печерський районний суд міста києва
Справа № 757/10412/21-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2023 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Кравець Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - відповідач, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»), в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» № 44-К/КПУ від 22.01.2021 року про звільнення позивача з посади складача поїздів четвертого розряду, експлуатаційний персонал цеху ТЕЦ-6; поновити позивача на посаді складача поїздів четвертого розряду, експлуатаційний персонал цеху ТЕЦ-6 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» з 22.01.2021 року; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він працював в КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на посаді складача поїздів четвертого розряду, експлуатаційний персонал цеху ТЕЦ-6. Вказує, що на початку січня 2021 року подав до адміністрації підприємства заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 22.01.2021 року. Зазначає, що 22.01.2021 року мав намір виходити на роботу, продовжувати працювати на підприємстві та відкликати свою заяву про звільнення, проте захворів і з 22.01.2021 року перебував на лікарняному. Після одужання 01.02.2021 року вийшов з лікарняного та дізнався про те, що його було звільнено з 22.01.2021 року наказом КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» № 44-К/КПУ від 22.01.2021 року за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Позивач вважає своє звільнення незаконним, та таким, що вчинене всупереч чинного законодавства України, оскільки 22.01.2021 року він перебував на лікарняному і мав намір продовжити трудовий договір, відмовившись від звільнення за власним бажанням.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2021 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.03.2021 року позову заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
15.06.2021 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.06.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судове засіданні для розгляду справи по суті призначено на 27.10.2021 року.
27.10.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
27.10.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 27.10.2021 року, без фіксування технічними засобами.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.10.2021 року у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 23.03.2022 року.
17.11.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, оскільки при звільненні ОСОБА_1 не було допущено порушень трудового законодавства, наказ про звільнення останнього є законним. По-перше, оскільки висновком-довідкою лікарсько-консультативної комісії від 08.09.2020 року № 64 встановлено непридатність позивача для роботи за професією складача поїздів 4 розряду за станом здоров`я після проходження медичного огляду, ОСОБА_1 було запропоновано роботу із полегшеними умовами праці та останньому надано на ознайомлення перелік вакансій, які відповідають кваліфікації позивача. Позивач з вказаними вакансіями ознайомився 19.01.2021 року та зазначив, що запропоновані вакансії йому не підходять за станом здоров`я та 19.01.2021 року подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 22.01.2021 року у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності. Отримавши заяву позивача про звільнення, відповідачем було видано наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 38 КЗпП України. По-друге, право відкликати заяву про звільнення за власним бажанням у працівника є лише до моменту звільнення, проте позивачем не надано доказів відкликання заяви про звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності в межах строку, передбаченого законодавством, така заява на адресу КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» не надходила. По-третє, чинним законодавством не заборонене звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. За таких обставин, позивачем не надано доказів порушення його прав та інтересів КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».
28.12.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху.
23.03.2022 року справу було знято зі складу у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, наявністю загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, суддів та працівників апарату суду та призначено до судового розгляду на 10.11.2022 року.
09.11.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Ведєрнікової Ю.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.11.2022 року у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 16.03.2023 року.
11.11.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2023 року у зв`язку із задоволенням клопотання позивача, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 26.06.2023 року.
31.03.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшла заява представника КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» - адвоката Лелюх В.М. про проведення судового засідання 16.03.2023 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи «Електронний суд».
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.03.2023 року клопотання представника відповідача - адвоката Лелюх В.М., про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду залишено без розгляду.
26.06.2023 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.06.2023 року у зв`язку першою неявкою позивача, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 22.08.2023 року.
26.06.2023 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Ведєрнікової Ю.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка була передана головуючому судді після судового засідання 26.06.2023 року.
22.08.2023 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Денисенка Д.А. надійшла заява про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 22.08.2023 року з`явилися позивач та представник відповідача.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав та просив в позові відмовити.
Вислухавши вступне слово позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Суд встановив, що 30.07.2018 року на підставі наказу № 124-к/КТЕЦ від 26.07.2018 року ОСОБА_2 було прийнято на посаду складача поїздів 4 розряду, експлуатаційний персонал паливно-транспортного цеху ТЕЦ-6 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» за переведенням зі структурного відокремленого підрозділу «Київські ТЕЦ» Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО», що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 (а. с. 19 - 20) та копією наказу КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» № 124-к/КТЕЦ від 26.07.2018 року «Про прийняття на роботу» (а. с. 58).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 444410, ОСОБА_2 з 16.11.2020 року встановлено третю групу інвалідності та вказано, що позивач може працювати в своїй професії з обмеженням об`єму праці (а. с. 63).
19.01.2021 року КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» надало ОСОБА_2 пропозицію № 3 щодо працевлаштування, відповідно до якої у зв`язку із тим, що висновком Центральної лікарської-експертної комісії від 08.10.2019 року № 36/797 ОСОБА_2 протипоказана робота в умовах впливу шуму та відповідно до висновку комісії Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 3 за результатами проходження періодичного медичного огляду встановлено непридатність позивача для роботи за професією складача поїздів, запропонувало ОСОБА_2 розглянути перелік вакантних посад станом на 16.01.2021 року згідно переліку, попередивши про розірвання трудового договору на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у випадку відмови від працевлаштування (а. с. 64).
19.01.2021 року ОСОБА_2 ознайомився із запропонованими КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» вакансіями, які відповідають його кваліфікації, та зазначив, що вказані відповідачем вакансії не підходять за станом здоров`я (а. с. 65, 66).
19.01.2021 року ОСОБА_2 написав заяву про звільнення з займаної посади з 22.01.2021 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності (а. с. 67).
З 22.01.2021 року по 27.01.2021 року ОСОБА_2 перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується копією листа непрацездатності серії АЛГ № 856934 (а. с. 18).
Наказом КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» № 44-К/КПУ від 22.01.2021 року ОСОБА_2 звільнено з посади складача поїздів 4 розряду, експлуатаційний персонал паливно-транспортного цеху ТЕЦ-6 22.01.2021 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності згідно ст. 38 КЗпП України; зобов`язано здійснити одноразову виплату при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності у розмірі двох посадових окладів (а. с. 68).
Частиною 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України встановлено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, вільний вибір виду діяльності та правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною 1 ст. 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Підстави припинення трудового договору встановлені законодавцем у ст. 36 КЗпП України.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 , підставою для припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. ст. 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. ст. 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45).
В свою чергу, ст. 38 КЗпП України визначає, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Так, ОСОБА_1 подав заяву про звільнення із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України, що надавало підстави та зобов`язувало відповідача провести його звільнення на таку вимогу, як це передбачено ст. 38 КЗпП України.
У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що по справах про звільнення за ст. 38 КЗпП України суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст. 38 КЗпП України строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.
Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч. 4 ст. 24 КЗпП України).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на незаконність його звільнення, оскільки у період часу з 22.01.2021 року по 27.01.2021 року перебував на лікарняному, проте після виходу на роботу (01.02.2021 року) мав намір відкликати свою заяву про звільнення за власним бажанням.
Разом з тим, суд вважає, що право на відкликання своєї заяви про звільнення у позивача було лише до моменту звільнення, яким останній не скористався.
У постанові Верховного Суду від 04.11.2020 року у справі № 753/1181/18 (провадження № 61-21740св19) зроблено правовий висновок про те, що за змістом ст. 38 КЗпП України сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення. Отже, роботодавець, при звільненні за ст. 38 КЗпП України, вправі звільнити працівника з займаної посади на його прохання раніше двотижневого строку, без зазначення причин, але з зазначенням дати звільнення.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що він до видачі відповідачем оспорюваного наказу звертався до роботодавця із заявою про відкликання своєї заяви про звільнення за власним бажанням.
За таких обставин, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 38 КЗпП України відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства, жодних порушень судом не встановлено.
Доводи позивача, що звільнення мало місце у період його непрацездатності, відтак є незаконним, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Тобто неможливим є звільнення працівника під час знаходження на лікарняному у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Однак, встановлені ст. 40 КЗпП України обмеження щодо неможливості звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності не розповсюджуються на положення ст. 38 КЗпП України - звільнення за власним бажанням.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.06.2019 року у справі № 191/1953/18-ц (провадження № 61-9067св19) та від 12.08.2019 року у справі № 367/5375/16-ц (провадження № 61-30395св18).
Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» № 44-К/КПУ від 22.01.2021 року про звільнення позивача з посади складача поїздів четвертого розряду, експлуатаційний персонал цеху ТЕЦ-6; поновлення позивача на посаді складача поїздів четвертого розряду, експлуатаційний персонал цеху ТЕЦ-6 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» з 22.01.2021 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то, оскільки ці позовні вимоги є похідними від позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі, вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується, а відповідачем належних доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 21, 36, 38 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», пл.. Івана Франка, буд. 5, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 40538421.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 12.09.2023 року.
Суддя І.В. Григоренко
