Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/30108/23Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати протокол/рішення відповідача № 951070147282 від 26.04.2023 року;
- зобов`язання відповідача:
- поновити та виплатити пенсію позивача на визначений ним в пенсійній справі банківський рахунок в АТ КБ ПриватБанк з 01.02.2017 року з одночасною виплатою компенсації втрати частини доходів;
- скасувати в графі особливості, що пенсія позивача нібито не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі, а в графі ознаки роботи що нібито Працює;
- включити позивача до кола осіб, яким відповідач зобов`язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії;
- здійснити автоматичні перерахунки індексації та/або масові перерахунки пенсії відповідно до ст .27, 28 та ч.2, 3 ст . 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відповідно до постанов Кабінету Міністрів У країни від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії;
- врахувати надбавку до пенсії відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що протиправні рішення, дії та бездіяльність відповідача під час поновлення виплати пенсії позивача стосовно поновлення виплати пенсії не з дати протиправного припинення її виплати (з 01.02.2017), а з іншої дати (14.03.2023) в розмірі, визначеному не на дату нарахування до фактичної виплати, а на іншу дату у минулому, виключення позивача з кола осіб, яким проводяться автоматичні масові перерахунки пенсій та усунення відповідача від фактичної виплати пенсії на банківський рахунок позивача, вказаний в його пенсійній справі, спрямовані на обмеження права позивача на пенсію, як представника групи громадян України постійно мешкаючих за кордоном.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951070147282 від 26.04.2023 року винесене стосовно ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2017 року з одночасною виплатою компенсації втрати частини доходів, здійснити автоматичні перерахунки індексації та/або масові перерахунки пенсії відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст.42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відповідно до постанов Кабінету Міністрів У країни від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії, врахувати надбавку до пенсії відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням раніше виплачених сум пенсій. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 874,34 грн. сплачені за квитанцією №8210-4305-6821-1492 від 20.11.2023 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Головне управління поновити та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2017 з одночасною виплатою компенсації втрати частини доходів, здійснити автоматичні перерахунки індексації та/або масові перерахунки пенсії відповідно до ст. 27, 28 та ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4 1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів У країни від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії, врахувати надбавку до пенсії відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням раніше виплачених сум пенсій, яким відмовити в повному обсязі в задоволені позовної заяви ОСОБА_1 .
Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд помилково вважає, що непроведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини Головного управління, адже дії Головного управління вчиненні з врахуванням критерію законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Припинення виплати пенсії відбулося по ініціативі позивача. Законодавство України не потребує виконання обов`язку органом Пенсійного фонду кожному пенсіонеру повідомляти про зміни в законодавстві, в тому числі про прийняття рішень Конституційним Судом України, адже останні знаходяться у вільному загальнодоступному доступі. Враховуючи, що після набрання чинності рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009, в якому зокрема, звернуто увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України внесення змін до пенсійного законодавства, які регламентують виплату пенсій особам, які виїхали за межі України на постійне місце проживання, зокрема до країни Ізраїль, відповідні зміни до законодавства до цього часу не внесені, що не заперечується в оскаржуваному рішенні від 26.01.2024, відсутні підстави у Головного управління не виконувати норми Закону №1058 та Порядку №22-1. У зв`язку з тим, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення з заявою встановленого зразка про поновлення виплати пенсії відповідно до вимог статті 44 Закону №1058-ГУ, Порядку 22-1 та необхідним пакетом документів, що визначає право на поновлення пенсії, Головне управління не має підстав для поновлення пенсії останньому з більш раннього періоду. В обгрунтування своєї правової позиції апелянт посилається на висновки, які містяться у постановах Верховного суду від 06.02.2018 справа № 425/1867/16-а та від 19.04.2018 справа № 601/198/16. Апелянт вказує, що сума нарахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за порушення строків яких сплачується компенсація. Нарахування та виплата сум компенсації на доходи, виплачені за рішенням суду, вищезазначеними не передбачено. Щодо стягнення з Головного управління судового збору апелянт вказує, що згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .
По досягненні пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалася йому до виїзду за кордон.
ОСОБА_1 виїхав за кордон на постійне місце проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
З моменту виїзду за кордон виплату пенсії позивачу припинено.
Представником позивача за нотаріально посвідченою довіреністю 24.10.2021 року подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву про поновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком.
Листом №1500-0307-8/13933 від 31.01.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одесі області представнику позивача повідомлено, що відповідно до ст. 8 п. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію мають громадяни України, які згідно із цим Законом досягли пенсійного віку, або яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами відповідно до п. 2 ст. 49 Закону припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Відповідно до п. 1 п.п. 1.1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України заява про поновлення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України особисто. Підстав для поновлення пенсії за віком згідно заяви від 24.10.2021 року не має.
Вважаючи вищенаведену бездіяльність щодо не прийняття відповідного рішення по його заяві з боку відповідача ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до Одеського окружного адміністративного суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 року по справі №420/6032/22 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 від 24.10.2021 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути у встановленому законодавством порядку по суті заяву про поновлення виплати та перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 24.10.2021 року з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вищенаведене рішення набрало законної сили 14.03.2023 року.
26.04.2023 року на виконання вищенаведеного рішення Одеського окружного адміністративного суду відповідачем прийнято рішення №951070147282 про перерахунок пенсії, в якому зокрема зазначається:
- пенсія поновлена з 14.03.2023 року;
- в графі «особливості», що пенсія позивача «не підлягають МП. признач. за ріш. суду в твердому розм. з 14.03.2023 по довічно; Призначення за рішенням суду з 14.03.2023 року по довічно», а в графі «ознаки роботи» зазначено «Працює».
Судами встановлено, що листом від 01.05.2023 року №10203-9531/К-02/8-1500/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було повідомлено представника позивача, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 року, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022 року по справі №420/6318/22 ОСОБА_1 з 14.03.2023 року поновлено виплату пенсії за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсію обчислено при страховому стажі 40 років 9 місяців (стаж враховано по 31.10.2006), середньомісячній заробітній платі 1997,38 грн, визначеній за періоди з 01.01.1985 по 31.12.1089 згідно з довідкою про заробітну плату, з 01.07.2000 по 31.10.2006, та її розмір становить 1310,82 грн. Пенсіонерам, які фактично не проживають в Україні, виплата пенсії проводиться відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів пенсій через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановлю Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951070147282 від 26.04.2023 року та вважаючи таке протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 відсутні підстави для зупинення виплати пенсії позивача у зв`язку із виїздом за кордон.
У зв`язку з чим дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951070147282 від 26.04.2023 року, винесене стосовно ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими в частині зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2017 року з одночасною виплатою компенсації втрати частини доходів, здійснити автоматичні перерахунки індексації та/або масові перерахунки пенсії відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст.42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відповідно до постанов Кабінету Міністрів У країни від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії, врахувати надбавку до пенсії відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням раніше виплачених сум пенсій.
Щодо вимог позивача про необхідність зобов`язання відповідача включити позивача до кола осіб, яким відповідач зобов`язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії, то суд дійшов висновку, що з урахуванням вищенаведених висновків суду, зокрема щодо необхідності зобов`язання відповідача здійснити автоматичні перерахунки індексації та/або масові перерахунки пенсії відповідно до ст .27, 28 та ч.2, 3 ст . 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відповідно до постанов Кабінету Міністрів У країни від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії вже є належним та достатнім захистом порушених прав та інтересів позивача.
Також, суд вважав, що не підлягають задоволенню вимоги щодо виплати поновленої пенсії на банківській рахунок, оскільки доказів подання відповідної заяви із зазначенням банківського рахунку для виплати пенсії до суду не надано, а заява позивача від 24.10.2021 року такого рахунку не містить.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині та в цій частині погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. № 2235-ІІІ документами, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну.
Згідно з п. 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 44 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.
Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно.
Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.
Згідно з ч.5 ст. 45 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, у зв`язку з чим вони не підлягають застосуванню при вирішенні питань стосовно виплати пенсій громадянам України, які виїхали за кордон, та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, виходячи із чинного пенсійного законодавства, особа має право на отримання заробленої та призначеної пенсії незалежно від місця її проживання.
Імперативність заборони обмежувати чи позбавляти можливості реалізації громадянами України їх конституційного права на соціальне забезпечення у взаємозв`язку з дійсним місцем проживання особи також кореспондується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в пункті 52 рішення у справі №10441/06 "Пічкур проти України" від 07 лютого 2014 року.
Також, у пункті 3 Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року зазначено, що пункт 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" створено правову ситуацію, у якій громадяни, які працювали на території України, сплачували страхові внески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцем проживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний договір щодо виплати громадянам України пенсій, зароблених в Україні, позбавлені можливості їх одержувати. При цьому наголошується, що вказані положення Закону суперечать приписам Конституції України щодо неможливості скасування конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права громадян на соціальний захист у старості.
Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
Таким чином, з дня набрання чинності Рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підстав для припинення права особи на отримання пенсії, відсутні.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі №766/15025/16-а.
Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596, визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.
Згідно з п.6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Відповідно до п.п.8-9 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596, поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
У разі відкриття поточного рахунка за зверненням органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення одержувач повинен укласти договір банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.
Згідно з п.10 Порядку заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку.
Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
У разі отримання від одержувача заяви про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення інформує одержувача про необхідність укладення договору банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.
Органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення формують перелік одержувачів на підставі отриманих заяв про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка та разом із необхідними для відкриття поточних рахунків таким особам документами та відомостями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку, подають його відповідному уповноваженому банку у строки, визначені у договорі, але не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дати прийняття документів.
Уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.
Уповноважений банк щомісяця не пізніше 20 числа подає органам Пенсійного фонду України або органам соціального захисту населення перелік відкритих за зверненнями органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення поточних рахунків одержувачам із зазначенням номерів таких рахунків та інформації про укладення договорів банківського рахунка з одержувачами, а в разі відмови у відкритті поточного рахунка - інформацію про причину відмови.
Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
З урахуванням зазначеного, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596, двома шляхами: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду або від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у п.4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).
Втім, жоден з пунктів Порядку №22-1 не містить обов`язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін заявник, на переконання колегії суддів, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
Слід зазначити, що наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, а тому існуючі загальні норми, на думку суду, не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а та від 20.01.2022 у справі № 280/4551/21.
За обставин даної справи, позивач є особою, яка виїхала на постійне місце проживання за кордон, до виїзду за кордон позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду та отримував пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, докази втрати громадянства в матеріалах справи відсутні.
Тому, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, ОСОБА_1 має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач за своєю трудовою діяльністю отримав право на призначення пенсії за віком в Україні, має право на пенсію, виплату якої було припинено, відповідач зобов`язаний відновити виплату пенсії позивачу як громадянину України, який виїхав на постійне місце проживання за кордон.
Оскільки наразі відсутній чіткий механізм, як відновлення, так і призначення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, суд приходить до висновку, що існуючі «загальні» норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Судом встановлено, що представником позивача до заяви додано всі необхідні копії документів, зокрема: заяву позивача про поновлення/перерахунок пенсії від 24.10.2021 року; документи про місце реєстрації особи (паспорт), трудову книжку.
Згідно із п. 4.1, 4.3 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
При цьому, відповідач по суті заяву про поновлення пенсії ОСОБА_1 не розглянув, а лише направив на адресу представника позивача листа з приводу того, що законодавством передбачено подання заяви про поновлення виплати пенсії особисто.
При цьому, суд дійшов висновку про помилковість таких тверджень відповідача з наведених вище підстав.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не вчинено дій, передбачених Порядком № 22-1 щодо розгляду заяви про поновлення пенсії позивача, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про допущення протиправної бездіяльності відповідачем щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви від 24.10.2021 року про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 .
З огляду на вищенаведене рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 року по справі №420/6032/22 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 від 24.10.2021 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути у встановленому законодавством порядку по суті заяву про поновлення виплати та перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 24.10.2021 року з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вищенаведене рішення набрало законної сили 14.03.2023 року.
Водночас, як встановлено судом, відповідач при виконанні рішення здійснив поновлення пенсії з 14.03.2023 року, тобто з дати набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 року по справі №420/6032/22, а не з дати припинення виплати пенсії, а саме 01.02.2017 року.
Тобто, саме з наведеного періоду органи пенсійного фонду мали поновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, яка була припинена у зв`язку із таким виїздом.
У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
Однак, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені, а тому відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови, за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18.
З огляду на викладене, враховуючи висновки Верховного Суду, оскільки наразі відсутній чіткий механізм, як відновлення, так і призначення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, суд приходить до висновку, що існуючі «загальні» норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Водночас колегія суддів враховує, що у випадку позивача, йому припинено виплату пенсію з 01.02.2017 року, а отже саме з цієї дати відповідач повинен був поновити пенсію ОСОБА_1 .
З огляду на вищевикладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права позивача на виплату пенсії, виплата якої була припинена у зв`язку із виїздом за кордон.
З вищенаведених підстав рішення відповідача № 951070147282 від 26.04.2023 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а відповідач підлягає зобов`язанню поновити позивачу виплату пенсії з 01.02.2017 року.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача провести виплату поновленої пенсії позивачці з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, колегія суддів зазначає.
Частиною 2 статті 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частиною першою-другою статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума індексації грошових доходів громадян.
Враховуючи зазначені вище норми та обставини цієї справи, оскільки не проведення виплати пенсії позивачці відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV.
Зазначені висновки суду узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18, та Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 30.07.2020 у справі № 461/5775/16-а, від 30.07.2020 у справі № 802/798/18-а, від 24.09.2020 у справі № 0240/3646/18-а, від 24.09.2020 у справі № 806/1754/18, від 18.05.2022 у справі № 160/5259/20, від 16.03.2023 у справі №420/7835/19, у правовідносинах, подібних тим, які є спірними у даній справі. У цих справах ВС дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про поновлення виплати пенсії без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV, оскільки не проведення виплати пенсії позивачці відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Щодо вимог в частині здійснити автоматичні перерахунки індексації та/або масові перерахунки пенсії відповідно до ст .27, 28 та ч.2, 3 ст . 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відповідно до постанов Кабінету Міністрів У країни від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст.42 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.
Відповідно до пункту 4-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії:
мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу;
збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.
Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» прийнятий 08.07.2011 року та набрав чинності 01.10.2011 року, після того як позивачу призначено пенсію за віком, що не заперечується сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач має 40 років 9 місяців та 14 днів загального стажу роботи, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про розповсюдження на нього приписів статті 28 Закону №1058-ІV з урахуванням пункту 4-1 Прикінцевих положень.
Розділ XV Закону №1058-ІV доповнено пунктом 4-3 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 року, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Також постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 №124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч.2 ст.42 Закону №1058-ІV затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч.2 ст.42 Закону №1058-ІV (далі Порядок №124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до ч.2 ст.42 Закону №1058-ІV.
01.04.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», згідно п.п.1 п.2 якої у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Також Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» №127 від 22.02.2021 року якою установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
У 2022 році відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14.
Кабінетом Міністрів України у 2023 році також прийнято постанову «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168 відповідно до Порядку №124, пунктом першим якої установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01.04.2020 року № 251 встановлено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Згідно Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" від 20.02.2019 року № 124, установлено, зокрема, у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком, затвердженим цією Постановою, проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
Також положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01.04.2020 року № 251 установлено з 1 квітня 2020 р. особам, які отримують пенсію і яким виповнилося 80 років і більше, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2019 рік, щомісячну компенсаційну виплату в розмірі до 500 гривень у межах зазначеного розміру.
24.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році ( далі постанова КМУ № 168), якою установлено, що з 1 березня 2023 року:
- перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197. ( пункт 1 постанови КМУ № 168);
- розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. ( абзац перший пункту 2 постанови КМУ № 168)
- у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень. (пункт 10 постанови КМУ № 168).
В свою чергу відповідач розрахував позивачу пенсію за вислугу років (40 р. 9 міс. 14 днів) у розмірі 1310,82 грн.
Колегія суддів зазначає, що на підставі принципу рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, передбаченого статтею 7 Закону №1058-IV, положення діючого законодавства, стосовно поновлення пенсії, її розміру та проведення перерахунків, мають застосовуватися до позивача, який проживає за кордоном, таким же чином, як вони застосовуються до застрахованих осіб, які проживають в Україні.
Водночас, ГУПФУ всупереч вказаним нормам законодавства не було проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням підвищень, індексації, передбачених Законом №1058-ІV.
Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач протиправно обчислив пенсію позивача в розмірі, визначеному на дату припинення виплати пенсії без її подальшого перерахунку за нормами пенсійного законодавства, чинного на час настання такого права.
Пенсійний орган при прийнятті 26.04.2023 року рішення №951070147282 про поновлення пенсії з 14.03.2023 року на виконання рішення суду повинен був розрахувати пенсію позивача з урахуванням ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відповідно до постанов Кабінету Міністрів У країни від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії та з врахуванням надбавки до пенсії відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Що стосується доводів апелянта про необґрунтованість стягнення з відповідача судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість часткового задоволення позовних вимог судом першої інстанції, вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 874,34 грн. сплачені за квитанцією №8210-4305-6821-1492 від 20.11.2023 року.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р., заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
