ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року справа №200/6147/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г. суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 р. у справі № 200/6147/23 (головуючий І інстанції Череповський Є.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Рішення № 056650009487 від 20.10.2023 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області по заяві ОСОБА_1 від 13.10.2023 року про призначення пенсії за віком, визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 та Постановою №202 періодів з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року, з 01.05.2019 року по 02.05.2019 року, з 01.07.2019 року по 02.07.2019 року, з 01.11.2019 року по 03.11.2019 року, 01.12.2019 року по 12.12.2019 року, з 01.01.2020 року по 09.01.2020 року, з 01.03.2020 року по 08.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 05.04.2020 року, 01.05.2020 року по 15.05.2020 року, до страхового стажу періодів з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року; не зарахування до пільгового стажу за Списком №1 та Постановою №202 часу проходження служби під час антитерористичної операції з 09.04.2015 року по 13.09.2016 року із розрахунку один місяць служби за три місяці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 та Постановою №202 періоди з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року, з 01.05.2019 року по 02.05.2019 року, з 01.07.2019 року по 02.07.2019 року, з 01.11.2019 року по 03.11.2019 року, 01.12.2019 року по 12.12.2019 року, з 01.01.2020 року по 09.01.2020 року, з 01.03.2020 року по 08.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 05.04.2020 року, 01.05.2020 року по 15.05.2020 року, до страхового стажу періодів з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, з 01.05.2015 року по 31.12.2015 року; зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 та Постановою №202 часу проходження служби під час антитерористичної операції з 09.04.2015 року по 13.09.2016 року із розрахунку один місяць служби за три місяці; та призначити ОСОБА_1 з 13.10.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 056650009487 від 20.10.2023 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 13.10.2023 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши ОСОБА_1 до пільгового та страхового стажу періоди роботи з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року, до пільгового стажу періоди роботи з 01.05.2019 року по 02.05.2019 року, з 01.07.2019 року по 02.07.2019 року, з 01.11.2019 року по 03.11.2019 року, 01.12.2019 року по 12.12.2019 року, з 01.01.2020 року по 09.01.2020 року, з 01.03.2020 року по 08.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 05.04.2020 року, 01.05.2020 року по 15.05.2020 року за Списком №1 та Постановою №202, з урахуванням висновків суду наведених у цьому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив частково скасувати рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів зазначає, що за абз. 1, 2, 8 підпункту а пункту 3 Порядку № 393 (в редакції після внесення змін постановою КМУ № 119 від 16.02.2022 року, станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах (абзац перший пункту 3 в редакції Постанови КМ № 119 від 16.02.2022 року): один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Проходження служби в АТО розпочалось 09.04.2015р та закінчилось 13.09.2016р у період дії попередньої редакції Постанови КМУ № 393. Час проходження військової служби у період АТО з 09.04.2015 року по 13.09.2016 року має бути зарахований для цілей призначення пенсії до стажу роботи за спеціальністю, тобто до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 та Постановою 202, як один місяць служби за три місяці.

Постановою №393 не визначено, що для зарахування місяців служби у пільговому обчисленні, звернення за призначенням пенсії має відбутися тільки у період дії попередньої редакції, яка таке пільгове обчислення встановлювала (тобто до внесення змін).

Звертає увагу, що у позовній заяві зазначено, що позивач має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Відтак, суд має перевірити доводи та аргументи, на які позивач посилається у позові, як підставу для задоволення вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком, в тому числі за ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Однак судом першої інстанції відмовлено у задоволені вимоги, без жодних обґрунтувань, не досліджено право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку за Законом № 1788, не встановлено, чи виконано вимоги, що необхідні для такого призначення.

Позивач має право на зменшення пенсійного віку за п. а ст.13 Закону 1788 як мінімум на 22 роки (це той пільговий стаж, який визнається відповідачем та не був спірним на момент розгляду заяви про призначення пенсії за віком). Розрахунок: 60-22= 38. ОСОБА_1 39 років, тому позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за абзацем 4 п. а ч.1 ст.13 ЗУ Про пенсійне забезпечення.

Оскільки позивач набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Законом 1788, то належним захистом права є не повторний розгляд заяви про призначення пенсії від 13.10.2023 року, а зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах, тому що всі вимоги для цього дотримано.

Відповідач також не погодився з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів зазначає, що відповідачем не було зараховано до страхового та на підземних роботах за Списком №1 періоду проходження позивачем військової служби з 01.01.2005 по 12.05.2005 та з 01.05.2015 по 31.12.2015, оскільки інформація про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за вказані періоди не зазначена, про що свідчить довідка форми ОК-5.

Стосовно зарахування до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 періодів роботи з 01.07.2019 по 02.07.2019, з 01.11.2019 по 03.11.2019, з 01.12.2019 по 12.12.2019, з 01.01.2020 по 09.01.2020, з 01.03.2020 по 08.03.2020, з 01.04.2020 по 05.04.2020, з 01.05.2020 по 15.05.2020, суд дійшов хибного висновку у тому, що, коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, розглядаючи апеляційні скарги в межах викладених доводів, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 25 вересня 2015 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Згідно диплома та додатку до диплома НОМЕР_3 позивач з 01 вересня 1999 року по 28 лютого 2003 року навчався у професійно-технічному училищі №80 і здобув професію електрослюсаря підземного, машиніста підземних установок.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 позивач в період з 16 травня 2003 року по 12 травня 2005 року проходив військову службу в Збройних Силах України.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_5 №250 від 13.09.2016 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, позивач з 09 квітня 2015 року по 13 вересня 2016 року приймав участь в забезпеченні проведення антитерористичної операції та проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_5 .

13.10.2023 року позивач звернувся до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії.

Заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за результатом якої прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії № 056650009487 від 20.10.2023 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

В рішенні відповідачем було зазначено, що вік заявника 39 років 8 місяців 11 днів, працює. Страховий стаж особи становить 37 років 1 місяць 15 днів, у тому числі пільговий стаж на підземних роботах згідно Постанови №202 (25 років) 22 роки 3 місяця 10 днів. За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.

Відповідно до розрахунку стажу РС-Право до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 01.05.2019 року по 02.05.2019 року, з 01.07.2019 року по 02.07.2019 року, з 01.11.2019 року по 03.11.2019 року, 01.12.2019 року по 12.12.2019 року, з 01.01.2020 року по 09.01.2020 року, з 01.03.2020 року по 08.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 05.04.2020 року, 01.05.2020 року по 15.05.2020 року, періоди роботи з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року взагалі не було зараховано до стажу.

Проте, в спірному рішенні відповідача не зазначено, які саме періоди роботи позивача не зараховано до пільгового та страхового стажу, лише вказано про те, що зараховано всі періоди роботи.

Згідно довідки форми ОК-5 у розділі «Відомості по спеціальному стажу» міститься інформація, що трудовий стаж позивача за 2003 року по 05.2020 рік облікований за кодом спецстажу ЗПЗ013А1, з 06.2020 року по 07.2022 рік облікований за кодом спецстажу ЗПЗ014А1.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, (далі - Порядок № 383).

Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До посад або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Щодо доводів відповідача, що до страхового стажу та на підземних роботах за Списком №1 не було зараховано періоду проходження позивачем військової служби з 01.01.2005 по 12.05.2005 та з 01.05.2015 по 31.12.2015, оскільки інформація про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за вказані періоди не зазначена, суд зазначає наступне.

Порядок обчислення та сплата страхових внесків визначено ст. 20 Закону № 1058-IV.

Зокрема, абз. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 ст. 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з приписами ч. 10 цієї ж статті якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Ст.106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Тобто, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Враховуючи зазначене, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні/перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була неоднаразово висловлена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 22.11.2018 у справі № 242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 04.06.2019 у справі №235/900/17, від 27.02.2019 у справі №242/1871/17 та № 423/3544/16-а.

