РІШЕННЯ
Іменем України
06 листопада 2023 року
м. Київ
справа №990/194/23
адміністративне провадження № П/990/194/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Олеярника М.І.,
представників позивача - Кравця Р.Ю., Мартиненко А.В.,
представника відповідача - Нарольської Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравець Ростислав Юрійович, до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ВРП №784/0/15-23 від 03 серпня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ВІДПОВІДАЧА
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення ВРП №784/0/15-23 від 03.08.2023 є протиправним, оскільки прийняте на підставі п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за відсутності фактичних підстав до застосування даної норми, а саме - за відсутності факту не прийняття рішення ВРУ за внесеним ВРЮ поданням, в той час, як не прийняття рішення та не настання наслідків є різними за своїм змістом та природою поняттями, а тому не настання наслідків не може вважатися тим фактом, який породжує можливість застосування вказаної норми, яка в свою чергу має трактуватися виключно з точки зору «якості закону», а не політичної доцільності.
2.1. Крім того, позивач зазначає, що рішення ВРП №784/0/15-23 від 03.08.2023 є протиправним, оскільки в порушення вимог ст. 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та ст. 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» воно не містить мотивів саме щодо встановлення та наявності факту вчинення істотного дисциплінарного проступку, формальне ж посилання на чинність рішення ВРЮ №709/0/15-16 від 31.03.2016 не звільняє ВРП від обов`язку винесення саме повноцінного вмотивованого рішення
2.2. Також позивач звертає увагу на порушення процедури прийняття рішення ВРП №784/0/15-23 від 03.08.2023 в частині дотримання строків. На думку позивача, подання ВРЮ та його реалізація шляхом прийняття рішення про звільнення становлять єдиний процес, за яким притягнення судді до відповідальності реалізується саме в момент прийняття рішення про звільнення. З огляду на викладене, позивач зазначає, що мало бути вирішено питання про дотримання строків притягнення судді до відповідальності, адже з моменту вчинення дій минуло більше 9 років, відсутність же окремого строку для прийняття рішення про звільнення не виправдовує втручання в права Позивача, бо свідчить лише про порушення юридичної визначеності та проблеми з якістю закону
2.3. Крім того, позивач вважає, що рішення ВРП №784/0/15-23 від 03.08.2023 підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням конвенційного принципу non bis in idem (подвійна процедура звільнення, подвійне звільнення, фактичне подвійне настання наслідків), конвенційного права захищати себе особисто (розглянуто без участі та пояснень), що в сукупності свідчить про порушення конвенційної вимоги безсторонності.
3. Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в її задоволенні в повному обсязі.
3.1. Зазначає, що оскаржуване рішення ВРП прийнято повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами Ради, які брали участь у його ухвалені. У рішенні також містяться посилання на визначені законом підстави звільнення судді ОСОБА_1 та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. При цьому, доказів про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя Позивачем не наведено.
3.2. Також зауважує, що рішення ВРЮ від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги» на сьогоднішній день є чинним. Факт порушення позивачкою присяги судді, правомірність та обґрунтованість висновків Вищої ради юстиції підтверджена постановою ВП ВС від 4 лютого 2021 року, якою задоволено апеляційну скаргу Ради; скасовано рішення КАС ВС від 12 вересня 2019 року та ухвалено нове рішення яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ВРП про визнання незаконним і скасування рішення та в силу статті 78 КАС України не потребує доказування.
3.3. Крім того, відповідач зазначає, що процедура вирішення питання щодо звільнення судді з посади набуває ознак завершеності, а відповідне подання Вищої ради юстиції стає реалізованим унаслідок його розгляду уповноваженим органом та прийняття на його підставі остаточного рішення. Внаслідок визнання незаконною і скасування судом Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року цей акт не породжує жодних правових наслідків від часу його прийняття, а тому відповідне подання Вищої ради юстиції не може вважатися реалізованим, що обумовлює відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом. Таким чином, скасування Постанови Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 відновило процедуру звільнення її на підставі рішення ВРЮ від 31 березня 2016 року, а тому відповідно до пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1798-УІІІ матеріали щодо звільнення Позивачки було передано до ВРП для ухвалення рішення про звільнення судді з посади, яка правомірно розглянула подання ВРЮ відносно судді.
3.4. Відповідач звертає увагу на те, що саме до повноважень ВРП належить вирішення питання щодо звільнення судді у разі, якщо воно не було вирішено Верховною Радою України на підставі подання Вищої ради юстиції. Рішення ВРП про звільнення судді з посади, не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки для цього законами України «Про судоустрій і статус суддів» і «Про Вищу раду правосуддя» передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Нормами зазначених вище законів не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини під час вирішенні питання про звільнення судді з посади. Тобто, в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
ІІІ. Процесуальні дії у справі
4. Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін на 25 вересня 2023 року об 11 год. 30 хв.
5. 19 вересня 2022 року до КАС ВС надійшло клопотання ВРП про участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. До заяви додано доказ надсилання її копії позивачу на його електронну адресу.
6. Ухвалою від 25 вересня 2023 року задоволена заява ВРП про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
7. 25 вересня 2023 року в розгляді справи було оголошено перерву до 06 листопада 2023 року.
8. У судовому засіданні 06 листопада 2023 року представники позивача та представник відповідача підтримали свої доводи, вимоги і заперечення, викладені в позовній заяві та відзиві на неї.
IV. Встановлені у справі обставини та зміст спірних правовідносин
9. Рішенням Київської міської ради народних депутатів VII сесії XXI скликання від 12 грудня 1991 року №19 ОСОБА_1 обрана народним суддею Дарницького районного народного суду міста Києва.
10. Постановою Верховної Ради України від 04 березня 1998 року №161/98-ВР ОСОБА_1 обрана суддею Київського міського суду (згодом - Апеляційний суд міста Києва) безстроково.
11. На підставі висновку Вищої ради юстиції про обґрунтованість висновку Тимчасової спеціальної комісії від 10 червня 2015 року №57/02-15 Вища рада юстиції 31 березня 2016 року прийняла рішення № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення, зокрема, ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги, яке в подальшому скасоване постановою Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2016 року.
12. Постановою Верховного Суду України від 22 листопада 2016 року скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2016 року, справу передано на новий розгляд.
13. За результатами нового розгляду постановою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року позов було задоволено.
14. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
15. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 12 вересня 2019 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 у частині внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
16. Не погодившись із таким рішенням, ВРП подала апеляційну скаргу.
17. Постановою Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) від 4 лютого 2021 року у справі № 800/22/17(800/267/16), (провадження № П/9901/904/18), апеляційну скаргу ВРП задоволено, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі також - КАС ВС) від 12 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення; відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до ВРП про визнання незаконним і скасування рішення.
18. 06 червня 2016 року Вища рада юстиції внесла до Верховної Ради України подання «Про звільнення суддів з посад» у зв`язку з порушенням присяги суддів, у тому числі позивачкою. У поданні зазначено, що таке прийнято на підставі рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16.
19. 29 вересня 2016 року Верховна Рада України прийняла постанову № 1628-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
20. Рішенням КАС ВС від 8 липня 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України; визнано протиправною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1628-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку з порушенням Верховною Радою України процедури ухвалення відповідного рішення.
21. В подальшому, до Вищої ради правосуддя 01 листопада 2021 року листом Апарату Верховної Ради України від 29 жовтня 2021 року № 04-26/17-2021/334383 за вхідним № 8757/0/8-21 надійшло подання Вищої ради юстиції від 6 червня 2016 року № 53/0/12-16 із доданими до нього матеріалами про звільнення, зокрема, судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги.
22. 03 серпня 2023 року Вища рада правосуддя прийняла рішення №784/0/15-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
23. Вважаючи рішення ВРП №784/0/15-23 від 03 серпня 2023 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
24. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
26. Частиною першою статті 131 Конституції України (тут і далі - у редакції, чинній до 30.09.2016) передбачено, що в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить, зокрема, внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
27. Частиною п`ятою статті 126 Конституції України передбачено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, зокрема, у разі порушення суддею присяги.
28. Частиною першою статті 128 Конституції України було передбачено, що перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України, а всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково.
29. Порядок звільнення судді з посади на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
30. Відповідно до частини першої статті 111 даного Закону суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
31. Частинами першою, другою та шостою статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4 - 6 частини п`ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб`єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.
Провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
Рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді відповідно до пунктів 4, 5 та 6 частини п`ятої статті 126 Конституції України приймається шляхом таємного голосування більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції.
32. Положеннями частини другої статті 116 Закону №2453-VI передбачено, що факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.
33. 08 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VII), який визначає правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв`язку з порушенням присяги з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості.
34. Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу Тимчасової спеціальної комісії, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону.
35. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, залишення їх без змін, продовження строку тримання під вартою, обвинувальних вироків щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у зв`язку з їх участю у таких акціях.
36. Частиною другою статті 7 вказаного Закону визначено, що висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги разом із матеріалами перевірки направляється Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення у строк не більше трьох місяців з дня надходження висновку у порядку, визначеному законом. Порушення цього строку Вищою радою юстиції не є підставою для припинення процедури перевірки судді. Суддя має право на оскарження рішення Вищої ради юстиції в порядку, визначеному КАС України. Висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги є обов`язковим для розгляду Вищою радою юстиції.
37. Частинами третьою-п`ятою статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI передбачено, що звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції". На підставі подання Вищої ради юстиції Президент України видає указ про звільнення судді з посади. На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.
38. 30 вересня 2016 року набрали чинності закони України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII) та № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), відповідно до яких ВРП надано повноваження щодо розгляду дисциплінарних справ щодо всіх суддів.
39. Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України (тут і далі - у редакції, чинній з 30 вересня 2016 року) та пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) ВРП ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
40. Відповідно до статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
41. Пунктом 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1798-VIII встановлено, що матеріали та подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом № 1401-VIII не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом ВРП може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.
42. Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом № 1401-VIII Вища рада юстиції внесла подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
43. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
44. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
45. За змістом частини першої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
46. Абзацом другим частини третьої цієї статті передбачено, що суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
47. Відповідно до частини шостої статті 56 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
48. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII встановлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
VІ. Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду
49. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, дійшов таких висновків.
50. З аналізу зазначених правових норм убачається, що на даний час Вища рада правосуддя є єдиним конституційним органом, до повноважень якого належить звільнення суддів з посад з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
51. У даній справі позивач оспорює рішення, за яким її звільнено з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, постановлене Вищою радою правосуддя як органом, який з 30.09.2016 уповноважений ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
52. Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про засідання Вищої ради правосуддя, яке відбулося 03 серпня 2023 року надіслано на адресу позивача 21 липня 2023 року.
53. Про обізнаність представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про засідання Вищої ради правосуддя 03 серпня 2023 року також свідчить клопотання про перенесення розгляду матеріалів щодо звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді призначеного на 03 серпня 2023 року на іншу дату.
54. Відповідно до витягу з протоколу засідання Вищої ради правосуддя №71 відповідач розглянув вказане клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ухвалив рішення відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
55. Суд наголошує на тому, що абзац другий частини третьої статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вказує на те, що неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
56. Відтак законодавство України не містить застереження щодо неможливості проведення засідання Вищою радою правосуддя у випадку заявлення стороною клопотання про відкладення пленарного засідання.
57. Відповідно до витягу з протоколу засідання Вищої ради правосуддя від 03 серпня 2023 року № 71 та копії оскаржуваного рішення відповідача, це рішення підписане повноважним складом Вищої ради правосуддя та всіма членами, які брали участь у його ухваленні, відтак відсутні підстави, визначені пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
58. Таким чином, відсутні підстави, визначені пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
59. Як встановлено судом, фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття такого рішення, викладено у рішенні Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з посад суддів Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги». Підставою для ухвалення вказаного рішення в частині позивачки стали допущені нею порушення норм чинного законодавства України під час постановлення у лютому 2014 року ухвал про залишення без змін ухвал слідчих суддів про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту. У цьому рішенні Вища рада юстиції встановила, що судді апеляційного суду, зокрема суддя ОСОБА_1 , не дотрималися присяги судді, яка зобов`язує суддю об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади. Допущені суддями порушення закону порочать звання судді, викликають сумнів у їхній об`єктивності та неупередженості.
60.Позивач оскаржила це рішення Вищої ради юстиції до суду. Просила визнати його незаконним та скасувати. За результатами судового розгляду справи №800/22/17 (800/267/16), (провадження №П/9901/904/18), постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2021 року рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2019 року, яким позов було задоволено та визнано нечинним та скасовно рішення ВРЮ від 31 березня 2016 року №709/0/15-16 в частині внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді, скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.
61. Постановляючи це рішення, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновком Вищої ради юстиції про те, що грубі порушення законодавства, допущені суддею ОСОБА_1 , порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя і були правильно кваліфіковані як порушення присяги. Стягнення у вигляді внесення подання Вищої ради юстиції про звільнення її з посади є пропорційним вчиненому та виправданим з огляду на негативні наслідки, зумовлені невиконанням суддею вимог процесуального закону. Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованим висновок Вищої ради юстиції про те, що ОСОБА_1 під час розгляду справ про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту, не забезпечила всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин у цих справах і вирішення їх відповідно до закону, та дійшла висновку щодо правомірності рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді за порушення присяги. Також у цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про дотримання Вищою радою юстиції строку для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.
62. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
63. Частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
64. Отже, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт порушення позивачкою присяги судді та правомірність рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення її з посади судді за порушення присяги не потребують доказування.
65. Ураховуючи наведене, рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 є чинним, його правомірність у зазначеній частині встановлена судом у межах розгляду справи № 800/22/17 (800/267/16), а відтак обставини, викладені в ньому, які були підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення її з цієї посади, є встановленими компетентним органом, зокрема Вищою радою юстиції, а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя (які в сукупності становлять порушення присяги) -обраним / застосованим.
66. Відповідно до положень статті 131 Конституції України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення Вищою радою юстиції) Вища рада юстиції у подальшому внесла до органу, який обрав позивачку на посаду судді безстроково, а саме до Верховної Ради України, подання про звільнення ОСОБА_1 з посади за порушення нею присяги.
67. Верховна Рада України розглянула зазначене подання та прийняла постанову від 29 вересня 2016 року № 1628-VIII, якою позивачку звільнено з посади судді.
68. При цьому Верховна Рада України не мала повноважень переоцінювати зроблені в рішенні Вищої ради юстиції висновки про порушення суддею присяги, встановлювати факти порушень чи обирати вид відповідальності, оскільки це було віднесено до виключних повноважень Вищої ради юстиції.
69. Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі №800/514/16 визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1628-VIII.
70. Суд звертає увагу, що під час розгляду вказаної справи суд не надавав оцінки обставинам, у зв`язку з якими зроблено висновок про порушення позивачкою присяги судді, а дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи із встановлення судом порушень Верховною Радою України порядку адміністративної процедури розгляду питання про її звільнення з посади судді.
71. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 березня 2020 року у справі № 9901/777/18 (пункт 67) сформувала висновок, що в разі визнання судом незаконним рішення / дій, прийнятого / вчинених Верховною Радою України за результатами розгляду подання Вищої ради юстиції про звільнення судді з посади за порушення присяги, незалежно від того, підтримав парламент таке подання і прийняв постанову про звільнення судді, чи ні (порушення вимог закону (зокрема, процедури) можуть мати місце в будь-якому із цих двох випадків), зазначена процедура не може вважатися завершеною, а подання розглянутим.
72. За таких обставин процедура вирішення питання щодо звільнення судді з посади набуває ознак завершеності, а відповідне подання Вищої ради юстиції стає реалізованим унаслідок його розгляду уповноваженим органом та прийняття на його підставі остаточного рішення.
73. Зважаючи на викладене, внаслідок визнання незаконною і скасування судом постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1626-VIII цей акт не породжує жодних правових наслідків від часу його прийняття, а тому відповідне подання Вищої ради юстиції не може вважатися реалізованим, що обумовлює відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом.
74. Подібний висновок наведений у пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 800/5/17, згідно з яким скасування судом постанови Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді (яка фактично є кадровим рішенням) має наслідком відновлення стадії розгляду подання, внесеного Вищою радою юстиції відповідно до її рішення.
75. Таким чином, скасування постанови Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 відновило процедуру звільнення її на підставі рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16, а тому відповідно до пункту 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII матеріали щодо звільнення позивачки було передано до ВРП для ухвалення рішення про звільнення судді з посади, яка правомірно розглянула подання Вищої ради юстиції відносно позивачки. Передання на підставі пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII на розгляд ВРП подань Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді, згідно з якими до набрання чинності конституційних змін щодо правосуддя не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, спрямоване на те, щоб процес (правовідносини), розпочатий до того, як змінилося законодавство (у цій сфері), був завершений з урахуванням нового правового регулювання, зокрема в тій частині, яка стосується компетенції органів, уповноважених на прийняття відповідних рішень.
76. Ураховуючи наведене, а також те, що вид відповідальності відносно позивачки у спірних правовідносинах був застосованим / обраним Вищою радою юстиції шляхом прийняття рішення від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16, відповідач у спірних правовідносинах виключно реалізував свої повноваження щодо звільнення суддів, якими на момент прийняття вказаного рішення Вищої ради юстиції була наділена Верховна Рада України щодо суддів, обраних безстроково.
77. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 990/86/22.
78. Крім того, Суд зазначає, що з прийняттям законів №1401-VIII та №1402-VIII відповідальність за дії, з якими Вища рада юстиції пов`язувала внесення подання про звільнення позивачки, скасована не була і наслідки таких дій у вигляді звільнення з посади судді не змінились.
79. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VIII підставою для звільнення судді з посади є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
80. За приписами пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, застосовується дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
81. З огляду на наведене, Суд приходить до висновку про безпідставність доводів позивачки щодо відсутності в оскаржуваному рішенні обґрунтувань наявності в її діях складу проступку, передбаченого пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, оскільки обставини вчинення нею проступку були встановлені рішенням Вищої ради юстиції, яке було предметом окремого судового розгляду, таким обставинам надано оцінку в рішенні Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/22/17 і саме з такими обставинами відповідач пов`язував підстави прийняття рішення про звільнення позивачки на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
82. При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в пункті 77 постанови від 12 березня 2020 року у справі № 9901/777/18, згідно з якою немає підстав вважати, що ВРП притягнула позивачку до відповідальності повторно (за одне і те ж), адже вид відповідальності щодо неї вже обрала Вища рада юстиції своїм рішенням, відповідач же реалізував повноваження, якими був наділений парламент (щодо суддів, обраних безстроково) у процедурі звільнення судді і які (повноваження) на перехідний період передано йому (відповідачу).
83. Таким чином, на час прийняття оскаржуваного в цій справі рішення ВРП рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/22/17, прийняте за наслідками оскарження рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення позивачки, було чинним, а тому ВРП була позбавлена можливості ревізувати дисциплінарне провадження щодо неї. При цьому у ВРП були передбачені законом підстави для розгляду питання звільнення позивачки з посади судді та прийняття оскаржуваного рішення.
84. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що норми Закону № 2453-VI та Закону № 22/98-ВР у редакціях, чинних на момент вчинення суддею ОСОБА_1 дій, які Вища рада юстиції розцінила як порушення суддею присяги, не передбачали жодних обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.
85. Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) внесено зміни до Закону № 22/98-ВР, які набрали чинності 27 лютого 2015 року, та викладено Закон № 2453-VI в новій редакції, яка набрала законної сили з 28 березня 2015 року.
86. Відповідно до частини другої статті 32 Закону № 22/98-ВР (у редакції Закону № 192-VIII) провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
87. За приписами частини четвертої статті 96 Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
88. Таким чином, правила і строки для здійснення дисциплінарного провадження, які могли бути застосовані при проведенні провадження щодо звільнення за порушення присяги судді, були передбачені саме положеннями Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII), які набрали чинності з 28 березня 2015 року.
89. Тобто застосування положень частини другої статті 32 Закону № 22/98-ВР після внесення до неї змін стало можливим лише після набрання чинності Законом № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII).
90. Стаття 32 Закону № 22/98-ВР нерозривно пов`язана з розділом VI Закону № 2453-VI і має застосовуватися в поєднанні з нормами, що регламентують підстави та порядок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
91. У такому випадку після набрання чинності Законом № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) уповноважений орган має право вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону.
92. Ураховуючи викладене, запровадження строку давності притягнення судді до відповідальності за дії, що підпадають під порушення присяги, є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли такий строк законодавством визначений не був, а тому застосування трирічного строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не суперечить положенням статті 58 Конституції України.
93. Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № П/800/310/17, від 05 квітня 2018 року у справі № 800/523/17, від 07 червня 2018 року у справі № 11-272сап18 та від 21 червня 2018 року у справі № 11-78сап18.
94. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 березня 2020 року у справі № 9901/777/18 дійшла висновку, що саме з моменту прийняття Вищою радою юстиції вказаного рішення обставини, які були підставою для висновку про наявність у діях судді ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення її з цієї посади, є встановленими, а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя - обраним / застосованим.
95. Як убачається з матеріалів справи, дії, з якими відповідач пов`язував підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді, були вчинені нею як слідчим суддею у лютому 2014 року. Вища рада юстиції прийняла рішення № 709/0/15-16 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення позивачки з посади судді за порушення присяги 31 березня 2016 року, а відтак це рішення прийнято Вищою радою юстиції в межах визначеного строку. При цьому, Суд враховує, що законність вказаного рішення констатував суд під час розгляду справи № 800/22/17 (800/267/16).
96. При цьому Суд звертає увагу, що приводом для передачі подання Вищої ради юстиції щодо позивачки на розгляд ВРП були положення пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, які встановлюють особливу процедуру звільнення з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України на перехідний період. У цих правовідносинах не передбачено розгляду скарги чи заяви Дисциплінарною палатою.
97. Ураховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що ВРП, ухвалюючи рішення від 03 серпня 2023 року № 784/0/15-23, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України. Оскаржуване рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення позивачки з посади судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
98. Аналогічний висновок щодо застосування вищевикладених норм матеріального права у аналогічних правовідносинах з аналогічними доводами адміністративного позову викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 9901/777/18, від 06 квітня 2023 року у справі №990/86/22 та від 03 серпня 2023 року у справі №990/38/22.
99. Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
100. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
101. Відповідно до приписів статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 22, 241-246, 250, 255, 266, 295 КАС України, Верховний Суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравець Ростислав Юрійович до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 09 листопада 2023 року.
Головуючий О. А. Губська
Судді М. В. Білак
Л.О. Єресько
Ж.М. Мельник-Томенко
В.М. Соколов
