Справа № 752/1962/22
Провадження № 2-др/752/28/24
У Х В А Л А
Іменем України
25 червня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Ахмеяна Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Віктора Михайловича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
ВСТАНОВИВ:
у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25.07.2022 року позовні вимоги задоволено ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
29.02.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ковальов В.М. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат за розгляд заявлених позовних вимог до АТ «Альфа-Банк». Просив стягнути з відповідача витрати, понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 19 000,00 грн.
У судовому засіданні сторони відсутні, з урахуванням правил ч.4 ст.270 ЦПК України у судове засідання не викликалися.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про можливість розгляду заяви за відсутності сторін та відмову в її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати, суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 цього Кодексу.
Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.07.2022 року задоволено позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС Факторинг», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Лисенко Сергій Олексійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 30 серпня 2021 року за реєстровим номером 25703, вчинений приватним нотаріусом КМНО Бригідою Володимиром Олександровичем про звернення стягнення за Кредитним договором № 491038417 від 23.10.2020 року в розмірі 47417,68 грн на користь АТ «Альфа-Банк».
В апеляційному порядку вказане судове рішення не оскаржувалось.
За правилами ст. ст. 133, 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
29.02.2024 року представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої просить стягнути з відповідача понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.
Згідно з п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, стороні, на користь якої прийняте рішення, для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання їй правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що 12 квітня 2024 року судом за заявою представника позивача було ухвалено додаткове рішення, відповідно до якого присуджено до стягнення з акціонерного товариства «Альфа-Банк», перейменованого в акціонерне товариство «Сенс Банк» на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000 гривень.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача - адвоката Ковальова В.М., оскільки питання про ухвалення додаткового рішення в даній справі вже вирішувалось, в зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 270 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Віктора Михайловича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею
(частина 2 статті 261 ЦПК України).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду (частина 1 статті 353, стаття 355 ЦПК України).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (стаття 354 ЦПК України).
Суддя: Плахотнюк К.Г.
