Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/30108/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про:
- визнання протиправним та скасувати Протокол/Рішення відповідача № 951070147282 від 26.04.2023 року;
- зобов`язання відповідача:
- поновити та виплатити пенсію позивача на визначений ним в пенсійній справі банківський рахунок в АТ КБ ПриватБанк з 01.02.2017 року з одночасною виплатою компенсації втрати частини доходів;
- скасувати в графі особливості що пенсія позивача нібито не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі, а в графі ознаки роботищо нібито Працює;
- включити позивача до кола осіб, яким відповідач зобов`язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії,
- здійснити автоматичні перерахунки індексації та/або масові перерахунки пенсії відповідно до ст .27, 28 та ч.2, 3 ст . 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відповідно до постанов Кабінету Міністрів У країни від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії;
- врахувати надбавку до пенсії відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 року по справі №420/6032/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву позивача про поновлення виплати йому пенсії. Водночас вказане рішення набрало законної сили 14.03.2023 року та саме з цієї дати відповідачем поновлено пенсію позивача, тоді як на думку позивача поновлення повинно відбутися з дати припинення виплати пенсії, а саме 01.02.2017 року.
Також представником позивача зазначено, що:
- відповідач протиправно не включив позивача до кола осіб, яким відповідач зобов`язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії, протиправно вказав в рішенні №951070147282 в графі «особливості», що пенсія позивача нібито «не підлягає МП. Признач. За ріш. Суду в твердому розмірі» а в графі «ознаки роботи» що нібито «Працює»;
- відповідач протиправно не здійснив автоматичні перерахунки індексації та/або масові перерахунки пенсії та не врахував надбавки до пенсії відповідно до ст..27, 28 та ч.2, 3 ст.42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнооб`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року №251 та від 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» в редакції дійсної на момент нарахування/фактичної виплати пенсії позивачу;
- відповідач не врахував надбавку до пенсії відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році.
08.12.2023 року відповідачем надано відзив на адміністративний позов згідно якого відповідачем зазначено про не згоду з позовними вимогами з підстав того, що інших зобов`язань рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 року по справі №420/6032/22 покладено на головне управління не було, отже відповідач правомірно розглянув заяву позивача та прийняв відповідне рішення.
Ухвалою суду від 27.11.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 27.11.2023 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати до суду в строк для надання відзиву належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши адміністративний позов, відзив на адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає чатсковому задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .
По досягненні пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалася йому до виїзду за кордон.
ОСОБА_1 виїхав за кордон на постійне місце проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
З моменту виїзду за кордон виплату пенсії позивачу припинено.
Представником позивача за нотаріально посвідченою довіреністю 24.10.2021 року подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву про поновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком.
Листом №1500-0307-8/13933 від 31.01.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одесі області представнику позивача повідомлено, що відповідно до ст. 8 п. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію мають громадяни України, які згідно із цим Законом досягли пенсійного віку, або яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами відповідно до п. 2 ст. 49 Закону припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Відповідно до п. 1 п.п. 1.1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України заява про поновлення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України особисто. Підстав для поновлення пенсії за віком згідно заяви від 24.10.2021 року не має.
Вважаючи вищенаведену бездіяльність щодо не прийняття відповідного рішення по його заяві з боку відповідача ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до Одеського окружного адміністративного суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 року по справі №420/6032/22 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 від 24.10.2021 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути у встановленому законодавством порядку по суті заяву про поновлення виплати та перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 24.10.2021 року з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вищенаведене рішення набрало законної сили 14.03.2023 року.
26.04.2023 року на виконання вищенаведеного рішення Одеського окружного адміністративного суду відповідачем прийнято рішення №951070147282 про перерахунок пенсії в якому зокрема зазначається:
- пенсія поновлена з 14.03.2023 року;
- в графі «особливості», що пенсія позивача «не підлягають МП. признач. за ріш. суду в твердому розм. з 14.03.2023 по довічно; Призначення за рішенням суду з 14.03.2023 року по довічно», а в графі «ознаки роботи» зазначено «Працює».
Судом встановлено, що листом від 01.05.2023 року №10203-9531/К-02/8-1500/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було повідомлено представника позивача, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 року, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022 року по справі №420/6318/22 ОСОБА_1 з 14.03.2023 року поновлено виплату пенсії за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсію обчислено при страховому стажі 40 років 9 місяців (стаж враховано по 31.10.2006), середньомісячній заробітній платі 1997,38 грн, визначеній за періоди з 01.01.1985 по 31.12.1089 згідно з довідкою про заробітну плату, з 01.07.2000 по 31.10.2006, та її розмір становить 1310,82 грн. Пенсіонерам, які фактично не проживають в Україні, виплата пенсії проводиться відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів пенсій через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановлю Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951070147282 від 26.04.2023 року та вважаючи таке протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Гарантоване громадянам Конституцією України право на соціальний захист передбачене в Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та в Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Відповідно до ч. 3 ст. 1, ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.
Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від`їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.49, ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не було укладено. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від`їздом за кордон.
Однак, рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов`язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
З Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009, вбачається, що оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.
Відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв`язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, або переведення з одного виду пенсії на інший, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений статтею 46 Конституції України.
Також, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення). У п. 54 рішення зазначено, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, враховуючи те, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною, суд дійшов висновку, що з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст.51 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу УПФ має право відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 червня 2018 року по справі №577/50/17-а та у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України має враховуватися судом.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач за своєю трудовою діяльністю отримав право на призначення пенсії за віком в Україні, має право на пенсію, виплату якої було припинено, відповідач зобов`язаний відновити виплату пенсії позивачу як громадянину України, який виїхав на постійне місце проживання за кордон.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1.
Відповідно до п. 1.1, 1.8, 1.9 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні посилання на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року у справі № 757/12134/14-а.
Згідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, суд вказує на те, що вищенаведені обставини встановлені в рішенні Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6032/22 від 09.12.2022 року, яке набрало законної сили 14.03.2023 року.
Судом встановлено, що уповноважений представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 24.10.2021 про поновлення з 01.02.2017 року виплати його пенсії.
Згідно з п. 2.8, 2.22, 2.23 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт громадянина України (для громадян, які мають паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій,- довідка про реєстрацію місця проживання особи, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру»), тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - посвідка на постійне проживання, посвідчення на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист).
При поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Судом встановлено, що представником позивача до заяви додано всі необхідні копії документів, зокрема: заяву позивача про поновлення/перерахунок пенсії від 24.10.2021 року; документи про місце реєстрації особи (паспорт), трудову книжку.
Згідно із п. 4.1, 4.3 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
При цьому, відповідач по суті заяву про поновлення пенсії ОСОБА_1 не розглянув, а лише направив на адресу представника позивача листа з приводу того, що законодавством передбачено подання заяви про поновлення виплати пенсії особисто.
При цьому, суд дійшов висновку про помилковість таких тверджень відповідача з наведених вище підстав.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не вчинено дій, передбачених Порядком № 22-1 щодо розгляду заяви про поновлення пенсії позивача, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про допущення протиправної бездіяльності відповідачем щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви від 24.10.2021 року про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 .
З огляду на вищенаведене рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 року по справі №420/6032/22 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 від 24.10.2021 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути у встановленому законодавством порядку по суті заяву про поновлення виплати та перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 24.10.2021 року з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вищенаведене рішення набрало законної сили 14.03.2023 року.
Водночас, як встановлено судом, відповідач при виконанні рішення здійснив поновлення пенсії з 14.03.2023 року, тобто з дати набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 року по справі №420/6032/22, а не з дати припинення виплати пенсії, а саме 01.02.2017 року, з даного приводу суд зазначає таке.
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності». Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany», № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02, пункт 74).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 та у постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 160/10737/19, від 03.09.2020 у справі № 213/2704/16-а (2-а/213/59/16) та від 30.11.2020 у справі №182/6463/16-а (2-а/0182/89/2017).
Крім того, суд наголошує, що підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була припинена у зв`язку із виїздом за кордон, виникли саме з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 про визнання такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Тобто, саме з наведеного періоду органи пенсійного фонду мали поновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, яка була припинена у зв`язку із таким виїздом.
Враховуючи положення ч. 5 ст. 242 КАС України, суд також звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
З пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 вбачається, що Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
Проте, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені.
Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
З огляду на викладене, враховуючи висновки Верховного Суду, оскільки наразі відсутній чіткий механізм, як відновлення, так і призначення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, суд приходить до висновку, що існуючі «загальні» норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Водночас суд враховує, що у випадку позивача, йому припинено виплату пенсію з 01.02.2017 року, а отже саме з цієї дати відповідач повинен був поновити пенсію ОСОБА_1 .
З огляду на вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку, що з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права позивача на виплату пенсії, виплата якої була припинена у зв`язку із виїздом за кордон.
З вищенаведених підстав рішення відповідача № 951070147282 від 26.04.2023 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а відповідач підлягає зобов`язанню поновити позивачу виплату пенсії з 01.02.2017 року.
Висновки суду у даній справі відповідають правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18. Так, ВП ВС у вказаній справі дійшла висновку, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, тому, не проведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачу після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивача на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі Рішення Конституційного Суду України. Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача провести виплату поновленої пенсії позивачу з одночасним нарахуванням компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частиною першою-другою статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума індексації грошових доходів громадян.
Враховуючи зазначені вище норми та обставини цієї справи, оскільки не проведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, суд приходить до висновку, що поновлення виплати пенсії має проводитися з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV.
Зазначені висновки суду узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18, та Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 30 липня 2020 року у справі № 461/5775/16-а, від 30 липня 2020 року у справі № 802/798/18-а, від 24 вересня 2020 року у справі № 0240/3646/18-а, від 24 вересня 2020 року у справі № 806/1754/18, від 18 травня 2022 року у справі № 160/5259/20, у правовідносинах, подібних тим, які є спірними у даній справі. У цих справах ВС дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про поновлення виплати пенсії без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV, оскільки не проведення виплати пенсії позивачці відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Щодо вимог в частині здійснити автоматичні перерахунки індексації та/або масові перерахунки пенсії відповідно до ст .27, 28 та ч.2, 3 ст . 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відповідно до постанов Кабінету Міністрів У країни від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії, суд зазначає таке.
Частинами 1 та 2 ст.42 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.
Відповідно до пункту 4-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії:
мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу;
збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.
Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» прийнятий 08.07.2011 року та набрав чинності 01.10.2011 року, після того як позивачу призначено пенсію за віком, що не заперечується сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач має 40 років 9 місяців та 14 днів загального стажу роботи, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про розповсюдження на нього приписів статті 28 Закону №1058-ІV з урахуванням пункту 4-1 Прикінцевих положень.
Розділ XV Закону №1058-ІV доповнено пунктом 4-3 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 року, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Також постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 №124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч.2 ст.42 Закону №1058-ІV затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч.2 ст.42 Закону №1058-ІV (далі Порядок №124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до ч.2 ст.42 Закону №1058-ІV.
01.04.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», згідно п.п.1 п.2 якої у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Також Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» №127 від 22.02.2021 року якою установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
У 2022 році відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14.
Кабінетом Міністрів України у 2023 році також прийнято постанову «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168 відповідно до Порядку №124, пунктом першим якої установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01.04.2020 року № 251 встановлено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Згідно Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" від 20.02.2019 року № 124, установлено, зокрема, у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком, затвердженим цією Постановою, проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
Також положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01.04.2020 року № 251 установлено з 1 квітня 2020 р. особам, які отримують пенсію і яким виповнилося 80 років і більше, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2019 рік, щомісячну компенсаційну виплату в розмірі до 500 гривень у межах зазначеного розміру.
