Єдиний державний реєстр судових рішень
16.05.24
22-ц/812/792/24
Провадження № 22-ц/812/792/24 Головуючий суду першої інстанції Паньков Д.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 травня 2024 року м. Миколаїв Справа № 484/6732/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - Індутний - Шматько Станіслав Миколайовича, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Панькова Д.А., в залі судового засідання в м. Первомайськ, повний текст якого складено 05 квітня 2024 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
30 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 14 липня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» (далі -ТОВ «ІНФІНАНС») був укладений договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961080564 та отримання кредиту згідно заявки-анкети на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики № 0961080564 від 14 липня 2020 року, що акцептована відповідачем 14 липня 2020 року, шляхом підписання електронним підписом. Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Заявки і, відповідно, укладення договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефон клієнта, верифікований в його особистому кабінеті на сайті. Для того використовується послуги оператора СМС-відправлень.
ОСОБА_1 здійснила дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської карти на рахунок якої перераховано грошові кошти першого траншу в розмірі 4 550 грн. Підписанням договору позики відповідач також підтвердила, що вона повністю ознайомилася з усіма його умовами, в тому числі з правилами.
Правилами надання коштів у позику, передбачено що договір кредиту укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається позичальником у відповідності до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «ІНФІНАНС» належним чином виконало свої зобов`язання за договором кредиту надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в порядку передбаченому умовами договору кредиту.
18 жовтня 2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») було укладено договір факторингу № 18-10/21 відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961080564 від 14 липня 2020 року, що укладений між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 , у свою чергу ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило дане право вимоги до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконував, порушуючи умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість, яку вона погашати відмовляється. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 09 листопада 2023 року відповідно до розрахунку заборгованості становить 74 299.27 грн.
Посилаючись на викладене, з урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 54 552.31 грн, з яких: 4 549.99 грн - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 50 002.32 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 березня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0961080564 від 14 липня 2020 року в розмірі 54 552.31 грн, з яких: 4 549.99 грн - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 50 002.32 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати, до яких відноситься судовий збір у розмірі 2 684 грн та витрати на правничу допомогу частково у розмірі 5 500 грн, а всього 8 184 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що підписання ОСОБА_1 електронним підписом кредитного договору свідчить про те, що вона всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даних договорів, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги позивача необхідно задовольнити, оскільки відповідачем порушено умови вищезазначеного кредитного договору, та не виконано взятих на себе зобов`язань.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - Індутний - Шматько С.М., подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивувала тим, що суд першої інстанції фактичного не надав оцінку доказам і встановленим обставинам справи, чим порушив принцип змагальності та частини 1 статті 89 ЦПК України, згідно з якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів.
Суд задовольнив позовні вимоги на припущеннях позивача про те, що між ТОВ «ІНФІНАНС» та відповідачем було укладено договір у наданих паперових копіях, а також припущення, чи переказувало ТОВ «ІНФІНАНС» кошти на рахунок відповідача і у якому саме розмірі, чи сплачувала відповідач якісь платежі та їх зарахування, чи існує заборгованість у заявленому розмірі, чи немає прострочення кредитора. У рішенні суду першої інстанції не вказано, на підставі яких доказів суд встановив обставини переказу ТОВ «ІНФІНАНС» коштів на рахунок відповідача та існування заборгованості у заявленому розмірі, оскільки такі докази у справі відсутні.
Оскаржуване рішення не є обґрунтованим, оскільки суд не досліджував оригінали доказів безпосередньо і прийняв рішення на підставі припущень позивача.
Суд взагалі не аналізував жодних доказів самостійно, надав позивачу повну перевагу при розгляді справи і позбавив відповідача засобів доказування та повністю проігнорував аргументи відзиву.
Рішення було прийнято на підставі паперових копій електронних доказів, які не містять жодних підписів сторін. Подані позивачем паперові копії - це просто тексти виконанні без жодних підписів, які не дозволяють встановити волевиявлення і не відповідають імперативним вимогам закону до електронних документів.
Ні первісний кредитор ні позивач, не знають номера картки відповідача і жодних доказів фактичного руху коштів по договору не надано.
Надана копія квитанції за сплату іншої фінансової компанії, якій ТОВ «ІНФІНАНС» зазначено одержувачем коштів, без зазначення повних реквізитів сторін платежу, з якої навіть не можна встановити, хто був платником, з призначенням платежу «Зарахування на картку» та без доказів його фактичного проведення, не є первинним бухгалтерським документом і не є належним та допустимим доказом руху коштів по договору, бо не відповідає статті 19 Закону України «Про системи та переказ коштів в Україні» та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», частина 2 статті 78 ЦПК України.
Суд першої інстанції не надав оцінки відсутності доказів щодо переказу коштів і не застосував спеціальних норм законодавства.
Вимоги позивача не відповідають наданим копіям та розрахункам, а також позивачем здійснено нарахування після закінчення строку кредитування, у період карантину та військового стану, прихованої у відсотках пені.
Розрахунки надані позивачем не тільки суперечать умовам надання копій договору з додатками та чинного законодавства, але і суперечать один-одному.
Безпідставним є продовження нарахування договірних процентів, комісій та неустойки після завершення строку кредитування всупереч частини 1 статті 530, статті 1048, 1050 ЦК України. Твердження позивача про необхідність нарахування процентів «За користування кредитом» на підставі пунктів кредитного договору після закінчення строку дії кредитного договору не ґрунтуються на нормах статей 625, 1048, 1050 ЦК України.
Враховуючи обмеження, встановлені спеціальним законодавством, позивач не має права стягувати з позивача за період карантину з 01 березня 2020 року та воєнного стану з 24 лютого 2022 року по даний час неустойку (штраф, пеню), підвищені відсотки та інші платежі, сплата яких передбачені договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за кредитним договором. Тобто заборгованість ніяк не може становити більше ніж максимальна сума 6 938.75 грн.
Від ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» через засоби електронного зв`язку надійшли пояснення, які фактично є відзивом на апеляційну скаргу, де позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та законним.
При цьому зазначає, що докази подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України.
Станом на теперішній час договір позики, на підставі якого у відповідача виникла заборгованість є чинним. Протилежного нею не доведено.
Також зазначає, що в розрахунку заборгованості відсутні нарахування відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Заборгованість відповідача підтверджується доданими до позовної заяви розрахунком заборгованості, та є чинним та таким, що не спростований відповідачем.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі не спростував доводи суду щодо недоведеності позивачем суми заборгованості за наданим розрахунком заборгованості за даним договором позики.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Одночасно з подачею апеляційної скарги ОСОБА_1 через свого представника адвоката Індутного-Шматько С.М. заявила клопотання про витребування у ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» оригіналів електронних доказів, а саме: договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961080564 від 14 липня 2020 року; Заявки - Анкети на отримання кредиту від 14 липня 2020 року; Пропозиції (оферта) на укладення договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961080564 від 14 липня 2020 року (оферта) та надання першого траншу кредиту згідно Заявки-Анкети № 2628687414 від 14 липня 2020 року; Акцепту оферти від 14 липня 2020 року на отримання першого траншу кредиту згідно Договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961080564 від 14 липня 2020 року (оферта) та надання першого траншу кредиту згідно Заявки-анкети № 2628687414 від 14 липня 2020 року.
В силу вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
Частинами 1-4 статті 83 ЦПК України визначений наступний порядок подання доказів.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд першої інстанції при розгляді справи за клопотанням представника відповідача такі оригінали доказів не витребував.
Відповідно до положень частин 1-3 статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Відповідно до частин 1,2 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно із частиною 1 статті 7 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 100 ЦПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини 2 статті 76 ЦПК України).
З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «КОЛЛЕКТР ЦЕНТР» на підтвердження своїх вимог надав суду першої інстанції електронні докази в паперовому вигляді, завіривши їх належним чином, відповідність їх оригіналу не викликає сумнівів. Обставини щодо яких у заявника є підстави у недостовірності наданих доказів, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, а тому заявлене клопотання про витребування оригіналів електронних доказів, наданих суду в паперових копіях, не підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 14 липня 2020 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961080564 (оферта) та надання кредиту згідно Заявки-анкети № 0961080564 від 14 липня 2020 року, відповідно до умов якого, товариство надає позичальнику грошові кошти у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka», у сумі 4 550 грн, строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору 3 роки, 1,75% відсоткова ставка за один день користування кредитом, 638,75% річна відсоткова ставка, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки та інші платежі за користування кредитом.
Відповідно до пункту 3.5 Договору «сторони окремо погодили, що у випадку користування позичальником кредитом (траншем) понад строк, встановлений відповідно до пункту 1.15 Договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом (траншем), при цьому у випадку, якщо відсоткова ставка за користування кредитом (траншем), що встановлена відповідно до пункту 1.15 цього Договору менше ніж 1.75 відсотків від суми кредиту (траншу) за кожен день користування кредитом (траншу)…».
Пропозицію (оферта) на укладення договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 14 липня 2020 року № 0961080564 (оферта) та надання першого траншу кредиту згідно Заявки-анкети № 2628687414 від 14 липня 2020 року, Акцепт оферти від 14 липня 2020 року на отримання першого траншу кредиту згідно Договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 14 липня 2020 року № 0961080564 (оферта) та надання першого траншу кредиту згідно Заявки-анкети № 2628687414 від 14 липня 2020 року та Заявка - Анкета на отримання кредиту підписані ОСОБА_1 14 липня 2020 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6q1u51.
За довідкою ТОВ «ІНФІНАНС» електронний цифровий підпис у формі зазначеного одноразового ідентифікатору було використано ОСОБА_1 при укладанні договору від 14 липня 2020 року за допомогою номер телефону НОМЕР_1 . Такий номер телефону зазначено в Заявці - Анкеті ОСОБА_1 .
Таким чином договір про надання кредиту було укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961080564 від 14 липня 2020 року, що акцептована відповідачем 14 липня 2020 року, шляхом підписання електронним підписом відповідача. Отже укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961080564 від 14 липня 2020 року.
ТОВ «ІНФІНАНС» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961080564 від 14 липня 2020 року, перерахувавши 14 липня 2020 року одним платежем 4 550 грн через банк-еквайєр на карту НОМЕР_2 в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується наданою позивачем квитанцією. Номер зазначеної картки співпадає з номером картки, що зазначена ОСОБА_1 в Заявці - Анкеті на отримання кредиту.
18 жовтня 2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 18-10/21, відповідно до умов якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами згідно реєстру боржників серед яких право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 0961080564 від 14 липня 2020 року.
ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-1/2023 від 10 січня 2023 року відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», у томі числі і за кредитним договором № 0961080564 від 14 липня 2020 року.
Згідно розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 станом на 09 листопада 2023 року відповідно до розрахунку заборгованості становить 74 299.27 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4 549.99 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 50 002.32 грн. Проте позивач, скориставшись своїм правом щодо зменшення суми заборгованості просив стягнути заборгованість у розмірі 54 552.31 грн, з яких: 4 549.99 грн - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 50 002.32 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
За вимогами статей 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим.
Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, в частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правильно встановивши обставини справи та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність позивачем як факту укладання договору, так і отримання позичальником ОСОБА_1 грошових коштів на погоджених нею умовах фінансового кредиту шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та не виконання останньою свого обов`язку зі своєчасного повернення кредитних коштів.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про необізнаність останньої про договірні відносини та не підписання нею кредитного договору, оскільки ці доводи спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або лише цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном та паролем, формується електронний документ, у якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Отже, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт продавця за допомогою логіна особистого кабінету та пароля особистого кабінету договір між сторонами не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року 234/7159/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20087, відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин..
Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд дійшов обґрунтовано висновку, що цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.
З наданих доказів встановлено, що електронний договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961080564 від 14 липня 2020 року, було укладено в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця ТОВ «ІНФІНАНС» 14 липня 2020 року. Відповідач, використовуючи номер телефону НОМЕР_1 отримала від ТОВ «ІНФІНАНС» одноразовий ідентифікатор 6q1u51, зайшла у особистий кабінет, ознайомився з інформацією про доступні продукти товариства, отримав інформацію про обрані умови кредиту, та підписала його одноразовим ідентифікатором 6q1u51. Одноразовий ідентифікатор 6q1u51направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на її зазначений мобільний номер, який вказувався ним при реєстрації на сайті.
В день підписання договору ТОВ «ІНФІНАНС» через банк-еквайєр ТОВ «Універсальні платіжні рішення» номер операції 60619513 о 19.47 здійснило перерахунок кредитних коштів на карту НОМЕР_2 (а.с. 27).
Номер мобільного телефону за допомогою якого отримано одноразовий ідентифікатор та номер картки, на яку надіслані запозичені кошти співпадають з інформацією, що міститься в Заявкі-Анкеті, яка містить особисту інформацію, що відома тільки відповідача (номер ІПН, серія, номер паспорту, ким виданий,коли, номера мобільних телефонів, електронна адреса та інш). Отримання таких даних відповідачем не спростовано.
На існування між сторонами кредитних правовідносин та ознайомлення з умовами договору вказує і часткове виконання позичальником свого обв`язку у вигляді здійснення нею платежів на погашення заборгованості, а саме: 16 серпня 2020 року - 1500 грн; 17 серпня 2020 року - 1287.06 грн.
Окрім того, в кредитному договорі зазначено адресу ОСОБА_1 , її паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце проживання, котрі належать останній, що є підтвердженням здійсненою ним процедурою ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».
Аргументи апеляційної скарги щодо недопустимості надання електронних доказів в паперовій формі не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги з огляду на те, що порушень порядку надання і отримання доказів, передбачених статтею 100 ЦПК України не встановлено, оцінка доказів зроблена судом першої інстанцій правильно. Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21. При цьому зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що у суду першої інстанції не було сумніву щодо відповідності паперових копій електронного доказу оригіналу.
Вказане свідчить про відсутність підстав для дослідження оригіналів електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналам.
Щодо доводів скарги про неправомірність нарахування відсотків за користування позиченими коштами, то такі доводи колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 6, 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Приписами пункту 3.5. Договору сторони погодили, що зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом (траншем) з відсотковою ставкою 1,75% від суми кредиту (траншу) за кожен день користування кредитом (траншем), починаючи з дати першого дня прострочення строкового повернення кредиту (траншу) і до дня повернення кредиту (траншу) в повному обсязі.
За матеріалами справи встановлено, що відповідач отримала 14 липня 2020 року перший транш кредиту у розмірі 4 550 грн на строк 30 днів (до 13 серпня 2020 року). Сплативши 17 серпня 2020 року після спливу зазначеного строку 1287.06 грн на погашення заборгованості за кредитом, ОСОБА_1 відповідно до пункту 3.5. Договору пролонгувала сплату відсотків за користування запозиченими коштами.
Відповідно до пункту 1.2. Договору строк його дії складає 36 календарних місяців з дня підписання Договору. За матеріалами справи нарахування заборгованості за процентами здійснено позивачем у строк з 14 липня 2020 року по 09 січня 2023 року, тобто в межах строку, визначеного в Договорі, а саме в межах 36 місяців за незмінною процентною ставкою 1.75%.
Отже, нарахування процентів за користування наданими кредитними коштами за договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 14 липня 2020 року № 0961080564 відповідає умовам цього договору, недійсність якого в судовому порядку не визнана.
Враховуючи доведеність наявними в справі належними та допустимими доказами факту укладення із відповідачем договору, беручи до уваги факт невиконання останньою обов`язків щодо повернення кредиту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 14 липня 2020 року № 0961080564.
Підстави для зменшення розміру визначених судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу, як зауважує заявник, відсутні, оскільки при обрахуванні таких судових витрат, суд першої інстанції дотримався вимог статей 137, 141 ЦПК України, судової практики застосування цих норм права, викладених в постановах Верховного Суду України та рішеннях Європейського Суду з прав людини, виходячи при цьому з конкретних обставин справи, її складності та об`єму наданої професійної правничої допомоги.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду скаржником не надано.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - Індутний - Шматько Станіслав Миколайовича, залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складено 16 травня 2024 року.
