Справа № 484/6732/23

Провадження № 2/484/678/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.2024 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Панькова Д.А., секретаря судового засідання - Кузьменко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

ТОВ "Коллект Центр" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості, вказуючи на те, що 14.07.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інфінанс» був укладений договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961080564 та отримання кредиту згідно заявки-анкети на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики № 0961080564 від 14.07.2020 року, що акцептована відповідачем 14.07.2020 року, шляхом підписання електронним підписом. Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Заявки і, відповідно, укладення договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефон клієнта, верифікований в його особистому кабінеті на сайті. Для того використовується послуги оператора СМС-відправлень. ОСОБА_1 здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської карти на рахунок якої перераховано грошові кошти в розмірі 4550,00 грн. Підписанням договору позики відповідачка також підтвердила, що вона повністю ознайомилася з усіма його умовами, в тому числі з правилами. Правилами надання коштів у позику, передбачено що договір кредиту укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається позичальником у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Інфінанс» належним чином виконало свої зобов`язання за договором кредиту надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в порядку передбаченому умовами договору кредиту. Також 18.10.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 18-10/21 відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961080564 від 14.07.2020 року, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 , у свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило дане право вимоги до ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконував, порушуючи умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість, яку він погашати відмовляється. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 09.11.2023 року відповідно до розрахунку заборгованості становить 74299,27 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4549,99 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 50002,32 грн. Проте позивачем враховано принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 54552,31 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4549,99 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс» 50002,32 грн. За таких обставин позивач змушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01.02.2024 року позов було задоволено.

04.03.2024 року за заявою представника відповідача заочне рішення було скасоване судом, у справі призначено новий розгляд.

На підставі ст.ст. 278-279 ЦПК України, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач просив слухати справу у його відсутність, позов підтримав в повному обсязі.

Від представника відповідача надійшов відзив у якому представник заперечував проти задоволення позову.

Відповідач просить суд відмовити у позові з наступних підстав.

Кредитний договір з додатками, надані позивачем у копіях, не був укладений ні в якій формі: ні в паперовій ні в електронній, тому що відсутні підписані обома сторонами у дату укладання оригінали, яких у даній суду редакції не існує в природі.

Дослідивши зміст наданих позивачем паперових копій електронних доказів:

Договір позики № 0961080564 від 14.07.2020 р. з ТОВ «ІНФІНАНС» з додатками нібито підписаний з обох Сторін одноразовими ідентифікаторами, проте надані копії у жодному документі не містять особистих підписів Сторін і не підтверджують їх укладання і саме у наданих Суду редакціях. Позивачем надано копії:

Договору позики № 0961080564 від 14.07.2020 р., у якому зазначено текстом підписи від імені ТОВ «ІНФІНАНС» директора Балабко О.О. «одноразовим ідентифікатором» 2L3Z8W, а від позичальника ОСОБА_1 «одноразовим ідентифікатором» 6q1u51;

Заявки-анкети на отримання кредиту від 14.07.2020 р. у якій зазначено текстом підпис від позичальника ОСОБА_1 «одноразовим ідентифікатором» 6q1u51, Пропозиції укласти Договір позики № 0961080564 від 14.07.2020 р. (оферти) та надання 1 траншу кредиту згідно Заявки-анкети № 2628687414 від 14.07.2020 р., у якій зазначено текстом підпис від імені кредитора ТОВ «ІНФІНАНС» «одноразовим ідентифікатором» 6q1u51;

Акцепту оферти від 14 липня 2020 р. на отримання 1 траншу кредиту згідно Договору позики № 0961080564 від 14.07.2020 р. та Заявки-анкети № 2628687414 від 14.07.2020 р., у якому зазначено текстом підпис від позичальника ОСОБА_1 «одноразовим ідентифікатором» 6q1u51, Довідка про ідентифікацію від імені ТОВ «ІНФІНАНС», у якій зазначено: «Директор ТОВ «ІНФІНАНС» Балабко О.О. 2LЗZВW Електронний пiдпис одноразовим iдентифiкатором».

З вищевказаного слідує, що використані у тексті копії договору з додатками «одноразові ідентифікатори»: не були, по-перше, одноразовими, по-друге, наносилися від імені обох сторін у тексти вручну, а не програмним способом на файли, по-третє, не можна встановити, що конкретно і коли було підписано «одноразовим ідентифікатором» 6q1u51 використаним як підписи обох сторін (який одночасно нанесений на оферту кредитора і акцепт позичальника, і був надісланий відповідно до Довідки 1 раз, а використаний для «підписання» 4 документів).

Необхідно перевірити на оригіналах, чи існують оригінали і чи наявні на них не тільки електронні підписи відповідача (які можуть бути у тому числі нанесені і одноразовими ідентифікаторами), а і електронні цифрові підписи та електронна цифрова печатка самого первісного кредитора ТОВ «ІНФІНАНС».

Оскільки кредитний договір є двостороннім, він мав бути підписаний у дату його укладання в оригіналі обома його сторонами, що може бути і в електронній формі, але оригінал з нанесеними на нього програмним способом цифровими підписами обох сторін має об`єктивно існувати у формі, що унеможливлює зміну його змісту.

Без безпосереднього дослідження судом належним чином підписаного сторонами оригіналу кредитного договору з додатками не можна встановити достовірно, які його умови, у тому числі розміри процентної ставки та строк кредитування були погоджені сторонами (оскільки у Заявці вказано строк кредитування 30 днів, а у Договорі позики - 36 місяців, тобто їх зміст містить суперечності), а до текстів, односторонньо виготовлених та наданих Позивачем у копіях для подання до суду, могли бути внесені будь-які відомості, текст у них міг вписати будь-хто! Саме тому докази, не підтверджені оригіналами підписаними обома сторонами Кредитного договору, підлягають відхиленню, а висновок про укладення договору та його умови без фактичного дослідження електронних цифрових підписів сторін є передчасним і ґрунтується на припущенні, так як зроблений без дослідження доказів безпосередньо.

Немає жодних доказів того, що відповідач взагалі мала волевиявлення вступити з позивачем у кредитні правовідносини на зазначених позивачем у паперовій копії умовах; немає доказів надання відповідачу обов`язкової інформації про умови кредитування (паспорта споживчого кредиту) імперативного згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», тобто на які саме умови було створено оферту і акцепт; немає доказів надання відповідачу повного тексту договору ні до, ні після його підписання, оскільки відповідач не має такого договору.

Позивачем не надано належних та допустимих (взагалі ніяких) доказів видачі позичальнику кредиту у заявленій сумі, а саме: не було надано оригіналу кредитного договору, меморіальний ордер чи інший первинний бухгалтерський документ, що підтверджує перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника первісним кредитором, виписки з рахунку первісного кредитора за дату виплати коштів відповідачу відповідно до ст. 19 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", ч. 2 ст. 78 ЦПК України.

Нараховані позивачем суми не відповідають законодавству України, у тому числі ст. 1048, ст. 1056-1 ЦК України, ст. 12, ст. 12, ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», спеціальному законодавству про карантин та військовий стан, та заявленим самим позивачем у наданих копіях договорів та графіків платежів умовам кредитування, і є непропорційно великою сумою, не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільно-правових відносин та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Відповідач просить відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу з підстав відмови у задоволенні позову. Разом з тим, у випадку після надання позивачем доказів та часткового задоволення позовних вимог просить зменшити розмір судових витрат на правову допомогу позивача, що підлягають стягненню з відповідача до 1000,00 грн.

Позивачем подано заперечення на відзив.

Позивач вважає, що автором відзиву навмисно спотворені обставини щодо підписання документів електронним підписом. Так, зокрема, у відзиві зазначено, що, нібито, електронний підпис на Пропозиції (Оферті) 6q1u51 є підписом кредитора ТОВ «Інфінанс». Насправді ця комбінація літер і цифр (алфавітно-цифрова послідовність) є електронним підписом одноразовим ідентифікатором який належить відповідачці. Саме нею, з використанням даного підпису, були підписані: Договір, Заявка-Анкета, Пропозиція (Оферта) та Акцепт Оферти.

З боку ТОВ «Інфінанс» директором Балабко О.О. дійсно були підписані Договір та Довідка про ідентифікацію з використанням не електронного підпису одноразовим ідентифікатором, як зазначає автор відзиву, а електронним підписом 2L3Z8W, який належить йому (у відзиві помилково зазначено, що довідка про ідентифікацію підписана електронним підписом 2L3ZBW). Цей електронний підпис є постійним, а не одноразовим, а тому, дійсно на всіх документах, які підписані директором Балабко 0.0. , в тому числі, на які посилається автор відзиву з зазначенням інших цивільних справ, стоїть саме він.

Згідно п.6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (п.2.15 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka») «електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору».

Тобто, електронний підпис одноразовим ідентифікатором, в розумінні Закону України «Про електронну комерцію», використовується виключно позичальником.

Піддаючи сумніву докази, надані позивачем суду, представник відповідача категорично не заперечує факт отримання відповідачкою кредитних коштів на банківську картку, емітовану Приватбанком (VISA, DEBIT, CLASSIC, «маска» картки НОМЕР_1 ).

Якщо вона підписала договір, але не отримувала коштів, то найпростішим рішенням було б надати разом з відзивом саме виписку про рух коштів, як зазначено вище. Але відповідачка цього не зробила, як і не відмовилась від договору протягом 14 днів.

Проте продовжувала користуватися кредитними коштами, здійснивши дві оплати по ньому: 1500,00грн. - 16.08.2020р., та 1287,06 грн. - 17.08.2020р. При цьому, 17.08.2020p. з її ініціативи, та у відповідності до Правил здійснена пролонгація договору.

У позивача відсутні бухгалтерські та фінансові документи про рух кредитних коштів за банківською карткою відповідачки (це було б можливим, якби Кредитор був банківською установою, яка видала кредит на банківську картку, емітовану саме цією установою). А враховуючи обмеження, встановлені Законом України «Про банки і банківську діяльність», доступ до інформації по картковому рахунку відповідачки має вона сама, а також суд.

Посилання у відзиві на те, що Правила не можуть застосовуватись до даних правовідносин з огляду на їх мінливий характер є некоректними. Правила були розроблені саме для програми «Pozichka» тa їx редакція не змінювалась, а тому вони не можуть мати «мінливий характер».

ТОВ «Інфінанс» не шукає позичальників деінде. Позичальники самі знаходять його за інформацією, розміщеною на сайті Товариства. Саме там розміщена доступна інформація про умови та порядок надання кредитів, серед якої позичальники і вибирають найбільш оптимальні для себе умови кредитних програм.

Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 4550, 00 грн.

Посилання на те, що відповідачка не мала волевиявлення вступати з позивачем у кредитні правовідносини на зазначених умовах спростовується підписанням нею: Заявки-Анкети на отримання кредиту; Пропозиції (Оферти) укласти Договір; Акцепту оферти та самого Договору позики.

Підписанням договору та інших перелічених документів відповідачка підтвердила, що вона згодна з умовами оферти від 14 липня 2020 року, умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka». Крім цього, в Акцепті вона підтвердила, що «інформація, зазначена в частині другій статті 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», їй надана. Всі підписані сторонами документи та Правила були розміщені в її Особистому кабінеті.

Таким чином, договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями. підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином. можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (ст. 13 Закону).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору. підлягають виконанню.

Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двосторонніх договорів позики, зокрема, в частині підписання договорів позики.

Станом на теперішній час договір позики, на підставі якого у відповідачки виникла заборгованість, є чинним. Протилежного нею не доведено.

Посилання у відзиві на Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у даному випадку є недоречними з огляду на наступне: Так, дійсно, згідно п. 13 даного розділу Кодексу в період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.

У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором. відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (п.15 розділу Прикінцеві та перехідні положення).

Розрахунок заборгованості здійснено за ставкою, погодженою сторонами договору, і яка відповідає саме умовам програми «Pozichka». Тобто, за ставкою 1,75% і будь-яких підвищень чи змін даної процентної ставки не було.

Щодо звільнення від сплати неустойки, штрафу, пені за прострочення позичальником умов договору, то вони в розрахунку заборгованості відсутні та до стягнення не заявлялись.

Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, про який зазначено у відзиві, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Нарахування за ст. 625 ЦК України в розрахунку відсутні.

Статтею 133 ЦПК України передбачено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді. Згідно ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі суду надано: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку; 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт - акти наданих послуг; 4) Прайс-Лист тощо.

Перерахування на рахунок АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» коштів в сумі 51000,00 грн. є авансовим платежем за Договором №02-01/2023 про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року. Сума 17000,00 гривень визначена згідно з Актом №2 про надання юридичної допомоги від 08.11.2023 року (витяг з якого додано до позовної заяви). Додавання до позовної заяви саме Витягу, а не Акту, свідчить про те, що за цим Актом надавалася правова допомога і по іншим справам.

З врахуванням вищенаведеного, позивач вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17000 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.1 ст. 76, ч. 2 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач заперечує факт укладення 14.07.2020 року електронного договору позики та отримання грошових коштів в рамках цього договору.

Позивач же стверджує, що ОСОБА_1 здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської карти на рахунок якої перераховано грошові кошти в розмірі 4550,00 грн.

Отже, враховуючи те, що кошти за електронним договором кредиту мали бути перераховані на картковий рахунок відповідача, то у разі спростування такого перерахунку, саме відповідач повинна надати роздруківку руху коштів за її картковим рахунком у період здійснення платежу.

Проте відповідач не надала суду вказаної роздруківки.

Крім того, позиція викладена у відзиві, щодо не укладання відповідачем електронного договору позики, свідчить про твердження відповідача про вчинення відносно неї шахрайських дій, але відповідач не надала суду доказів звернення з цього приводу до правоохоронних органів.

Судом було відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотань про витребування доказів, надання оригіналів для огляду та виключення копій з числа доказів у справі, через те, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а клопотання про перехід до загального позовного провадження, під час якого можливо на стадії підготовки до розгляду справи вирішити порушені у клопотанні питання, сторонами заявлено не було.

За своєю ініціативою суд не вбачає підстав для сумніву в наданих позивачем копій документів, яким той підтверджує свої вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що 14.07.2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961080564 (оферта) та надання кредиту згідно Заявки-анкети № 0961080564 від 14.07.2020 року, відповідно до умов якого, товариство надає позичальнику грошові кошти у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka», у сумі 4550,00 грн., строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору 3 роки, 1,75% відсоткова ставка за один день користування кредитом, 638,75% річна відсоткова ставка, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки та інші платежі за користування кредитом (а.с. 4-9).

18.10.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 18-10/21, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами згідно реєстру боржників серед яких право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 0961080564 від 14.07.2020 року (а.с. 24-25).

ТОВ «Вердикт Капітал», згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-1/2023 від 10.01.2023 року відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр», у томі числі і за кредитним договором № 0961080564 від 14.07.2020 року (а.с. 30-35).

ТОВ «Інфінанс» належним чином виконало свої зобов`язання за договором позики, надавши відповідачу грошові кошти, в порядку передбаченому умовами договору.

Згідно розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 станом на 09.11.2023 року відповідно до розрахунку заборгованості становить 74299,27 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4549,99 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 50002,32 грн. Проте позивачем враховано принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 54552,31 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4549,99 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс» 50002,32 грн. (а.с.18-23).

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис`за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Разом з тим, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Із дослідженого судом договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961080564 від 14.07.2020 року встановлено, що даний договір укладено в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом.

Отже, підписання вищезазначеного кредитного договору свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даних договорів, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити, оскільки відповідачем порушено умови вищезазначеного кредитного договору, та не виконано взятих на себе зобов`язань.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 17000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору про надання професійної правничої допомоги від 02.01.2023 № 02-01/2023, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс», а також копія заявки № 99 від 04.11.2023 про надання юридичної допомоги, згідно якої ТОВ «Коллект Центр» звертається до АО «Лігал Ассістанс» для погодження надання правових (юридичних) послуг з приводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивченням документів в розмірі 3000,00 грн., підготовка пропозицій в розмірі 4000,00 грн. та складання позовної заяви до суду в розмірі 10000,00 грн., а також витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 08.11.2023 на суму 17000,00 грн.

На підтвердження оплати юридичних послуг позивачем надано платіжну інструкцію № 0396760000 від 09.11.2023 згідно якої ТОВ «Коллект Центр» перерахувало АО «Лігал Ассістанс» 51000,00 грн. за призначенням платежу: надання правової допомоги згідно договору № 02-01/2023 від 02.01.2023 про надання правової допомоги.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги судом задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового в сумі 2684,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" заборгованість за Договором надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0961080564 від 14.07.2020 р. в розмірі 54552 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 31 коп., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4549,99 грн.; заборгованість за відсотками 50002,32 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" судові витрати, до яких відноситься судовий збір у розмірі 2684,00 грн. та витрати на правничу допомогу частково у розмірі 5500,00 грн., а всього 8184 (вісім тисяч сто вісімдесят чотири) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Дата складання повного тексту рішення - 05.04.2024 року.

Суддя: