Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
20 травня 2024 року Справа № 280/2318/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» (вул. Перша ливарня, 36, м. Запоріжжя, 69011, код ЄДРПОУ 08563553)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
14.03.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» (далі відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 року;
зобов`язати Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 року.
Крім того, просить зобов`язати Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у цій справі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення, і відповідно до закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Проте, відповідачем протиправно не нараховувалася та не виплачувалася позивачу індексація грошового забезпечення в період з з 01.01.2016 по 01.03.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, тому, на переконання позивача, така бездіяльність відповідача є протиправною та такою, що порушують його права.
Відповідач подав до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення із цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 19.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Наказом від 14.10.2008 року № 93 о/с позивача було прийнято на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України.
Наказом № 78/ОС-20 від 16.04.2020 позивач звільнена та виключена із списків особового складу установи та знято з усіх видів забезпечення, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 11 років 06 місяців 2 дня, у пільговому обчисленні 15 років 02 місяця 2 дня.
Позивач стверджує, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 01.01.2016 по 01.03.2018 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення.
Відповідач листом від 10.10.2023 на заяву позивача, повідомив, що відповідно постанови КМУ №1294 від 07.11.2007 року якою керувались у період нарахування з 2016 по 2017 до моменту втрати чинності вище зазначеної постанови та згідно наказу МЮУ №372/5 від 14.02.2017 року у зв`язку зі збільшенням окладів осіб рядового та начальницького складу, базовий місяць нарахування індексації змінився, став січень 2017, а не січень 2008 року. Відповідна зміна відбулася у 2018 році згідно постанови КМУ №704 від 30.08.2017 року, згідно якої підвищилися оклади осіб рядового та начальницького складу з березня 2018 року. Виходячи з вищевикладеного Вами не враховано, що при збільшенні окладів змінюється і базовий місяць індексації, який є основним для подальшого нарахування індексації, тому нашою установою було нараховано та виплачено вам суми індексації у відповідні періоди згідно чинного законодавства яке діяло на той час.
Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення у належному розмірі порушує його законні права, у зв`язку із чим він звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Щодо аргументів відповідача про недотримання позивачем строків звернення з позовом до суду.
Так, індексація грошового забезпечення є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України ( в редакції, яка діяла на час проходження позивачем служби). До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №160/8332/20 (постанова від 29 вересня 2021 року).
Положеннями ст.233 КЗпП України (в редакції з 19.07.2022) передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, вказана норма права, в редакції з 19.07.2022, встановлює строки звернення з позовом до суду у справах про стягнення належних працівнику сум, що належать йому при звільнені.
В той же час, позивача зі служби було звільнено 16.04.2020 і на той час положення статті 233 КЗпП України не передбачали обмежень будь-яким строком звернення з позовом до суду про стягнення належних працівнику сум.
Таким чином, враховуючи те, що право позивача було порушено до внесення змін до статті 233 КЗпП України, а у відповідності до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, то застосування положень ч.2 ст.233 КЗпП України в новій редакції до правовідносин, які фактично виникли з 16.04.2020 буде суперечити Основному закону.
Отже, аргументи відповідача про пропуск позивачем строку звернення із цим позовом до суду, суд вважає безпідставними.
Щодо суті спірних відносин, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 9 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною третьою статті 9 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає закон України "Про індексацію грошових доходів населення".
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється у розмірі 103 відсотки. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин посадові оклади військовослужбовців встановлювались відповідно до постанови Кабміну України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 № 1294 (далі Постанова № 1294), яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.
З набранням чинності Постановою №1294 з 01 січня 2008 року відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців.
Таким чином, з урахуванням пункту 5 Порядку №1078, січень 2008 року є базовим для обчислення індексації грошового забезпечення позивача. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців.
Постанова №1294 діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців з 01 березня 2018 року.
Разом з тим, в період з 01 січня 2008 року по 01березня 2018 року розміри посадових окладів військовослужбовців не змінювались.
При цьому, з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, відбулось збільшення посадових окладів військовослужбовців, яке, відповідно, призвело до зміни базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення позивача.
Отже, базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 є січень 2008 року.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
З наявних у матеріалах справи доказів суд встановив, що відповідач у період з 01.12.2016 по 31.08.2017 (включно) не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення.
Також судом встановлено, що позивачу в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 та з 01.09.2017 по 31.03.2018 було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, проте відповідачем не зазначено із застосуванням якого базового місяця була розрахована індексація.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). У зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Стосовно встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно ч.2 ст.382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу змісту наведених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення (статті 129-1 Конституції України, ч. 2 статті 14 КАС України).
Суд дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановив відсутність підстав для встановлення судового контролю, оскільки позивач в позовній заяві не наводить жодних обґрунтованих доводів та доказів на підтвердження того, що виконання судового рішення без встановлення судового контролю буде неможливим.
Як і не надано доказів на підтвердження того, що відповідач без поважних причин буде ухилятись від виконання рішення суду, що набрало законної сили. Тому суд відмовляє у встановленні судового контролю.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судовий збір у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» (вул. Перша ливарня, 36, м. Запоріжжя, 69011, код ЄДРПОУ 08563553) задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Зобов`язати Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні клопотання про встановлення судового контролю -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 20.05.2024.
Суддя О.В. Конишева