24.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році ( далі постанова КМУ № 168), якою установлено, що з 1 березня 2023 року:
- перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197. ( пункт 1 постанови КМУ № 168);
- розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. ( абзац перший пункту 2 постанови КМУ № 168)
- у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень. (пункт 10 постанови КМУ № 168).
В свою чергу відповідач розрахував позивачу пенсію за вислугу років (40 р. 9 міс. 14 днів) у розмірі 1310,82 грн.
Суд зазначає, що на підставі принципу рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, передбаченого статтею 7 Закону №1058-IV, положення діючого законодавства, стосовно поновлення пенсії, її розміру та проведення перерахунків, мають застосовуватися до позивача, який проживає за кордоном, таким же чином, як вони застосовуються до застрахованих осіб, які проживають в Україні.
Водночас, ГУПФУ всупереч вказаним нормам законодавства не було проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням підвищень, індексації, передбачених Законом №1058-ІV.
Тому, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно обчислив пенсію позивача в розмірі, визначеному на дату припинення виплати пенсії без її подальшого перерахунку за нормами пенсійного законодавства, чинного на час настання такого права.
Суд дійшов висновку, що пенсійний орган при прийнятті 26.04.2023 року рішення №951070147282 про поновлення пенсії з 14.03.2023 року на виконання рішення суду повинен був розрахувати пенсію позивача з урахуванням ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відповідно до постанов Кабінету Міністрів У країни від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії та з врахуванням надбавки до пенсії відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
26.04.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення №951070147282 про перерахунок пенсій позивачки, в якому в графі "Особливості" зазначило "Не підлягають МП, призначення за рішення суду в твердому розмірі".
Водночас, рішенням від 09.12.2022 у справі №420/6032/22 не передбачено жодних особливостей його виконання. Зокрема, посилання у резолютивній частині рішення суду на відмітку "Не підлягають МП, призначення за рішення суду у твердому розмірі" відсутні.
Крім того, відповідач не навів жодних норм законодавства, які б надавали право пенсійному органу встановлювати особливості виконання рішення суду в наведений спосіб, а саме встановлення відмітки "Не підлягають МП, призначення за рішення суду у твердому розмірі".
При цьому суд вказує, що рішення №951070147282 від 26.04.2023 року згідно вищенаведених висновків суду вже визнано таким, що є протиправним та підлягає скасуванню, а тому вимоги в даній частині не підлягають задоволенню, оскільки фактично в даному випадку права та інтереси позивача вже є захищеними.
Щодо вимог позивача про необхідність зобов`язання відповідача включити позивача до кола осіб, яким відповідач зобов`язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії, то суд враховує, що з урахуванням вищенаведених висновків суду, зокрема щодо необхідності зобов`язання відповідача здійснити автоматичні перерахунки індексації та/або масові перерахунки пенсії відповідно до ст .27, 28 та ч.2, 3 ст . 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відповідно до постанов Кабінету Міністрів У країни від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії вже є належним та достатнім захистом порушених прав та інтересів позивача.
Також, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги щодо виплати поновленої пенсії на банківській рахунок, оскільки доказів подання відповідної заяви із зазначенням банківського рахунку для виплати пенсії до суду не надано, а заява позивача від 24.10.2021 року такого рахунку не містить.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позову додано квитанцію №8210-4305-6821-1492 від 20.11.2023 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у загальному розмірі 874,34 грн.
Таким чином з урахування задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд доходить висновку про необхідність стягнення судового збору сплаченого позивачем з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951070147282 від 26.04.2023 року винесене стосовно ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2017 року з одночасною виплатою компенсації втрати частини доходів, здійснити автоматичні перерахунки індексації та/або масові перерахунки пенсії відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст.42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відповідно до постанов Кабінету Міністрів У країни від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії, врахувати надбавку до пенсії відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням раніше виплачених сум пенсій.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 874,34 грн. сплачені за квитанцією №8210-4305-6821-1492 від 20.11.2023 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).
СуддяІванов Е.А.
