Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19582/21
УХВАЛА
09 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
за участю секретаря: Керімова К.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Служба безпеки України, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Мін`юсту від 09.07.2021 №1560/к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09.07.2021 у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеження внаслідок встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави від час проходження державної служби відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 84 Закону України "Про державну службу";
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі наказ Центрального міжрегіонального управління від 09.07.2021 №3235/03 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09.07.2021 у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеження внаслідок встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави від час проходження державної служби відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 84 Закону України "Про державну службу";
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 09.07.2021;
- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12.07.2021 по дату винесення судового рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
На адресу суду апеляційної інстанції від представника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання (від 04.03.2024 року за вх. № 8346) про витребування доказів, а саме:
1) у Служби безпеки України - доказів виїзду гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.03.2014 в Автономну Республіку Крим (начебто для реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) та 04.05.2014 на територію Кримського півострова (начебто для отримання паспорту громадянки російської федерації);
2) у Служби безпеки України докази реагування на факти вказані в листі вих. №2/2/2-14227 дск від 07.07.2021 щодо начебто контактів гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з представниками фсб російської федерації під час її начебто перебування в АР Крим (вироки, витяги з кримінальних проваджень, де могли перевірятись вказані факти, допити ОСОБА_1 з приводу вказаних фактів, листи, якими ОСОБА_1 запрошувалась до СБУ України для фактичного з`ясування вказаної інформації, інші докази);
3) у Державної прикордонної служби України - відомості щодо перетину гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного (адміністративного) кордону України за період березня-травня 2014 року (виїзд з України і в`їзд в Україну);
4) в Офісі Президента України відомості про те чи звертались до Президента України ОСОБА_2 з заявами від 10.11.2019 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ). Витребувати оригінали вказаних звернень з додатками. Надати інформацію з приводу того за якою датою та вхідним номером листа їм була надана відповідь або надати інформацію з приводу того, кому було переадресовано звернення вказаних громадян.
Також на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (від 18.03.2024 року за вх. № 10655) про витребування доказів, а саме:
1) у Служби безпеки України оригінал паспорту громадянина російської федерації серії НОМЕР_1 (оригінал видачі 900-003 ФМС РФ) виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2) у Служби безпеки України оригінал виписки з єдиного державного реєстру податкових платників відносно фізичних осіб фнс росії становм на 11.03.2024 щодо фізичної особи ОСОБА_1 № V-20240311-3808157.
Також на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (від 19.03.2024 року за вх. № 10850) про витребування доказів, а саме:
1) у Служби безпеки України страховий номер індивідуального особового рахунку виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2) у Міністерства юстиції України страховий номер індивідуального особового рахунку виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Указані клопотання обґрунтовані тим, що на думку представника позивача у матеріалах справи відсутні будь-які офіційні докази, які підтверджують факт отримання позивачем громадянства російської федерації.
У судовому засіданні позивач та його представник вимоги заявлених клопотань підтримали та просили суд їх задовольнити з викладених у них доводів і підстав.
Представники відповідачів та третьої особи проти задоволення заявлених клопотань заперечували.
Розглянувши заявлені клопотання, заслухавши пояснення представника позивача та позивача, думку представників учасників справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Згідно ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У свою чергу частиною 2 статті 79 КАС України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Згідно з частиною 8 вказаної статті КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Викладене, у свою чергу свідчить, що процесуальний закон встановлює строкові обмеження щодо подання клопотання про витребування доказів, тим більше на етапі апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції. Проте матеріали справи не містять відомостей про те, що аналогічні за змістом клопотання заявлялися ОСОБА_1 у суді першої інстанції та в їх задоволенні було відмовлено.
До того ж, положеннями ч. 2 ст. 80 КАС України передбачено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Відповідно до частини 4 статті 296 КАС України якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.
Позивач, а також її законні представники (адвокати), з моменту відкриття провадження у суді першої інстанції у справі жодним чином не були позбавлені права та можливості користуватися всіма наданими правами згідно вимог чинного законодавства. Подавати клопотання, запити, докази та здійснювати інші процесуальні дії.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 76 КАС України).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б невілювали дані надані СБУ, а також доводили б позицію ОСОБА_1 щодо відсутності в неї громадянства рф.
У своїх додаткових поясненнях адвокат зазначив, що подані ним нові докази, що були скеровані 04.03.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду, підтверджують відсутність у позивача громадянства російської федерації, та отримання ОСОБА_1 паспорту рф.
Щодо адвокатських запитів в Державну міграційну службу України та Державну прикордонну службу України стосовно перетину кордону ОСОБА_1 та відповіді на вказані запити.
Запит адвоката до Державної міграційної служби України мав на меті отримати відповідь щодо втрати ОСОБА_1 громадянства України та з`ясувати чи звертались/ініціювали подання уповноважені органи до міграційної служби за вирішенням питання про втрату останньою громадянства України.
Разом з цим, лист наданий міграційною службою не стосується набуття позивачем громадянства рф, та відповідно не стосується предмету доказування, оскільки дає відповідь на зовсім інше питання, а саме щодо втрати громадянства України.
В свою чергу адвокатські запити, що були скеровані представником позивача на адресу Державної прикордонної служби України стосувалися інформації та відомостей, які містяться в базі даних служби щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону, виїзду на тимчасово окуповану території України у період за березень-травень 2014 року.
Проте, зі змісту наданих адвокату прикордонною службою відповідей вбачається, що механізм формування, ведення та засади функціонування бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України або виїхали з такої території» (далі - База даних), визначені Положенням про цю Базу даних, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2022 №1319/38655 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 17 Положення інформація про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасову окуповану територію України або виїхали з такої зберігається протягом 10 років з дня її внесення.
Водночас, зберігання в Базі даних інформації з персональними даними осіб впродовж 10 років здійснюється лише з 08.11.2017, оскільки до набрання чинності Положення, така інформація зберігалась у Базі даних протягом 5 років, у порядку визначеному наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2007 №472, а тому колегія суддів не вбачає за доцільне витребовувати вказану інформацію.
Щодо адвокатського запиту до Офісу Генерального прокурора про наявність в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності у якості підозрюваної, колегія судді зазначає наступне.
Запит адвоката до Офісу Генерального прокурора мав на меті отримання відповіді щодо переліку кримінальних проваджень, у яких містяться відомості про притягнення до кримінальної відповідальності у якості підозрюваної (обвинувачуваної) ОСОБА_1 .
За результатами опрацювання масиву даних Єдиного реєстру досудових розслідувань Офісом Генерального прокурора було надано відповідь, що станом на 14.02.2024 кримінальних проваджень, в яких міститься відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності як підозрюваної, обвинуваченої не встановлено.
Колегія суддів звертає увагу, що справа стосується оскарження наказу про звільнення, з огляду на встановлення факту набуття позивачем громадянства іншої держави, та жодним чином не ґрунтується на наявності у ОСОБА_1 статусу підозрюваної чи обвинуваченої у кримінальному провадженні. Притягнення до кримінальної відповідальності не є предметом спору, а тому вказані докази не є належними та достатніми в розумінні КАС України та не можуть братися до уваги, а тому колегія суддів не вбачає за доцільне витребовувати вказану інформацію.
Щодо адвокатських запитів до Офісу Президента України про факт надходження звернень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , колегія суддів зазначає наступне.
Адвокатські запити, що були скеровані представником позивача на адресу Офісу Президента України стосувалися надання інформації про факт надходження до Президента України ОСОБА_2 звернень громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з заявами від 10.11.2019 та щодо надання відповідей на такі звернення, у разі наявності.
На зазначені адвокатські запити була надана відповідь про відсутність підстав для надання запитуваної інформації, з огляду на норми Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних» та Закону України «Про звернення громадян».
Щодо адвокатського запиту до Комісії при Президентові України з питань громадянства, колегія суддів зазначає.
Запит адвоката скерований до Комісії при Президентові України з питань громадянства мав за мету отримати відповідь про те чи розглядалось комісією подання органів ДМС України про втрату громадянства України ОСОБА_1 та у разі, якщо таке подання розглядалось повідомити, яке рішення було прийнято за результатами його розгляду.
На вказаний адвокатський запит було повідомлено, що інформація стосовно розгляду Комісією при Президентові України з питань громадянства матеріалів про припинення громадянства України зазначеної особи відсутня.
З огляду на зазначене, колегія суддів знову наголошує, що справа стосується оскарження наказу про звільнення, з огляду на встановлення факту набуття позивачем громадянства іншої держави, та жодним чином не стосується припинення громадянства України, оскільки останнє є окремою процедурою з окремими наслідками для особи.
Щодо заявленого клопотання про витребування нових доказів, зокрема від Служби безпеки України оригіналу паспорту громадянина рф серії НОМЕР_1 (орган видачі 900-003 ФМС рф) виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та оригіналу виписки з єдиного державного реєстру податкових платників відносно фізичних осіб фнс росії станом на 11.03.2024 щодо фізичної особи ОСОБА_1 № У20240311-3808157, колегія суддів зазначає наступне.
Оригінал паспорту громадянина є загальнообов`язковим документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство, є власністю громадянина, та зберігається у такої особи, якій належить. Аналогічний порядок зберігання та місцезнаходження й з оригіналу виписки з єдиного державного реєстру податкових платників відносно фізичних осіб.
З огляду на викладене, відсутні підстави для витребування таких доказів у Служби безпеки України.
Щодо клопотання представника позивача про витребування у Мін`юсту та Служби безпеки України страхового номеру індивідуального особового рахунку (СНІОР) необхідно вказати наступне.
Страховий номер індивідуального особового рахунку (СНІОР), також відомий як СНІЛС - це унікальний номер, що призначається кожному застрахованому в системі обов`язкового пенсійного страхування. Він виступає ключовим ідентифікатором у взаємодії застрахованої особи з Пенсійним фондом рф (ПФР).
СНІОР використовується для:
-обліку застрахованих осіб у системі обов`язкового пенсійного страхування;
формування та зберігання відомостей про трудову діяльність, заробітну плату та інші дані, що впливають на розмір пенсії;
призначення та виплати пенсії;
надання державних послуг, пов`язаних із пенсійним забезпеченням.
Право на отримання СНІОР мають всі громадяни рф, а також іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють на території росії.
Разом з цим, відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
З огляду на зазначені норми, клопотання представника позивача про витребування від Міністерства юстиції України та Служби безпеки України, у якості доказу, страхового номеру індивідуального особового рахунку (СНІОР) виданого на ім`я ОСОБА_1 , не відповідає вимогам статті 80 КАС України, оскільки не містить у собі обставин, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати та підстави, з яких вбачається, що цей доказ має відповідач та третя особа, крім того такі клопотання подано поза межами строків визначених КАС Україна.
Крім того, такий доказ не спростує, наявність чи відсутність у позивача громадянства рф, а лише виступає ідентифікатором у взаємодії застрахованої особи з Пенсійним фондом рф та сплати нею страхових внесків.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позивачем клопотань про витребування доказів.
Керуючись ст. ст. 79, 80, 236, 308, 309, 321, 325 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотань представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Служба безпеки України, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.
Повний текст ухвали виготовлено - 15.04.2024 року.
