Єдиний державний реєстр судових рішень
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 січня 2024 року Справа№200/6147/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
31.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення № 056650009487 від 20.10.2023 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області по заяві ОСОБА_1 від 13.10.2023 року про призначення пенсії за віком, визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 та Постановою №202 періодів з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року, з 01.05.2019 року по 02.05.2019 року, з 01.07.2019 року по 02.07.2019 року, з 01.11.2019 року по 03.11.2019 року, 01.12.2019 року по 12.12.2019 року,з 01.01.2020 року по 09.01.2020 року, з 01.03.2020 року по 08.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 05.04.2020 року, 01.05.2020 року по 15.05.2020 року, до страхового стажу періодів з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року; незарахування до пільгового стажу за Списком №1 та Постановою №202 часу проходження служби під час антитерористичної операції з 09.04.2015 року по 13.09.2016 року із розрахунку один місяць служби за три місяці;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 та Постановою №202 періоди з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року, з 01.05.2019 року по 02.05.2019 року, з 01.07.2019 року по 02.07.2019 року, з 01.11.2019 року по 03.11.2019 року, 01.12.2019 року по 12.12.2019 року, з 01.01.2020 року по 09.01.2020 року, з 01.03.2020 року по 08.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 05.04.2020 року, 01.05.2020 року по 15.05.2020 року, до страхового стажу періодів з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, з 01.05.2015 року по 31.12.2015 року; зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 та Постановою №202 часу проходження служби під час антитерористичної операції з 09.04.2015 року по 13.09.2016 року із розрахунку один місяць служби за три місяці; та призначити ОСОБА_1 з 13.10.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.10.2023 року через електронний Портал ПФУ звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зареєстровану за номером 2994. До заяви було додано необхідні для цього документи.
Відповідачем заяву було розглянуло відповідно до принципу екстериторіальності та прийнято Рішення № 056650009487 від 20.10.2023 року, яким відмовило у призначенні пенсії за Законом 1058. Згідно Рішення про відмову відповідач нарахував 37 років 1 місяць 15 днів страхового стажу, 22 роки 3 місяця 10 днів пільгового стажу на підземних роботах. Також Рішення містить інформацію, що до страхового та до пільгового стажу зараховано всі періоди. Вказане не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається з форми РС-право, відповідач не зарахував до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 та Постановою 202 період військової служби з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, період військової служби з 01.05.2015 року по 31.12.2015 року,періоди роботи з 01.05.2019 року по 02.05.2019 року, з 01.07.2019 року по 02.07.2019 року, з 01.11.2019 року по 03.11.2019 року, 01.12.2019 року по 12.12.2019 року, з 01.01.2020 року по 09.01.2020 року, з 01.03.2020 року по 08.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 05.04.2020 року, 01.05.2020 року по 15.05.2020 року. До страхового стажу період військової служби з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, період військової служби з 01.05.2015 року по 31.12.2015 року, Таким чином, незарахувавши ці періоди, відповідач допустив протиправну бедіяльність.
Також зазначає, що проходження служби в особливий період під час АТО у період з 09.04.2015 року по 13.09.2016 року, у відповідності до вимог Постанови КМУ № 393, що діяла в редакції на момент проходження служби, має бути зараховано для цілей призначення пенсії до стажу роботи за спеціальністю, тобто до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 та Постановою 202, як один місяць служби за три місяці.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем до суду надано відзив на адміністративний позов. У відзиві Відповідач зазначив, що роботи та професії, робота на яких відноситься до підземних робіт, затверджені Постановою кабінету Міністрів від 31.03.1994 № 202 "Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років" (далі - Постанов № 202).
Отже, необхідною умовою для набуття права на отримання пенсії в порядку передбаченому ст. 8 Законом №345 є зайнятість на підземних роботах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 31.03.1994 № 202.
Стосовно зарахування до страхового та пільгового стажу на підземних роботахза Списком №1 періоду проходження військової служби з 01.01.2005 по 12.05.2005 та з 01.05.2015 по 31.12.2015. Відповідачем не було зараховано до страхового та на підземних роботах за Списком №1 періоду проходження позивачем військової служби з 01.01.2005 по 12.05.2005 та з 01.05.2015 по 31.12.2015, оскільки інформація про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за вказані періоди не зазначена, про що свідчить довідка форми ОК-5.
Стосовно зарахування до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 періодів роботи з 01.07.2019 по 02.07.2019, з 01.11.2019 по 03.11.2019, з 01.12.2019 по 12.12.2019, з 01.01.2020 по 09.01.2020, з 01.03.2020 по 08.03.2020, з 01.04.2020 по 05.04.2020, з 01.05.2020 по 15.05.2020 зазначив, що відповідно до довідки №01/11-216/20 від 31.08.2023, виданої Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній зазначено, що позивач протягом: травня місяця 2019 року перебував 1 день у відпустці без збереження заробітної плати; липня місяця 2019 року перебував 2 дні на відпочинку за донацію крові (донорство); листопада місяця 2019 року перебував 1 день у відпустці без збереження заробітної плати та 2 дні на відпочинку за донацію крові (донорство); грудня місяця 2019 року перебував 12 днів у відпустці без збереження заробітної плати та 7 днів на вимушеному простої; січня місяця 2020 року перебував 9 днів на вимушеному простої; березня місяця 2020 року перебував 8 днів на вимушеному простої; квітня місяця 2020 року перебував 5 днів на вимушеному простої; травня місяця 2020 року перебував 15 днів на вимушеному простої. У зв`язку з викладеним, відповідачем до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 не було зараховано періодів його роботи з 01.07.2019 по 02.07.2019, з 01.11.2019 по 03.11.2019, з 01.12.2019 по 12.12.2019, з 01.01.2020 по 09.01.2020, з 01.03.2020 по 08.03.2020, з 01.04.2020 по 05.04.2020, з 01.05.2020 по 15.05.2020.
Стосовно зарахування до пільгового стажу на підземних роботахза Списком №1 часу проходження служби під час антитерористичної операції з 09.04.2015 року по 13.09.2016 року із розрахунку один місяць служби за три місяці.
Згідно п.1.1 Положення №530, даним нормативно-правовим актом врегульовано, зокрема, порядок обчислення вислуги років(загального страхового стажу) для призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим з військової служби, відповідно до статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (зі змінами). При цьому норми Положення №530 не регулюють питання, пов`язані із пенсією за віком. Таким чином, дія Положення №530 та Положення № 393 не поширюється на спірні правовідносини, оскільки позивачу було призначено саме пенсію за віком відповідно до ст. 115 Закону №1058, тому підстави для зарахування періоду проходження військової служби позивачем в зоні проведення антитерористичної операції в кратному розмірі відсутні. Враховуючи наведене, при призначенні пенсії періоди участі в бойових діях до 01.01.2004 зараховуються до страхового стажу у потрійному розмірі, а з 01.01.2004 - в одинарному розмірі, як це передбачено ст.24 Закону №1058. Оскільки позивач претендує на призначення пенсії відповідно до Закону №1058 підстав для зарахування періоду з 09.04.2015 по 13.09.2016 до пільгового стажу у пільговому розмірі немає.
Представником позивача було надано відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що у роз`ясненні Міністерства праці та соціальної політики України від 25.05.1998 року № 02-219сл-09/2 та від 20.08.2001 року № 02-714-9 зазначено, що час простою (переведення на іншу роботу, в разі простою, строком на 1 місяць (ст.34 КЗпП України) та періоди відпусток без збереження заробітної плати працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Згідно ст. 9 Закону України "Про донорство крові" (що діяв у 2019 році, коли я здавав кров) в день давання крові та (або) її компонентів, а також в день медичного обстеження працівник, який є або виявив бажання стати донором, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності із збереженням за ним середнього заробітку. Після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, в тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку.
Згідно ст.124 КЗпП (у відповідній редакції 2019 року) за працівниками-донорами зберігається середній заробіток за дні обстеження в закладах охорони здоров`я і здавання крові для переливання. Цим працівникам безпосередньо після кожного дня здавання крові для переливання надається день відпочинку з збереженням середнього заробітку. Тобто перебування у відпустці є встановленим законодавством правомірним увільненням від роботи за законними підставами, що виключає можливість обмеження моїх прав як працівника на зарахування до стажу моєї роботи вказаних періодів.
Щодо аргументів відповідача проти зарахування у кратному розмірі моєї військової служби з посиланням на пункт 6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), яким передбачено, що військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2), хочу зауважити, що така Довідка ( Додаток №2 до Порядку 637) береться після звільнення з військової служби, а я на теперішній час продовжую військову службу.
Також зазначив, що у період проходження Позивачем військової служби в особливий період, коли він брав участь в антитерористичній операції (з 09.04.2015 року по 13.09.2016 року) діяла наступна редакція пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей":
До вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Також у відзиві Відповідач просив залучити до участі у справі співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код в ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: вулиця Генерала Батюка, будинок 8, місто Слов`янськ, Донецька область, 84100, засоби зв`язку: телефон (089)250-1487, адреса електронної пошти: gu@dn.pfu.gov.ua).
Ухвалою суду від 05.01.2024 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області було відмовлено.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
Відповідно до посівдчення серії НОМЕР_3 виданого 25 вересня 2015 року Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно диплома та додатку до диплома НОМЕР_4 Позивач з 01 вересня 1999 року по 28 лютого 2003 року навчався у професійно-технічному училищі №80 і здобув професію електрослюсаря підземного, машиніста підземних установок.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_5 Позивач в період з 16 травня 2003 року по 12 травня 2005 року проходив військову службу в Збойних Силах України.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_6 №250 від 13.09.2016 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України Позивач з 09 квітня 2015 року по 13 вересня 2016 року приймав участь в забезпеченні проведення антитерористичної операції та проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_6 .
Відповідо до трудової книжки серії НОМЕР_7 , Позивач працював:
з 01.09.1999 року по 28.02.2003 року навчався у ПТУ №80 м. Родинське за спеціальністю електрослюсар підземний, МПУ;
17.03.2003 року прийнятий машиністом підземних установок підземним у шахту «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля»;
04.05.2003 року звільнений у зв`язку з призовом на військову службу;
з 14.05.2003 року по 12.05.2005 року служба в лавах ЗСУ;
21.06.2005 року прийнятий електрослюсарем підземним на ВП Шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля»;
13.06.2006 року звільнений за власним бажанням;
13.06.2006 року прийнятий електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті на «Шахта «Красноармійська-Західна №1»;
09.08.2018 року переведено на посаду заступника начальника дільниці підземного з повним робочим днем у шахті;
07.12.2018 року переведено на посаду помічника начальника дільниці підземного з повним робочим днем у шахті;
04.02.2019 року звільнено за власним бажанням;
04.03.2019 року прийнято електрослюсарем підземним з повним підземним робочим днем у шахті на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»;
31.05.2020 року звільнено за власним бажанням;
09.06.2020 року прийнятий електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті на ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська». Докази про звільнення відсутні.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 521 від 16.08.2023 року виданої ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 13.06.2006 року по 04.02.2019 року працював повний робочий день на підземних роботах та виконував гірничі роботи з видобутку вулілля підземним способом за професією, посадою електрослюсар підземний, механік підземний, заступник начальника підземний, помічник начальника підземний, що передбачена Списком 1, розділ 1, підрозділ 1, підстава: постанова КМУ від 16.01.2003р. №36, постанова КМУ від 24.06.2016р. №461. З 09.04.2015 року по 13.09.2016 року - військова служба.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 01/11-216/20 від 31.08.2023 року виданої ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» з 04.03.2019 року по 31.05.2020 року працював повний робочий день на підземних роботах та виконував гірничі роботи з видобутку вулілля підземним способом за професією, посадою електрослюсар підземний, що передбачена Списком 1, розділ 1 підрозділ 1, код КП 1.1а, підстава: постанова ради міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173, постанова КМУ від 26.01.1991р. №10, постанова КМУ від 31.03.1994р. №202, постанова КМУ від 11.03.1994р. №162, постанова КМУ від 16.01.2003р. №36, постанова КМУ від 24.06.2016р. №461.
З 04.03.2019 року 6 днів перебував навчанні з оплатою згідно тарифної ставки діземного робочого, у травні 2019 року - 1 день безоплатна відпустка, у липні 2019 року - 2 дні донорські, у листопаді 2019 року - 1 день безоплатні відпустка, 2 дні донорські, у грудні 2019 року - 5 днів безоплатні відпустка, 7 днів випушений прогул, у січні 2020 року - 9 днів вимушений прогул, у березні 2020 року - 8 днів вимушений прогул, у квітні 2020 року - 5 днів вимушений прогул, у травні 2020 року - 15 днів вимушений прогул.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 106 від 10.08.2023 року виданої ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» з 09.06.2020 року по теперішній час працював повний робочий день та виконував гірничі роботи з видобутку вулілля за професією, посадою електрослюсар підземний з повним робочим днем у шахті, що передбачена Списком 1, розділ 1 підрозділ 1, код КП 1.1а, підстава: постанова КМУ від 24.06.2016р. №461. Призваний на військову службу, наказ №653 від 25.02.2022 року.
13.10.2023 року Позивач звернувся до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії.
Заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за результатом якої прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії № 056650009487 від 20.10.2023 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
В рішенні Відповідачем було зазначено, що вік заявника 39 років 8 місяців 11 днів, працює. Страховий стаж особи становить 37 років 1 місяць 15 днів, у тому числі пільговий мтаж на підземних роботах згідно Постанови №202 (25 років) - 22 роки 3 місяця 10 днів. За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.
Відповідно до розрахунку стажу РС-Право до пільгового стажу Позивача не зараховано періоди роботи: з 01.05.2019 року по 02.05.2019 року, з 01.07.2019 року по 02.07.2019 року, з 01.11.2019 року по 03.11.2019 року, 01.12.2019 року по 12.12.2019 року, з 01.01.2020 року по 09.01.2020 року, з 01.03.2020 року по 08.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 05.04.2020 року, 01.05.2020 року по 15.05.2020 року, періоди роботи з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року взагалі не було зараховано до стажу.
Проте, в спірному рішенні відповідача не зазначено, які саме періоди роботи позивача не зараховано до пільгового та страхового стажу, лише вказано про те, що зараховано всі періоди роботи.
Знідно довідки форми ОК-5 у розділі «Відомості по спеціальному стажу» міститься інформація, що трудовий стаж позивача за 2003 року по 05.2020 рік облікований за кодом спецстажу ЗПЗ013А1, з 06.2020 року по 07.2022 рік облікований за кодом спецстажу ЗПЗ014А1.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( далі- Закон № 1058).
Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
За змістом статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше двох років.
За унормуванням частини 3 статті 114 Закону №1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Постановою Кабінету Міністрів України N 1028 від 09.12.2015 пункт 20 Порядку №637 доповнено новим абзацом яким визнано, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_7 містяться наступні записи, щодо спірних періодів:
з 14.05.2003 року по 12.05.2005 року служба в лавах ЗСУ;
21.06.2005 року прийнятий електрослюсарем підземним на ВП Шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля»;
13.06.2006 року звільнений за власним бажанням;
13.06.2006 року прийнятий електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті на «Шахта «Красноармійська-Західна №1»;
09.08.2018 року переведено на посаду заступника начальника дільниці підземного з повним робочим днем у шахті;
07.12.2018 року переведено на посаду помічника начальника дільниці підземного з повним робочим днем у шахті;
04.02.2019 року звільнено за власним бажанням;
04.03.2019 року прийнято електрослюсарем підземним з повним підземним робочим днем у шахті на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»;
31.05.2020 року звільнено за власним бажанням;
09.06.2020 року прийнятий електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті на ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська». Докази про звільнення відсутні.
Суд зазначає, що трудова книжка Позивача містить належним чином здійснені записи щодо спірних періодів роботи, які не мають дефектів їх вчинення.
Як вбачається з розрахунку стажу РС-право, Відповідачем до пільгового стажу не зараховано період з 01.05.2019 року по 02.05.2019 року, з 01.07.2019 року по 02.07.2019 року, з 01.11.2019 року по 03.11.2019 року, 01.12.2019 року по 12.12.2019 року, з 01.01.2020 року по 09.01.2020 року, з 01.03.2020 року по 08.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 05.04.2020 року, 01.05.2020 року по 15.05.2020 року, періоди роботи з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року взагалі не було зараховано до стажу.
Знідно довідки форми ОК-5 у розділі «Відомості по спеціальному стажу» міститься інформація, що трудовий стаж позивача з 2003 року по 05.2020 рік облікований за кодом спецстажу ЗПЗ013А1, з 06.2020 року по 07.2022 рік облікований за кодом спецстажу ЗПЗ014А1.
Суд звертає увагу на те, що постановою Кабінетом Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.
Отже, законодавець саме Постановою № 202 від 31.03.1994 року визначив, список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах.
Згідно розділу I «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» Постанови № 202 право на таку пенсію мають усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Посада, за якою позивач працював у спірні періоди «електрослюсар підземний, заступник начальника дільниці підземний, помічник начальника дільниці підземний» передбачена Постановою №202.
В періоди роботи Позивача з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015, з 01.05.2019 року по 02.05.2019 року, з 01.07.2019 року по 02.07.2019 року, з 01.11.2019 року по 03.11.2019 року, 01.12.2019 року по 12.12.2019 року, з 01.01.2020 року по 09.01.2020 року, з 01.03.2020 року по 08.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 05.04.2020 року, 01.05.2020 року по 15.05.2020 року, застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 та постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.
Згідно з підпунктом «а» пункту 1.1а підрозділу 1 розділу І цього Списку №1 передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, правом пільгового пенсійного забезпечення користуються усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень.
Згідно підрозділу 1 розділу 1 «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 визначені Працівники: зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Проте, в спірному рішенні відповідача не зазначено, які саме періоди роботи позивача не зараховано до пільгового та страхового стажу, лише вказано про те, що зараховано всі періоди роботи.
Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу періодів роботи Позивача з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року суд зазначає наступне.
Як зазначено Відповідачем у своєму відзиві вказані періоди не було зазраховано до стажу Позивача, оскільки інформація про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за вказані періоди не зазначена, про що свідчить довідка форми ОК-5.
Як вбачається з довідки форми ОК-5 за вказані періоди відсутня сплата страхових внесків, разом з цим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 1 - 3 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-IV, сплачуються їх роботодавцями.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1, 3, 10 статті 20 Закону № 1058-IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 12 статті 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 статті 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
Відповідно до положень ст.106 Закону № 1058-XV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Також, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 року, внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI та виключено положення п.2 ч.1 ст.4 зазначеного закону, яка передбачала, що до платників єдиного внеску віднесено працівників - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють.
Тобто, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
На підставі викладеного, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового та пільгового стажу при призначенні пенсії позивача періодів його роботи.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до розрахунку стажу РС-право, період служби в лавах ЗСУ з 16.05.2003 року по 12.05.2005 року та період проходження служби під час антитерористичної операції з 09.04.2015 року по 13.09.2016 року, частково було зараховано до страхового та пільгового стажу відповідно до ст. 14 пост. 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р 1, п-а-в., а саме з 15.05.2003 року по 31.12.2004 року та з 09.04.2015 року по 30.04.2015 року, з 01.01.2016 року по 13.09.2016 року відповідно.
З урахування викладеного, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року підлягають зарахуванню до страхового та пільгового стажу Позивача відповідно до ст. 14 пост. 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р 1, п-а-в.
Щодо періодів простою, днів відпусток без збереження заробітної плати та донорства, які визначені у довідці від 31.08.2023 №01/11-216/20 суд зазначає таке.
Згідно ст. 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки» працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Як вбачається із ст. 4 Закону України «Про відпустки», відпустки без збереження заробітної плати є одними із видів відпусток.
Відповідно до статей 25 та 26 Закону України «Про відпустки» відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов`язковому порядку, або за згодою сторін.
У листі Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 № 713/039/161-16 зазначено, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Цим листом Міністерство соцполітики роз`яснило, що відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих іважких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
У постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році. Відповідачі не скористались повноваженнями, передбаченими частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV, не витребували від підприємств відповідних документів або відомостей стосовно підстав надання позивачеві відпуски без збереження заробітної плати та застосування простою. А також не зазначили про необхідність підтвердження цих відомостей власно мною.
Слід зазначити, що сукупна кількість днів безоплатної відпустки та простою не перевищує одного місяця в календарному 2019 та 2020 роках, проте, відповідачем їх до пільгового стажу не зараховано без зазначення причин та вчинення передбачених законом дій для з`ясування зв`язку із виробничою необхідністю.
Статтею 124 КЗпП України та статтею 9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» передбачені пільги, що надаються донорам. Так, цими статтями передбачено, що в день давання крові донор звільняється від роботи та за ним зберігається середній заробіток за місцем його роботи, а після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, в тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів. При цьому ч.4 ст.10 цього Закону передбачена можливість надання центральними та місцевими органами виконавчої влади інших додаткових пільг донорам, тобто перелік пільг, який може надаватися донорам, не є вичерпним.
Позивач виконував донорські обов`язки, що підтверджується уточнюючою довідкою від 31.08.2023 №01/11-216/20 та в якій зазначені конкретні дні виконання позивачем донорських обов`язків.
Крім того, суд зазначає, що відповідачем зовсім не зазначено підстав не зарахування вищезазначених періодів до пільгового стажу позивача, а рішення відповідача взагалі не вмотивоване.
У зв`язку з вищевикладеним позивачу неправомірно відмовлено у зарахуванні таких періодів як, безоплатні відпустки, вимушений прогул, донорські.
Оскільки у спірні періоди роботи позивач працював за професією прохідника, що, у відповідності до вимог частини 3 статті 114 Закону № 1058, дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди роботи з 01.05.2019 року по 02.05.2019 року, з 01.07.2019 року по 02.07.2019 року, з 01.11.2019 року по 03.11.2019 року, 01.12.2019 року по 12.12.2019 року, з 01.01.2020 року по 09.01.2020 року, з 01.03.2020 року по 08.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 05.04.2020 року, 01.05.2020 року по 15.05.2020 року, мають бути зараховані до пільгового стажу за Списком робіт і професій, затверджуваним постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, а також за провідною професією.
Щодо позовних вимог в частині незарахування до пільгового стажу за Списком №1 та Постановою №202 часу проходження служби під час антитерористичної операції з 09.04.2015 року по 13.09.2016 року із розрахунку один місяць служби за три місяці, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 2 Закону України 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Види військової служби, а саме, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.
За п. 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Згідно п. 4 Порядку № 413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).
За ст.ст. 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
За ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII до учасників бойових дій належать, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Згідно абз. 2 п. 1 статті 8 Закону № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
На підставі указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено та проведено загальну мобілізацію (далі - мобілізація).
За ст. 57 Закону № 1788 військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Враховуючи вимоги абз. 2 п. 1 статті 8 Закону № 2011-XII, саме КМУ визначає умови та порядок зарахування часу проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, тому положення наказу Міноборони України від 14.08.2014 року № 530 не підлягають застосуванню.
Щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393.
Згідно абз. 1, 2, 8 підпункту "а" пункту 3 Порядку № 393 (в редакції до внесення змін постановою КМУ № 119 від 16.02.2022 року) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
За абз. 1, 2, 8 підпункту "а" пункту 3 Порядку № 393 (в редакції після внесення змін постановою КМУ № 119 від 16.02.2022 року, станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах (абзац перший пункту 3 в редакції Постанови КМ № 119 від 16.02.2022 року): один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Таким чином, для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції до внесення змін постановою КМУ № 119 від 16.02.2022 року.
Враховуючи те, що станом на дату звернення позивача зі заявою про призначення пенсії (13.10.2023 року) діяла нова редакція підпункту "а" пункту 3 Порядку № 393, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зарахування на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби під час антитерористичної операції з 09.04.2015 року по 13.09.2016 року.
Крім того, є хибним посилання представника Позивача на висновки Верховного суду викладені в постановах від 05.06.2018 року у справі №348/347/17, від 30.07.2019 року у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 року у справі №185/4140/17, від 16.06.2020 року у справі № 185/7049/16-а, оскільки вони формувались до внесення змін до підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393, тому не стосуються спірних правовідносин.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову в цій частині.
Стосовно позовних вимог про зобов`язання Відповідача призначити Позивачу з 13.10.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах.
Суд зазначає, що не має підстав для зобов`язання Відповідача провести Позивачу нарахування пенсії, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та розрахунку пенсії.
Щодо вимоги Позивача про визнання протиправними дії Відповідача щодо відмови в призначенні пенсії, суд вважає що така вимога у повній мірі охоплюється скасуванням рішення Відповідача про відмову Позивачу в призначенні пенсії.
Оскільки, самі по собі дії Відповідача не тягнуть для Позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав Позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги Позивача.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Тому, виходячи з предмету спору та змісту спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування Рішення № 056650009487 від 20.10.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 13.10.2023 року та зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зарахувавши ОСОБА_1 до пільгового та страхового стажу періоди роботи з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року, до підьгового стажу періоди роботи з 01.05.2019 року по 02.05.2019 року, з 01.07.2019 року по 02.07.2019 року, з 01.11.2019 року по 03.11.2019 року, 01.12.2019 року по 12.12.2019 року,з 01.01.2020 року по 09.01.2020 року, з 01.03.2020 року по 08.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 05.04.2020 року, 01.05.2020 року по 15.05.2020 року за Списком №1 та Постановою №202, з урахуванням висновків суду наведених у цьому рішенні.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Положеннями частини 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанції №0.0.3238783948.1 від 09.10.2023 Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд приходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача судовий збір в розмірі 600,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 056650009487 від 20.10.2023 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 13.10.2023 року.
Зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 13.10.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши ОСОБА_1 до пільгового та страхового стажу періоди роботи з 01.01.2005 року по 12.05.2005 року, 01.05.2015 року по 31.12.2015 року, до підьгового стажу періоди роботи з 01.05.2019 року по 02.05.2019 року, з 01.07.2019 року по 02.07.2019 року, з 01.11.2019 року по 03.11.2019 року, 01.12.2019 року по 12.12.2019 року,з 01.01.2020 року по 09.01.2020 року, з 01.03.2020 року по 08.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 05.04.2020 року, 01.05.2020 року по 15.05.2020 року за Списком №1 та Постановою №202, з урахуванням висновків суду наведених у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 600,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Є.В. Череповський
