ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12781/23

провадження № 2/753/1235/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою до АТ КБ «ПриватБанк», в якій просить суд визнати недійсними транзакції з переказу коштів із його карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у відповідача, 07.10.2022 з 00-18 год. по 00-19 год. на загальну 74 755,57 грн та зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на його рахунку № НОМЕР_1 до того стану, в якому він перебував перед виконанням фінансових операцій, тобто станом на 23.59 год. 06.10.2022.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 являється клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», має відкриті карткові рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , тобто є споживачем банківських послуг. 07.10.2022 без відома та поза волею позивача, з його валютної картки № НОМЕР_2 було зроблено переказ на іншу картку № НОМЕР_3 у розмірі 27,92 євро. Крім того, з карткового рахунку № НОМЕР_1 було списано грошові кошти трьома транзакціями, а саме: 29 435,00 грн о 00-18 год.; 13 195,00 грн о 00-18 год.; 29 435,00 грн о 00-19 год. Здійснення вказаних операцій відбулося за рахунок власних коштів клієнта та кредитних коштів. Кредитний ліміт був встановлений банком самостійно. Оскільки виконання транзакцій було здійснено з використанням кредитних коштів, банк також списав з позивача комісію у розмірі 1 177,40 грн, 627,80 грн та 986,37 грн відповідно. Всього було списано з рахунку клієнта 5 486,62 грн власних коштів та 69 268,95 грн кредитних. Отже загальна сума списаних коштів в результаті несанкціонованих операцій складає 74 755,57 грн. Про факт списання коштів позивачеві стало відомо лише вранці 07.10.2022, про що позивач негайно повідомив відповідача та самостійно заблокував усі наявні у нього та відкриті у банку карткові рахунки. Також позивач звернувся з даного приводу до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, про що було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040003212. Станом на час звернення з позовом до суду досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває. 12.10.2022 позивач письмово звернувся до керівника третього столичного відділення № 49 АТ КБ «ПриватБанк» у якому повторно письмово виклав своє звернення щодо несанкціонованого списання коштів. Жодної відповіді на вказане звернення позивач не отримав. 09.12.2022 враховуючи повне ігнорування банком звернень позивача, він повторно письмово звернувся до відповідача із заявою щодо несанкціонованого списання коштів та просив провести відповідне службове розслідування. У відповідь на вказану заяву, листом від 04.01.2023 за № 20.1.0.0.0/7-230102/9168 банк відмовив у задоволенні заяви та порекомендував звернутися до правоохоронних органів. З метою встановлення обставин проведення банком несанкціонованих операцій до банку був направлений адвокатський запит від 15.06.2023, у відповідь на який банк надав інформацію, яка свідчить про те, що спірні операції проводилися без участі позивача. Також із вказаної відповіді вбачається, що банк нарахував позивачеві заборгованість у розмірі 88 159,29 грн. Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги той факт, що відповідачем не вчиняються жодні дії направлені на поновлення порушених прав клієнта, позивач вважає, що його права, як споживача банківських послуг, можуть бути захищені судом у відповідності до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом з позовною заявою подане до суду клопотання про витребування доказів, у якому представник позивача просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» (код ЄДРПОУ 22859846; 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11): - інформацію чи здійснювалося блокування та / або заміна SIM-карти за номером мобільного телефону НОМЕР_4 в жовтні 2022 року? - деталізовану інформацію стосовно вхідних та вихідних телефонних дзвінків, SMS, ММЅ за номером телефону НОМЕР_4 в період з 06.10.2022 року по 08.10.2022. - інформацію про модель телефону, який використовувався за номером телефону НОМЕР_4 у 2022 році та використовується станом на дату цього запиту, а також витребувати у Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570; 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д): - інформацію про ІР-адреси, які використовувалися для авторизації та користування сервісом «Приват24» за картковим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 з 01.09.2022 пo 07.10.2022; - інформацію про електронні пристрої, з яких здійснювався вхід для авторизації та користування сервісом «Приват24» за картковим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 з 01.09.2022 по 07.10.2022.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 07.08.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» інформацію чи здійснювалося блокування та / або заміна SIM-карти за номером мобільного телефону НОМЕР_4 в жовтні 2022 року; деталізовану інформацію стосовно вхідних та вихідних телефонних дзвінків, SMS, ММЅ за номером телефону НОМЕР_4 в період з 06.10.2022 року по 08.10.2022; інформацію про модель телефону, який використовувався за номером телефону НОМЕР_4 у 2022 році та використовується станом на дату цього запиту. Витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» інформацію про ІР-адреси, які використовувалися для авторизації та користування сервісом «Приват24» за картковим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 з 01.09.2022 пo 07.10.2022; інформацію про електронні пристрої, з яких здійснювався вхід для авторизації та користування сервісом «Приват24» за картковим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 з 01.09.2022 по 07.10.2022.

06.11.2023 до суду надійшли додаткові пояснення по справі від представника позивача та заява про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат.

13.11.2023 представник банку звернувся до суду із клопотанням про продовження строку на подачу витребуваних документів, відзив та доказів по справі.

Ухвалою від 15.11.2023 продовжено відповідачу Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» процесуальний строк для подання відзиву на 10 днів з дня винесення ухвали. У задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про скасування ухвали про застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу відмовлено.

20.11.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що позивачем не надано до суду жодних доказів щодо несанкціонованих транзакцій, на які він посилається. Банком встановлено, що за рахунком № НОМЕР_1 був здійснений переказ коштів. При здійсненні переказу були коректно введені номер ОСОБА_1 картки, термін її дії та CVV2 код. Відповідно до Умов і правил надання банківських послуг, п. 2.1.4.12.3, банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних. Відповідно до п. 7 розділу Х Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків. Також відповідно до вказаного Положення, до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Оскаржувана позивачем операція по рахунку позивача була здійснена через віддалені канали банківського обслуговування, операції було вчинено за допомогою картки. Враховуючи те, що треті особи для здійснення платіжних операцій, не моли б змоги зробити це, не знаючи паролю входу до системи «Приват24», паролів відомих лише позивачу, усіх даних картки Універсальна та ОСОБА_1 не було дотримано вимоги Умов та правил надання банківських послуг щодо забезпечення збереження інформації необхідної для авторизації клієнта через віддалені канали банківського обслуговування.

Разом з відзивом відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

27.11.2023 представником позивача подано відповідь на відзив та заперечення на клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Заперечень на відповідь на відзив від відповідача до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 08.04.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір № SAMDNWFC00016335843, та позивач є власником картки № НОМЕР_1 , яка відкрита в АТ КБ «ПриватБанк», з кредитним лімітом 75 000,00 грн.

07.10.2022 о 00-18 год. та 00-19 год. відбулися операції щодо списання кредитних коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , у загальному розмірі 74 755,57 грн, трьома транзакціями: 29 435,00 грн. та комісія 1 177,40 грн, 13 435,00 грн та комісія 527,80 грн, та 29 435,00 грн та комісія 985,37 грн.

Про вказані транзакції ОСОБА_1 повідомив АТ КБ «Приватбанк» 07.10.2022 о 07-23 год. на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 за телефоном гарячої лінії 3700.

Також 07.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві із заявою про вчинення злочину, а саме про те, що невідомою особою шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, шахрайським шляхом, відбулося заволодіння його грошовими коштами.

Відомості про вказаний злочин було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040003212. Як вбачається з відповіді Дніпровського УП від 21.06.2023 досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, та проводяться всі необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення особи, причетної до вчинення кримінального правопорушення.

12.10.2022 ОСОБА_1 у відділення АТ КБ «ПриваБанк» № 49 із заявою, в якій також повідомив про неправомірне здійснення переказів з його картки.

09.12.2022 ОСОБА_1 втретє звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про неправомірне здійснення з його картки вищевказаних переказів та проханням провести службове розслідування стосовно викладених фактів.

Відповіддю від 04.01.2023 відповідач повідомив позивача про те, що за рахунком № НОМЕР_1 був здійснений переказ коштів при якому були коректно введені номер картки позивача, термін її дії та СVV2 код. Було рекомендовано звернутися до правоохоронних органів.

На адвокатський запит від 15.06.2023 банк надав інформацію, яка свідчить про те, що спірні операції проводилися без участі позивача, спірні транзакції були підтверджені 3Dsecure, який надсилався на фінансовий телефон, для авторизації та користування сервісом «Приват24» за особовим рахунком клієнта в період 06.10.2022 - 07.10.2022 використовувалися ІР-адреси НОМЕР_5 та НОМЕР_6 . Також банк зазначив, що вхід для авторизації та користування сервісом «Приват24» за картковим рахунком клієнта здійснювався за допомогою мобільного телефону ASUS Z01QD|ASUS ANDROID 7.1.2 MOBILE E0B2010F07B7ED5F.

Як стверджує позивач, він телефону не змінював, у період здійснення переказів жодних смс-повідомлень для підтвердження операцій від банку не отримував.

Вказане підтверджується відповіддю ТОВ «лайфселл», в якій зазначено, що кінцеве термінальне обладнання, що використовується та використовувалося за номером телефону позиваа НОМЕР_4 в період з 2022 року по дату надання відповіді - Samsung Galaxy S22 Ultra 5G, жодні вхідні повідомлення у період вчинення переказів на номер телефону позивача не надходили.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 627, ст. 629 ЦК України).

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Як визначено у ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, користувач платіжних послуг (далі - користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку; неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки; платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього;

Відповідно до вказаного Закону, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

В свою чергу, надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).

Пунктом 141 Положення про порядок емісії та еквайрінгу платіжних інструментів, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором.

Користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Відповідно до пункту 138 вказаного Положення, емінетн зобов`язаний забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту; повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту.

Емітент у разі невиконання ним обов`язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від виконання таких операцій. Обов`язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: 1) інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; 2) відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі з користувачем.

Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Втратою платіжного інструменту є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за платіжним інструментом, неправомірне заволодіння та/або використання платіжного інструменту чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання заяви (повідомлення) щодо факту міскодингу зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його заяви (повідомлення).

Емітент зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту або неналежної платіжної операції, ініційованої з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого законодавством України для розгляду звернень (скарг) громадян.

Строки, протягом яких емітент установлює ініціатора та правомірність платіжної операції, та строки повернення на рахунок користувача суми попередньо списаної неналежної платіжної операції визначені статтею 89 Закону України "Про платіжні послуги".

Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.

Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов`язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів.

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629 св 18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323 св 18), від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877 св 19), від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544 св 19), від 07 липня 2021 року у справі № 370/476/16-ц (провадження № 61-10242 св 20), від 17 грудня 2021 року у справі № 263/3704/19 (провадження № 61-1799 св 21), від 13 червня 2022 року у справі № 587/586/21(провадження № 61-19319 св 21).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у Постанові Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23), зазначив, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Суд, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що АТ КБ «ПриватБанк» належними та допустимими доказами не підтверджено, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з його карткового рахунку, оскільки переказ коштів, розміщених на картковому рахунку позивача було здійснено без використання платіжної карти.

При цьому, банком не заперечувався факт того, що були ініційовані не позивачем, а іншими невстановленими особами шляхом застосування шахрайських методів, тобто кошти списано унаслідок шахрайських дій невстановлених осіб.

Відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я позивача не є підставою для відмови у позові.

Інші доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, висновків суду не спростовують, з тих підстав, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.

Отже, вирішуючи спір, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», то судовий збір, який підлягав сплаті за подання позову стягується з відповідача в дохід держави.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про задоволення позову, то в дохід держави за рахунок відповідача підлягає стягненню судовий збір, з урахування коефіцієнту 0,8, у розмірі 2 147,20 грн.

Позивачем також подано заяву про відшкодування судових витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу: копію договору про надання правової допомоги № 1/0123-Ф від 31.05.2023, копію додаткової угоди № 1 до цього договору від 31.05.2023, копію акту приймання-передачі наданої допомоги від 10.08.2023, згідно з яким всього адвокатом надано клієнту послуг на суму 15 000 грн.

Отже, стороною позивача документально доведено, що розмір витрат, які він поніс у зв`язку з розглядом справи, становить 15 000,00 грн.

Крім того, позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн в суді апеляційної інстанції, на підтвердження чого представником позивача надано рахунок-фактуру № 20-23 від 25.12.2023, акт № 2 від 25.12.2023, додаток № 3 від 15.12.2023.

Зважаючи на наявність доказів вартості понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат на загальну суму 17 500 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 133, 137, 258, 259, 263 265, 268, 273, 352, 354, 355, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів - задовольнити.

Визнати недійсними транзакції з переказу коштів із карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому у АТ КБ «ПриватБанк», 07.10.2022 з 00-18 год. по 00-19 год. на загальну суму 74 755,57 грн.

Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 до того стану, в якому він перебував перед виконанням фінансових операцій 07.10.2022 з 00.18 год. по 00.19 год., тобто станом на 23.59 год. 06.10.2022.

Стягнути з Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500 грн.

Стягнути з Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 2 147,20 грн.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 , мобільний номер НОМЕР_8 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_3

Відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, адреса для листування 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, електронна адреса 14360570@mail.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Заставенко

Повний текст рішення складено 11.04.2024.