ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Волошин Д.А.

16 квітня 2024 р.Справа № 520/18946/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Джеваги Сергія Вікторовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області, третя особа: Головне управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року позивач фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі ФО-П ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача Головного управління ДПС у Рівненській області (далі ГУ ДПС у Рівненській області, контролюючий орган) від 23.08.2022 року:

№ 3409/1700240522, яким на підставі акту перевірки № 2579/20-40-07-16-05/3314404357 від 07.02.2022 року (далі Акт перевірки) за встановленні порушення п.п. 213.1.9, п. 213.1 ст. 213, п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 Податкового кодексу України (далі ПК України), у період фінансово-господарської діяльності: листопад 2019 року березень 2020 року, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - акцизним податком з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних податків у сумі 11.867,89 грн та застосований штраф у сумі 2.966,97 грн (т. 1, а.с. 118-119);

№ 3408/1700240522, яким на підставі Акту перевірки за встановлені порушення п.п. 1, 2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, у період фінансово-господарської діяльності: листопад 2019 року березень 2020 року, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 4.535,45 грн та застосований штраф у сумі 142,13 грн (т. 1, а.с. 120-121);

№ 3407/1700240522, яким на підставі Акту перевірки за встановлені порушення п.п. 164.1.3 п 164.1 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України, у період фінансово-господарської діяльності: листопад 2019 року березень 2020 року, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 54.425,36грн та застосований штраф у сумі 1.705,52 грн (т. 1, а.с. 122-123);

№ 3406/1700240522, яким на підставі Акту перевірки за встановлені порушення п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.11 ст. 177 ПК України, - неподання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючи органи, податкових декларацій (розрахунків), Ш квартал 2019 року, застосований штраф у сумі 340,00 грн (т. 1, а.с. 124-126).

В обґрунтування вимог адміністративного позову ФО-П ОСОБА_1 зазначив про порушення відповідачем Головним управлінням ДПС у Харківській області (далі ГУ ДПС у Харківській області) процедури проведення перевірки, а саме не були вручені належним чином наказ на проведення перевірки, запити про надання інформації та документів, у зв`язку з чим він не мав можливості надати до перевірки усі наявні документи на підтвердження даних податкової звітності, що безпосередньо вплинуло на об`єктивність, обґрунтованість та законність висновків проведеної перевірки.

Позивач зазначає, що під час проведення перевірки не було досліджено питання того, що сума доходу у розмірі 264.462,70 грн здебільшого сформована за рахунок помилкового формування фіскального чека від 21.02.202 року на загальну суму 241.380 грн. Через помилковість реєстрації фіскального чека від 21.02.2020 року була складена бухгалтерська довідка від 22.02.2020 року № 1.

Також позивач зазначає, що серед висновків акту перевірки є посилання, зокрема, на порушення ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), а саме, - заниження ЄСВ на загальну суму 49.587,42 грн, хоча ані вимогу про сплату боргу (недоїмки), ані якого іншого рішення про нарахування суми грошового зобов`язання зі сплати ЄСВ він не отримував.

Окрім того, позивач зазначає, що оскаржив спірні податкові повідомлення рішення контролюючого органу, зокрема, до ДПС України (скарга отримана 02.02.2023 року) та 17.04.2023 року отримав відповідь про результати розгляду скарги. Разом з тим, він не отримував рішення ДПС України від 17.02.2023 року про продовження розгляду його скарги. Таким чином, позивач вважає, що в силу положень абз. 2 та 3 п. 56.9 ст. 56 ПК України його скарга є задоволеною.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, у відзиві ГУ ДПС у Рівненській області зазначає, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі висновків Акту перевірки, проведеної фахівцем ГУ ДПС у Харківській області, яким зафіксовані встановлені порушення ФО-П ОСОБА_1 вимог податкового законодавства. Заперечень до Акту перевірки від платника податків не надійшло.

У поясненнях ГУ ДПС у Харківській області зазначає, що 23.11.2021 року з метою проведення перевірки позивача здійснений вихід за його податковою адресою, - АДРЕСА_1 , за якою ФО-П ОСОБА_1 не встановлено. Усі рекомендовані поштові відправлення, що здійснені на означену податкову адресу позивача, відділенням поштового зв`язку повернуті без вручення і, відтак в силу положень п. 42.2 ст. 42 ПК України вважаються належним чином врученими. Перевіркою встановлено, що згідно з декларацією по майновий стан та доходи за 2019 рік ФО-П ОСОБА_1 задекларовано загальний оподатковуваний дохід у сумі 0 грн. Декларація про майновий стан та доходи за 2020 рік не надана. Під час проведення перевірки загальний оподатковуваний дохід, отриманий від провадження діяльності за період з 01.01.2020 року по 31.03.2020 року визначено за наявними в розпорядженні перевірки даних виторгів РРО (отриманих з системи обліку даних РРО інформаційної системи, призначеної для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій). За отриманою інформацією про виторги РРО, встановлено, що протягом 2019 року позивачем отриманий дохід на загальну суму 40.049 грн, в тому числі акцизний податок 148,59 грн. у період з 01.01.2020 року по 31.03.2020 року отриманий дохід на загальну суму 276.182 грн, в тому числі акцизний податок 11.719 грн. Згідно інформації отриманої з системи обліку даних РРО реєстрація жодної від`ємної суми ФО-П ОСОБА_1 не відбувалась. За результатами проведеної перевірки складений Акт перевірки, який разом з іншими матеріалами. Відповідно до наказу ДПС України від 28.03.2022 року № 173 (із змінами) скерований на адресу ГУ ДПС у Рівненській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 року в задоволені вимог адміністративного позову ФО-П ОСОБА_1 відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення, суд зазначив, що ГУ ДПС у Харківській області направлено ФО-П ОСОБА_1 за податковою адресою копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 09.12.2021 року № 9369-П та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 09.12.2021 року № 637 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 09.12.2021 року. Відправлення повернуто до ГУ ДПС у Харківській області 15.01.2022 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання» відповідно до поштового відправлення № 6130121097020.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З урахуванням наведеного, судом зроблений висновок про те, що копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 09.12.2021 року № 9369-П та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 09.12.2021 року № 637, що надіслані контролюючим органом на адресу позивача, вважаються такими, що вручені позивачу.

Судом не прийнято до уваги твердження позивача про те, що направлені податковим органом документи ним не отримані, оскільки від перебував у Києві, адже зареєстрованою адресою ФО-П ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 , що також вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Доказів того, що позивач повідомляв податковий орган про зміну місця реєстрації або перебування позивач до суду не надав, тому в суду відсутні підстави вважати, що податковий орган неналежним чином повідомив позивача про початок проведення перевірки.

Суд зазначив, що згідно п. 79.3 ст. 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Судом установлено, що ГУ ДПС у Харківській області 27.01.2022 року ФО-П ОСОБА_1 був направлений запит № 247/Ж12/20-40-07-16-12, щодо надання документів на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, запит направлено засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. ФО-П ОСОБА_1 не надано запитуваних контролюючим органом документів, про що контролюючим органом складено акти про ненадання документів від 27.01.2022 року № 342, від 28.01.2022 року № 358 та від 31.01.2022 року № 371, тому, при проведенні перевірки ФО-П ОСОБА_1 контролюючим органом використано інформацію, наявну в податкових базах ГУ ДПС у Харківській області.

Також судом установлено, що ГУ ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ФО-П ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 18.07.2019 року по 13.01.2021 року, повноти, своєчасності нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 18.07.2019 року по 13.01.2021 року, за результатами якої складений акт від 07.02.2022 року № 2579/20-40-07-16- 05/3314404357.

ГУ ДПС у Харківській області на адресу ФО-П ОСОБА_1 направлено запрошення платника податків до контролюючого органу 07.02.2022 року з питань підписання та вручення акту документальної позапланової невиїзної перевірки. У зазначений термін позивач не з`явився, про що складено Акт про неможливість вручення Акту перевірки № 2579/20-40-07-16-05/3314404357 від 07.02.2022 року, від 07.02.2022 № 483/20-40-07-16-05/3311440435.

Із змісту Акту перевірки судом установлено, що згідно даних обліку ФО-П ОСОБА_1 здійснював діяльність за КВЕД 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, 56.10 Дiяльнiсть ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основна). ФО-П ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності у період з 18.07.2019 року по 31.03.2020 року здійснював на загальній системі оподаткування, обліку і звітності. При проведенні перевірки ФО-П ОСОБА_1 контролюючим органом було використано інформацію, наявну в податкових базах ГУ ДПС у Харківській області, відомості, що містяться в інформаційних базах даних ЦБД ДРФО, ІС «Податковий блок» (Виторги РРО).

Відповідно до наявної в інформаційних базах ГУ ДПС у Харківській області інформації, а саме виторги РРО, встановлено, що протягом 2019 року ФО-П ОСОБА_1 отримано дохід на загальну суму 40.049,00 грн, в тому числі акцизний податок 148,59 грн, у період з 01.01.2020 по 31.03.2020 отримано дохід на загальну суму 276.182,00 грн, в тому числі акцизний податок 11.719,30 грн. Таким чином, перевіркою встановлено заниження доходу на загальну суму 304. 363,11 грн (40.049,00 -148,59+276.182,00 -11.719,30), а саме за 2019 рік на 39.900,41 грн та за 2020 рік на 264.462,70 грн, чим порушено вимоги п. 177.2 ст.177 ПК України.

Згідно наданої декларації про майновий стан та доходи за 2019 рік ФО-П ОСОБА_1 витрати не декларував. Декларація про майновий стан та доходи за 2020 рік не подана. На проведення перевірки документи, підтверджуючі склад витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу за 2019-2020 роки позивачем не надано.

Судом зазначено, що позивач до суду не надав доказів на спростування вказаних фактів.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ наказу № 547 реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від`ємної суми. Згідно інформації отриманої контролюючим органом з системи обліку даних РРО реєстрація жодної від`ємної суми Ф-ОП ОСОБА_1 не відбувалась. У зв`язку із вищенаведеним перевіркою встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 302.363,11 грн, в результаті заниження загального оподатковуваного доходу на суму 304.363,11 грн та заниження витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів на 2 000.00 гривень.

Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету Ф-ОП ОСОБА_1 , контролюючим органом встановлено заниження суми податку, що підлягає сплаті на загальну суму 54.425,36 гривень.

Суд зазначив, що відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України ФО-П ОСОБА_1 нараховано військовий збір у розмірі 4.535,45 грн.

Суд зазначив, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 44.3 ст. 44 ПК України визначено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39 2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39 2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 ст. 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Статтею 83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 ПК України.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПК України).

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено п. 177.4 ст. 177 ПК України, а саме, до зазначених витрат належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України).

Пунктом 177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Міністерством доходів і зборів України зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 року за №1686/24218 наказ Міндоходів від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (далі - Порядок).

У графі 6 «Сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)» книги обліку доходів і витрат відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня (підпункт 6 пункту 6 Порядку). У графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Згідно зі пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (п.п. 1.1 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень ПК України).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень ПК України).

Згідно п. 177.5 ст. 177 ПК України, фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Зважаючи на вказані норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що податковий орган діяв в межах повноважень під час проведення перевірки ФО-П ОСОБА_1 .

Окремо, суд звернув увагу на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 23.08.2022 року № 3409/1700240522.

Суд зазначив, що згідно з наявною інформацією, у періоді, охопленому перевіркою, ФО-П ОСОБА_1 здійснював, зокрема, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування з отриманням ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 26510308201904894, терміном дії з 20.10.2019 року по 20.10.2020 року, яка була анульована ГУ ДПС у м. Києві на підставі Розпорядження № 138-р від 13.04.2020 року.

Перевіркою встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 не надано до контролюючого органу податкові декларації з акцизного податку за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року, податкові зобов`язання з акцизного податку не задекларовано, у зв`язку з чим порушено вимоги п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 223.2 ст. 223 ПК України.

Суд визнав встановленим, що у періоді, охопленому перевіркою, ФО-П ОСОБА_1 через реєстратор розрахункових операцій, фіскальний № 3000734612, було реалізовано підакцизний товар на загальну суму 249.225,00 грн, в тому числі з урахуванням акцизного податку у сумі 11.867,89 грн, а саме: у листопаді 2019 року на суму 1.485,00 грн, в тому числі акцизний податок на суму 71,20 грн; у грудні 2019 року на суму 1.625,00 грн, в тому числі акцизний податок на суму 77,39 грн; у січні 2020 року на суму 1.530,00 грн, в тому числі акцизний податок на суму 72,86 грн; у лютому 2020 року на суму 243.845,00 грн, в тому числі акцизний податок на суму 11.611,68 грн; у березні 2020 року на суму 730,00 грн, в тому числі акцизний податок на суму 34,76 грн.

Суд зазначив, що перевіркою правильності нарахування акцизного податку встановлено заниження податкового зобов`язання з акцизного податку на загальну суму 11.867,89 грн, а саме: за листопад 2019 року сума заниження склала 71,20 грн, за грудень 2019 року сума заниження склала 77,39 грн, за січень 2020 року сума заниження склала 72,86 грн, за лютий 2020 року сума заниження склала 11.611,68 грн, за березень 2020 року сума заниження склала 34,76 грн, чим порушено підпункт 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, статті 216 Кодексу.

Також суд зазначив, що датою виникнення податкових зобов`язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу (п. 216.1 ст. 216 ПК України).

Відповідно до пункту 217.1 ст. 217 ПК України, суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об`єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 10 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту7 цього підрозділу).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в діях позивача були наявні порушення норм ПК України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI), у зв`язку з чим відносно позивача були складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Щодо посилань позивача на недодержання контролюючим органом процедури прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивач взагалі не був повідомлений про проведення перевірки, суд зазначив, що ГУ ДПС у Харківській області за результатами позапланової виїзної перевірки складено акт від 07.02.2022 року № 2579/20-40-07-16-05/3314404357, який направлявся платнику поштою рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу. Поштове відправлення № 6106414579323 від 07.02.2022 отримано позивачем 30.03.2022.

На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДПС у Рівненській області винесені податкові повідомлення-рішення № 3407/1700240522, № 3406/1700240522, № 3408/1700240522, № 3408/1700240522 від 23.08.2022 року, які також були направлені за податковою адресою позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Даний лист повернуто ГУ ДПС у Рівненській області у зв`язку з закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, надіслані контролюючим органом на адресу позивача, вважаються такими, що вручені позивачу.

При цьому, суд відмітив, що позивачем не надано до суду доказів повідомлення податкового органу про зміну місця реєстрації чи перебування, тому у суду відсутні підстави вважати, що позивач неналежним чином був повідомлений про прийняття відносно нього податкових повідомлень-рішень.

Суд послався на правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 20.03.2020 у справі № 804/1318/18, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не в праві посилатися на неотримання ним кореспонденції як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків.

Також, згідно заяви позивача ГУ ДПС у Рівненській області було надано позивачу належним чином завірені копії податкових повідомлень - рішень № 3407/1700240522, № 3406/1700240522, № 3408/1700240522, № 3408/1700240522 від 23.08.2022 року.

За викладених обставин суд не встановив недотримання податковим органом процедури прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зокрема, щодо повідомлення позивача про початок перевірки та щодо винесення відносно відповідача податкових повідомлень-рішень.

Судом враховані правові висновки Верховного Суду, які висловлені у постановах від 03.04.2018 року по справі № 810/5546/15, та від 24.04.2019 року у справі № 3820/212/16, якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків, суму такого зобов`язання, та вручено платнику податків у порядку, передбаченому статтею 58 ПК України, прийняття такого рішення після спливу 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки не повинно розцінюватися як обставина, що виключає застосування до платника податків фінансової відповідальності.

Суд зазначив, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.03.2020 року у справі № 2340/4876/18.

Посилання позивача на відсутність інформації по поштовим відправленням на сайті «Укрпошта» відповідно до трекінгів поштових відправлень судом не прийняті до уваги, оскільки факт направлення позивачу та повернення не отриманих позивачем поштових відправлень підтверджується матеріалами справи.

Щодо посилань позивача на те, що на його думку його скарга була задоволена, судом зазначено, що в межах встановленого законом строку рішенням ДПС від 17.02.2023 року № 4025/6/99-00-06-01-04-06 було продовжено строк розгляду скарги до 02.04.2023 року. Зазначене рішення в межах 20-тиденного строку направлено на адресу позивача 17.02.2023 року та було повернуто на адресу відправника з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та копією конверту (т. 1 а.с. 218-219).

Щодо доводів позивача про неправомірність висновків акту перевірки про порушення Закону № 2464-VI, суд зазначив, що вказані висновки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, позивачем таких вимог у даній справі не заявлено, у зв`язку з чим вказані обставини та доводи судом не досліджуються.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Джевага С.В. просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 року та прийняти нове судове рішення про задоволення вимог адміністративного позову ФО-П ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає про недотримання відповідачем процедури прийняття податкових повідомлень-рішень в частині забезпечення можливості реалізації платником податків прав та обов`язків, визначених ПК України через Електронний кабінет платника податків.

Також, скаржник вказує на неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що у період з липня 2019 року по грудень 2019 року витрати ФО-П ОСОБА_1 , що пов`язані з господарською діяльністю останнього, склали 40.950 грн, відтак чистий оподаткований дохід позивача в 2019 році склав від`ємне значення, - 1.049,59 грн збитку. А також вказує, що контролюючий орган неправомірно зарахував до доходу позивача помилково сформований фіскальний чек від 21.02.2020 року на суму 241.380,00 грн, оскільки при проведені перевірки не здійснював арифметичну та логічну перевірку реальності проведеної операції по помилково вибитому чеці о 21:18 год 21.02.2020 року 4014 порцій «Ром Окхарт 0,50» (200,95 літрів рому) на суму 241.140 грн, з них акцизний податок в розмірі 11.482,86 грн.

Окрім того, скаржник вказує на порушення відповідачем та третьою особою у справі строку та правил, установлених ст. 162 КАС України на подання відзиву іншим учасникам справи, а саме позивачу ФО-П Міщенко А.О.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Рівненській області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами, які по сутті аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами, які по сутті аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

З підстав, встановлених ч. 2 ст. 311 КАС України розгляд справи відбувся за відсутності позивача та відповідача.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та третьої особи, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2019 року має статус фізичної особи-підприємця, з липня 2019 року перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області.

У зв`язку з набранням чинності Закону України від 05.10.2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» та затвердженням ДПС України нових форм реєстраційних документів (почали використовуватися з 07.11.2018 року) позивач 25.07.2019 року подав Реєстраційну картку для фізичної особи і заяву-приєднання до Договору про надання електронних довірчих послуг. В заяві зазначено, що подання цієї Реєстраційної картки є підставою для надання АЦСК ІДД позивачу електронних довірчих послуг (т. 1, а.с. 8).

З огляду на положення п. 45.1 ст. 45 ПК України податковою адресою позивача є: АДРЕСА_1 .

За повідомленням ДНЗ «Київське обласне вище професійне училище Харчових технологій та ресторанного сервісу» від 24.01.2023 року № 2, з 01.09.2016 року ОСОБА_1 працює в навчальному закладі, який з моменту прийняття позивача на роботу сплачує відповідні податки та збори (т. 1. а.с. 27).

01.10.2019 року між позивачем та ФО-П ОСОБА_2 укладався договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого позивач отримував у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для розміщення кафетерію-піцерії (т. 2, а.с. 13-18).

Відповідно до відомостей, наявних в інформаційних базах, державним реєстратором 13.01.2021 року до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_1 за власним бажанням.

Листом від 27.09.2021 року на податкову адресу ФО-П ОСОБА_1 скерований запит ГУ ДПС у Харківській області (т. 1, а.с. 231-233), в якому, з посиланням на положення п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, податковий орган просив підготувати для проведення позапланової перевірки документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів (платежів). Додатково просив повідомити платника податків про місце проведення перевірки.

29.10.2021 року рекомендоване поштове відправлення ГУ ДПС у Харківській області (лист від 27.09.2021 року), відправлене за податковою адресою позивача, повернуто поштовим відділенням з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (т. 1, а.с. 234-235).

Виходячи зі змісту абзаців першого і другого п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, мораторій встановлений Законом України від 17.03.2020 року № 533-1Х, поширюється на проведення всіх документальних перевірок, крім, зокрема, документальних позапланових перевірок з підстав, визначених п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України

Наказом ГУ ДПС у Харківській області від 09.12.2021 року № 9369-п, з підстав, передбачених п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФО-П ОСОБА_1 з метою контролю своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 18.07.2019 року по 13.01.2021 року, повноти, своєчасності нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (т. 1, а.с. 224).

15.01.2022 року рекомендоване поштове відправлення ГУ ДПС у Харківській області (копія означеного наказу, повідомлення від 03.12.2021 року № 637), відправлене за податковою адресою позивача, повернуто поштовим відділенням з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (т. 1, а.с. 226, 227-228, т. 2, а.с. 103).

27.01.2022 року, 28.01.2022 року та 31.01.2022 року фахівцями ГУ ДПС у Харківській області складалися Акти про ненадання платником податків документів до перевірки (т. 1, а.с. 221-223).

У період з 27.01.2022 року по 31.01.2022 року фахівцем ГУ ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків ФО-П ОСОБА_1 , за результатами якої складений Акт перевірки від 07.02.2022 року (т. 1, а.с. 127-152, т. 1, а.с. 95).

За висновками Акті перевірки, встановлені порушення,допущені ФО-П ОСОБА_1 , а саме:

- п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.п. 77.5.2 п. 177.5 ст. 177 ПК України, а саме ненадання декларації про майновий стан та доходи за Ш кв. 2019 року, 1 кв. 2020 року;

- п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2 ст.177 ПК України, а саме заниження податку на доходи фізичних здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 54.425,36 грн,, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2019 рік на 6.822,07 грн, за 2020 рік на 47.603,29 грн;

- п. 296.2 ст. 296 ПК України, а саме ненадання декларацій платника єдиного податку за 2020, 2021 роки;

- п. 295.1 ст. 295 ПК України, а саме несплата єдиного податку по строку 20.04.2020, 20.05.2020, 20.06.2020, 20.07.2020, 20.08.2020, 20.09.2020, 20.10.2020, 20.11.2020, 20.12.2020, 20.01.2021;

- п. 4) ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме ненадання Звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020, 2021 роки;

- п. 1) ч. 1 ст. 4, п. 1) ч. 2. ст. 6, п. 2) ч. 1 ст. 7, ч.2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме заниження ЄСВ на загальну суму 49.587,42 грн, у тому числі за 2019 рік на 2 829,72 грн, за 2020 рік - на 46.757,70 грн;

- п. 1) ч. 1 ст. 4, п. 1) ч. 2. ст. 6, п. 3) ч. 1. ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме заниження суми ЄСВ на загальну суму 9.595,30 грн, в тому числі за 2020 рік - на 9.595,30 грн;

- п. 1) ч. 2 ст. 6, абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме несплата єдиного внеску по строку 19.10.2019 року, 10.02.2020 року, 21.04.2020 року, 20.07.2020 року, 19.10.2020 року, 20.01.2021 року, чим порушено п. 1) ч. 2 ст. 6, абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік ого внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

- статей 168, 176, п.п. 1.2, 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме заниження податкових зобов`язань зі сплати військового збору на суму 4 535,45 грн, в тому числі за 2019 рік в сумі 598,51 грн, за 2020 в сумі 3.966,94 грн;

- п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, ст. 216 ПК України, а саме заниження податкового зобов`язання з акцизного податку на суму 11.867,89 грн, а саме за листопад 2019 року на суму 71,20 грн, за грудень 2019 року на суму 77,39 грн, за січень 2020 року на суму 72,86 грн., за лютий 2020 року на суму 11.611,68 грн, за березень 2020 року на суму 34,76 грн;

- пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 223.2 ст. 223 ПК України, а саме неподання податкових декларацій акцизного податку за період жовтня 2019 року - квітня 2020 року;

- п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України.

З урахуванням наказу ДПС України від 28.03.2022 року № 173, листом від 10.08.2022 року матеріали документальної позапланової невиїзної перевірки ФО-П Міщенка А.О. ГУ ДПС у Харківській області скеровані до ГУ ДПС у Рівненській області (т. 1, а.с. 105-108), якою 23.08.2022 року прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення (т. 1, а.с. 20-22, 118-126), що отримані позивачем у січні 2023 року (т. 1, а.с. 97-99).

09.11.2022 року на податкову адресу ФО-П Міщенка А.О. ГУ ДПС у Харківській області скерована відповідь на заперечення позивача від 25.10.2022 року на Акт перевірки (т. 1, а.с. 59-63).

ДПС України, з урахуванням положень абз. 1 п. 69, п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення», 30.03.2023 року відмовила у задоволені скарги ФО-П Міщенка А.О. (доповнення до скарги від 01.02.2023 року) та залишила без змін означені вище податкові повідомлення-рішення (т. 1, а.с. 109-116).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції та відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті (п. 42.1 ст. 42 ПК України).

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 ПК України).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (п. 42.3 ст. 42 ПК України).

Відповідно до пункту 45.1 ст. 45 ПК України платник податків фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.

Згідно з пунктом 70.1. ст. 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

За приписами підпункту 70.2.4. п. 70.2. ст. 70 ПК України до облікової картки фізичної особи платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян також громадянство.

Відповідно до пункту 70.7. ст. 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про прийняті ним рішення кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 року № 822 фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток 13) відповідно.

Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання. Фізичні особи, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, подають зазначені заяви особисто або через представника до будь-якого контролюючого органу.

Отже, процедура внесення змін до Державного реєстру та даних облікової картки пов`язується саме із виконанням фізичною особою як платником податків свого обов`язку щодо звернення до контролюючого органу із відповідною заявою за формою № 5ДР.

Матеріали справи посвідчують ту обставину, що із заявою за формою № 5ДР з приводу внесення змін до Державного реєстру та даних облікової картки платника податків позивач не звертався. За поясненнями представника позивача, що надані суду апеляційної інстанції, - місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 , оскільки позивач, який працює в м. Києві, щотижня провідує свою матір.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 05.10.2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги», цей Закон регулює відносини, що виникають між юридичними, фізичними особами, суб`єктами владних повноважень у процесі надання, отримання електронних довірчих послуг, процедури надання цих послуг, нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також основні організаційно-правові засади електронної ідентифікації (ч. 1 ст. 2).

Законами України можуть встановлюватися особливості правового регулювання надання електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації в певних сферах суспільних відносин (ч. 2 ст. 2).

Колегія суддів зазначає, що питання листування платників податків та контролюючих органів унормовані положеннями ст. 42 ПК України. Так, пунктом 42.2 ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Поряд з цим, положеннями п. 42.4 ст. 42 ПК України передбачено, що платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Абзац п`ятий пункту 42.4 статті 42 ПК України встановлює, що у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзаців четвертого, п`ятого пункту 42-1.5 статті 42-1 ПК України платник податків, що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов`язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.

Починаючи з дня, наступного за днем обрання платником податків електронної форми взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, крім вихідних та святкових днів, взаємодія між ними, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв`язку, здійснюється через електронний кабінет.

Відповідно до підпункту 14.1.56-2 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України з метою реалізації платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами своїх прав та обов`язків, визначених Кодексом, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами був розроблений Порядок функціонування електронного кабінету, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 року № 637 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.08.2017 року за № 942/30810.

З аналізу наведених норм податкового законодавства слідує, що передумовою використання контролюючим органом способу листування з платником податків шляхом надіслання йому документів засобами електронного зв`язку в електронній формі є подання платником податків відповідної заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет. За відсутності такої заяви контролюючий орган повинен надсилати відповідні документи платнику податків в порядку, встановленому п. 42.5 ст. 42 ПК України. У разі ж виявлення платником податків бажання отримувати документи через електронний кабінет підтвердженням для податкового органу про доставку документа є відповідна квитанція. Податковий орган також повинен сповістити платника податків про надіслання документів в його електронний кабінет шляхом надсилання таких відомостей на його електронну адресу (адреси).

Відповідна правова позиція приведена Верховним Судом у постанові від 06.07.2023 року у справі № 380/7418/22.

Водночас як встановлено судовим розглядом справи, позивач не звертався до контролюючого органу з відповідною заявою про бажання отримувати документи через електронний кабінет. Тобто у відповідача, а також третьої особи у справі були відсутні підстави для надіслання позивачу до електронного кабінету платника податків будь-яких документів, листів, тощо, оскільки останній не подавав заяву про бажання отримувати такі документи через електронний кабінет.

Відповідно до п. 167.1 ст.167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (п. 177.1 ст. 177 ПК України)

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.п. 177.4.1. п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Згідно пункту 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За положеннями п.п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи положення п.п. 44.6 ст. 44 ПК України, колегія суддів не приймає до уваги, надані позивачем докази (т. 2, а.с. 23-40) в обґрунтування тверджень про те, що його чистий оподаткований дохід у 2019 році має від`ємне значення, - 1.049,59 грн збитку.

Колегія суддів зауважує, що до витрат ФО-П Міщенка А.О., згідно з п.п. 177.4.3 ПК України, під час перевірки віднесений платіж за одержання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у сумі 2.000 грн (платіжне доручення № 09.10.2019 року № 965145).

Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 6 розд. III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 року № 547 із змінами та доповненнями (далі Порядок), внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватися через реєстратор розрахункових операцій (далі РРО) з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо такі внесення чи видача не пов`язані з проведенням розрахункових операцій, зокрема: операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Пунктами 7 та 8 розд. III Порядку визначено, що реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від`ємної суми. При цьому забороняється реєструвати через РРО від`ємні суми з використанням операції «сторно».

Порядком передбачено, що якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 грн., матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги), відомості про товар (послугу), суму виданих коштів, номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Такий самий акт складається під час скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку або помилково вибраної форми оплати (готівка, картка, кредит тощо). В акті зазначаються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа.

Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку, помилкової форми оплати зберігаються протягом трьох років. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати зазначені акти контролюючим органам під час проведення перевірки.

Судовим розглядом справи встановлено, що матеріально відповідальна особа господарської одиниці ФО-П ОСОБА_1 (назва господарської одиниці кафе, КОАТУУ 8036300000) або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, Акт, передбачений Порядком № 547, не складала. В свою чергу, бухгалтерська довідка № 1 за лютий 2020 року про те, що 21.02.2020 року о 21:18 через неуважність на РРО КФ00005641 було зроблено помилку (т. 1, а.с. 33) позивачем не була надана до перевірки, а відтак, з урахуванням положень п.п. 44.6 ст. 44ПК України вважається, що такий документ був відсутній у платника податків на час складення податкової звітності.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову ФО-П ОСОБА_1 , оскільки третя особа у справі та відповідач виконали свій обов`язок, визначений п. 42.4 ст. 42 ПК України, щодо надіслання документів за податковою адресою платника податків позивача ФО-П ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Із заявою про бажання отримувати документи через Електронний кабінет позивач до ГУ ПФУ у Харківській області не звертався, а заява-приєднання до Договору про надання електронних від 25.07.2019 року довірчих послуг позивача від 25.07.2019 не є такою заявою в розумінні положень ПК України і Порядку функціонування електронного кабінету; документи, у тому числі щодо понесених витрат під час провадження господарської діяльності, позивачем до перевірки не надані.

Згідно зі пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (п.п. 1.1 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень ПК України).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (п.п. 1.2 п. 16? підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень ПК України).

Згідно п. 177.5 ст. 177 ПК України, фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції при розгляді та вирішенні справи принципів рівності та правової визначеності, колегія суддів зазначає, що означеного висновку представник позивача дійшов з огляду на те, що відповідачем та третьою особою у справі, в порушення вимог ч. 3 ст. 163 та п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України, відзив на позовну заяву позивача та пояснення на позов подані з пропущенням строку на їх подання та без відповідних заяв про поновлення процесуального строку; відповідач та третя особа у справі не надіслали на адресу позивача означені вище відзив і пояснення разом з доданими до них доказами.

Колегія суддів зазначає, що представництво адвокатом Джеваго С.В. інтересів позивача ФО-П Міщенка А.О. в судах першої та апеляційної інстанцій є формою надання правової допомоги, свідченням чого є ордери, яким підтверджені повноваження адвоката: від 23.08.2023 року, серії АХ № 1145454 (т. 1, а.с. 196) та від 31.12.2023 року, серії АХ № 1165406, та в яких відсутні застереження, що стосуються обсягу повноважень адвоката (т. 2, а.с. 191).

Як зазначив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 08.02.2024 року у справи № 480/8341/22: «Адвокат як представник (стаття 57 КАС України) бере участь у судовому процесі від імені особи (сторони чи третьої особи), інтереси якої він представляє, відповідно наділений правами та обов`язками останньої (за умови, що в ордері немає застережень про обмеження повноважень адвоката). Відомо й те, що адвокат як представник не є і не може бути учасником (стороною) матеріально-правового спору, як і не може мати в ньому особистого інтересу; участь адвоката як представника у судовому процесі головним чином полягає у реалізації процесуальних прав та обов`язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні дії/рішення/позиція представника у судовому процесі створюють юридичні наслідки [саме] для особи, від імені якої він діє, й остання має теж це розуміти.

Суд не повинні цікавити взаємовідносини адвоката та особи, інтереси якої він представляє (окрім тих, що стосуються обсягу повноважень адвоката), водночас участь сторони у судовому процесі через свого представника (адвоката) - що є правом сторони - дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію з цим представником, відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні казуальні підстави».

Із матеріалів справи убачається, що 28.08.2023 року до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача адвоката Джевага С.В. про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (з внесенням РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей по учасника справи та надання доступу до електронної справи) (т. 1, а.с. 193-194), яка опрацьована працівником суду, і таким чином, представник позивача ФО-П ОСОБА_1 адвокат Джевага С.В., який зареєстрований в підсистемі «Електронний суд», мав і має доступ до матеріалів справи в електронному вигляді. Окрім того, в матеріалах справи наявні кавітації про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС ОСОБА_3 від відповідача та третьої особи у справі.

Також, колегія суддів зазначає, що положення ч. 4 ст. 9 КАС України визначає обов`язок суду вживати заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо витребування доказів з власної ініціативи. Матеріали справи посвідчують ту обставину, що на час розгляду та вирішення справи № 520/18946/23 в розпорядженні представника позивача були усі докази по справі, що були надані до суду його учасниками та витребувані судом за власною ініціативою.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Також, колегія суддів зазначає, що 14.02.2024 року в системі «Електронний суд» сформований документ «Відзив на апеляційну скаргу», в якому заявником визначена ДПС України. Колегія суддів приймає пояснення представника третьої особи ГУ ДПС у Харківській області про помилковість такої вказівки в реквізиті заявника в електронному документі, оскільки зміст цього документа: «ГУ ДПС вважає рішення … ГУ ДПС, ознайомившись з доводами та аргументами, покладеними в обґрунтування апеляційної скарги…», тощо дають підстави для однозначного висновку про те, що його автором є саме ГУ ДПС у Харківській області, а не ДПС України.

При цьому відзив на апеляційну скаргу підписаний представником ГУ ДПС у Харківській області Красноруцькою Н.П. До відзиву додана довіреність, яка підтверджує наявність у представника ГУ ДПС у Харківській області Красноруцькою Н.П. повноважень представляти інтереси податкового органу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші реквізити заявника, а саме : ЄДРПОУ, адреса, електронна пошта стосуються саме ГУ ДПС у Харківській області, а не ДПС України, що також підтверджує помилку (описку) в зазначенні найменування заявника.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 316 КАС України).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Джеваги Сергія Вікторовича залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді А.О. Бегунц Л.В. Курило Повний текст постанови складено 19.04.2024 року