Таким чином, орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував до страхового стажу позивача періоди з 01.01.2005 по 12.05.2005 та з 01.05.2015 по 31.12.2015, посилаючись на зазначені ним обставини, чим порушив пенсійні права позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до розрахунку стажу РС-право, період служби в лавах ЗСУ з 16.05.2003 року по 12.05.2005 року та період проходження служби під час антитерористичної операції з 09.04.2015 року по 13.09.2016 року, частково було зараховано до страхового та пільгового стажу відповідно до ст. 14 пост. 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р 1, п-а-в., а саме з 16.05.2003 року по 31.12.2004 року та з 09.04.2015 року по 30.04.2015 року, з 01.01.2016 року по 13.09.2016 року відповідно.

Отже, періоди роботи позивача з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року підлягають зарахуванню до страхового та пільгового стажу позивача відповідно до ст. 14 пост. 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р 1, п-а-в.

Стосовно зарахування до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 періодів роботи з 01.07.2019 по 02.07.2019, з 01.11.2019 по 03.11.2019, з 01.12.2019 по 12.12.2019, з 01.01.2020 по 09.01.2020, з 01.03.2020 по 08.03.2020, з 01.04.2020 по 05.04.2020, з 01.05.2020 по 15.05.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_6 , позивач працював:

з 01.09.1999 року по 28.02.2003 року навчався у ПТУ №80 м. Родинське за спеціальністю електрослюсар підземний, МПУ;

17.03.2003 року прийнятий машиністом підземних установок підземним у шахту «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля»;

04.05.2003 року звільнений у зв`язку з призовом на військову службу;

з 14.05.2003 року по 12.05.2005 року служба в лавах ЗСУ;

21.06.2005 року прийнятий електрослюсарем підземним на ВП Шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля»;

13.06.2006 року звільнений за власним бажанням;

13.06.2006 року прийнятий електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті на «Шахта «Красноармійська-Західна №1»;

09.08.2018 року переведено на посаду заступника начальника дільниці підземного з повним робочим днем у шахті по 08.10.2018;

21.11.2018 року переведено на посаду заступника начальника дільниці підземного з повним робочим днем у шахті;

07.12.2018 року переведено на посаду помічника начальника дільниці підземного з повним робочим днем у шахті;

04.02.2019 року звільнено за власним бажанням;

04.03.2019 року прийнято електрослюсарем підземним з повним підземним робочим днем у шахті на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»;

31.05.2020 року звільнено за власним бажанням;

09.06.2020 року прийнятий електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті на ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська». Докази про звільнення відсутні.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 521 від 16.08.2023 року виданої ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 13.06.2006 року по 04.02.2019 року працював повний робочий день на підземних роботах та виконував гірничі роботи з видобутку вугілля підземним способом за професією, посадою електрослюсар підземний, механік підземний, заступник начальника підземний, помічник начальника підземний, що передбачена Списком 1, розділ 1, підрозділ 1, підстава: постанова КМУ від 16.01.2003р. №36, постанова КМУ від 24.06.2016р. №461. З 09.04.2015 року по 13.09.2016 року військова служба.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 01/11-216/20 від 31.08.2023 року виданої ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» з 04.03.2019 року по 31.05.2020 року працював повний робочий день на підземних роботах та виконував гірничі роботи з видобутку вугілля підземним способом за професією, посадою електрослюсар підземний, що передбачена Списком 1, розділ 1 підрозділ 1, код КП 1.1а, підстава: постанова ради міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173, постанова КМУ від 26.01.1991р. №10, постанова КМУ від 31.03.1994р. №202, постанова КМУ від 11.03.1994р. №162, постанова КМУ від 16.01.2003р. №36, постанова КМУ від 24.06.2016р. №461.

З 04.03.2019 року 6 днів перебував на навчанні з оплатою згідно тарифної ставки підземного робочого, у травні 2019 року 1 день безоплатна відпустка, у липні 2019 року 2 дні донорські, у листопаді 2019 року 1 день безоплатні відпустка, 2 дні донорські, у грудні 2019 року 5 днів безоплатні відпустка, 7 днів вимушений прогул, у січні 2020 року 9 днів вимушений прогул, у березні 2020 року 8 днів вимушений прогул, у квітні 2020 року 5 днів вимушений прогул, у травні 2020 року 15 днів вимушений прогул.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 106 від 10.08.2023 року виданої ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» з 09.06.2020 року по теперішній час працював повний робочий день та виконував гірничі роботи з видобутку вугілля за професією, посадою електрослюсар підземний з повним робочим днем у шахті, що передбачена Списком 1, розділ 1 підрозділ 1, код КП 1.1а, підстава: постанова КМУ від 24.06.2016р. №461. Призваний на військову службу, наказ №653 від 25.02.2022 року.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо спірних періодів роботи, які не мають дефектів їх вчинення.

Згідно ст. 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки» працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Як вбачається із ст. 4 Закону України «Про відпустки», відпустки без збереження заробітної плати є одними із видів відпусток.

Відповідно до статей 25 та 26 Закону України «Про відпустки» відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов`язковому порядку, або за згодою сторін.

У листі Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 №713/039/161-16 зазначено, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Цим листом Міністерство соцполітики роз`яснило, що відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

У постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році. Відповідачі не скористались повноваженнями, передбаченими частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV, не витребували від підприємств відповідних документів або відомостей стосовно підстав надання позивачеві відпуски без збереження заробітної плати та застосування простою. А також не зазначили про необхідність підтвердження цих відомостей.

Слід зазначити, що сукупна кількість днів безоплатної відпустки та простою не перевищує одного місяця в календарному 2019 та 2020 роках, проте, відповідачем їх до пільгового стажу не зараховано без зазначення причин та вчинення передбачених законом дій для з`ясування зв`язку із виробничою необхідністю.

Статтею 124 КЗпП України та статтею 9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» передбачені пільги, що надаються донорам. Так, цими статтями передбачено, що в день давання крові донор звільняється від роботи та за ним зберігається середній заробіток за місцем його роботи, а після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, в тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів. При цьому ч.4 ст.10 цього Закону передбачена можливість надання центральними та місцевими органами виконавчої влади інших додаткових пільг донорам, тобто перелік пільг, який може надаватися донорам, не є вичерпним.

Позивач виконував донорські обов`язки, що підтверджується уточнюючою довідкою від 31.08.2023 №01/11-216/20 та в якій зазначені конкретні дні виконання позивачем донорських обов`язків.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем зовсім не зазначено підстав не зарахування вищезазначених періодів до пільгового стажу позивача, а рішення відповідача взагалі не вмотивоване.

У зв`язку з вищевикладеним позивачу неправомірно відмовлено у зарахуванні таких періодів як, безоплатні відпустки, вимушений прогул, донорські.

Оскільки у спірні періоди роботи позивач працював за професією електрослюсаря підземного, що, у відповідності до вимог частини 3 статті 114 Закону № 1058, дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди роботи з 01.05.2019 року по 02.05.2019 року, з 01.07.2019 року по 02.07.2019 року, з 01.11.2019 року по 03.11.2019 року, 01.12.2019 року по 12.12.2019 року, з 01.01.2020 року по 09.01.2020 року, з 01.03.2020 року по 08.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 05.04.2020 року, 01.05.2020 року по 15.05.2020 року, мають бути зараховані до пільгового стажу за Списком робіт і професій, затверджуваним постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, а також за провідною професією.

Щодо доводів позивача, що час проходження військової служби у період АТО з 09.04.2015 року по 13.09.2016 року має бути зарахований для цілей призначення пенсії до стажу роботи за спеціальністю, тобто до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 та Постановою 202, як один місяць служби за три місяці, суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закону № 2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

При цьому, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом №2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1-2 цього Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Згідно абз. 1, 2, 8 підпункту "а" пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», (далі - Порядок № 393) (в редакції до внесення змін постановою КМУ № 119 від 16.02.2022 року) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Водночас, за абз. 1, 2, 8 підпункту "а" пункту 3 Порядку № 393 (в редакції після внесення змін постановою КМУ № 119 від 16.02.2022 року) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Враховуючи те, що станом на дату звернення позивача зі заявою про призначення пенсії (13.10.2023 року) діяла нова редакція підпункту "а" пункту 3 Порядку № 393, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зарахування на пільгових умовах позивачу час проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, для призначення пенсій, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції правомірно не було взято до уваги посилання позивача на висновки Верховного суду викладені в постановах від 05.06.2018 року у справі №348/347/17, від 30.07.2019 року у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 року у справі №185/4140/17, від 16.06.2020 року у справі №185/7049/16-а, оскільки вони формувались до внесення змін до підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393, а тому не стосуються спірних правовідносин.

Щодо доводів позивача, що судом відмовлено у задоволені вимоги призначити пенсію за віком, в тому числі за ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення, без жодних обґрунтувань, не досліджено право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку за Законом № 1788, не встановлено, чи виконано вимоги, що необхідні для такого призначення, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати Рішення № 056650009487 від 20.10.2023 року, визнати протиправною бездіяльність щодо незарахування до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 та Постановою №202 періодів з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року, з 01.05.2019 року по 02.05.2019 року, з 01.07.2019 року по 02.07.2019 року, з 01.11.2019 року по 03.11.2019 року, 01.12.2019 року по 12.12.2019 року, з 01.01.2020 року по 09.01.2020 року, з 01.03.2020 року по 08.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 05.04.2020 року, 01.05.2020 року по 15.05.2020 року, до страхового стажу періодів з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року; не зарахування до пільгового стажу за Списком №1 та Постановою №202 часу проходження служби під час антитерористичної операції з 09.04.2015 року по 13.09.2016 року із розрахунку один місяць служби за три місяці та зобов`язати зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 та Постановою №202 періоди з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року, з 01.05.2019 року по 02.05.2019 року, з 01.07.2019 року по 02.07.2019 року, з 01.11.2019 року по 03.11.2019 року, 01.12.2019 року по 12.12.2019 року, з 01.01.2020 року по 09.01.2020 року, з 01.03.2020 року по 08.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 05.04.2020 року, 01.05.2020 року по 15.05.2020 року, до страхового стажу періодів з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, з 01.05.2015 року по 31.12.2015 року; зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 та Постановою №202 часу проходження служби під час антитерористичної операції з 09.04.2015 року по 13.09.2016 року із розрахунку один місяць служби за три місяці; та призначити пенсію за віком на пільгових умовах.

Колегія суддів наголошує, що позивач не заявляв до суду першої інстанції вимогу призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Разом з тим, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційної скаргою позивач обґрунтовує свої вимоги апеляційної скарги посилаючись на необхідність застосування зменшення пенсійного віку відповідно до п "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, у суду апеляційної інстанції у цьому випадку відсутні достатні правові підстави та повноваження для здійснення перевірки дій відповідача щодо зменшення пенсійного віку, в силу приписів ч. 5 ст. 308 КАС України.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Оскільки вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією відповідача, враховуючи, що протиправні дії відповідача полягали саме у прийнятті спірного рішення, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування Рішення № 056650009487 від 20.10.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 13.10.2023 року та зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За наслідками судового розгляду, місцевий суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 р. у справі № 200/6147/23 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 р. у справі №200/6147/23 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 11 квітня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко