Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 200/4372/23
адміністративне провадження № К/990/14238/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу адвоката Муфазалова Сергія Рашитовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №200/4372/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , в/ч НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в/ч НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 - полковника ОСОБА_2 , яка виразилася у невиконанні абзацу третього пункту 2 зобов`язань контракту від 28 жовтня 2020 року про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, у вигляді - не призначення ОСОБА_1 , на військові посади відповідно до отриманої освіти та військово - облікової спеціальності, не присвоєння військового звання, не просування по службі з урахуванням ділових і моральних якостей, відповідно наявному спеціальному званню «підполковник поліції» звільненому в запас та/або такому, що має 5 (п`ятий) ранг державного службовця у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Краматорську у відповідності співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями згідно Додатку 2 до ПКМУ від 20 квітня 2016 року №306;
- зобов`язати Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , в/ч НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в/ч НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковника ОСОБА_2 , виконати зобов`язання передбачені у абзаці третьому пункту 2 контракту від 28 жовтня 2020 року про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, зокрема: призначити ОСОБА_1 , на військові посади відповідно до отриманої освіти та військово - облікової спеціальності, присвоїти військове звання, здійснити просування по службі з урахуванням ділових і моральних якостей, відповідно наявному спеціальному званню «підполковник поліції» звільненому в запас та/або такому, що має 5 (п`ятий) ранг державного службовця у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Краматорську у відповідності співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями згідно Додатку 2 до ПКМУ від 20 квітня 2016 року №306.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалами Верховного Суду від 08 лютого 2024 року, від 01 березня 2024 року та від 11 квітня 2024 року касаційні скарги представника позивача на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №200/4372/23 були повернуті скаржнику.
15 квітня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» вчетверте надійшла касаційна скарга адвоката Муфазалова Сергія Рашитовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №200/4372/23.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підстави звернення до Суду, посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд зазначає таке.
Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Проаналізувавши доводи скаржника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником у касаційній скарзі не зазначено жодної постанови Верховного Суду, яку, на його думку, не враховано судами попередніх інстанцій та відповідно інших обов`язкових умов.
Верховний Суд зауважує, що формальне посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України без належного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження.
Також у касаційній скарзі скаржник, зазначає, що Верховний Суд має сформулювати правовий висновок щодо правовідносин по виконанню зобов`язань між сторонами (з одного боку Держава - із другого боку громадянин України), які закріплено у контрактах про проходження військової служби громадянами України у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.
Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт та зазначення щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Проте, в порушення зазначених вимог, скаржник чітко не указав конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок та не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року справу №200/4372/23 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та відповідно права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Разом з тим, Верховний Суд вже надавав пояснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень, однак скаржником так і не враховано зауважень, викладених Верховним Судом в ухвалах від 08 лютого 2024 року, від 01 березня 2024 року та від 11 квітня 2024 року, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження.
Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу адвоката Муфазалова Сергія Рашитовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №200/4372/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур
