Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року
м. Київ
Справа № 990/194/23
Провадження № 11-186заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Уркевича В. Ю.,
судді-доповідачки Усенко Є. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Шевцової Н. В.,
за участю секретаря судового засідання Проценко Р. А.,
учасники справи:
представник позивачки - Мартиненко А. В.,
представник відповідача - Нарольська Т. С.,
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції справу № 990/194/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 (судді Губська О. А., Білак М. В., Єресько Л. О., Мельник-Томенко Ж. М., Соколов В. М.),
УСТАНОВИЛА:
1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), у якій просила визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 03.08.2023 № 784/0/15-23 про звільнення її ( ОСОБА_1 ) з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України (далі - рішення ВРП від 03.08.2023 № 784/0/15-23).
1.2. На обґрунтування позову позивачка зазначила, що рішення ВРП від 03.08.2023 № 784/0/15-23 є протиправним, оскільки прийняте на підставі пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) за відсутності фактичних підстав для застосування цієї норми. Цей довід позивачка обґрунтовує тим, що Верховною Радою України вже було прийнято Постанову від 29.09.2016 № 1628-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги за поданням Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ).
1.3. Позивачка зазначає, що рішення ВРП від 03.08.2023 № 784/0/15-23 на порушення вимог статті 56 Закону № 1798-VIII та статті 115 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) не вмотивовано щодо встановлення та наявності факту вчинення нею істотного дисциплінарного проступку, а містить лише формальне посилання на рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16 про внесення подання про її звільнення з посади судді, що, однак, не робить оскаржуване рішення вмотивованим.
1.4. Також позивачка доводить, що ВРП порушила процедуру прийняття оскаржуваного рішення в частині строку притягнення судді до відповідальності. На переконання позивачки, подання ВРЮ та його реалізація шляхом прийняття рішення про звільнення становлять єдиний процес, за яким притягнення судді до відповідальності реалізується саме в момент прийняття рішення про звільнення. Зазначає, що ВРП повинна була вирішити питання про дотримання строку притягнення судді до відповідальності, адже з моменту вчинення проступку, за який її звільнено, минуло більше 9 років, а відсутність окремого строку для прийняття рішення про звільнення не виправдовує втручання в права позивачки, бо свідчить лише про порушення юридичної визначеності та проблеми з якістю закону.
1.5. Позивачка також вважає, що рішення ВРП від 03.08.2023 № 784/0/15-23 прийняте з порушенням конвенційного принципу non bis in idem (подвійна процедура звільнення, подвійне звільнення, фактичне подвійне настання наслідків), оскільки відносно неї порушено як заборону подвійного переслідування за одне й те саме діяння (розгляд питання про звільнення судді відбувався двічі - Верховною Радою України та ВРП), так і заборону подвійного притягнення (покарання) за одне і те саме діяння, адже Верховною Радою України 29.09.2016 була прийнята Постанова № 1628-VIIІ про її звільнення з посади судді. Крім того, на порушення права позивачки на захист ВРП (всупереч клопотання позивачки) прийняла оскаржуване рішення без її участі чи її представників, позбавивши позивачку надати пояснення, що дає підстави стверджувати про порушення Радою конвенційної вимоги про безсторонність.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 06.11.2023 відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову.
2.2. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ВРП правомірно на підставі пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII розглянула подання ВРЮ від 06.06.2016 № 53/0/12-16 про звільнення суддів, зокрема ОСОБА_1 , з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги та ухвалила за ним оскаржуване рішення.
2.3. Суд першої інстанції застосував норму частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та врахував, що підставою для звільнення позивачки з посади судді стало рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 800/22/17 (800/267/16) ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про визнання зазначеного рішення незаконним та скасування, а тому факт порушення позивачкою присяги судді не потребує доказування. Суд виснував, що це рішення ВРЮ є чинним, відповідно й обставини, які були підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення її з цієї посади, є встановленими компетентним органом - ВРЮ, а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя (які в сукупності становлять порушення присяги) - обраним / застосованим.
2.4. Суд зазначив, що ВРЮ як уповноважений орган відповідно до статті 131 Конституції України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення ВРЮ) внесла до Верховної Ради України як органу, який обрав позивачку на посаду судді безстроково, подання про її звільнення з посади за порушення присяги.
