ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2023 року Справа № 925/1280/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Жиган А.О.,
представника прокуратури: Бескровної І.І.,
представника позивача: не з`явився,
представника відповідача: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (55213, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Івана Виговського, буд.18; адреса ел.пошти: pervom@myk.gp.gov.ua; адреса ел.пошти прокурора, який приймає участь у справі - Бескровної І.І.: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
в інтересах держави в особі: Синюхино-Брідської сільської ради (55243, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с.Синюхин Брід, вул.Центральна, буд.14; ідент.код 04376951; адреса ел.пошти: sbsr@ukr.net),
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" (18016, м.Черкаси, вул.Маршала Красовського, буд.8; ідент.код 00292356),
про: стягнення 15860593,59 грн,-
в с т а н о в и в:
Керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави у особі Синюхино-Брідської сільської ради звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" на користь Синюхино-Брідської сільської ради кошти в сумі 15860593,59 грн за користування земельними ділянками розташованими в межах Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області загальною площею 61,22 га з кадастровими номерами 4825480400:05:000:0011, 4825480400:05:000:0012 і 4825480400:03:000:0051 на розрахунковий рахунок UA9889999803341459812000014472 місцевого бюджету Синюхино-Брідської сільської ради, код одержувача 04376951, банк одержувача Миколаїв.ГУК/тгс Синюхин Брід/18010600, код платежу 37992030.
Предметом спору є вимога про стягнення грошових коштів за користування спірними земельними ділянками територіальної громади без правовстановлюючих документів та після закінчення строку дії договору оренди землі від 09.07.2007.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.09.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її для розгляду у підготовчому провадженні у судове засідання на 02.11.2021.
Синюхино-Брідська сільська рада у письмових заяві від 13.10.2021 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд задовольнити позовну заяву прокурора в повному обсязі, зокрема, посилаючись на наступне:
- рішенням Первомайської районної ради №6 від 12.07.2017 було затверджено нову нормативно грошову оцінку земельних ділянок, що були передані в оренду відповідачу, загальним розміром 58952644,74 грн, з яких нормативно грошова оцінка земельних ділянок площею 4,71 га складає 5113161,98 грн, площею 3,8892 га - 4222103,95 грн, площею 52,62 га - 49617378,81 грн;
- з метою уникнення сплати орендної плати у відповідності до нової нормативної грошової оцінки відповідач здійснює сплату орендної плати, але у відповідності до умов договору оренди, який припинив свою дію 03.07.2017;
- за час користування відповідачем земельними ділянками без укладання договору оренди розмір втраченої орендної плати за діючою грошовою оцінкою становить борг за 2018 рік - 2328684,95 грн, за 2019 рік - 5588843,83 грн, за 2020 рік - 5611825,29 грн, за 2021 рік - 2331239,52 грн, а загалом - 15860593,59 грн;
- у зв`язку з тим, що відповідач після закінчення терміну дії договору оренди землі не повернув її орендодавцю, розпорядник земель з моменту закінчення договору оренди землі 03.07.2017 та по теперішній час позбавлений можливості здавати земельну ділянку в оренду та отримувати повний прибуток, а отже і місцевий бюджет недоотримує кошти;
- із часу завершення терміну дії договору оренди землі 03.07.2017 у відповідача виник обов`язок повернути земельні ділянки власнику, або укласти додаткову угоду про подовження терміну дії договірних відносин, що відповідачем не здійснено;
- фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.
Відповідач у відзиві від 21.10.2021 заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на наступне:
Прокурором пропущеней загальний строк позовної давності, оскільки порушення прав позивача могло відбутися з прийняття 12.07.2017 Первомайською районною радою рішення №6 про затвердження нової нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок, і саме з цією датою могла бути пов`язана протиправна, на думку прокурора, поведінка відповідача та відповідно з цієї дати позивач дізнався і міг дізнатись про порушення своїх прав і необхідність їх захисту в судовому порядку. Однак, прокурор звернувся з позовом в інтересах Синюхино-Брідської сільської ради лише 22.09.2021, тобто з пропуском загального строку позовної давності, який сплив 12.07.2020;
Відповідно до умов договору оренди землі від 09.07.2007 строк оренди складав з 03.07.2007 до 03.07.2017. 03.06.2017 відповідач заявив про намір продовження дії договору оренди землі з направленням проекту додаткової угоди, при цьому орендар продовжив користуватися земельною ділянкою, а від орендодавця не надходило письмових заперечень щодо продовження дії договору оренди або відмови в поновленні договору. Тобто, договір оренди землі від 09.07.2007 продовжив свою дію на той самий строк - на 10 років до 03.07.2027, і на тих самих умовах, зокрема й на умовах оплати орендних платежів в розмірі та строки визначені в пунктах 2.1, 2.2 такого договору.
Використання відповідачем спірних земельних ділянок здійснюється в рамках договірних відносин на підставі укладеного 09.07.2007 договору оренди землі, з чого слідує наявність правової підстави її використання з однієї сторони, а з іншої, чітко визначені умови, порядок, розміри та строки сплати орендної плати за користування такими земельними ділянками. Орендодавець приймав орендні платежі в рамках договірних відносин, а відтак вказані відносини існують і продовжують існувати.
Прокурором не доведено факту заподіяння збитків у формі упущеної вигоди та наявності складу цивільного правопорушення.
Наслідки припинення оренди врегульовані не нормами ст.1212 ЦК України, на які посилається прокурор, а спеціальними нормами пов`язаними із відносинами оренди - ст.34 Закону України «Про оренду землі» та ст.ст.22, 1166 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.11.2021 передано дану справу на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою від 13.12.2021 суддею Господарського суду Миколаївської області Мавродієвою М.В. справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи почато спочатку. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 12.01.2022.
12.01.2022 судом відкладено підготовче засідання на 08.02.2022 за відповідним клопотанням відповідача та у зв`язку з його неявкою.
У підготовчому засіданні 08.02.2022 судом оголошено перерву до 22.02.2022.
22.02.2022 судом відкладено підготовче засідання на 10.03.2022.
10.03.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.
Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022 були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.
Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
З початку військової агресії Російської Федерації проти України активні бойові дії ведуться на території Миколаївської області та міста Миколаєва, тому Господарський суд Миколаївської області, працюючи з обмеженнями у здійсненні правосуддя, не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду даної справи, в межах строку передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.
Також тривалий час Господарський суд Миколаївської області вимушений вживати заходи з пошуку та упорядкування господарських справ, які знаходились у провадженні суду до припинення здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану, ракетного обстрілу та руйнування будівлі Миколаївської обласної державної адміністрації, в якій знаходився Господарський суд Миколаївської області.
За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється триваючою військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану.
Ухвалою суду від 20.10.2022 підготовче засідання у справі призначено на 14.11.2022.
24.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросолтек», яке не є учасником справи, звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду, скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.11.2021 у справі №925/1280/21 та направити справу до Господарського суду Черкаської області для продовження розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №925/1280/21.
10.11.2022 з Північного апеляційного господарського суду до Господарського суду Миколаївської області надійшов запит справи для розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою від 14.11.2022 зупинено провадження у справі до повернення матеріалів справи в провадження Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою суду від 05.05.2023 поновлено провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 31.05.2023.
31.05.2023 судом відкладено підготовче засідання на 19.07.2023 у зв`язку з неявкою сторін.
Ухвалою суду від 19.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2023.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 16.08.2023 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Синюхино-Брідська сільська рада явку повноважного представника у судове засідання 16.08.2023 не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Судом враховано, що Синюхино-Брідська сільська рада у письмових заяві та клопотанні від 13.10.2021 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити позовну заяву прокурора, справу просила розглядати без участі представника сільради.
Представник прокуратури у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників Синюхино-Брідської сільради та відповідача.
У судовому засіданні 16.08.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз.1,2 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз.1-3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч.ч.4,5 ст.53 ГПК України).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом "jura novit curia" ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №1-1/99 вказує, що "інтереси держави" є оціночним поняттям. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної,' екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).
Під представництвом інтересів держави в суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор вказує та підтверджує відповідними доказами, що за наявності підстав, що були очевидні (внаслідок загальнодоступності правових норм та обізнаності про обставину несплати відповідачем коштів за використання земель у повному обсязі), та повноважень на звернення до суду уповноваженим суб`єктом - Синюхино-Брідською сільською радою не вжито, натомість такий органом звертався з проханням до прокурора щодо вжиття заходів із забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що підтверджується листами №539 від 27.04.2021, №772 від 29.06.2021, №805 та №806 від 08.07.2021, №992 від 26.08.2021 (т.1 а.с.102,103,106,112-115,117) та свідчить про пасивну поведінку уповноваженого органу, має своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді та є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Синюхино-Брідської сільської ради, як власника спірних земельних ділянок, про що останнього повідомлено листами №54-2044вих-21 від 02.07.2021, №54-2113вих-21 від 07.07.2021, №54-1871вих-21 та №54-1872вих-21 від 24.06.2021, №54-3071вих-21 від 08.09.2021 (т.1 а.с.145-153).
За такого, суд вважає, що в даному випадку прокурором доведено наявність державного інтересу, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
19.06.2007 між Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області, як орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством «Первомайський кар`єр «Граніт», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Первомайський кар`єр «Граніт», як орендарем, укладено договір оренди земельних ділянок, який зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Бочеславчицькій сільській раді 03.07.2007 за реєстровим №040702200071 (далі - Договір оренди землі), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого орендодавець на підставі розпорядження голови Первомайської районної державної адміністрації від 29.01.2003 №23-р передає, а орендар приймає в оренду терміном на 10 (десять) років земельні ділянки загальною площею 61,22 га, у тому числі пасовища площею 3,89 га, землі промисловості - 17,82 га, землі під відкритими розробками, кар`єрами, шахтами - 39,51 га, для добувної промисловості (виробництва будівельних матеріалів) із земель розташованих в межах території Болеславчицької сільської ради Первомайського району.
Згідно кадастрового плану, що є додатком до Договору оренди землі, земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери 4825480400:05:000:0011, 4825480400:05:000:0012 та 4825480400:03:000:0051 (т.1 а.с.27).
Згідно пунктів 2.1, 2.2 Договору оренди землі, орендна плата за користування земельними ділянками встановлюється згідно розрахунку розміру орендної плати за користування земельними ділянками, який є невідємною частиною до цього договору. Орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі щомісячно та перераховується не пізніше 30-го числа кожного місяця.
З розрахунку розміру орендної плати заземельні ділянки державної або комунальної власності (т.1 а.с.22), який є невідємною частиною Договору оренди землі, вбачається, що для розрахунку розміру орендної плати сторонами такого договору прийнято 10% від нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок.
Згідно п.12 Договору оренди землі, такий договір набирає чинності після підписання його сторонами і державної реєстрації.
Вказані земельні ділянки передані в оренду за актом приймання-передачі від 03.07.2007 (т.1 а.с.18-21).
Відповідно до п.9.2 Договору оренди землі, договір оренди земельних ділянок припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно п.9.3 Договору оренди землі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельними ділянками після закінчення строку договору оренди, то за відсутності птсьмових щаперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідач звернувся до Миколаївської обласної державної адміністрації з листом №685 від 03.06.2017 про поновлення Договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах (т.1 а.с.79-81).
Миколаївська обласна державна адміністрація листом №2729/0/05-38/3-17 від 12.07.2017 повернула відповідачу на доопрацювання надані за листом №685 від 03.06.2017 матеріали та повідомила, що під час розгляду доданих орендарем до листа-повідомлення матеріалів було виявлено невідповідності умов запропонованого до переукладення договору в частині визначення ідентифікаційних даних земель (кадастрових номерів) та розміру орендної плати за землю вимогам чинного законодавства (т.1 а.с.82,83).
Крім того, у відповіді Миколаївської облдержадміністрації було наголошено на визначену статтями 13, 18, 19 Закону України «Про оцінку земель» необхідність виготовлення та затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровими номерами 4825480400:05:000:0011, 4825480400:05:000:0012 і 4825480400:03:000:0051 для визначення розміру орендної плати за договором, відсутність якої унеможливлювала вирішення питання про продовження орендних правовідносин.
Миколаївська облдержадміністрація наполягала, що вказане потребувало додаткового узгодження умов спірного договору між сторонами, оскільки об`єкт оренди та орендна плата за приписами ст.15 Закону України «Про оренду землі» є істотними умовами договору оренди землі.
За таких умов Миколаївська облдержадміністрація вважала, що договір оренди земельної ділянки від 19.06.2007 не міг бути продовжений на тих самих підставах.
Прокурор вказує, а відповідач не спростовує, що ним такі зауваження проігноровано, повторного звернення до орендодавця за укладенням додаткової угоди після усунення недоліків не здійснено.
За приписами статтей 1, 2 Закону України «Про оренду землі», тут і надалі в редакції чинній станом на 03.07.2017, оренда землі, є заснованим на договорі строковим платним володінням і користуванням земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За приписами ст.654 ЦК України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Орендарі, за положеннями ч.1 ст.124, ст.126 Земельного кодексу України, ч.ч.1, 5 ст.6, ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі», набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі, який укладається в письмовій формі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Частиною 3 ст.792 Цивільного кодексу України та ст.124 Земельного кодексу України регулювання відносин у сфері оренди земель, зокрема питань конкретизації і деталізації особливостей та порядку укладення договору оренди землі, його істотних умов, основних прав та обов`язків його сторін, порядку зміни, припинення та поновлення такого договору, віднесено до сфери дії профільного нормативно-правового акту - Закону України «Про оренду землі».
За положеннями ч.ч.1, 8 ст.33 Закону України «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, яке у обов`язковому порядку реалізується шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення.
З аналізу викладених вище положень законодавства вбачається, що використання земельної ділянки можливе виключно на підставі договору оренди землі, укладеного у письмовій формі з одночасною реєстрацією права оренди землі. У разі закінчення терміну дії договору його поновлення можливе шляхом укладення додаткової угоди у тій формі та таким чином, як це передбачено для договору оренди землі, про що безпосередньо зазначено у ч.8 ст.33 Закону України «Про оренду землі».
Орендодавець в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки.
Таким чином, норми ст.33 Закону України «Про оренду землі» дозволяли продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку - це право повинно було реалізовуватись до закінчення дії договору оренди на підставі звернення орендаря, а у другому - наставало у разі продовження орендарем користування землею за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного строку після закінчення строку договору оренди, але у будь-якому випадку з укладенням додаткової угоди.
Отже, продовження терміну дії договору оренди землі після його закінчення є лише передумовою для укладення додаткової угоди до нього, а не підставою вважати договір оренди продовженим.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №908/127/17 та Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц та №159/5756/18.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.134-136), а також інформацією, яка міститься в листах Миколаївської обласної державної адміністрації від 31.05.2021 №05-67/2226/5-21, Первомайської районної державної адміністрації від 28.05.2021 №1044-01.02-07, Синюхино-Брідської сільської ради від 27.04.2021 №539 (т.1 а.с.77,78,101-103), додаткова угода про продовження спірного Договору оренди землі укладена не була, її реєстрація не проводилась.
Відповідачем не спростовано твердження прокуратури щодо відсутності з боку ПАТ «Первомайський кар`єр «Граніт» звернень до суду із позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі чи з позовом про визнання протиправними дій чи рішень облдержадміністрації або сільської ради щодо зволікання в її укладенні.
За таких обставин суд приходить до висновку, що спірний Договір оренди землі припинився 03.07.2017 та не був поновлений на той самий строк і на тих самих умовах.
З 27.05.2021 набули чинності зміни до пункту 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.
При цьому, земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (т.1 а.с.140-142) речові права на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 4825480400:05:000:0011, 4825480400:05:000:0012 і 4825480400:03:000:0051 не реєструвались.
За такого, суд вважає, що такі земельні ділянки перейшли у комунальну власність територіальної громади, в межах території якої останні розташовані, з дня набрання чинності змінами до Земельного кодексу України, тобто з 27.05.2021.
Зі змісту спірного Договору оренди землі вбачається, що вказані земельні ділянки були розташовані в межах Болеславчицької сільської ради.
За рішенням Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 14.12.2020 №19 Болеславчицька сільська рада Первомайського району реорганізована та приєднана до складу Синюхино-Брідської сільської ради. Синюхино-Брідська сільська рада є правонаступником майна, пра та обов`язків Болеславчицької сільської ради (т.1 а.с.241-244), тобто спірні земельні ділянки перебувають в межах території Болеславчицького старостинського округу Синюхино-Брідської сільської ради.
Прокурор та позивач стверджують, а відповідачем не спростовується, що останній продовжує користування спірними земельними ділянками, що також підтверджується інформацією Синюхино-Брідської сільської ради, яка міститься в листах від 27.04.2021 №539 та від 26.08.2021 №992, та актом обстеження земельних ділянок Синюхино-Брідською сільською радою від 19.08.2021 (т.1 а.с.102,103,117,119).
Відповідач сплачував кошти за використання спірних земель, що підтверджується інформацією ГУ ДПС у Миколаївській області від 27.05.2021 №5236/5/14-29-04-02-08 та копіями податкових декларацій з плати за землю за 2018 - 2021 роки, відповідно до яких відповідач сплачував орендну плату у наступних розмірах: 2018 рік - 306421,65 грн, 2019 рік - 306420,64 грн, 2020 рік - 283439,18 грн, січень - травень 2021 - 125120,68 грн (т.1 а.с.86-99).
За приписами ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, у зв`язку із чим не є платником плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата.
Розмір орендної плати та умови її внесення, у відповідності до положень пунктів 288.1, 288.4 ст.288 Податкового кодексу України, ч.2 ст.21 Закону України «Про оренду землі», встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
При цьому, розмір орендної плати для земель державної та комунальної власності визначається із використанням нормативної грошової оцінки земель, яка для земель несільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеного пункту, проводиться не рідше ніж один раз на 7-10 років, що прямо вбачається з ч.5 ст.5, п.2 ч.1 ст.13, ч.2 ст.18 Закону України «Про оцінку земель», п.9 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004.
Судом встановлено, що рішенням Первомайської районної ради №6 від 12.07.2017 було затверджено нову нормативно грошову оцінку земельних ділянок, що були передані в оренду відповідачу, загальним розміром 58952644,74 грн, з яких нормативно грошова оцінка земельних ділянок площею 4,71 га складає 5113161,98 грн, площею 3,8892 га - 4222103,95 грн, площею 52,62 га - 49617378,81 грн (т.1 а.с.138,139).
Прокурор стверджує, що оскільки відповідач, після завершення терміну дії Договору оренди землі, не повернув спірні земельні ділянки, і при цьому, саме відповідачу належить право видобутку корисних копалин на спірних землях та розташоване на них нерухоме майно, то розпорядник земель протягом періоду з моменту завершення терміну дії договору оренди землі (03.07.2017) по теперішній час позбавлений можливості здавати спірну земельну ділянку в оренду та отримувати від цього повний прибуток, у зв`язку з чим у період часу з моменту затвердження нової нормативно-грошової оцінки земель (12.07.2017) по теперішній час місцевим бюджетом відповідний дохід отримувався не в повному обсязі.
Розмір несплаченої внаслідок неправомірних дій відповідача орендної плати розраховано Синюхино-Брідською сільською радою як розмір плати за земельну ділянку державної та, в подальшому, комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою у відповідному договорі оренди землі, за період з 01.08.2018 по 01.06.2021, з врахуванням коштів, які відповідачем було сплачено за користування спірними земельними ділянками протягом такого періоду.
Загальна сума коштів за користування відповідачем без правовстановлюючих документів спірними земельними ділянками Синюхино-Брідської територіальної громади згідно розрахунку у період з 01.08.2018 по 01.06.2021 становить 15860593,59 грн (т.1 а.с.118).
Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним.
До того ж, судом враховано, що відповідачем вказаний розрахунок не заперечено та не спростовано, власного контррозрахунку суду не надано.
Прокурор стверджує, що відповідачем розмір втраченої орендної плати не сплачено, що підтверджується інформацією, викладеною в листах ГУ ДПС у Миколаївській області від 07.07.2021 №7466/5/14-29-04-02-08 та Синюхино-Брідської сільської ради від 29.06.2021 №772 та від 08.07.2021 №806 (т.1 а.с.106,107).
Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди.
Вказана стаття досить широко визначає підстави виникнення зобов язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом частин 1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (правові висновки Верховного Суду України у постанові від 02.03.2016 у справі №6-3090цс15), Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц).
При цьому, сам факт використання земельної ділянки без сплати належних коштів за користування нею в повному обсязі та укладення правовстановлюючих документів, які посвідчують правомірність використання земель, вже свідчить про обставину зберігання землекористувачем без належних правових підстав у себе коштів орендної плати.
Саме таку правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14.
За такого відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
З моменту припинення спірного Договору оренди землі у відповідача виник обов`язок повернути спірні землі державі, а в подальшому відповідній територіальній громаді, чи укласти додаткову угоду про продовження терміну дії такого договору, що відповідачем не здійснено, а тому суд вважає, що відповідач без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі в сумі 15860593,59 грн, які підлягають стягненню у місцевий бюджет відповідної територіальної громади.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу приписів п.4) ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В силу приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).
Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які свідчили б про наявність правових підстав для користування спірними земельними ділянками зі сплатою відповідних орендних платежів, чи про сплату 15860593,59 грн за користування спірними земельними ділянками без правовстановлюючих документів у період з 01.08.2018 по 01.06.2021.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо наслідків пропуску прокурором строку позовної давності, про застосування яких заявлено відповідачем у відзиві, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 256 ЦК України, визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
За змістом ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
В силу положень ст.206 Земельного кодексу України, п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14, п.п.288.1, 288.4 ст.288 Податкового кодексу України, ч.2 ст.21 Закону України «Про оренду землі», використання землі в Україні є платним і єдиною формою плати за спірну землю для відповідача може бути орендна плата згідно визначених договором оренди умов її внесення, в тому числі тих, які регламентують порядок і строки внесення орендної плати.
До того ж, п.287.3 ст.287 та п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України, встановлено обов`язок землекористувача сплачувати податкове зобов`язання з плати за землю, зокрема орендної плати, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Отже, безпідставне збереження відповідачем коштів орендної плати відбувалось не одночасно внаслідок прийняття рішення Первомайської районної ради №6 від 12.07.2017, а кожного місяця після дати прийняття такого рішення внаслідок незаконного збереження коштів орендної плати за землю, які належало перераховувати до бюджету, оскільки такі платежі є періодичними і обов`язок їх сплати виникає кожного місяця в окремому порядку.
Судом прийнято до уваги, що за змістом позовних вимог, з якими прокурор звернувся до суду 18.08.2021, останнім не охоплено всього періоду не сплати безпідставно утриманих відповідачем платежів, а лише заявлено вимоги за період з 01.08.2018 по 01.06.2021, тобто позов прокурором подано в межах загального строку позовної давності, що вказує на відсутність підстав стверджувати про його пропуск.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" (18016, м.Черкаси, вул.Маршала Красовського, буд.8; ідент.код 00292356) на користь Синюхино-Брідської сільської ради (55243, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с.Синюхин Брід, вул.Центральна, буд.14; ідент.код 04376951; р/р UA988999980334159812000014472 місцевого бюджету Синюхино-Брідської сільської ради, код одержувача 04376951, банк одержувача Миколаїв ГУК/тгс Синюхін Блід/18010600, код платежу 37992030) 15860593,59 грн боргу за користування земельними ділянками.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" (18016, м.Черкаси, вул.Маршала Красовського, буд.8; ідент.код 00292356) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28; ідент.код 02910048; банк ДКСУ м.Києва, р/р UA748201720343150001000000340) 237908,90 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення ьсуду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 28.08.2023.
Суддя М.В.Мавродієва
