Єдиний державний реєстр судових рішень
Постанова
Іменем України
28 травня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/9356/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
за участю секретаря Марченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Печерського районного суду м. Києва
від 22 серпня 2023 року
в складі судді Григоренко І. В.
у цивільній справі №757/10412/21-ц Печерського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_1
до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"
про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
У С Т А Н О В И В:
В лютому 2021 року ОСОБА_1 , посилаючись на те, що його з порушенням трудового законодавства 22.01.2021 звільнено з посади складача поїздів четвертого розряду, експлуатаційний персонал цеху ТЕЦ-6, звернувся до суду з позовом до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (далі - КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", Підприємство), в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" №44-К/КПУ від 22.01.2021 про його звільнення, поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він працював в КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на посаді складача поїздів четвертого розряду, експлуатаційний персонал цеху ТЕЦ-6. На початку січня 2021 року подав до адміністрації Підприємства заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 22.01.2021.
Вказував, що 22.01.2021 він мав намір виходити на роботу, продовжувати працювати на підприємстві та відкликати свою заяву про звільнення, проте захворів і з 22.01.2021 перебував на лікарняному. Після одужання 01.02.2021 вийшов з лікарняного та дізнався про те, що його було звільнено з 22.01.2021 наказом КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» №44-К/КПУ від 22.01.2021 за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Вважав своє звільнення незаконним та таким, що вчинене всупереч чинного законодавства України, оскільки 22.01.2021 він перебував на лікарняному і мав намір продовжити трудовий договір, відмовившись від звільнення за власним бажанням.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 2 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 89 ЦПК України не дослідив та не здійснив оцінку доказів, які підтверджують факт існування обставин незаконного звільнення, що призвело до помилкових висновків та ухвалення незаконного і необґрунтованого рішення; проігнорував докази надані позивачем.
Суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 38 КЗпП України та залишив поза увагою положення частини 2 статті 38 КЗпП України, якою визначено, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.
Суд проігнорував вимоги законодавства про заборону звільнення до закінчення двотижневого строку, навіть у разі подачі заяви із датою про звільнення за власним бажанням.
Суд дійшов хибного висновку, що ним не надано доказів звернення до відповідача про відкликання заяви про звільнення, оскільки не врахував, що у період з 19.01.2021 по 22.01.2021 позивач по мобільному телефону повідомляв роботодавця про небажання звільнятися, але незважаючи на це його було звільнено.
Також як на підставу скасування рішення посилався на те, що судом було порушено норми процесуального права, яке на думку позивача, полягає в наступному.
Оскаржуване рішення ухвалено незаконним (неповноважним) складом суду, а саме суддею, якому заявами від 09.10.2023, 08.12.2023, 09.12.2023 було заявлено відвід. Також на думку скаржника, справу розглянуто неповноважним складом суду і з огляду на те, що Печерський районний суд м. Києва не був утворений в законний спосіб.
Судом було порушено таємницю нарадчої кімнати, оскільки перебуваючи за 8-9 хвилин в нарадчій кімнаті суддя не могла виготовити короткий текст рішення.
Справа розглянута судом поза межами строку для здійснення судочинства, а саме більше ніж через два місяці з дня відкриття провадження у справі.
Судом порушено порядок судового провадження, оскільки не вчинено дій щодо заслуховування вступного слова учасників справи.
Судом також порушено строк щодо виготовлення повного тексту рішення. Вважав, що зазначення в повному рішенні про його виготовлення 12.09.2023 не відповідає дійсності, оскільки 31.08.2023, 25.09.2023, 09.10.2023 та 08.12.2023 він звертався до суду із заявами про видачу повного рішення, яке було видане йому лише 08.02.2024.
Зазначив, що відсутнє повне фіксування технічними засобами судових засідань.
Суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи через неявку представника, чим позбавив позивача на отримання належної правничої допомоги та порушив вимоги ст. 58 ЦПК України, положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
За наведених обставин просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.08.2023 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач, заперечуючи проти апеляційної скарги, подав відзив, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Позивач та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених в ній.
Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Колегія суддів дослідила матеріали справи, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30 липня 2018 року на підставі наказу №124-к/КТЕЦ від 26.07.2018 ОСОБА_1 було прийнято на посаду складача поїздів 4 розряду, експлуатаційний персонал паливно-транспортного цеху ТЕЦ-6 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» за переведенням зі структурного відокремленого підрозділу «Київські ТЕЦ» Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО», що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №444410, ОСОБА_1 з 16.11.2020 встановлено третю групу інвалідності та вказано, що позивач може працювати в своїй професії з обмеженням об`єму праці.
19 січня 2021 року КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» надало ОСОБА_1 пропозицію №3 щодо працевлаштування, згідно якої у зв`язку з тим, що висновком Центральної лікарської-експертної комісії від 08.10.2019 №36/797 ОСОБА_1 протипоказана робота в умовах впливу шуму та відповідно до висновку комісії Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті №3 за результатами проходження періодичного медичного огляду встановлено непридатність позивача для роботи за професією складача поїздів, запропонувало ОСОБА_1 розглянути перелік вакантних посад станом на 16.01.2021 згідно переліку, попередивши про розірвання трудового договору на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у випадку відмови від працевлаштування.
19 січня 2021 року ОСОБА_1 ознайомився із запропонованими КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» вакансіями, які відповідають його кваліфікації, та зазначив, що вказані дані вакансії не підходять йому за станом здоров`я.
В цей же день - 19.01.2021 ОСОБА_1 написав заяву про звільнення з займаної посади з 22.01.2021 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності.
Наказом КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» №44-К/КПУ від 22.01.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади складача поїздів 4 розряду, експлуатаційний персонал паливно-транспортного цеху ТЕЦ-6 22.01.2021 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності, згідно ст. 38 КЗпП України; зобов`язано здійснити одноразову виплату при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності у розмірі двох посадових окладів.
Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 звертався до КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" про відкликання заяви про звільнення.
З 22.01.2021 по 27.01.2021 ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується копією листа непрацездатності серії АЛГ №856934.
Суд першої інстанції, встановивши вищенаведені обставини, застосувавши норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини та правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих же норм матеріального права, а також врахувавши, що роботодавець при звільненні за ст. 38 КЗпП України вправі звільнити працівника із займаної посади у період його тимчасової непрацездатності, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства, у зв`язку чим правильно відмовив в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд проігнорував вимоги законодавства про заборону звільнення до закінчення двотижневого строку, оскільки як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд послався на постанову Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №753/1181/18 з подібними правовідносинами, де зроблено правовий висновок про те, що за змістом ст. 38 КЗпП України сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення. Отже, роботодавець, при звільненні за ст. 38 КЗпП України, вправі звільнити працівника з займаної посади на його прохання раніше двотижневого строку, без зазначення причин, але з зазначенням дати звільнення.
З наведеного також слідує, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що із заявою щодо відкликання заяви про звільнення ОСОБА_1 мав право звернутися до роботодавця у строк до моменту його звільнення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів, що відповідач, у період з 19.01.2021 по 22.01.2021 включно, звертався до роботодавця з відповідною заявою про відкликання його заяви про звільнення.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника, що про небажання звільнятися він повідомив роботодавця по мобільному телефону, оскільки матеріали справи не містять таких доказів. А згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, зокрема положень ст. 38 КЗпП України.
Підсумовуючи викладене щодо доводів апеляційної скарги про неповне з'ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до власного тлумачення позивачем норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, та незгоди скаржника із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи. Проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись насамперед для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду та встановлення обставин, які, на думку скаржника, не були встановлені судом першої інстанції.
Щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нового доказу колегія суддів зазначає наступне.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 28.05.2024 представник позивача ОСОБА_2 заявив клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу - відповіді на адвокатський запит. При цьому, заявляючи клопотання, пояснив, що такого доказу разом з позовною заявою не було подано до суду першої інстанції та не було заявлено клопотання про його витребування через наявність певних труднощів у його наданні самостійно. Також зазначив, що такий доказ було здобуто після ухвалення оскаржуваного рішення.
Оскільки позивач не надав доказ в суді першої інстанції і не звертався до суду першої інстанції про його витребування та з урахуванням положень ст. 367 ЦПК України колегія суддів відмовила представнику позивача в долученні до матеріалів справи нового доказу.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що рішення ухвалено неповноважним складом суду, а саме відведеним суддею, оскільки 31.08.2023, 19.09.2023, 09.10.2023, 08.12.2023 та 09.12.2023 ним було подано заяви про відвід судді.
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, після ухвалення оскаржуваного рішення позивач неодноразово подавав до суду заяви про відвід головуючого судді у справі Григоренко І. В.
Проте, подання позивачем заяв про відвід судді після ухвалення оскаржуваного рішення не вказує на те, що справу розглянуто неповноважним складом суду, оскільки за приписами статті 40 ЦПК України питання про відвід вирішується судом на будь-якій стадії судового процесу, але до ухвалення судового рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі на те, що справу розглянуто неповноважним складом суду.
Доводи апеляційної скарги про порушення таємниці нарадчої кімнати колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи позивача за своїм змістом є лише припущеннями, адже ґрунтуються лише на його власних домислах про те, що за час перебування в нарадчій кімнаті за 8-9 хвилин суддя не могла виготовити короткий текст оскаржуваного рішення. Такі доводи не підкріплені правовим обґрунтуванням.
Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що судом не вчинено дій щодо заслуховування вступного слова учасників справи, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання від 22.08.2023 та описової частини оскаржуваного рішення суд заслухав вступне слово сторін (а. с. 147-150, 156).
Посилання в апеляційній скарзі, що відсутнє повне фіксування технічними засобами судових засідань суперечать матеріалам справи, оскільки в протоколах судових засідань від 16.03.2023 та від 22.08.2023, в яких були присутні сторони, зазначено, що технічна фіксація здійснюється на комплексі "Акорд" (а. с. 104-105, 147-150). Крім того, в матеріалах справи містяться компакт-диски, на які записані фонограми судових засідань.
Доводи апеляційної скарги, що суд безпідставно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання 22.08.2023 через неявку представника не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання від 22.08.2023 суд дослідив клопотання про відкладення судового засідання та дійшов правильного висновку про відмову в його задоволення, оскільки до клопотання представником позивача не було долучено доказів неможливості прибути в судове засідання.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права щодо строку розгляду справи та строку виготовлення повного рішення суду. Проте, таке порушення судом норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи по суті та відповідно таке порушення в силу вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України не може бути підставою для скасування рішення суду.
Крім того, як пояснила представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що тривалість розгляду справи в суді першої інстанції відбулася внаслідок дій позивача.
Так, матеріалами справи підтверджується, що за клопотанням позивача та його представника розгляд справи неодноразово відкладався (а. с. 83-85, 104-105, 134-138, 140-142).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду про законність звільнення ОСОБА_1 .
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду по суті спору ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення без змін, а скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 30 травня 2024 року.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська
