Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 925/1280/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явилися,
відповідача - Кураси С. А. (адвоката, в режимі відеоконференції),
прокурора - Колодяжної А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 (колегія суддів: Разюк Г. П. - головуючий, Колоколов С. І., Савицький Я. Ф.) і рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2023 (суддя Мавродієва М. В. ) у справі
за позовом керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Синюхино-Брідської сільської ради
до Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт"
про стягнення грошових коштів у сумі 15 860 593,59 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1. У вересні 2021 року керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (далі - Синюхино-Брідська сільська рада) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" (далі - ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт") на користь Синюхино-Брідської сільської ради кошти в сумі 15 860 593,59 грн за користування земельними ділянками, розташованими в межах Синюхино-Брідської сільської ради, загальною площею 61,22 га, з кадастровими номерами: 4825480400:05:000:0011, 4825480400:05:000:0012 і 4825480400:03:000:0051 (далі - земельні ділянки).
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилався на положення статті 1212 Цивільного кодексу України. Прокурор зазначав, що відповідач користується земельними ділянками територіальної громади після закінчення строку дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 за відсутності правових підстав. Прокурор вказував, що таке користування позбавило Синюхино-Брідську сільську раду можливості здавати земельні в оренду та отримувати прибуток з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земель, затвердженої рішенням Первомайської районної ради 12.07.2017.
1.3. Згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.11.2021 справу № 925/1280/21 передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Миколаївської області.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Відповідно до рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2023 у справі № 925/1280/21, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023, позовні вимоги Прокурора задоволено та стягнуто з ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" на користь Синюхино-Брідської сільської ради 15 860 593,59 грн боргу за користування земельними ділянками, а також стягнуто з ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" на користь Миколаївської обласної прокуратури 237 908,90 грн судового збору.
2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Прокурора, виходив із того, що договір оренди земельних ділянок від 19.06.2007, укладений між Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області як орендодавцем та Відкритим акціонерним товариством "Первомайський кар`єр "Граніт", правонаступником якого є ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт", як орендарем припинився 03.07.2017 та не був поновлений на той самий строк і на тих самих умовах, проте відповідач продовжує користуватися земельними ділянками. Суд першої інстанції зауважив, що Прокурор посилався на те, що відповідач після завершення терміну дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 не повернув земельні ділянки; саме відповідачу належить розташоване на них нерухоме майно та право видобутку корисних копалин на цих землях. Тому розпорядник земель протягом періоду з моменту завершення строку дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 (03.07.2017) дотепер позбавлений можливості здавати земельні ділянки в оренду та отримувати від цього прибуток, у зв`язку із чим у період часу з моменту затвердження нової нормативної грошової оцінки земель (12.07.2017) дотепер місцевий бюджет отримував відповідний дохід не в повному обсязі.
Суд першої інстанції зазначив, що розмір несплаченої внаслідок неправомірних дій відповідача орендної плати розраховано Синюхино-Брідською сільською радою як розмір плати за земельну ділянку державної та в подальшому - комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою у відповідному договорі оренди землі, за період з 01.08.2018 до 01.06.2021, з урахуванням коштів, які відповідачем було сплачено за користування земельними ділянками протягом такого періоду. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі, які підлягають стягненню у місцевий бюджет відповідної територіальної громади.
Суд першої інстанції врахував, що за змістом позовних вимог, з якими Прокурор звернувся до суду 18.08.2021, ним не охоплено всього періоду несплати безпідставно утриманих відповідачем платежів, а лише заявлено вимоги за період з 01.08.2018 до 01.06.2021. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що Прокурор подав позов у межах загального строку позовної давності.
2.3. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, також зауважив, що при здійснені розрахунку Прокурор врахував затверджену нову нормативну грошову оцінку земельних ділянок та кошти, які були сплачені відповідачем за користування земельними ділянками за період з 01.08.2018 до 01.06.2021, тому дійшов висновку, що розрахунок проведений відповідно до норм права.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2023 у справі № 925/1280/21, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Синюхино-Брідської сільської ради до ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" про стягнення 15 860 593,59 грн за користування земельними ділянками.
3.2. ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі зазначає про неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.
Скаржник також зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин положення статті 66 Земельного кодексу України, пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, статті 18 Кодексу України про надра, статей 1, 12, 24 Гірничого закону України, наказу Державного комітету України із земельних ресурсів України "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" від 23.07.2010 № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/1806, пункту 1 розділу ІІІ, додатку 9 Порядку нормативної грошової оцінки населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 "Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777, пункту 2 розділу І Положення про службове посвідчення, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 12.12.2022 № 280, які, на думку скаржника, підлягали застосуванню.
ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України стосовно того, чи підлягає врахуванню при розрахунку втраченої орендної плати пільгова ставка плати за землю для гірничодобувного підприємства у розмірі 25 % податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 Податкового кодексу України (згідно з пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України). Скаржник також стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статті 21 Закону України "Про оренду землі" у випадку, коли укладений між сторонами договір оренди землі припинив свою дію.
ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт", посилаючись на пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, стверджує про недослідження судами попередніх інстанцій доказів, поданих сторонами, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:
- рішення Первомайської районної ради Миколаївської області від 12.07.2017 № 6 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок";
- податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018, 2019, 2020, 2021 роки;
- доказів, якими підтверджено, що ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" є гірничодобувним підприємством, та підтверджено склад земель, на яких здійснюється видобування корисних копалин;
- витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 06.08.2021.
ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували невідповідність земельних ділянок, на які Прокурор надав нову нормативну грошову оцінку, і тих ділянок, які були предметом згідно з договором оренди земельних ділянок від 19.06.2007, та відсутність у матеріалах справи рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення розміру ставок плати за землю. Скаржник також зазначає, що зі змісту оскаржуваних рішень не вбачається, що суди попередніх інстанцій досліджували правильність запропонованого позивачем розрахунку безпідставно утриманих коштів. ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" стверджує про необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання відповідача про призначення комісійної експертизи щодо вартості земельних ділянок та вартості права користування ними.
ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт", посилаючись на пункт 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, стверджує, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів, а саме:
- викопіювання з офіційного вебсайту Миколаївської обласної прокуратури (на думку скаржника, повноваження Прокурора підтверджуються службовим посвідченням);
- акта обстеження земельних ділянок в межах території Болеславчицького старостинського округу Синюхино-Брідської сільської ради від 19.08.2021 (за твердженням скаржника, робоча група, яка його склала, не мала на це повноважень);
- витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.08.2021 (їх форма та зміст, на думку скаржника, не відповідають вимогам законодавства, а саме: наказу Державного комітету України із земельних ресурсів України "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" від 23.07.2010 № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/1806, пункту 1 розділу ІІІ додатку 9 Порядку нормативної грошової оцінки населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 "Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777).
3.3. Миколаївська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Миколаївська обласна прокуратура зазначає про безпідставність доводів скаржника щодо непідтвердження повноважень Прокурора, який звернувся з позовною заявою у цій справі. Миколаївська обласна прокуратура зауважує, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку доказам, необхідним для прийняття рішення у цій справі.
4. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 19.06.2007 між Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області як орендодавцем та Відкритим акціонерним товариством "Первомайський кар`єр "Граніт", правонаступником якого є ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт", як орендарем укладено договір оренди земельних ділянок, який зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі щодо Болеславчицької сільської ради 03.07.2007 за реєстровим № 040702200071.
За умовами цього договору орендодавець на підставі розпорядження голови Первомайської районної державної адміністрації від 29.01.2003 № 23-р передає, а орендар приймає в оренду терміном на 10 (десять) років земельні ділянки загальною площею 61,22 га, у тому числі пасовища площею 3,89 га, землі промисловості - 17,82 га, землі під відкритими розробками, кар`єрами, шахтами - 39,51 га, для добувної промисловості (виробництва будівельних матеріалів) із земель, розташованих в межах території Болеславчицької сільської ради Первомайського району.
4.2. Згідно з кадастровим планом, який є додатком до договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007, земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери: 4825480400:05:000:0011, 4825480400:05:000:0012 та 4825480400:03:000:0051.
4.3. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 орендна плата за користування земельними ділянками встановлюється згідно з розрахунком розміру орендної плати за користування земельними ділянками, який є невід`ємною частиною до цього договору. Орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі щомісячно та перераховується не пізніше 30-го числа кожного місяця.
4.4. Суди попередніх інстанцій зазначили, що за змістом розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, який є невід`ємною частиною договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007, для розрахунку розміру орендної плати сторонами такого договору прийнято 10% від нормативної грошової оцінки усіх земельних ділянок.
4.5. Відповідно до пункту 9.2 договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 цей договір припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
4.6. Згідно з пунктом 9.3 цього договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельними ділянками після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
4.7. Відповідно до пункту 12 цього договору він набирає чинності після підписання його сторонами і державної реєстрації.
4.8. Земельні ділянки були передані в оренду за актом приймання-передачі від 03.07.2007.
4.9. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач звернувся до Миколаївської обласної державної адміністрації з листом від 03.06.2017 № 685 про поновлення договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 на той самий строк і на тих самих умовах.
4.10. Миколаївська обласна державна адміністрація листом від 12.07.2017 № 2729/0/05-38/3-17 повернула відповідачу на доопрацювання надані ним матеріали та повідомила, що під час розгляду доданих орендарем до листа-повідомлення матеріалів було виявлено невідповідності умов запропонованого до переукладення договору в частині визначення ідентифікаційних даних земель (кадастрових номерів) та розміру орендної плати за землю з вимогами чинного законодавства. Крім того, Миколаївська обласна державна адміністрація наголосила на необхідності, що визначена статтями 13, 18, 19 Закону України "Про оцінку земель", виготовлення та затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок із кадастровими номерами: 4825480400:05:000:0011, 4825480400:05:000:0012 і 4825480400:03:000:0051 для визначення розміру орендної плати за договором, відсутність якої унеможливлює вирішення питання про продовження орендних правовідносин.
4.11. Згідно з рішенням Первомайської районної ради від 12.07.2017 № 6 затверджено нову нормативну грошову оцінку зазначених земельних ділянок, що склала 58 952 644,74 грн, з яких нормативна грошова оцінка земельних ділянок площею 4,71 га - 5 113 161,98 грн, площею 3,8892 га - 4 222 103,95 грн, площею 52,62 га - 49 617 378,81 грн.
4.12. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач продовжує користуватися земельними ділянками, що підтверджується наявністю у нього чинного дозвільного документа на розробку родовища Болеславчицьке та права власності на комплекс нерухомого майна, а також інформаціями Синюхино-Брідської сільської ради від 27.04.2021 і 26.08.2021 та актом обстеження земельних ділянок від 19.08.2021. Відповідач частково сплачує кошти за використання цих земельних ділянок, що підтверджується інформацією Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 27.05.2021 та копіями податкових декларацій із плати за землю за 2018-2021 роки, відповідно до яких відповідач сплатив орендну плату у 2018 році в сумі 306 421,65 грн, у 2019 - 306 420,64 грн, у 2020 - 283 439,18 грн, та за період із січня до травня 2021 року - 125 120,68 грн.
4.13. Розмір несплаченої внаслідок неправомірних дій відповідача орендної плати розраховано Синюхино-Брідською сільською радою за період із 01.08.2018 до 01.06.2021 як розмір плати за земельну ділянку державної та в подальшому - комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною з урахуванням коштів, які відповідач сплатив за користування земельними ділянками протягом такого періоду. Загальна сума коштів за користування відповідачем без правовстановлюючих документів земельними ділянками Синюхино-Брідської територіальної громади згідно з розрахунком у період з 01.08.2018 до 01.06.2021 становить 15 860 593,59 грн.
4.14. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача коштів за користування земельними ділянками комунальної власності після припинення договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Прокурора та представників відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить частково задовольнити з огляду на таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в особі Синюхино-Брідської сільської ради про стягнення з відповідача коштів за користування земельними ділянками, розташованими в межах Синюхино-Брідської сільської ради, після закінчення строку дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007. При цьому розмір недоотриманого позивачем доходу внаслідок неповернення земельних ділянок розрахований як розмір плати за земельні ділянки у формі орендної плати за землю з урахуванням нормативної грошової оцінки за 2018, 2019, 2020, 2021 роки, 10-відсоткової ставки згідно з пунктом 2.1 договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007.
5.4. Верховний Суд зазначає, що спірні правовідносини у цій справі врегульовані главою 83 Цивільного кодексу України, оскільки виникли у зв`язку із фактичним користуванням відповідачем земельними ділянками без укладеного договору оренди та недоотриманням її власником доходів у вигляді орендної плати.
5.5. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
5.6. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).
5.7. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
5.8. Для вирішення спору щодо стягнення з фактичного користувача земельної ділянки безпідставно збережених коштів орендної плати згідно зі статтями 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.02.2019 у справі № 922/981/18).
5.9. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що відповідач продовжує користуватися земельними ділянками після завершення строку дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007, доказів укладення додаткової угоди про продовження дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 немає. Тому колегія суддів вважає, що власник землі має право вимагати усунення порушених прав на неї шляхом стягнення недоотриманих коштів плати за землю, оскільки відповідач фактично користується земельними ділянками без достатньої правової підстави.
5.10. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги Прокурора, виходив із того, що з моменту припинення договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007 у відповідача виник обов`язок повернути земельні ділянки державі, а в подальшому - відповідній територіальній громаді чи укласти додаткову угоду про продовження строку дії такого договору, проте відповідач цього не зробив. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" без законних підстав зберігало у себе майно - кошти за оренду землі, які підлягають стягненню у місцевий бюджет відповідної територіальної громади.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, також зауважив, що при здійснені розрахунку враховано затверджену нову нормативну грошову оцінку земельних ділянок та кошти, які були сплачені відповідачем за користування земельними ділянками за період з 01.08.2018 до 01.06.2021, тому дійшов висновку, що розрахунок проведений відповідно до норм права.
5.11. ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт", не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, посилаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.12. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.13. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.
5.14. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.15. Вирішуючи питання щодо подібності правовідносин, Суд звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" про те, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як такі, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини" таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
5.16. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є частково обґрунтованими з огляду на таке.
5.17. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 ухвалена за позовом Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області до фізичної особи про внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо збільшення розміру орендної плати до 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік. Суди у справі № 635/4233/19 з`ясовували обґрунтованість вимог позивача щодо наявності чи відсутності правових підстав для внесення змін до договору оренди.
5.18. Постанова Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" до Криворізької міської ради про визнання укладеною додаткової угоди. Спір у справі № 904/4748/20 стосувався договірних правовідносин, зокрема, наявності чи відсутності правових підстав для внесення змін до договору оренди у зв`язку із внесенням змін до Податкового кодексу України щодо плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.
5.19. У справі № 925/1280/21, що розглядається, спірні правовідносини є кондикційними, тому правовідносини у справах № 635/4233/19, № 904/4748/20 не є подібними ні за змістом, ні за правовим регулюванням. Отже, доводи скаржника про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, є безпідставними.
5.20. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 ухвалена за позовом Маріупольської міської ради Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовблок" про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави за користування земельною ділянкою без оформлення нового договору оренди. Верховний Суд у зазначеній постанові у справі № 905/1680/20 виклав такий висновок:
"7.19. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період."
5.21. Велика Палата Верховного Суду у справі № 905/1680/20, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про задоволення позову, виходила з того, що належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору. У справі № 905/1680/20 суд першої інстанції взяв до уваги наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів за користування відповідачем спірною земельною ділянкою, розрахований позивачем на підставі даних про нормативну грошову оцінку індивідуально визначеної земельної ділянки, при проведенні якого застосовано базовий коефіцієнт розміру ставки орендної плати в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який встановлено в рішеннях Маріупольської міської ради, та задовольнив позовні вимоги.
5.22. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц ухвалена за позовом керівника Лозівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лозівської міської ради Харківської області до фізичної особи про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. За твердженням скаржника, Верховний Суд, скасовуючи судові рішення у справі № 629/4628/16-ц, зазначив, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.
5.23. Отже, з огляду на зміст правовідносин та їх правове регулювання колегія суддів вважає, що спірні правовідносини у справі № 925/1280/21, що розглядається, є подібними із правовідносинами у справах № 905/1680/20, № 629/4628/16-ц. При цьому колегія суддів зазначає, що у справі № 925/1280/21, яка розглядається, суди не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц щодо обов`язкових документів, необхідних для здійснення розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів, з огляду на таке.
5.24. У справі № 925/1280/21, що розглядається, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що рішенням Первомайської районної ради від 12.07.2017 № 6 затверджено нову нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що були передані в оренду відповідачу, загальним розміром 58 952 644,74 грн, з яких нормативна грошова оцінка земельних ділянок площею 4,71 га складає 5 113 161,98 грн, площею 3,8892 га - 4 222 103,95 грн, площею 52,62 га - 49 617 378,81 грн. Відповідач сплатив орендну плату у 2018 році в сумі 306 421,65 грн, у 2019 - 306 420,64 грн, у 2020 - 283 439,18 грн та за період з січня до травня 2021 року - 125 120,68 грн.
Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Прокурора, виходили з того, що розмір несплаченої внаслідок неправомірних дій відповідача орендної плати розраховано Синюхино-Брідською сільською радою як розмір плати за земельну ділянку державної та в подальшому - комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою в договорі оренди земельних ділянок від 19.06.2007, за період з 01.08.2018 до 01.06.2021, з урахуванням коштів, які відповідачем було сплачено за користування спірними земельними ділянками протягом такого періоду. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що з розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, який є невід`ємною частиною договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007, вбачається, що для розрахунку розміру орендної плати сторонами такого договору прийнято 10 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Загальна сума коштів за користування відповідачем без правовстановлюючих документів земельними ділянками Синюхино-Брідської територіальної громади згідно з розрахунком у період з 01.08.2018 до 01.06.2021 становить 15 860 593,59 грн.
5.25. Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з розрахунком, здійсненим позивачем, із застосуванням ставки 10 % від вартості земельних ділянок у період із 01.08.2018 до 01.06.2021, яка була встановлена в договорі оренди земельних ділянок від 19.06.2007, за відсутності в матеріалах справи рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення розміру ставок плати за землю у спірний період. При цьому скаржник наголошує на тому, що господарські суди попередніх інстанцій встановили обставини щодо розміру безпідставно збережених коштів у період із 01.08.2018 до 01.06.2021 без урахування вимог Порядку нормативної грошової оцінки населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, за відсутності у витягах із нормативної грошової оцінки земельної ділянки коду її цільового призначення.
5.26. Колегія суддів зазначає, що плата за землю справляється на підставі положень розділу XII Податкового кодексу України.
5.27. Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
5.28. Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.
5.29. Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
5.30. Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/206/20).
5.31. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України).
5.32. За змістом статті 12 Закону України "Про оцінку земель" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону).
5.33. Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
5.34. Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/206/20).
5.35. Таким чином, для стягнення коштів, які Синюхино-Брідська сільська рада як власник земельної ділянки мала б отримати як орендну плату у спірних правовідносинах, судам слід було встановити відповідно до положень статей 74- 79 Господарського процесуального кодексу України фактичні обставини справи, що є визначальними для розрахунку суми, що підлягає стягненню, а саме: площу займаних земельних ділянок, часовий період (строк), протягом якого використовуються земельні ділянки, їх нормативну грошову оцінку та ставку орендної плати, що підлягає застосуванню.
5.36. Проте суди попередніх інстанцій, перевіряючи наданий Прокурором розрахунок коштів, які підлягають стягненню за спірний період, послалися на рішення Первомайської районної ради від 12.07.2017 № 6 та умови договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007, який припинив свою дію 03.07.2017, при цьому не врахували положень пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України та не взяли до уваги відсутності в матеріалах справи рішень органу місцевого самоврядування щодо ставок орендної плати, необхідних для розрахунку суми, заявленої Прокурором до стягнення. Суди також не дослідили витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 06.08.2021 та не перевірили аргументи скаржника щодо їх невідповідності вимогам чинного законодавства.
5.37. За таких обставин доводи скаржника, які стали підставою для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково підтвердилися.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.38. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що, на думку скаржника,, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України стосовно того, чи підлягає врахуванню при розрахунку втраченої орендної плати пільгова ставка за землю для гірничодобувного підприємства у розмірі 25 % податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 Податкового кодексу України (згідно з пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України). Скаржник також стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статті 21 Закону України "Про оренду землі" у випадку, коли укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію. При цьому ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" зазначає, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи використовує відповідач земельні ділянки для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.
5.39. Колегія суддів зазначає, що зміст пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України права свідчить про те, що зазначене положення спрямоване на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
5.40. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
5.41. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.
5.42. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.
5.43. Законом України від 07.12.2017 № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" статтю 284 Податкового кодексу України доповнено пунктом 284.4, згідно з яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.
5.44. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
При внесенні змін до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України законодавець застосував саме загальне поняття "плата за землю", яке включає як земельний податок, так і орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20).
5.45. Пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України також визначено суб`єктний склад осіб щодо яких вона може бути застосована, а саме - гірничодобувні підприємства.
5.46. У статті 1 Гірничого закону України від 06.10.1999, який визначає правові та організаційні засади проведення гірничих робіт, забезпечення протиаварійного захисту гірничих підприємств, установ та організацій закріплено наступні визначення:
гірнича (гірничодобувна) промисловість - комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення;
гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об`єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).
5.47. Відповідно до статті 24 Гірничого закону України гірниче підприємство при проведенні гірничих робіт повинно мати: спеціальний дозвіл на користування надрами; акт про надання гірничого відводу (крім користувачів нафтогазоносними надрами); технічний проект, затверджений і погоджений у встановленому порядку; геолого-маркшейдерську, технічну та обліково-контрольну документацію (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми).
Отже, положення пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України можуть бути застосовані до підприємств, які за своїми ознаками належать до гірничих підприємств, оскільки добування корисних копалин є невід`ємною складовою їх статусу, і його дія поширюється не на всі земельні ділянки, які є в користуванні гірничодобувних підприємств, а лише на ті, що надані для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20).
5.48. Статтею 66 Земельного кодексу України передбачено, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.
Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.
5.49. При цьому статтею 12 Гірничого закону України встановлено, що місця розташування гірничих підприємств визначаються до початку проектних робіт цих підприємств.
Відведення землі під розташування гірничого підприємства проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, а надання гірничого відводу - Кодексом України про надра.
5.50. Статтею 18 Кодексу України про надра закріплено, що надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.
Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.
Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.
5.51. Лише за умови дотримання попередніх критеріїв особа має право на встановлення їй плати за надані їй земельні ділянки у законодавчо врегульованому розмірі 25 відсотків від податку. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, від 13.09.2023 у справі № 904/4380/21.
5.52. Водночас суди попередніх інстанцій не встановили відповідно до вимог статей 77- 79, 236 Господарського процесуального кодексу України, чи відповідає відповідач наведеним критеріям, зважаючи на те, що положення пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України можуть бути застосовані лише до гірничодобувних підприємств і лише щодо земельних ділянок, які надані їм у користування для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.
5.53. При цьому колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника про неможливість застосування для розрахунку безпідставно утриманих коштів ставки орендної плати, встановленої в договорі оренди земельних ділянок від 19.06.2007, строк дії якого закінчився, за відсутності в матеріалах справи рішень органів місцевого самоврядування щодо розміру ставок орендної плати за землю у спірний період.
5.54. Отже доводи скаржника, які стали підставою для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково підтвердилися.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.55. Скаржник у касаційній скарзі стверджує про недослідження судами попередніх інстанцій доказів, поданих сторонами, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема: рішення Первомайської районної ради Миколаївської області "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок" від 12.07.2017 № 6; податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018, 2019, 2020, 2021 роки; доказів, якими підтверджено, що ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" є гірничодобувним підприємством, та підтверджено склад земель, на яких здійснюється видобування корисних копалин; витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 06.08.2021. Скаржник також стверджує, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, які мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів, а саме: викопіювання з офіційного вебсайту Миколаївської обласної прокуратури (оскільки повноваження прокурора підтверджуються службовим посвідченням); акта обстеження земельних ділянок в межах території Болеславчицького старостинського округу Синюхино-Брідської сільської ради від 19.08.2021; витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.08.2021. ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" зазначає про необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання відповідача про призначення комісійної експертизи щодо вартості земельних ділянок та вартості їх права користування.
5.56. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд установив обставини справи, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
5.57. Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про недослідження судами зібраних у справі доказів є частково обґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій не перевірили та не надали правової оцінки документам, якими відповідач підтверджував належність до гірничодобувних підприємств, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суди попередніх інстанцій також не дослідили витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 06.08.2021 та не спростували аргументи скаржника про відсутність у матеріалах справи рішень органу місцевого самоврядування щодо ставки орендної плати, необхідної для розрахунку суми, заявленої Прокурором до стягнення.
5.58. Колегія суддів зазначає, що ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про призначення у цій справі комісійної судової експертизи без визначення її виду, проведення якої просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні цього клопотання, зазначивши, що відповідні питання відповідачем не ставились під сумнів під час розгляду справи в суді першої інстанції.
5.59. Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Тобто призначення експертизи є можливим, а не обов`язковим, і наявність підстав для такого призначення визначається господарським судом з урахуванням обставин та матеріалів конкретної справи. У цьому випадку судом апеляційної інстанції таких підстав не було встановлено, тому доводи скаржника про необґрунтоване відхилення клопотання про призначення експертизи є безпідставними.
5.60. Твердження скаржника про встановлення судами обставин на підставі недопустимих доказів колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на таке.
5.61. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.
5.62. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не перевірив, а суд апеляційної інстанції не взяв до уваги того, що до позовної заяви, підписаної Прокурором, не додано докази на підтвердження його повноважень, натомість у подальшому додано викопіювання з офіційного вебсайту Миколаївської обласної прокуратури, яке, на думку скаржника, є недопустимим доказом на підтвердження його повноважень Прокурора.
5.63. Згідно з положеннями статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Отже, реалізація права на звернення до суду з позовом є процесуальною дією в суді, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва, або її процесуальним представником. При цьому підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 905/2204/19).
5.64. Разом з тим положеннями статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачена участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Такою особою є прокурор, який у визначених законом випадках звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
5.65. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається, зокрема, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
5.66. Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15.03.2021, відповідний наказ опубліковано у газеті "Голос України". Крім того, згідно з наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 39 "Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур" затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур відповідно до додатку до такого наказу, зокрема, у Миколаївській області утворено Первомайську окружну прокуратуру, юрисдикція якої поширюється на Первомайський район Миколаївської області. Суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставність тверджень скаржника щодо відсутності в матеріалах справа документів, які засвідчують повноваження К. Щербака як керівника Первомайської окружної прокуратури, оскільки його призначення на відповідну посаду оприлюднено на офіційному сайті Миколаївської обласної прокуратури за наступним посиланням: https://myk.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=291188.
Отже, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини та незазначення скаржником аргументів про відсутність у підписанта позовної заяви повноважень як керівника Первомайської окружної прокуратури, наведені доводи скаржника про непідтвердження повноважень Прокурора є безпідставними.
5.67. Щодо акта обстеження земельних ділянок у межах території Болеславчицького старостинського округу Синюхино-Брідської сільської ради від 19.08.2021 та витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.08.2021, то скаржник не наводить наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання цих доказів недопустимими. Доводи скаржника в цій частині зводяться саме до необхідності вирішення питання щодо належності доказів та їх переоцінки, що виходить за межі визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України повноважень суду касаційної інстанції.
5.68. Отже доводи скаржника, які стали підставою для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів частково підтвердилися.
5.69. З урахуванням наведеного, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні спору судами попередніх інстанцій, тому оскаржувані судові рішення належить скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. З наведених мотивів Верховний Суд вважає викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи Прокурора необґрунтованими.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.
6.2. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
6.3. Враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
7. Судові витрати
7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" задовольнити частково.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2023 у справі № 925/1280/21 скасувати, справу № 925/1280/21 передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак
