, здійснило їх самовільне зайняття та зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Також, здійснюючи протиправну господарську діяльність, ПП «Кряж» спричинило виведення вказаних земель сільськогосподарського призначення з сільськогосподарського обігу, порушення структури ґрунту. Вказане свідчить про порушення норм чинного законодавства у сфері видобування корисних копалин, охорони та використання земель, що призводить до необґрунтованого використання природних ресурсів та завдання державі матеріальної шкоди в особливо великих розмірах. На теперішній час службові особи ПП «Кряж» продовжують незаконно на вищевказаних земельних ділянках здійснювати видобування корисних копалин - піску. 31.08.2018 року спеціалістами ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та ДП «Миколаївський інститут землеустрою» по результатам проведенного 18.10.2018 року огляду місця події земельних ділянок за кадастровими номерами 4824280900:02:000:0061, 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0063, а також державних земель запасу, які не надано у власність чи користування, було виявлено ряд правопорушень діючого законодавства по наступним напрямкам: - самовільне зайняття земельних ділянок за кадастровими номерами 4824280900:02:000:0061, 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0063, які належать на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також державних земель запасу, які не надано у власність чи користування, які знаходяться в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, на яких службовими особами ПП «Кряж» здійснюється незаконний видобуток корисних копалин;- використання вищевказаних земельних ділянок не за цільовим призначенням;- зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу. Одночасно позивач самовільно вивів вказані земельні ділянки сільськогосподарського призначення з сільськогосподарського обороту, порушив структури ґрунту, що є порушенням вимог ст.ст. 96, 207 ЗК України. Фактичний порядок користування земельними ділянками не відповідає правовстановлюючим документам та має місце порушення з боку позивача землекористування на ділянках належних на праві власності відповідачам. Крім того відповідно до розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 28.01.2008р. № 36-р ПП "Кряж" було надано земельну ділянку в довгострокову оренду терміном на 20 років для добувної промисловості під розробку піщаного кар`єру із земель запасу загальною площею 3,00 га. сільськогосподарських земель, в тому числі 3,00 га. сільськогосподарських угідь (пасовищ) в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Позивачу виданий спеціальний дозвіл на користування надрами від 04.12.2006р., реєстр. № 4128 та гірничий відвід від 04.07.2007 року. 19.07.2013 року Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством Південно-Української гідрогеологічної експедиції виданий спеціальний наказ № 7/7, складений та підписаний акт прийому-передачі. Відповідно до п. 2 Акту прийому-передачі від 19.07.2013 року, позивачу передана в оренду земельна ділянка площею 3,00 га., загальна площа родовища 27,7га. Родовище розташовано на неорних і малопродуктивних орних землях. Актом про надання гірничого відводу від 04.07.2007 року передбачений термін чинності акту про надання гірничого відводу - на термін дії спеціального дозволу.
13.02.2024 року представником позивача ПП«Кряж» адвокатом Порошиною Н.Г. подано клопотання про виділення в окремі провадження позовні вимоги.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.04.2024року клопотання про роз`єднання позовних вимог, повернуто без розгляду, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
20.05.2024року представником позивача ПП«Кряж» адвокатом Порошиною Н.Г. повторно подано клопотання про виділення в окремі провадження позовних вимог та повернення до стадії підготовчого провадження.
28.05.2024 постановлено без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, залишено без розгляду вищезазначене клопотання про виділення в окремі провадження позовних вимог та повернення до стадії підготовчого провадження, у зв`язку із усною заявою представника позивача про залишення клопотання без розгляду.
Представник позивача ПП «Кряж» адвокат Порошина Н.Г. в судовому засіданні наполягала на задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвокат Сидоренко Т.В. в судовому засіданні в задоволені позову просила відмовити в повному обсязі з підстав зазначених у відзивах .
Відповідач ОСОБА_5 в останнє судове засідання не з`явилася,при цьому подала заяву про розгляд справи без її участі,в задоволені позову просила відмовити.
Відповідач ОСОБА_6 в останнє судове засідання не з`явилася,при цьому на електронну адресу суду подала заяву про розгляд справи без її участі,заперечуючи проти задоволення позову.
Представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвокат Кірюхін О.М. в останнє судове засідання не з`явився,при цьому подав заяву в якій просив судове засідання здійснювати на підставі наявних у справі доказів за відсутності відповідачів та їх представника,та відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.
Представник відповідача Миколаївської районної державної адміністрації в останнє судове засідання не з`явився,при цьому було подано заяву про розгляд справи без участі.
Представник третьої особи Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області в судове засідання не з`явився,при цьому у поданій 22.02.2022року до суду заяві посилається на пропуск позивачем позовної давності звернення до суду з вимогою про захист свого права.
Представник третьої особи Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області в останнє судове засідання не з`явився,при цьому у своїх письмових поясненнях просив справу розглядати без участі.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Стосовно вимог про визнання незаконним розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації в частині передачі у приватну власність земельних ділянок та визнання недійсними державних актів на земельну ділянку.
Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до статті 318 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою, дев`ятою, десятою статті 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Відповідно до частини третьої статті 122 ЗК України, районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Частиною першою статті 125 ЗК України, передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 126 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Пунктом 11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 677), передбачено, що після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.
Згідно з частинами першою, другою статті 55 Закону України "Про землеустрій", встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Судом встановлено, що Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області №132р від 11.04.2003року «Про затвердження проектів організації земельних ділянок (паїв) громадян» вирішено затвердити проекти організації земельних ділянок (паїв) та передати їх в приватну власність громадянам у розмірах, визначених проектами організацій у фізичних гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4804826482018 від 13.06.2018 власником земельної ділянки з кадастровим номером 4824280900:02:000:0056 площею 6,08га, що розташована на території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області,з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення) є ОСОБА_6 .
Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4804826522018 від 13.06.2018 власником земельної ділянки з кадастровим номером 4824280900:02:000:0055 площею 5,94га, що розташована на території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області,з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення) є ОСОБА_5 .
Відповідно до копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власноті на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №128059759 від 19.06.2018року власником частки земельної ділянки з кадастровим номером 4824280900:02:000:0061 площею 6,08га, що розташована на території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 140, виданий 24.05.2018, приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Георгієвою О.Г.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:41262130 від 24.05.2018; власником частки земельної ділянки з кадастровим номером 4824280900:02:000:0061 площею 6,08га, що розташована на території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області,з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є ОСОБА_3 .
Відповідно до копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №163159068 від 11.04.2019року власником частки земельної ділянки з кадастровим номером 4824280900:02:000:0062 площею 6,08га, що розташована на території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області,з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину,серія та номер 115, виданий 10.05.2018 року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієвою О.Г., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41020630 від 10.05.2018; власником частки земельної ділянки з кадастровим номером 4824280900:02:000:0062 площею 6,08га, що розташована на території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 424, виданий 26.12.2016року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієвою О.Г.; підстава внесення запису:рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,індексний номер: 33182996 від 26.12.2016.
Відповідно до копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав влансоті на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №163160083 від 11.04.2019 року власником частки земельної ділянки з кадастровим номером 4824280900:02:000:0063 площею 6,08га, що розташована на території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є ОСОБА_1 на підставі рішення суду, серія та номер 480/261/17, виданий 26.04.2017, Миколаївським районним судом Миколаївської області; підстава внесення запису:рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35619199 від 12.06.2017; власником частки земельної ділянки з кадастровим номером 4824280900:02:000:0063 площею 6,08га,що розташована на території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 116, виданий 10.05.2018, приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області;підстава внесення запису:рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:41022417 від 10.05.2018.
Відповідно до копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав влансоті на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 363805406 від 30.01.2024року власником земельної ділянки з кадастровим номером 4824280900:02:000:0261 площею 18,246га, є ОСОБА_4 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62913854 від 18.01.2022; державна реєстрація права власності проведена відповідно до п.54 Порядку №1127, що створюється шляхом об`єднання земельної ділянки. Право власності на які було зареєстровано за №45451056, №45450854, 45450586.
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
При цьому передумовою та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Щодо позовних вимог провизнання недійсними та скасувати свідоцтв про право на спадщину.
Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові №477/2330/18 від 14.12.2022року, втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим кодексом (частина першастатті 140 ЗК України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини (частина першастатті 141 ЗК України).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання останніх за цільовим призначенням (пункт «а» частини першої статті91, пункт «а» частини першої статті96 ЗК України). Аналогічний обов`язок визначений в абзаці десятомустатті 35 Закону України «Про охорону земель».
Цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (абзац чотирнадцятий частини першоїстатті 1 Закону України «Про землеустрій»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Метою встановлення категорій земель за цільовим призначенням є забезпечення особливого правового режиму для їх охорони і ефективного використання. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі сільськогосподарського призначення; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункти «а» і «ж» частини першоїстатті 19 ЗК України).
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проєктами землеустрою щодо їх відведення (абзац другий частини першоїстатті 20 ЗК України). Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленомустаттею 186-1 цього кодексу(абзаци перший - четвертий, шостий - сьомий частини третьоїстатті 20 ЗК України).
З огляду на вказані приписи і власник, і користувач земельної ділянки зобов`язані використовувати її за цільовим призначенням, зокрема для того, щоби забезпечити збереження землі, її ресурсів, надр і їх законне та раціональне використання. Такий обов`язок не є ілюзорним. Його порушення може тягнути відповідні негативні наслідки. Зміна цільового призначення приватної земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною першоюстатті 19 ЗК України, на іншу може здійснюватися на підставі замовленого власником проєкту землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.
Верховний Суд у своїй постанові зазначив,що «…використання земельної ділянки не за цільовим призначенням може бути підставою для припинення в судовому порядку як права власності, так і права користування нею (пункту «а» частини першоїстатті 143 ЗК України)».
Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина першастатті 22 ЗК України).
Громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (частина першастатті 33 ЗК України). За змістом пункту «б» частини першоїстатті 121 ЗК Українигромадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.
Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону (частина третястатті 33 ЗК України).
Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використання майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму (частина першастатті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство»).
Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватись для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок (стаття 33 ЗК України).
Стаття 7 вказаного Законупередбачає обов`язки членів особистого селянського господарства, зокрема, дотримуватись вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля;забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності (частина першастатті 65 ЗК України).
Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проєктом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки (частина четвертастатті 66 ЗК України).
Як вбачаєьбся з матеріалів справи Рішенням Кир`яківської сільської ради №7 від 24.12.2003року «Про надання земельної ділянки надр в користування» вирішено погодити ПП «Кряж» клопотання про надання в користування ділянки надр площею 27га для отримання ліцензії, розташованої в межах Кам`яно-Балківського родовища Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області для добування корисних копалин місцевого значення (піску) при умові забезпечення охорони і раціонального використання надр; проведення рекультивації земель порушених гірними роботами.
Відповідно до рішення №15 від 26.06.2007року «про надання гірничного відводу ПП «Кряж» для розробки Кам`янобалківського родовища піску», вирішено надати ПП «Кряж гірничий відвід площею 27,5га для розробки Кам`янобалківського родовища піску-корисних копалин місцевого значення - у Миколаївському районі Миколаївської області в межах, позначених кутовими точками №№1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12 на топографічному плані та геологічних розрізах.
Згідно акту про надання гірничого відводу від 04.07.2007року, цей акт засвічує надання гірничого відводу ПП «Кряж» з метою розробки Кам`янобалківського родовища піску у Миколаївському районі Миколаївської області, площа проекції гірничого відводу, становить 27,5га.
Спеціальний дозвіл, реєстраційний номер 4128 від 04.12.2006року був виданий на підставі наказу №158 від 20.04.2012року з метою видобування пісків,придатних для дорожнього будівництва і будівельних розчинів(крім штукатурних розчинів для опоряджувального шару), придатного для рекультивації благоустрою та планування площею 27,5га.
Згідно акту «Про передачу і прийом межових знаків на зберігання» на виконання розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 28.01.2008року №36-р у відповідності з планом відведення виконано встановлення в натурі меж земельної ділянки,що надається в довгострокову оренду ПП «Кряж» терміном на 20 років для добувної промисловості під розробку піщаного кар`єру земельну ділянку загальною площею 3га сільськогосподарських земель,в тому числі 3га пасовищ в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
Протоком № 877 ДКЗ України постановленого при дослідженні Рішення 11 сесії 24 скликання Кир`якіської сільради від 24.12.2003року №7 про погодження клопотання ПП «Кряж» про надання в користування ділянки надр площею 3,0га, розташованої в межах Кам`янобалківського родовища та Дозволу Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області від 08.12.2003 року №3791з на розроблення матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для розробки кар`єру піску площею 3га, визнати за можливе надання спеціального дозволу ПП «Кряж» на користування надрами з метою видобування будівельних пісків у кількості 165,9тис.м3 категорії С1 на умовах економічного ризику з особливою умовою:протягом 3років затвердити запаси родовища в ДКЗ України; відзначити наявність за межами погодженої для розроблення площі Кам`янобалківського родовища попередньо розвіданих запасів будівельних пісків категорії С2 в кількості 1790 тис.м.3, промислове значення яких не визначено.
Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 461/3675/17). Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.
Відповідно до витягу з ЄРДР до указаного реєстру внесено відомості,в ході проведення досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження №12017150260000771 від 28.07.2017року про те, що невстановлені службові особи підприємств за попередньою змовою між собою,в період 2017року, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використані в супереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, умисно вчинили неправомірні дії, чим завдали істотної шкоди охоронюваним державі інтересам.
Як вбачається з висновку експерта проведеного в рамках кримінального провадження №12017150260000771, відповідно до правовстановлюючої документації, наданої на дослідження в матеріалах кримінального провадження, земельні ділянки за кадастровими номерами, 4824280900:02:000:0062, 48242809000:02:000:0063 належать на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , а також 48242080900:02:000:0061 яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_12 ,3. Ділянки 4824280900:02:000:0062; 48242809000:02:000:0063 мають чотирикутну форму, а ділянка 48242080900:02:000:0061 має п`ятикутну форму.Площа земельних ділянок відповідно до Публічної кадастрової карти України становить: 4824280900:02:000:0061 площа 6,0803га; 4824280900:02:000:0062 площа 6,0829га; 4824280900:02:000:0063 площа 6,0828га. Вищевказані земельні ділянки в 2017 та 2018 роках були орендовані ОСОБА_13 , з метою вирощування на них сільськогосподарської продукції. Вищезазначені земельні ділянки мають цільове призначення 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до Розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 28.01.2008 № 36-р та розробленої ТОВ "Обласний земельно-кадастровий центр" технічною документацією приватному підприємству «Кряж» було надано земельну ділянку в довгострокову оренду терміном на 20 років для добувної промисловості під розробку піщаного кар`єру із земель запасу загальною площею 3,00 га сільськогосподарських земель, в тому числі 3,00 га сільськогосподарських угідь (пасовищ) в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. За результатами розгляду наданої на дослідження документації, матеріалів фото фіксації та результатів дослідження Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області, які наявні в матеріалах кримінального провадження (лист від 31.10.2018 № 10-14-0.164-8079/2-18) встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим № 4824280900:03:000:0059 службові особи ПП «Кряж» знято та перенесено родючий шар грунту, та видобувають корисну копалину-пісок. За результатами розгляду проведення дослідження Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївської області, які наявні в матеріалах кримінального провадження (лист від 31.10.2018 № 10-14-0.164-8079/2-18) встановлено наступне. Відповідно до ст. 71 КПК України, посадові особи Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області та залучені ними фахівці ДП «Миколаївський інститут землеустрою» (старший державний інспектор -начальник відділу з контролю за використанням та охороною земель управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Борисенко О.А. та сертифікований інженер-геодезист ОСОБА_14 ,) є спеціалістами, які володіють спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і можуть під час досудового розслідування і судового розгляду надавати консультації з приводу самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, установити наявність вказаних порушень при проведенні огляду місця події, здійснити розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва та завданої протиправними діяннями шкоди. При проведенні огляду земельних ділянок за кадастровими номерами 4824280900:02:000:0061, 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0063, які належать на праві спільної часткової власності громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також земель державної власності, не наданих у власність та користування, що знаходяться в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, а також шляхом вивчення матеріалів кримінального провадження, наданих слідчим СУ ГУНП в Миколаївській області встановлено наступне. На вищевказаних земельних ділянках ПП «Кряж», з використанням спеціальної техніки, здійснює видобування корисних копалин - піску. Вказані роботи підприємством проводяться на самовільно зайнятих земельних ділянках, що є власністю громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 а також на землях державної власності, що є порушенням ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України. Також згідно наданого на дослідження плану кадастрової зйомки встановлено, що ПП «Кряж» порушує межі використання наданої підприємству в довгострокову оренду земельної ділянки з кадастровим номером 4824280900:03:000:0059. Використовуючи земельну ділянку яка не перебуває у власності чи користуванні (Землі Державної власності) площею 2,4221 га. та частину площі земельних ділянок -6,924 га., які перебувають у власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . За результатами розгляду проведення дослідження Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївської області, які наявні в матеріалах кримінального провадження (лист від 31.10.2018 № 10-14-0.164-8079/2-18) встановлено наступне. ПП «Кряж» використовує вказані земельні ділянки не за цільовим призначенням, що є порушенням ст. ст. 20, 21 Земельного кодексу України. Також, ПП «Кряж» здійснило зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, що є порушенням ст. 168 Земельного кодексу України. Одночасно ПП «Кряж» спричинило виведення вказаних земель сільськогосподарського призначення з сільськогосподарського обороту, порушення структури грунту, не сплативши втрати сільськогосподарського виробництва, що є порушенням положень ст. 96, 207 Земельного кодексу України. Фактично за результатами розгляду проведення дослідження Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївської області, які наявні в матеріалах кримінального провадження (лист від 31.10.2018 № 10-14-0.164-8079/2-18) встановлено, що фактично ПП "Кряж" користується земельною ділянкою з кадастровим номером 4824280900:03:000:0059, 3га, земельною ділянкою площею 2,4221 га, яка не надана будь кому у власність чи користування, а також використовує частину площі земельних ділянок -6,924 га., які перебувають у власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_15 з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0061, 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0063. Відповідно до договорів оренди землі наданих в матеріалах кримінального провадження ОСОБА_4 надано в оренду земельні ділянки з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0063 загальною площею 12,1657 га. Фактичний порядок користування земельними ділянками, що досліджується не відповідає наданим на дослідження в матеріалах кримінального провадження право встановлювальним документам, що підтверджується дослідженням Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області, яке наявне в матеріалах кримінального провадження (лист від 31.10.2018 № 10-14-0.164-8079/2-18). ПП "Кряж" було порушено статті 20, 21, 168, 96, 207 Земельного кодексу України. Відповідно до проведених геодезичних робіт при дослідженні земельних ділянок виконаному Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївської області, результати яких наявні в матеріалах кримінального провадження (лист від 31.102018 № 10-14-0.164-8079/2-18) та порівнявши їх із правовстановлюючими документами, а також враховуючи вимоги діючих правових актів, встановлено, що порушення землекористування на ділянках, що досліджується має місце.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 31.10.2018 року №10-14-0.164-8079/2-18, при проведенні огляду земельних ділянок за кадастровими номерами 4824280900:02:000:0061, 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0063, які належать на праві спільної часткової власності громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також земель державної власності, не наданих у власність та користування, що знаходяться в межах території Кір`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, а також шляхом вивчення матеріалів кримінального провадження, наданих слідчим СУ ГУНП в Миколаївській області встановлено наступне. На вищевказаних земельних ділянках ПП "Кряж", з використанням спеціальної техніки, здійснює видобування корисних копалин - піску. Вказані роботи підприємством проводяться на самовільно зайнятих земельних ділянках, що є власністю громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 а також на землях державної власності, що є порушенням ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України. Окрім того, ПП «Кряж» використовує вказані земельні ділянки не за цільовим призначенням, що є порушенням ст. ст. 20, 21 Земельного кодексу України. Також, ПП "Кряж" здійснило зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, що є порушенням ст. 168 Земельного кодексу України. Одночасно ПП "Кряж" спричинило виведення вказаних земель сільськогосподарського призначення з сільськогосподарського обороту, порушення структури ґрунту, не сплативши втрати сільськогосподарського виробництва, що є порушенням положень ст. 96, 207 Земельного кодексу України. Відповідальність за вказані порушення земельного законодавства, передбачена пунктами «б», «ґ» та «и» статті 211 Земельного кодексу України. Згідно геодезичних матеріалів, стосовно земельних ділянок 4824280900:02:000:0061, 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0063, а також земель державної власності, не наданих у власність та користування, що знаходяться в межах території Кір`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, виконаних сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_14 , загальна площа земельних ділянок, на яких встановлені вищевказані порушення складає 9,3845 га, з них: 6,9624 га земельні ділянки, які належать на праві спільної часткової власності громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; - 2,4221 га землі державної власності, не надані у власність та користування. Відповідно до вимог Земельного кодексу України, Законів України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Положення про Головне правління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 «Про затвердження Положень про територіальні органи Держгеокадастру», Постанови Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007року «Про затвердження методики розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу» Управління відповідно до покладених на нього повноважень, розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу. Зокрема, розмір шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій з боку ПП "Кряж" на земельних ділянках, які належать на праві спільної часткової власності громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 загальною площею 6,9624 га складає 194 813,49 грн., а саме: - внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок - 8610,93 грн., внаслідок використання земель не за цільовим призначенням 2415,37грн., внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу- 183 787,19 грн. Окрім того, розмір шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій з боку ПП "Кряж" на земельних ділянках державної власності, не наданих у власність та користування державної власності площею 2,4221 га становить у розмірі 67 772,28 грн., а саме: внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок- 2 995,60 грн.; внаслідок використання земель не за цільовим призначенням - 840,26 грн.; -внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу- 63 936,42 грн.Також ДП "Миколаївський інститут землеустрою" здійснено розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених обмеженням прав власників землі та землекористувачів, погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, вилученням сільськогосподарських угідь на зазначених земельних ділянках, згідно геодезичних вимірів, розмір яких становить 213 050,54 грн., а саме: на земельній ділянці площею 6,9624 га- 202 017,92 грн.; на земельній ділянці площею 2,4221 га -11033,54грн. Зазначений розрахунок здійснено відповідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279 «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню». За своєю природою принцип змагальності судового процесу засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - на відповідача.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша та другастатті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та другастатті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина другастатті 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом(частина третястатті 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина першастатті 89 ЦПК України).
Позивач надав суду висновок експерта ОСОБА_16 від 22.10.2020року № 125-053, складений за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по письмовій заяві ПП «Кряж» від 23.09.2020року.
Відповідно до змісту Висновку експерта № 125-053, 02.10.2020 року надійшла письмова заява ПП «Кряж» про призначення судової земельно-технічної експертизи про визначення наявності місця накладання земельних ділянок з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0061, 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0063, 4824280900:02:000:0055, 4824280900:02:000:0056 з Кам`яно-Балківським родовищем піску, визначеним географічними координатами у спеціальному дозволі Держгеонадра. Дослідженню підлягають наступні об`єкти: межі земельної ділянки гірничого відводу ПП «Кряж» біля с. Кам`яна Балка в межах території Миколаївського району Миколаївської області; межі земельної ділянки спеціального дозволу ПП «Кряж» біля с. Кам`яна Балка в межах території Миколаївського району Миколаївської області; межі земельних ділянок приватної власності з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0061, 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0063, 4824280900:02:000:0055, 4824280900:02:000:0056.
З огляду на зазначене експерт зробив висновок,дослідивши на місці виконаним інженерно-геодезичним вишукуванням ФОП ОСОБА_17 станом на липень 2020р. географічні координати спеціального дозволу Держгеонадра на користування надрами № 4128 від 04.12.2006 та географічні координати гірничого відводу для розробки Кам`яно - Балківського родовища площею 27,5 га, виданого ПП «Кряж» на підставі рішення Миколаївської обласної ради від 26.06.2007 №15, в межах, визначених умовними координатами, які показані на топографічному плані до гірничого відводу, на підставі координат свердловин, що були закріплені у звіті про розвідку у 1992 році, встановлена наявність накладання земельних ділянок з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0055; 4824280900:02:000:0056, 4824280900:02:000:0061,4824280900:02:000:0062,4824280900:02:000:0063, які були відведені в приватну власність для ведення сільськогосподарського виробництва, як землі сільськогосподарського призначення. Визначити, чи мало право Миколаївська райдержадміністрація передавати у приватну власність громадян земельні ділянки з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0061; 4824280900:02:000:0062; 4824280900:02:000:0063; 4824280900:02:000:0055;4824280900:02:000:0056, які знаходяться в межах ділянки надр Кам`яно - Балківського родовища піску, що було закріплено координатами свердловин у звіті про розвідку у 1992 році та в подальшому на топографічному плані до гірничого відводу, не входить до компетенції судового експерта будівельника, так це питання відноситься до юридичного вирішення. Розробити варіанти усунення перетину та можливості користування надрами Кам`яно - Балківського родовища піску, площею 27,5 га., без скасування державних актів про право приватної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0061; 4824280900:02:000:0062; 4824280900:02:000:0063; 4824280900:02:000:0055; 4824280900:02:000:0056, не надається можливим, в зв`язку з тим, що земельні ділянки, які виділені в приватну власністі накладені на географічні координати меж земельної ділянки Кам`яно-Балківського родовища піску, визначеним географічними координатами у спеціальному дозволі Держгеонадра на користування надрами № 4128 від 04.12.2006 та з гірничим відводом для розробки Кам`яно - Балківського родовища площею 27,5 га, виданого ПП «Кряж» на підставі рішення Миколаївської обласної ради від 26.06.2007 №15, в межах, визначених умовними координатами, які показані на топографічному плані до гірничого відводу, і на підставі координат свердловин, що були закріплені у звіті про розвідку у 1992 році.
Суд критично оцінив Висновок експерта № 125-053, оскільки проведення означеного види експертизи відбулося без залучення сторін та дослідження доказів,а саме: розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 28.01.2008року №36; протоколу №877 ДКЗ України постановленого при дослідженні Рішення 11 сесії 24 скликання Кир`якіської сільради від 24.12.2003року №7 про погодження клопотання ПП «Кряж» про надання в користування ділянки надр площею 3,0га, розташованої в межах Кам`янобалківського родовища та Дозволу Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області від 08.12.2003 року №3791з на розроблення матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для розробки кар`єру піску площею 3га., що свідчить про неповноту здійснення експертного дослідження.
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією(частина першастатті 13 Конституції України).
Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (стаття 1 КУпН).
Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради (частина перша статті 4 КУпН).
Заборона самовільної фактичної зміни цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, їх використання не за цільовим призначенням, зокрема з метою несанкціонованого видобутку надр, обумовлена передусім потребою збереження родючого шару ґрунту, придатного для вирощування сільськогосподарських культур. Із цією метою парламент визначив пріоритетність земель сільськогосподарського призначення (частина першастатті 23 ЗК України), передбачив серед складових змісту охорони земель захист сільськогосподарських угідь від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першоїстатті 164 ЗК України), визнав ґрунти земельних ділянок об`єктом особливої охорони (стаття 168 ЗК України).
Охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом. У разі вилучення (викупу) земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб забезпечується пріоритет максимального збереження продуктивних земель (частини перша - третястатті 36 Закону України «Про охорону земель»).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові №477/2330/18 від 14.12.2022року, зауважує, що використання переданої у власність земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права власності на неї (пункт «а» частини першоїстатті 143 ЗК України), а не скасування чи визнання недійсним документа, який засвідчує таке право (див. також постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 287/584/16-ц, від 18 травня 2020 року у справі № 287/576/16-ц і від 1 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 червня 2020 року у справі № 287/581/16-ц, від 5 червня 2020 року у справі № 287/589/16-ц).
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьомастатті 41 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, а також надр, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, держава може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина першастатті 50 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункт «а» частини першої статті91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 127) та № 488/6211/14-ц (пункт 90), від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16 (пункт 148), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 53), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц(пункт 117), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 190)).
ЗК України, визначав пріоритет земель сільськогосподарського призначення; обов`язок землевласниківзабезпечувати використання земель за цільовим призначенням, підвищувати родючість ґрунтів, зберігати інші корисні властивості землі;заборону самовільної зміни цільового призначення земельної ділянки; примусове припинення права власності на земельну ділянку за рішенням суду у разі її використання не за цільовим призначенням; ґрунти об`єктом особливої охорони; можливість зняття ґрунтового покриву земельної ділянки за наявності відповідного дозволу; відповідальність запсування сільськогосподарських угідь, інших земель, їх забруднення, засмічення, невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням і порушення умов зняття, збереження та використання родючого шару ґрунту;
Закон України «Про охорону земель», визначав можливість зміни цільового призначення земель сільськогосподарського призначення лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом; обов`язок землевласників здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені законом.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)).
Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах зауважує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятоїстатті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 рокуу справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36)).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Заволодіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на це майно. Якщо таке право зареєстроване за іншою, ніж власник, особою, то належним способом захисту його права є вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно. Такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (близькі за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Із позовом на захист права користування та розпорядження надрами шляхом припинення права на земельну ділянку в межах відповідної ділянки надр можуть звернутися держава в особі уповноваженого нею органу, яка діє в інтересах Українського народу як єдиного власника надр (частина першастатті 4 Кодексу України про надра, або власник спеціального дозволу на користування надрами та/чи гірничого відводу, якщо надра розміщені в межах земельної ділянки, наданої у власність чи користування інших осіб не цілей, пов`язаних із геологічним вивченням, розробкою та видобуванням корисних копалин. У випадку використання надр власником земельної ділянки без отримання спеціального дозволу на користування надрами або набуття права власності на земельну ділянку без наміру використання надр, що розміщені під нею, для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні надрами держава може звернутися з позовом про припинення права власності на відповідну земельну ділянку. Аналогічний позов може подати особа, яка у встановленому законом порядку отримала спеціальний дозвіл на користування надрами та/чи гірничий відвід, проте через оформлення іншою особою права власності/користування земельною ділянкою з надрами позбавлена можливості їх використовувати з тією метою, для реалізації якої був наданий цей дозвіл та/або гірничий відвід.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина першастатті 1212 ЦК України).
З огляду на те, що відповідачі набули право власності на спірні земельні ділянки за встановленою законом процедурою, для визначеної згідно з цільовим призначенням цієї ділянки мети, за відсутності інформації про права інших осіб на відповідне майно, не можна сказати, що підстава набуття ними права власності на зазначені ділянки була відсутня чи згодом відпала.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовідношення (пункт 7 частини другоїстаття 16 ЦК України).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України). Вказані приписи поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18)).
У спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) звернула увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (частина перша статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункти 115, 143 постанови від 14 листопада 2018 року). У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (пункти 116, 144 постанови від 14 листопада 2018 року). Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21), в якій колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачами спосіб захисту є неефективним та не відповідає змісту права, про порушення якого вони зазначають.
Водночас у цій справі позивач просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Миколаївської райдержадміністрації, визнати незаконними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину, визнати недійсними правочинів про відчуження земельних ділянок та скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та зобов`язати усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки. Проте такі вимоги не є необхідним та ефективним способом захисту порушених прав, що не приводить до їх поновлення.
Належним способом захисту є вимоги про витребування спірного майна (віндикаційний позов), проте позивач з такими вимогами до суду не звертався.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша та другастатті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та другастатті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина другастатті 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом(частина третястатті 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина першастатті 89 ЦПК України).
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до частини дев`ятої-десятоїстатті 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Отже, заходи забезпечення позову вжиті постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.05.2023року підлягають скасуванню.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Ураховуючи положеннястатті 141 ЦПК Українита приписиЗакону України «Про судовий збір», судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 81, 141, 259, 263-265, ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
В задоволенні позову Приватного підприємства Кряж(ЄДРПОУ 32755419; м.Миколаїв, вул.9Лінія,81) до Миколаївської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 04056500; м.Миколаїв; вул.Одеське шосе,18а), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ; АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ; АДРЕСА_5 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державна служба геології та надр України(ЄДРПОУ 37536031; м.Київ, вул. А.Цедіка,16); Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області (ЄДРПОУ 20883438; с.Весняне, вул.Центральна,6 Миколаївського району Миколаївської області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (м.Миколаїв, вул.Миру, 34) про визнання незаконним розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації від 11.04.2003 № 132-р в частині передачі у приватну власність земельних ділянок; визнання недійсними державних актів від 30.07.2003 МК № 099316 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0062; від 30.07.2003 МК №099315 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0063; від 20.08.2007 ЯГ № 617735 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0055; від 21.12.2011 ЯК № 272926 та земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0056, держакт на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0061, які видані на підставі розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації від 11.04.2003 № 132-р; визнання недійсними та скасування свідоцтва про право на спадщину, видані спадкоємцю ОСОБА_1 від 26.12.2016 та від 10.05.2018 на земельні ділянки з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0063; 4824280900:02:000:0062; визнання недійсними та скасування свідоцтва про право на спадщину, видане приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Георгієвою Оксаною Григорівною, спадкоємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 24.05.2018 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0061;визнання недійсним правочинів про відчуження ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 земельних ділянок з кадастровими номерами 4824280900:02:000:0063; 4824280900:02:000:0062, 4824280900:02:000:0061 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0261 площею 18.246 га; визнання недійсними та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5 від 20.08.2006 1-572 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0055; визнання недійсними та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6 від 25.03.2010 1-124 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:02:000:0056; усунення перешкоди у користуванні ПП «Кряж» надрами шляхом зобов`язання звільнити ділянку надр від майна (посівів, врожаю) та стягнення судових витрат- відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову вжиті постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.05.2023року шляхом скасування арешту земельної ділянки з кадастровим номером 4824280900:02:000:0055, площею 5,9445 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1998641448242), що належить на праві власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯГ №617735, виданий 20 серпня 2007 року Миколаївським районним відділом земельних ресурсів; скасування арешту земельної ділянки з кадастровим номером 4824280900:02:000:0056, площею 6,0844 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1995740648242), що належить на праві власності ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯК №272926, виданий 21 грудня 2011 року Відділом Держкомзему у Миколаївському районі Миколаївської області; скасування арешту земельної ділянки з кадастровим номером 4824280900:02:000:0261, площею 18,246 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2559625348200), що належить на праві власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ), на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 62913864 від 18 січня 2022 року).
Скасувати заходи забезпечення позову вжиті постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.05.2023року шляхом скасування заборони всім суб`єктам, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін щодо земельних ділянок:
з кадастровим номером 4824280900:02:000:0056, площею 6.0844 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1995740648242), що належить на праві власності ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 );
з кадастровим номером 4824280900:02:000:0055, площею 5.9445 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1998641448242), що належить на праві власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 );
з кадастровим номером 4824280900:02:000:0261, площею 18.246 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2559625348200), що належить на праві власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Складання повного тексту судового рішення 05.06.2024року.
Суддя М.М.Войнарівський
