УХВАЛА

17 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/80/23

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Чумака Ю. Я. - головуючий, Бенедисюка І. М., Васьковського О. В., Вронської Г. О., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Малашенкової Т. М., Пєскова В. Г., Рогач Л. І.

розглянувши матеріали касаційної скарги Чигиринської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області (суддя - Гладун А.І.) від 23.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду (Козир Т.П. - головуючий, судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.) від 06.02.2024 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Чигиринської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Госпрозрахункове підприємство "Чигиринські теплові мережі",

про стягнення 6 092 868,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Чигиринської міської ради (далі - Міськрада) про стягнення 6 092 868,11 грн заборгованості за поставлений природний газ, а також нарахованих пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Госпрозрахунковим підприємством "Чигиринські теплові мережі" (надалі - ГП "Чигиринські теплові мережі") не виконано своїх зобов`язань за договорами щодо оплати вартості поставленого природного газу з січня 2015 року по березень 2017 року. Позивач вважає, що Міськрада після прийняття 19 лютого 2018 року рішення про ліквідацію теплогенеруючої організації несе субсидіарну відповідальність за її борги перед постачальниками енергоносіїв відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України від 2 червня 2005 року № 2633-IV "Про теплопостачання" та статті 619 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України).

3. 23.05.2023 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, про часткове задоволення позову. Стягнув з Міськради на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 4 346 487,14 грн боргу за газ за договорами 2014-2016 років; 65 197,31 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

4. Суди врахували висновки щодо застосування норми статті 619 ЦК України, що викладені в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №920/836/18 та від 22.09.2021 у справі №924/1274/20.

5. Міськрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

6. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи, що висновки у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №920/836/18 та від 22.09.2021 у справі №924/1274/20, на які посилалися суди, стосуються неподібних правовідносин, а висновок Верховного Суду щодо застосування норми частини п`ятої статті 22 Закону України від 2 червня 2005 року № 2633-IV "Про теплопостачання" у подібних правовідносинах в аспекті субсидіарної відповідальності засновника комунального підприємства відсутній.

7. Скаржник також підставою касаційного оскарження визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що суди неправильно застосували норми частини сьомої статті 77, статті 78 Господарського кодексу України стосовно субсидіарної відповідальності засновника комунального підприємства без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 01.12.2021 у справі №922/2394/20, від 20.05.2021 у справі № 8711/3297/17 та від 18.05.2020 у справі №711/3288/17-ц, що субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування.

8. Скаржник наполягає, що в даній ситуації єдиним правильним способом покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування як засновника підприємства - боржника, є спосіб, передбачений статтею 61 Кодексу України з питань банкрутства. На даний час триває процедура банкрутства ГП "Чигиринські теплові мережі". Нафтогаз бере в ній активну участь, очолив комітет кредиторів та заявив вимоги в загальній сумі 6 848 297,79 грн (ухвала Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі № 925/439/23).

9. Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 925/80/23 за касаційною скаргою Чигиринської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024. Призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2024 справу №925/80/23 разом із касаційною скаргою Чигиринської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підстави для передачі справи на розгляд об`єднаної палати

11. Під час касаційного перегляду колегія суддів з`ясувала, що Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду розглянув касаційну скаргу у справі № 924/1274/20 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Чемеровецької селищної ради про стягнення 4 747 658,22 грн.

12. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі № 924/1274/20, у позові відмовлено.

13. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що оскільки Чемеровецька селищна рада прийняла рішення про припинення КП "Тепломережа" шляхом ліквідації, то відповідач, як засновник теплопостачальної (теплогенеруючої) організації, в силу частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" є відповідальним як додатковий (субсидіарний) боржник поряд з основним боржником за борговими зобов`язаннями такого підприємства перед постачальником енергоносіїв. При цьому, за висновком судів, заявлений Позивачем до стягнення розмір заборгованості не потребує доказування в межах дослідження обставин даної справи, оскільки обґрунтованість вимог на суму 4 747 658,22 грн були предметом дослідження під час розгляду Господарським судом Хмельницької області справи №923/772/17.

14. Скасовуючи постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2021 у справі №924/1274/20, та направляючи справу № 924/1274/20 на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області, Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі № 924/1274/20 дійшов висновку про те, що для правильного вирішення спору у цій справі, господарським судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити чи виконано рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.10.2017 у справі №924/772/17 щодо включення вимог позивача до ліквідаційного балансу третьої особи, чи затверджено такий баланс, а також чи вжиті заходи щодо розрахунку з кредитором в рамках його виконання, що безпосередньо впливає на визначення початку перебігу строку позовної давності за вимогами АТ "НАК "Нафтогаз України" до Ради, як субсидіарного боржника.

15. Щодо відповідальності органу місцевого самоврядування, як засновника теплопостачальної або теплогенеруючої організації, Верховний Суд у пунктах 5.19- 5.20 постанови від 22 вересня 2021 року у справі № 924/1274/20 зробив такі правові висновки щодо застосування частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання", яку доповнено Законом України "Про внесення змін до статті 22 Закону України "Про теплопостачання" від 15.03.2012 N 4521-VI (набрав чинності 08.04.2012):

"відповідно до вказаної статті учасник (засновник) теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про її ліквідацію забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв;

наведеними законодавчими положеннями закріплено гарантію стабільності правовідносин у сфері теплопостачання, незалежно від організаційної зміни складу їх учасників, у зв`язку з чим на засновника теплопостачальної або теплогенеруючої організації в разі прийняття рішення про ліквідацію особи первісного боржника було покладено обов`язок забезпечити погашення боргу такої особи перед постачальником енергоносіїв;

тобто, вказаною нормою визначено саме умови виникнення зобов`язань з погашення заборгованості перед постачальником енергоносіїв у засновника теплопостачальної або теплогенеруючої організації, як субсидіарного боржника;

при цьому умови та порядок субсидіарної відповідальності врегульовані у статті 619 Цивільного кодексу України ".

16. У зв`язку з необхідністю відступлення від висновку, викладеного у пунктах 5.19- 5.20 постанови від 22 вересня 2021 року у справі № 924/1274/20, щодо тлумачення змісту норми частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" як такої, що встановлює субсидіарну відповідальність засновника теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про ліквідацію особи первісного боржника ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2024 справу №925/80/23 разом із касаційною скаргою Чигиринської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при прийнятті справи до свого розгляду виходить з наступного:

Щодо наявності висновку щодо застосування норми права

17. Верховний Суд у пунктах 5.19 - 5.20 постанови від 22 вересня 2021 року у справі № 924/1274/20 зробив такі висновки щодо застосування частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання", яку доповнено Законом України "Про внесення змін до статті 22 Закону України "Про теплопостачання" від 15.03.2012 N 4521-VI (набрав чинності 08.04.2012):

"5.19. Так, відповідно до частини п`ятої вказаної статті учасник (засновник) теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про її ліквідацію забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв.

5.20. Отже, наведеними законодавчими положеннями закріплено гарантію стабільності правовідносин у сфері теплопостачання, незалежно від організаційної зміни складу їх учасників, у зв`язку з чим на засновника теплопостачальної або теплогенеруючої організації в разі прийняття рішення про ліквідацію особи первісного боржника було покладено обов`язок забезпечити погашення боргу такої особи перед постачальником енергоносіїв.

Тобто, вказаною нормою визначено саме умови виникнення зобов`язань з погашення заборгованості перед постачальником енергоносіїв у засновника теплопостачальної або теплогенеруючої організації, як субсидіарного боржника.

При цьому умови та порядок субсидіарної відповідальності врегульовані у статті 619 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред`явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред`явлення позову, - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора."

18. В зв`язку з наведеним, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 924/1274/20 міститься висновок щодо застосування норми матеріального права, а саме частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" в правовідносинах, що виникають у зв`язку з відповідальністю органу місцевого самоврядування за боргами комунального комерційного підприємства перед постачальниками енергоносіїв.

Щодо наявності обґрунтування відступлення від висновку щодо застосування норми права

19. В пунктах 27-29, 35-37 ухвали від 09.04.2023 у справі №925/80/23 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на обґрунтування відступлення від зазначеного правового висновку виходила з того, що:

"27. Водночас субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 711/3288/17 (провадження № 61-25288сво18)). Цей висновок є сталим в судовій практиці і неодноразово був застосований у справах цивільної та господарської юрисдикції (від 03.11.2022 у справі № 908/2694/20; від 01.12.2021 у справі № 922/2394/20; від 11.06.2020 у справі № 711/3342/17; від 17.06.2020 у справі № 712/3776/17; від 17.06.2020 у справі № 711/3529/17; від 17.06.2020 у справі № 711/3342/17; від 01.07.2020 у справі № 711/3293/17; від 06.08.2020 у справі № 711/3308/17; від 22.06.2022 у справі № 401/2004/21; від 15.02.2023 у справі № 756/10603/17).

28. Для вирішення питання про субсидіарну відповідальність підприємства та органу місцевого самоврядування (як учасника та засновника такої юридичної особи) необхідно встановлення наявності чи відсутності підстав та умов покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями створеного нею комунального підприємства, зокрема мету здійснення господарської діяльності підприємства, його сферу діяльності та факт банкрутства (постанова від 21.04.2021 у справі № 304/1745/18).

29. Ці висновки були зроблені щодо відповідальності органу місцевого самоврядування за боргами комунального комерційного підприємства перед постачальниками енергоносіїв.

35. Щодо виникнення додаткового обов`язку іншої особи виконати вимогу кредитора, якщо основний боржник відмовився задовольнити її, Верховний Суд вважає, що зміст частини першої статті 619 ЦК України та принцип правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, вимагає прямої вказівки в законі або договорі щодо субсидіарної відповідальності третьої особи. Не можна в питанні наявності субсидіарної відповідальності дійти відповідного висновку шляхом розширювального тлумачення змісту норми закону у правозастосовній практиці, оскільки відповідно до частини другої статті 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

36. З`ясовуючи зміст частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" у процесі її тлумачення, Верховний Суд встановив, що текстуально в нормі не закріплена пряма вказівка про субсидіарну відповідальність засновника у спірних правовідносинах (див. для порівняння, наприклад, частина сьома статті 77, частина шоста статті 126 ГК України, частина п`ята статті 107, частина третя статті 109, статті 119, 133, 141, 163 ЦК України), а використовується формулювання "забезпечує погашення боргу", що не виражає той же юридичний зміст, що і слова "додаткова (субсидіарна) відповідальність". Питання погашення боргу у процедурі ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників вирішується у порядку статей 110 - 112 ЦК України. Загальні умови та види забезпечення виконання зобов`язання врегульовано у главі 49 ЦК України.

37. Верховний Суд враховує також, що норма частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не регулює питання виключно органу місцевого самоврядування, як засновників комунальних підприємств, де держава в аспекті відповідальності має ширший розсуд, а стосується також засновників теплопостачальної або теплогенеруючої організації приватної форми власності, що вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища учасників відповідних правовідносин."

20. Підсумовуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зазначеній ухвалі дійшла протилежного (у співвідношенні з постановою Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №924/1274/20) висновку про те, що норма частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не встановлює субсидіарну відповідальність засновника теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про ліквідацію особи первісного боржника. Тому у такому разі - якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства (частина третя статті 110 ЦК України).

21. Отже, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при передачі справи на об`єднану палату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду обґрунтувала відступлення від висновку щодо застосування норми права.

Щодо подібності правовідносин

22. У справі № 925/80/25 позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" обґрунтовані тим, що ГП "Чигиринські теплові мережі" не виконано своїх зобов`язань за договорами щодо оплати вартості поставленого природного газу з січня 2015 року по березень 2017 року. Позивач вважає, що на підставі частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" та статті 619 ЦК України Міськрада як засновник боржника після прийняття 19 лютого 2018 року рішення про ліквідацію теплогенеруючої організації несе субсидіарну відповідальність за борги третьої особи перед постачальниками енергоносіїв.

23. У справі № 924/1274/20 позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з 2012 по 2015 роки між позивачем та КП "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради було укладено низку договорів купівлі-продажу природного газу. Відповідно до відомостей з державного реєстру КП "Тепломережа" з 28.07.2016 перебуває в стані припинення шляхом ліквідації за рішенням засновника. У зв`язку з неналежним виконанням КП "Тепломережа" зобов`язань за договорами купівлі-продажу, укладеними з АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач направив комісії з припинення боржника вимогу від 14.09.2016 про сплату боргу в сумі 5 109 065,71 грн. Комісія з припинення КП "Тепломережа" відповідь за результатами розгляду вимоги не надіслала, у зв`язку із чим позивач звернувся до господарського суду. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.10.2017 у справі № 924/772/17 зобов`язано КП "Тепловик" в особі комісії з припинення (ліквідатора) включити грошові вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" в сумі 4 747 658,22 грн до проміжного ліквідаційного балансу. Однак, від початку ліквідаційної процедури (28.07.2016) до цього часу боржник жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості не вчинив, сума боргу залишається незмінною. Оскільки, на думку позивача, розумний строк для задоволення його вимог ліквідаційною комісією юридичної особи-боржника сплинув, тому АТ "НАК "Нафтогаз України" набуло право на пред`явлення позову про стягнення боргу із Чемеровецької селищної ради як засновника боржника за його зобов`язаннями в порядку застосування субсидіарної відповідальності, а саме на підставі частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

24. Враховуючи критерії щодо подібності правовідносин, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що спірні правовідносини у цій справі та у справі № 924/1274/20, від висновку Верховного Суду в якій пропонує відступити колегія суддів в ухвалі від 09.04.2024, є подібними, оскільки пов`язані з встановленням наявності/відсутності підстав для покладання на орган місцевого самоврядування відповідальності за боргами комунального комерційного підприємства перед постачальниками енергоносіїв підставі статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

Щодо наявності висновків Великої Палати Верховного Суду, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, касаційних судів у складі Верховного Суду в подібних правовідносинах

25. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує відсутність на теперішній час висновку щодо питання застосування норми частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" в подібних правовідносинах, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду, об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та касаційними судами у складі Верховного Суду.

26. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 визначено такий склад колегії суддів: Чумак Ю. Я. - головуючий, Бенедисюк І. М., Васьковський О. В., Вронська Г. О., Дроботова Т. Б., Кібенко О. Р., Малашенкова Т. М., Пєсков В. Г., Рогач Л. І.

27. Відповідно до частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

28. З огляду на викладене касаційна скарга Чигиринської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у цій справі підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

Керуючись статтями 120, 121, 234, 235, 301, 302, 314, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №925/80/23 за касаційною скаргою Чигиринської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024.

2. Призначити розгляд касаційної скарги у засіданні Касаційного господарського суду на 05 липня 2024 року о 10:00 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. № 203.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді І. М. Бенедисюк

О. В. Васьковський

Г. О. Вронська

Т. Б. Дроботова

О. Р. Кібенко

Т. М. Малашенкова

В. Г. Пєсков

Л. І. Рогач