2.5. Суд зауважив, що скасування рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2021 (справа № 800/514/16) Постанови Верховної Ради України від 29.09.2016 № 1628-VIIІ про звільнення судді ОСОБА_1 відновило процедуру її звільнення на підставі рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16, а тому відповідно до пункту 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII матеріали щодо звільнення позивачки було передано до ВРП для ухвалення рішення про її звільнення з посади судді. ВРП правомірно розглянула подання ВРЮ відносно позивачки, оскільки процедура вирішення питання щодо звільнення судді з посади набуває ознак завершеності, а відповідне подання ВРЮ стає реалізованим унаслідок його розгляду уповноваженим органом та прийняття на його підставі остаточного рішення.
2.6. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ВРП не притягала ОСОБА_1 до відповідальності повторно (за один і той же проступок), адже вид відповідальності щодо неї вже обрала ВРЮ рішенням від 31.03.2016 № 709/0/15-16, а відповідач реалізував виключно свої повноваження щодо звільнення суддів, якими на момент прийняття зазначеного рішення ВРЮ була наділена Верховна Рада України щодо суддів, обраних безстроково.
2.7. Суд відхилив доводи позивачки, що в оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтування наявності в її діях складу проступку, передбаченого пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, вказавши, що обставини вчинення нею проступку були встановлені в рішенні ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16. Ці обставини отримали правову оцінку в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 800/22/17 (800/267/16), і саме з цими обставинами відповідач пов`язував звільнення позивачки на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
3. Короткий зміст апеляційної скарги
3.1. 28.11.2023 адвокат Кравець Р. Ю. від імені позивачки ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023, в якій просить скасувати це рішення й ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
3.2. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивачка зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме:
- пункт 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, оскільки «неприйняття рішення» та «ненастання наслідків» є різними за своїм змістом та природою поняттями, а тому ненастання наслідків не може вважатися тим фактом, який породжує можливість застосування вказаної норми, яка, у свою чергу, має трактуватися виключно з точки зору «якості закону», а не політичної доцільності;
- пункт 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України, частини другої статті 115 Закону № 1402-VIII, оскільки норма Конституції України передбачає звільнення за істотний дисциплінарний проступок, норма ж частини другої статті 115 Закону № 1402-VIII передбачає, що виключно ВРП може встановити наявність істотного дисциплінарного проступку, формальне ж посилання на чинність рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16 не звільняє ВРП від обов`язку прийняти вмотивоване рішення. Закон не встановлює, що істотний дисциплінарний проступок та порушення присяги - однакові поняття.
Згідно з доводами, наведеними в апеляційній скарзі, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права при визначенні строку притягнення судді до відповідальності, адже з моменту вчинення позивачкою дій, які ВРП кваліфікувала як істотний дисциплінарний проступок, минуло більше 9 років. Подання ВРЮ про звільнення позивачки з посади судді за порушення присяги було реалізовано з прийняттям рішення про її звільнення, тобто мав місце єдиний процес притягнення позивачки до відповідальності, а тому рішення ВРП від 03.08.2023 № 784/0/15-23 прийнято поза межами строку давності.
Крім того, позивачка посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи в частині перевірки та встановлення обставин дотримання принципу заборони подвійного притягнення до відповідальності, який відповідно до практики Європейського суду з прав людини стосується як права не піддаватись двічі переслідуванню або не притягатися двічі до суду, так і застосовується тоді, коли особа була притягнута до відповідальності, але в результаті судового розгляду її справи не була засуджена.
4. Рух апеляційної скарги
4.1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 05.12.2023 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023, а ухвалою від 11.01.2024 призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи на 25.01.2024 о 10 годині.
4.2. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 задоволено клопотання представника ВРП про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням представником ВРП власних технічних засобів.
4.3. 25.01.2024 розгляд справи був відкладений до 22.02.2024 (10:00). У подальшому справа була призначена на 04.04.2024 (10:00).
5. Позиція відповідача щодо апеляційної скарги позивачки
5.1. ВРП у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується з наведеними в ній доводами, стверджує, що вони не спростовують правильності висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в рішенні від 06.11.2023 щодо підстав для відмови в задоволенні позову, законності та обґрунтованості цього рішення.
6. Обставини справи
6.1. Рішенням Київської міської ради народних депутатів VII сесії XXI скликання від 12.12.1991 № 19 ОСОБА_1 обрана народним суддею Дарницького районного народного суду міста Києва.
6.2. Постановою Верховної Ради України від 04.03.1998 № 161/98-ВР ОСОБА_1 обрана суддею Київського міського суду (згодом - Апеляційний суд міста Києва) безстроково.
6.3. Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) у висновку від 10.06.2015 № 57/02-15 виявила в діях судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 при розгляді в складі колегії суддів апеляційних скарг на ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ознаки порушення присяги судді. Висновок разом з матеріалами перевірки направлено до ВРЮ для подальшого розгляду та прийняття рішення.
6.4. ВРЮ ухвалою від 15.10.2015 на підставі вказаного вище висновку ТСК відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1
6.5. 31.03.2016 ВРЮ, розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1, відкриту за висновком ТСК від 10.06.2015 № 57/02-15, встановила у діях судді ознаки порушення присяги та ухвалила рішення № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва. ВРЮ виснувала, що суддя ОСОБА_1, розглядаючи у складі колегії суддів у восьми кримінальних справах, у двох з яких вона була головуючою суддею, апеляційні скарги на постанови слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою учасникам масових протестів в місті Києві в січні 2014 року, не забезпечила повного і всебічного дослідження всіх обставин, постановила необґрунтовані судові рішення, що не відповідають нормам Кримінального процесуального кодексу України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.
6.6. ОСОБА_1 оскаржила рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16 до суду (справа № 800/22/17 (800/267/16)).
6.7. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 12.09.2019 у справі № 800/22/17 (800/267/16) позов ОСОБА_1 до ВРП про визнання незаконним і скасування рішення задовольнив і скасував рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16 у частині внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
6.8. Велика Палата Верховного Суду постановою від 04.02.2021 скасувала зазначене рішення та ухвалила нове, яким відмовила ОСОБА_1 в задоволенні позову.
6.9. 06.06.2016 за вихідним № 53/0/12-16 до Верховної Ради України надіслано подання ВРЮ про звільнення судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з порушенням присяги. У поданні зазначено, що таке прийнято на підставі рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16.
6.10. 29.09.2016 Верховна Рада України прийняла Постанову № 1628-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
6.11. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 08.07.2021 у справі № 800/514/16 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування постанови позов ОСОБА_1 задовольнив, визнав протиправною та скасував Постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 № 1628-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва, визнавши підставою для цього порушення відповідачем права позивачки на участь у процедурі прийняття рішення щодо її звільнення.
6.12. 01.11.2021 до ВРП листом Апарату Верховної Ради України від 29.10.2021 № 04-26/17-2021/334383 надійшло подання ВРЮ від 06.06.2016 № 53/0/12-16 із доданими до нього матеріалами про звільнення судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги.
6.13. 03.08.2023 ВРП ухвалила рішення № 784/0/15-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
6.14. Вважаючи рішення ВРП від 03.08.2023 № 784/0/15-23 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулась із цим позовом до суду.
7. Позиція Великої Палати Верховного Суду
7.1. Велика Палата Верховного Суду відповідно до встановлених статтею 308 КАС меж апеляційного перегляду справи дослідила наявні у справі докази, перевірила обґрунтованість наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводів і дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
7.2. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7.3. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (тут і далі - у редакції, яка діяла до 30.09.2016) передбачено, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
7.4. Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
7.5. За частиною першою статті 128 Конституції України перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом.
7.6. Порядок звільнення судді з посади на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI; втратив чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу XII Закону № 1402-VIII, на підставі Закону № 1402-VIII, що набрав чинності з 30.09.2016).
7.7. Відповідно до статті 111 Закону № 2453-VI суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням ВРЮ.
7.8. 08.04.2014 прийнято Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» № 1188-VII (далі - Закон № 1188-VII), який визначає правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв`язку з порушенням присяги з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості.
7.9. За частиною першою статті 2 цього Закону перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється в порядку, визначеному статтею 4 цього Закону.
7.10. Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII встановлено, що суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, залишення їх без змін, продовження строку тримання під вартою, обвинувальних вироків щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21.11.2013 до дня набрання чинності цим Законом, у зв`язку з їх участю у таких акціях.
7.11. Частиною другою статті 7 Закону № 1188-VII передбачено, що висновок ТСК про порушення суддею присяги разом із матеріалами перевірки направляється ВРЮ для розгляду та прийняття нею рішення у строк не більше трьох місяців з дня надходження висновку у порядку, визначеному законом. Порушення цього строку ВРЮ не є підставою для припинення процедури перевірки судді. Суддя має право на оскарження рішення ВРЮ в порядку, визначеному КАС. Висновок ТСК про порушення суддею присяги є обов`язковим для розгляду ВРЮ.
7.12. 30.09.2016 набрали чинності закони України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII) та № 1402-VIII, відповідно до яких ВРП надано повноваження щодо розгляду дисциплінарних справ щодо суддів.
7.13. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України (тут і далі - у редакції, чинній з 30.09.2016) та пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII ВРП ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
7.14. Відповідно до статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
7.15. Пунктом 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII встановлено, що матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом № 1401-VIII не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом ВРП може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.
Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом № 1401-VIII ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
7.16. ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги (стаття 18 Закону № 1798-VIII).
7.17. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
7.18. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП (частина перша статті 56 Закону № 1798-VIII).
7.19. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності (абзац другий частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII).
7.20. Відповідно до частини шостої статті 56 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
7.21. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII встановлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
7.22. ОСОБА_1 оскаржує рішення ВРП від 03.08.2023 № 784/0/15-23, яким її звільнено з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Зазначене рішення постановлене ВРП як органом, який з 30.09.2016 уповноважений ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
7.23. Суд першої інстанції встановив (і це відповідає доказам у справі), що повідомлення про засідання ВРП, яке відбулося 03.08.2023, було надіслано на адресу позивачки 21.07.2023, а про обізнаність представника ОСОБА_1 адвоката Кравця Р. Ю. про засідання ВРП 03.08.2023 також свідчить клопотання про перенесення розгляду матеріалів щодо звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді, призначеного на 03.08.2023, на іншу дату.
Відповідно до витягу з протоколу засідання від 03.08.2023 № 71 ВРП, розглянувши це клопотання адвоката Кравця Р. Ю., в його задоволенні відмовила.
7.24. Абзацом другим частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIIІ встановлено, що суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
Застосувавши норми абзацу другого частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIIІ, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що, оскільки законодавство України не містить застереження щодо неможливості проведення засідання ВРП з розгляду питання про звільнення судді у випадку, коли суддя, якого стосується це питання, подав клопотання про відкладення пленарного засідання, ВРП не порушила встановлену законом процедуру розгляду питання про звільнення позивачки.
7.25. Відповідно до витягу з протоколу засідання ВРП від 03.08.2023 № 71 та рішення ВРП від 03.08.2023 № 784/0/15-23 це рішення прийнято і підписане повноважним складом ВРП та всіма членами, які брали участь у його ухваленні, відтак відсутні підстави, визначені пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIIІ, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
7.26. Як правильно встановив суд першої інстанції, фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття рішення ВРП від 03.08.2023 № 784/0/15-23, викладені в рішенні ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги. ВРЮ у зазначеному рішенні дійшла висновку, що слідчі судді судів першої інстанції застосували запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які були учасниками масових народних протестів, що відбулися в місті Києві в січні 2014 року під час Революції Гідності, всупереч нормам Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практиці Європейського суду з прав людини. Незважаючи на те, що слідчі судді обрали зазначеним особам як підозрюваним запобіжний захід з явним порушенням прав особи у кримінальному провадженні, судді Апеляційного суду міста Києва, які здійснювали апеляційний перегляд справи, в тому числі ОСОБА_1 , дійшли висновку, що під час постановлення ухвал слідчими суддями не було допущено істотних порушень норм Кримінального процесуального кодексу України. Залишаючи без змін ухвали слідчих суддів, судді Апеляційного суду міста Києва, зокрема ОСОБА_1 , не забезпечили повного і всебічного дослідження всіх обставин, ухвалили необґрунтовані судові рішення, що не відповідають нормам чинного законодавства України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, а також практиці Європейського суду з прав людини.
7.27. ВРЮ виснувала, що судді Апеляційного суду міста Києва, які здійснювали апеляційний перегляд ухвал про застосування запобіжного заходу щодо зазначених вище осіб, зокрема ОСОБА_1 , порушили присягу судді, яка зобов`язує суддю об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади. Невиконанням покладених на них професійних обов`язків під час гострого соціального конфлікту в Україні з 21.11.2013 по 22.02.2014 ці судді завдали істотної шкоди демократичному конституційному ладу, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави.
7.28. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 800/22/17 (800/267/16) ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправним і скасування рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення її з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
7.29. Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові погодилася із висновком ВРЮ, що грубі порушення законодавства, допущені суддею ОСОБА_1 , порочать звання судді, підривають авторитет правосуддя, а тому правильно кваліфіковані як порушення присяги. Стягнення у вигляді внесення ВРЮ подання про звільнення позивачки з посади судді є пропорційним вчиненому нею діянню та виправданим з огляду на негативні наслідки, зумовлені невиконанням суддею ОСОБА_1 вимог процесуального закону.
Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованим висновок ВРЮ, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду справ про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту, не забезпечила всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин у цих справах і вирішення їх відповідно до закону. Велика Палата зробила висновок, що рішення ВРЮ про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивачки за порушення присяги є правомірним, включно з питання дотримання строку для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.
7.30. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
7.31. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 78 КАС).
7.32. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у силу норми частини четвертої статті 78 КАС обставини щодо порушення ОСОБА_1 присяги судді є фактом, встановленим у постанові Великої Палати від 04.02.2021 у справі № 800/22/17 (800/267/16), і не підлягають доказуванню у цій справі. Так само не підлягає повторній перевірці правомірність рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивачки з посади судді за порушення присяги, оскільки щодо цього вже зроблено висновок у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду.
7.33. Рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16 є чинним, його правомірність у частині висновків, зроблених щодо позивачки, підтверджена у судовому рішенні, ухваленому у справі № 800/22/17 (800/267/16). Відтак викладені в зазначеному рішенні обставини, які були підставою для висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу порушення присяги судді, є встановленими компетентним органом - ВРЮ, а визначений цим рішенням вид відповідальності позивачки як судді за вчинення неправомірного діяння при здійсненні правосуддя, що становить склад порушення присяги, є обраним / застосованим.
7.34. Відповідно до статті 131 Конституції України (у редакції, чинній станом на 31.03.2016) ВРЮ у подальшому внесла до органу, який обрав позивачку на посаду судді безстроково, а саме до Верховної Ради України, подання від 06.06.2016 № 53/0/12-16 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги.
7.35. За результатами розгляду цього подання Верховна Рада України прийняла Постанову від 29.09.2016 № 1628-VIII, якою звільнила позивачку з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
7.36. При цьому Верховна Рада України не мала повноважень переоцінювати зроблені в рішенні ВРЮ висновки про порушення суддею присяги, встановлювати факти порушень чи обирати вид відповідальності, оскільки це було віднесено до виключних повноважень ВРЮ.
7.37. Рішенням Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у складі Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 800/514/16 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування постанови Постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 № 1628-VIII скасовано.
7.38. Відповідно до описової та мотивувальної частин рішення, ухваленого у справі № 800/514/16, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не надавав оцінки обставинам, які слугували підставою для внесення ВРЮ подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, а висновок про неправомірність постанови від 29.09.2016 № 1628-VIII зробив відповідно до встановлених у справі обставин щодо порушення Верховною Радою України встановленої нормами Регламенту Верховної Ради України адміністративної процедури розгляду питання про звільнення позивачки з посади судді.
7.39. Велика Палата Верховного Суду вже висловила правову позицію, зокрема в постановах від 12.03.2020 у справі № 9901/777/18 (пункт 67), від 21.01.2021 у справі № 9901/525/19, від 25.03.2021 у справі № 9901/224/20, що в разі визнання судом незаконним (незаконними) рішення (дій), прийнятого (вчинених) Верховною Радою України за результатами розгляду подання ВРЮ про звільнення судді з посади за порушення присяги, незалежно від того, підтримав парламент таке подання і прийняв постанову про звільнення судді чи ні (порушення вимог закону (зокрема, процедури) можуть мати місце в будь-якому із цих двох випадків), зазначена процедура не може вважатися завершеною, а подання розглянутим. Процедура вирішення питання щодо звільнення судді з посади набуває ознак завершеності, а відповідне подання ВРЮ стає реалізованим унаслідок його розгляду уповноваженим органом та прийняття на його підставі остаточного рішення.
7.40. Зважаючи на викладене, внаслідок визнання незаконною і скасування судом Постанови Верховної Ради України від 29.09.2016 № 1628-VIII цей акт не породжує жодних правових наслідків від часу його прийняття. У зв`язку із цим подання ВРЮ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді не може вважатися реалізованим, що обумовлює відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом.
7.41. Подібний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 800/5/17 (пункт 65), згідно з яким скасування судом постанови Верховної Ради України про звільнення судді з посади (яка фактично є кадровим рішенням) має наслідком відновлення стадії розгляду подання, внесеного ВРЮ відповідно до її рішення.
7.42. Таким чином, скасування Постанови Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 відновило процедуру звільнення її на підставі рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16, а тому відповідно до пункту 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII матеріали щодо звільнення позивачки було передано до ВРП, компетенцією якої закон визначив прийняття рішення про звільнення судді з посади.
7.43. Поширення нормою пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII компетенції ВРП на розгляд подання ВРЮ про звільнення з посади судді, за яким не було прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України до набрання чинності змін до Конституції України щодо правосуддя (тобто до 30.09.2016), спрямоване на те, щоб відповідні правовідносини, які виникли до того, як змінилося законодавство, були реалізовані (вичерпані) з урахуванням нового правового регулювання, зокрема в тій частині, яка стосується компетенції органів, уповноважених на прийняття відповідних рішень.
7.44. Ураховуючи наведене, а також те, що вид відповідальності відносно позивачки був застосованим (обраним) ВРЮ шляхом прийняття рішення від 31.03.2016 № 709/0/15-16, ВРП, звільняючи позивачку з посади судді, реалізувала свої повноваження щодо звільнення суддів, якими на дату прийняття зазначеного рішення ВРЮ була наділена Верховна Рада України щодо суддів, обраних безстроково.
7.45. Такого ж висновку щодо застосування норми пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, в постановах від 06.04.2023 (справа № 990/86/22), від 03.08.2023 (справа № 990/38/22, пункти 78, 79), ухвалених у подібних правовідносинах.
7.46. З прийняттям законів № 1401-VIII та № 1402-VIII відповідальність за діяння, з якими ВРЮ пов`язувала внесення подання про звільнення позивачки, скасована не була і наслідки таких дій у вигляді звільнення з посади судді не змінились.
7.47. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VIII підставою для звільнення судді з посади є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
7.48. Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII).
7.49. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивачки щодо відсутності в оскаржуваному рішенні ВРП обґрунтувань наявності в її діях складу проступку, передбаченого пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, оскільки обставини вчинення нею проступку були встановлені рішенням ВРЮ, яке було предметом судового розгляду. Ці обставини, як підстави для звільнення позивачки, отримали оцінку в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 800/22/17 (800/267/16), і саме з такими обставинами відповідач пов`язував підстави прийняття рішення про звільнення позивачки на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
7.50. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зробив правильний висновок, що довід позивачки про те, що ВРП, прийнявши оскаржуване рішення, повторно притягнула її до відповідальності за один і той же проступок, безпідставний, оскільки актом застосування до позивачки виду відповідальності було рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16. ВРП, приймаючи рішення про звільнення позивачки, реалізувала повноваження, якими був наділений парламент (щодо суддів, обраних безстроково) у процедурі звільнення судді, і які (повноваження) на перехідний період були передані відповідачу.
7.51. На час прийняття рішення ВРП від 03.08.2023 № 784/0/15-23 була чинною постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 800/22/17 (800/267/16), прийнята за наслідками оскарження ОСОБА_1 зазначеного рішення ВРЮ, що виключало ревізію ВРП результату дисциплінарного провадження щодо позивачки. Водночас у ВРП були встановлені законом підстави для розгляду питання щодо звільнення позивачки з посади судді та прийняття оскаржуваного рішення.
7.52. Щодо доводів позивачки, що оскаржуване рішення ВРП прийняла з порушенням встановленого законом строку застосування до судді дисциплінарного стягнення, то Велика Палата Верховного Суду, визнаючи такі доводи необґрунтованими, виходить з таких міркувань.
7.53. Норми Закону № 2453-VI та Закону України від 15.01.1998 № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР; втратив чинність на підставі Закону № 1798-VIII) у редакціях, чинних на момент вчинення ОСОБА_1 дій, які ВРЮ розцінила як порушення присяги судді, не встановлювали строку притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.
7.54. Законом України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) внесені зміни до Закону № 22/98-ВР, які набрали чинності з 27.02.2015, та викладено Закон № 2453-VI у новій редакції, яка набрала законної сили з 28.03.2015.
7.55. Відповідно до частини другої статті 32 Закону № 22/98-ВР (у редакції Закону № 192-VIII) провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
7.56. Частиною четвертою статті 96 Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
7.57. Правила і строки для здійснення дисциплінарного провадження, які могли бути застосовані при проведенні провадження щодо звільнення за порушення присяги судді, були передбачені саме положеннями Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII), які набрали чинності з 28.03.2015.
7.58. Тобто застосування положень частини другої статті 32 Закону № 22/98-ВР після внесення до неї змін стало можливим лише після набрання чинності Законом № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII).
7.59. Стаття 32 Закону № 22/98-ВР нерозривно пов`язана з розділом VI «Дисциплінарна відповідальність судді» Закону № 2453-VI і має застосовуватися в поєднанні з нормами, що регламентують підстави та порядок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
7.60. У такому випадку після набрання чинності Законом № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) уповноважений орган має право вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону.
7.61. Беручи до уваги наведене, запровадження строку давності притягнення судді до відповідальності за дії, що підпадають під порушення присяги, є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли такий строк законодавством визначений не був, а тому застосування трирічного строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не суперечить положенням статті 58 Конституції України.
7.62. Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала, зокрема, в постановах від 28.03.2018 у справі № П/800/310/17, від 05.04.2018 у справі № 800/523/17, від 07.06.2018 у справі № 11-272сап18, від 21.06.2018 у справі № 11-78сап18, від 01.11.2018 у справі № 800/493/15, від 13.02.2020 у справі № 9901/58/19, від 12.03.2020 у справі № 9901/777/18, від 02.07.2020 у справі № 9901/386/19, від 24.06.2021 у справі № 9901/526/19, від 06.04.2023 у справі № 990/86/22, від 03.08.2023 у справі № 990/38/22.
7.63. Діяння, з якими ВРП пов`язувала підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді, були вчинені нею у лютому 2014 року.
7.64. 31.03.2016, тобто у межах визначеного частиною четвертою статті 96 Закону № 2453-VI строку, ВРЮ прийняла рішення № 709/0/15-16 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення позивачки з посади судді за порушення присяги.
7.65. Як уже зазначено вище, актом застосування до позивачки виду відповідальності є саме рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16, а не оскаржуване рішення ВРП. Підставою для передачі подання ВРЮ щодо позивачки на розгляд ВРП були положення пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, якими встановлено особливу процедуру звільнення з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України на перехідний період. У цих правовідносинах не передбачено розгляду скарги чи заяви Дисциплінарною палатою.
7.66. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ВРП при прийнятті рішення від 03.08.2023 № 784/0/15-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Оскаржуване рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення позивачки з посади судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
7.67. Як підсумок, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в рішенні від 06.11.2023 про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
8.2. На підставі частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.3. Оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у рішенні висновків, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
9. Судові витрати
9.1. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
9.2. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 242, 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 990/194/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. Уркевич
Суддя-доповідачка Є. А. Усенко
Судді: О. О. Банасько В. В. Король
О. Л. Булейко О. В. Кривенда
Ю. Л. Власов К. М. Пільков
І. А. Воробйова О. В. Ступак
М. І. Гриців І. В. Ткач
І. В. Желєзний О. С. Ткачук
Л. Ю. Кишакевич Н. В. Шевцова
