Справа № 752/1962/22
Провадження № 2-др/752/37/24
Додаткове Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
12 квітня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Ахмеяна Б.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Віктора Михайловича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
в с т а н о в и в:
28.09.2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ковальов В.М. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат за розгляд заявлених позовних вимог до АТ «Альфа-Банк». Просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 19 000,00 грн.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.270 ЦПК).
У судовому засіданні сторони відсутні, з урахуванням правил ч.4 ст.270 ЦПК України у судове засідання не викликалися.
Суд, дослідивши матеріали справи та подану заяву, приходить до наступних висновків.
У провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25.07.2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано виконавчий напис від 30 серпня 2021 року за реєстровим номером 25703, вчинений приватним нотаріусом КМНО Бригідою Володимиром Олександровичем про звернення стягнення за Кредитним договором № 491038417 від 23.10.2020 року в розмірі 47417,68 грн на користь АТ «Альфа-Банк» таким, що не підлягає виконанню.
Встановлено, що при ухваленні зазначеного вище рішення судом не було вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Судові витрати, відповідно до ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
При цьому, згідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові №757/36628/16-ц від 24.01.2022 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду акцентував увагу на тому, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.08.2022 у справі №711/1783/20 вказав, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідач, не скористався процесуальним правом надати заперечення стосовно співмірності витрат на правничу допомогу понесених позивачем.
Суд наголошує увагу на тому, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право вказати обґрунтовані заперечення проти таких вимог, що в даному випадку відповідач не вчинив, що як наслідок виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, процесуальний закон відносить представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Компенсація витрат на правничу допомогу у цивільних справах здійснюється, виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.
Оскільки законодавство більше не містить встановленого граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу, питання розподілу витрат пов`язане виключно із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
На підтвердження надання позивачу правничої допомоги в матеріалах справи міститься договір № б/н про надання правової допомоги та від 04.01.2022 року, укладений між адвокатським об`єднанням «Агенція правового захисту» в особі Старшого партнера Ковальова В.М. та позивачем; копія ордеру серії АІ № 1000332 від 16.01.2022 року, Додаткова угода № 1 до Договору від 04.01.2022 року, звіт про виконання договору щодо надання правової допомоги (детальний опис правничої допомоги) від 20.09.2022 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 20.09.2022 року, за яким позивачу були надані послуги на суму 19 000,00 грн.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться документально підтверджені витрати позивача на правову допомогу на загальну суму 19 000,00 гривень, суд дійшов висновку про задоволення даної вимоги.
Керуючись, ст. ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд
ухвалив:
заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Віктора Михайловича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Стягнути з акціонерного товариства «Альфа-Банк», перейменованого в акціонерне товариство «Сенс Банк» (місцезнаходження 03150, м. Київ, Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000 (дев`ятнадцять тисяч) гривень.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Суддя К.Г. Плахотнюк
