Додаткова Постанова
Іменем України
04 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 753/12781/23
провадження № 61-10605св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в складі колегії суддів: Олійника В. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) про захист прав споживачів.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсними транзакції з переказу коштів із карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому у АТ КБ «ПриватБанк», 07 жовтня 2022 року з 00-18 год. по 00-19 год. на загальну суму 74 755,57 грн.
Зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 до того стану, в якому він перебував перед виконанням фінансових операцій 07 жовтня 2022 року з 00-18 год. по 00-19 год., тобто станом на 23-59 год. 06 жовтня 2022 року.
Стягнуто з банку на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500 грн.
Стягнуто з банку на користь держави судовий збір у розмірі 2 147,20 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» задоволено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 576,64 грн.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року:
касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задоволено частково;
постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про відновлення залишку коштів на картковому рахунку та розподілу судових витрат скасовано.
рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2024 року у частині вирішення позовної вимоги про відновлення залишку коштів на картковому рахунку змінено, виклавши його резолютивну частину в такій редакції: «Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 74 755,57 грн»;
рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2024 року у частині розподілу судових витрат залишено в силі.
постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними транзакцій з переказу коштів змінено, виклавши її мотивувальну частину у редакції постанови.
Короткий зміст заяви
У вересні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить:
стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000 грн;
стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у Верховному Суді у розмірі 15 000 грн.
Заява мотивована тим, що:
розподіл судових витрат, понесених позивачем в суді апеляційної та касаційної інстанції, Верховним Судом не здійснювався;
для представництва інтересів позивача між позивачем та АБ «Оприсняк» укладеного договір про надання правничої (правової) допомоги від 31 травня 2023 року № 1/0123-Ф. У додатку № 4 від 23 травня 2024 року до цього договору сторони визначили, що зміст правової допомоги полягає у наданні правничої (правової) допомоги у Київському апеляційному суді у справі № 753/12781/23. У пункті 2 додатку визначено, що вартість послуг складає 15 000 грн, без ПДВ. 14 червня 2024 року між позивачем та АБ «Оприсняк» укладено акт № 3 прийму-передачі наданої правничої (правової) допомоги за договором № 1/0123-Ф від 31 травня 2023 року. Вартість правничої за вказаним актом складає 15 000 грн. 14 червня 2024 року позивачем було сплачено на користь АБ «Оприсняк» 15 000 грн, що підтверджується квитанцією № 64HP-A99A-XT17-50B3 від 14 червня 2024 року. Заява про понесені витрати 17 червня 2024 року була направлена Київському апеляційному суду за допомогою системи «Електронний суд» до дати ухвалення постанови апеляційним судом, копія заяви з додатками одночасно з цим була доставлена до електронного кабінету відповідача;
для метою представництва інтересів позивача між позивачем та АБ «Оприсняк» укладеного договір про надання правничої (правової) допомоги від 31 травня 2023 року № 1/0123-Ф. У додатку № 5 від 05 липня 2024 року до вказаного договору сторони визначили зміст та вартість правової допомоги. Зміст правової допомоги полягає у наданні правничої (правової) допомоги у Верховному Суді у справі № 753/12781/23, підготовка та подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року. У пункті 2 цього додатку визначено, що вартість послуг складає 15 000 грн, без ПДВ. Згідно з пунктом 3 цього додатку визначено, що клієнт сплачує погоджену сторонами вартість послуг протягом 5-ти робочих днів з дати прийняття Верховним Судом постанови. На виконання укладеного договору, в інтересах позивача адвокатом 23 липня 2024 року було підготовлено та подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційну суду від 18 червня 2024 року. У касаційній скарзі було зазначено, що попередній, орієнтовний розмір судових витрат, які позивач планує понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги у цій справі, складає 20 000 грн. Також вказано, що докази понесення позивачем судових витрат будуть надані суду в порядку, визначному частиною восьмою статті 141 ЦПК України. 14 червня 2024 року між позивачем та АБ «Оприсняк» укладено акт № 4 прийму-передачі наданої правничої (правової) допомоги за договором № 1/0123-Ф від 23 вересня 2024 року. Вартість правничої за вказаним актом складає 15 000 грн. 23 вересня 2024 року АБ «Оприсняк» надано позивачу для сплати рахунок № 15-24 на суму 15 000 грн. 23 вересня 2024 року позивачем було сплачено на користь АБ «Оприсняк» 15 000 грн, що підтверджується квитанцією № Р6РР-КН10-ТКСМ-5ХС7 від 23 вересня 2024 року. У касаційній скарзі позивачем було зазначено про те, що докази понесення судових витрат будуть подані в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України. Постанова Верховного Суду від 11 вересня 2024 року була доставлена в електронний кабінет представника позивача 20 вересня 2024 року 23:35, тобто, докази понесення судових витрат подаються в строк, визначений процесуальним законом.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:
«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
у суді апеляційної інстанції позивач подав заяву про понесені судові витрати разом із додатками 17 червня 2024 року (т. 2, а. с. 148-161). З урахуванням того, що позовні вимоги задоволені частково, то з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 належить стягнути витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 500 грн;
на аркушах 22-23 касаційної скарги (т. 2, а. с. 186а, 186б) позивач зазначив: «з метою представництва інтересів позивача під час розгляду апеляційної скарги у цій справі позивачем укладено договір про надання правничої допомоги з АБ «Оприсняк». Попередній, орієнтовний розмір судових витрат, які позивач планує понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги у цій справі, складає 20 000,00 грн». Заяви про надання доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції касаційну скарга не містить. Тому у задоволенні заяви про стягнення витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції належить відмовити.
Тому заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 137, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 500 грн.
У задоволенні іншої частини заяви ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко