ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/3372/24

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 17.01.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за нормами Закону України "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», з 11.01.2024.

В обґрунтування позову вказує, що із 02.09.1991 по 07.04.2003 та з 06.02.2004 по 18.10.2022 працювала в Квітневій сільській раді Житомирського району Житомирської області. Вважаючи, що має право перевестися на пенсію за віком згідно ЗУ «Про державну службу», 11.01.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із відповідною заявою. Відповідач листом від 22.01.2024 повідомив, що у переведенні на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" відмовлено, з підстав, що станом на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VІІІ відсутній необхідний для призначення пенсії за Законом України "Про державну службу" стаж державної служби. Вказану відмову вважає протиправною. Позивач у позові зазначає, що періоди моєї роботи в органах місцевого самоврядування (до 01.05.2016) підлягають зарахуванню до стажу державної служби, а позиція відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними. Крім цього, відповідачем безпідставно і не враховано період роботи на посаді, яка відноситься до державної служби в період з 02.09.1991 по 07.04.2003. Разом з тим, як уже зазначено вище, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723 і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби. На час звернення до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у мене наявний необхідний вік (61 рік), тобто досягла пенсійного віку, страховий стаж та стаж державної служби, що підтверджується записами у моїй трудовій книжці. Отже, рішення ГУ ПФУ у Донецькій області від 17.01.2024 про відмову у переведенні на інший вид пенсії є протиправним та підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою від 26.02.2024 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Зобов`язала Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати до суду у термін, протягом п`ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов до суду 05.03.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що відповідно до частини 3 статті 3 Закону № 899 дія цього Закону не поширюється зокрема на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування (пункт 11). Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Закону № 889 до стажу державної служби зараховується час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону. Аналізом наданих документів встановлено, що Позивач в період з 02.09.1991 по 07.04.2003 працювала на посадах органів місцевого самоврядування. Отже Відповідачем зазначений стаж не враховано до стажу державної служби. З огляду на вищевикладене, стажу позивача для переходу на пенсію відповідно до Закону № 889 не достатньо. Відтак відповідачем було прийнято рішення № 063850004824 від 17.01.2024 про відмову в переведенні позивача з пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 889, оскільки підстави для такого переведення відсутні. З урахуванням зазначеного вважаємо, що оскільки Головним управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов до суду 23.04.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 17.01.2024 № 063850004824 про відмову у перерахунку пенсії. Про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 22.01.2024 № 0600-0218-8/9373 Управління повідомило позивачу. Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вважає правомірними. Просить відмовити у задоволенні позову. До відзиву додано копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що ОСОБА_1 із 04.03.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 11.01.2024 про перехід на пенсію за іншим законом "Про місцеве самоврядування" (а.с. 93-94)

Головне управління ПФУ в Донецькій області, за принципом екстериторіальності, 17.01.2024 прийняло рішення №063850004824 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 104). У рішенні вказано: " Гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою №71 від 11.01.2024 про перерахунок пенсії-перехід з пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058) на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" віл 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-УІП). Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIIL який набрав чинності 01.05.2016 року, право призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі Закон № 3723-ХІІ) мають особи, які на день набрання чинності Законом № 889-V1I1:

1) мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідної категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів У країни;

2) на день набрання чинності Законом №889-V1II займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.

Аналізом наданих документів встановлено, що гр. ОСОБА_1 з 02.09.1991 по 07.04.2003 та з 06.02.2004 по 18.10.2022 працювала на посадах особи місцевого самоврядування, які відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ з 5 липня 2001 року не враховуються до стажу державної служби, та не має 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету міністрів України.

З урахуванням зазначеного, прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" за заявою № 71 від 11.01.2024."

Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає протиправним та таким, що порушує її права, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-XII).

Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Зі змісту наведених норм слідує, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №687/545/17.

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 від 11.07.1979, ОСОБА_1 :

- запис №19: 02.09.1991 - зарахована в штат апарату сільської ради на посаду землевпорядника;

- запис №20: 26.07.1994 - присвоєно 13-ий (тринадцятий) ранг державного службовця;

- запис №21: 26.07.1994 прийнято присягу державних службовців;

- запис №22: 19.04.1996 - переведена на роботу по переводу в районний відділ земельних ресурсів;

- запис №23: 19.04.1996 - прийнято на роботу по переводу в Попільнянський районний відділ земельних ресурсів на посаду спеціаліста відділу (землевпорядника) в Жовтневу сільську раду;

- запис №254: 01.11.2002 - переведена на посаду спеціалісту відділу;

- запис №25: 07.04.2003 - звільнено за скороченням штатів п.1 ст. 40 КЗпП України;

- запис №30: 06.02.2004 - прийнята на посаду землевпорядника в Жовтневу сільську раду;

- запис №31: 08.04.2006 - Обрана секретарем сільської ради;

- запис №32: 08.04.2006 - прийнято присягу посадової особи органу місцевого самоврядування;

- запис №33: 03.01.2007 - Присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах V категорії посад;

- запис №34: 01.01.2008 - Присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах V категорії посад;

- запис №35: 11.11.2010 - переведена на посаду спеціаліста II категорії в зв`язку із закінченням терміну повноважень;

- запис №36: 20.05.2016 Жовтневу сільську раду перейменовано на квітневу сільську раду;

- запис №37: 27.01.2017 Обрана секретарем Квітневої сільської ради;

- запис №38: 30.08.2019 Присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах V категорії посад;

- запис №39: 17.01.2020 обрана секретарем Квітневої сільської ради.

Отже, у період із 02.09.1991 по 07.04.2003 та із 06.02.2004 по 18.10.2022 позивач працювала в органах місцевого самоврядування.

Однак, у спірному рішенні відповідач стверджує, що у вказаний період позивач "працювала на посадах особи місцевого самоврядування, які відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ з 5 липня 2001 року не враховуються до стажу державної служби, та не має 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету міністрів України".

Щодо зазначеного у оскаржуваному рішенні підходу відповідача щодо зарахування до стажу державної служби періодів роботи 02.09.1991 по 07.04.2003 та із 06.02.2004 по 18.10.2022, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Пунктом 6 Порядку №229 визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII.

Приписами пункту 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно із пунктом 4 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Належними доказами підтверджується, що посади, які обіймала позивач за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Стаж роботи позивачки на різних посадах органів місцевого самоврядування за період з 02.09.1991 по 07.04.2003 та із 06.02.2004 по 30.04.2016 становить 23 роки 10 місяців 01 день.

Водночас після 01 травня 2016 року у зв`язку із набранням чинності Законом №889-VІІІ кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

Суд зазначає, що вказаним Законом № 1058-IV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел

Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Крім того, статтею 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Таким чином, для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень вказаного Закону передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу.

З огляду на це, суд доходить висновку, що положення вказаного закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема також і держслужбовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки вказаний Закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби.

Таким чином, аналізуючи вказані положення у сукупності, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23 виснувала, що " при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку №283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV. Колегія суддів наголошує, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ."

Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у своєму рішенні стверджує, що позивач "не має 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету міністрів України".

Проте, суд вважає, що відповідачем залишено поза увагою той факт що станом на дату набрання чинності Закону №889 позивач займала посади державної служби та стаж її роботи на посадах віднесених до посад державної служби становив більш як 10 років.

Суд зауважує, що відповідачем у оскаржуваному рішенні не вказано щодо недотримання позивачем вимог щодо віку та загального страхового стажу, необхідних для призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України "Про державну службу".

З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, що підтверджується належним доказами, встановлено, що позивачем дотримано всіх необхідних вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пунктами 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII для призначення їй пенсії за віком на умовах статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII згідно заяви від 11.01.2024.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що рішення від 17.01.2024 №063850004824 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Матеріалами справи встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення від 17.01.2024 №063850004824 відповідно до законодавства про екстериторіальність. У свою чергу, позивач подавала заяву та документи про призначення пенсії за віком за місцем свого проживання, після прийняття рішення про призначення пенсії позивачу, останній буде знаходитись на обліку саме в Головному Пенсійному фонді України в Житомирській області, яке йому буде виплачувати пенсію, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фону України в Житомирській області призначити позивачу пенсію на підставі її заяви від 11.01.2024.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання призначити пенсію.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211, 20 грн

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Донецькій області у повному розмірі, оскільки рішення саме цього відповідача судом визнано протиправним та таким, що порушує право позивача на призначення пенсії.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7,м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3,м. Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17 січня 2024 року №063850004824 "Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести з 11.01.2024 ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати зі судового збору у сумі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять ) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук