Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/23111/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати акт індивідуальної дії (рішення) Рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 23.06.2023 № 1/1 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення строку дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю:
Визнано протиправним та скасовано Рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 23.06.2023 № 1/1 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення строку дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Міністерством юстиції України подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі № 320/23111/23 та прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення неповно з`ясовано та надана невірна оцінка обставинам, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права..
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що звернення повністю відповідало вимогам пункту 5 розділу VI Положення, як наслідок, дії Міністерства щодо внесення на розгляд ЦЕКК подання відносно позивача були вчинені згідно з приписам статті 19 Конституції України, тобто в межах повноважень та у спосіб, визначений чинними нормами законодавства.
Також апелянт зазначає про дотримання відповідачами чинного законодавства під час врахування довідки складеної на підставі проведеного аналізу висновку.
Апелянт посилається на безпідставність висновку суду про застосування до позивача виду дисциплінарного стягнення, не передбаченого Законом. На думку відповідача, як на момент вчинення дисциплінарного проступку так і на момент притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ЦЕКК та Міністерство були наділені відповідними повноваженнями щодо притягнення судового експерта до відповідальності, а дисциплінарний проступок, який став підставою для накладання дисциплінарного стягнення був передбачений відповідними приписами Положення та Закону.
Положенням визначено види стягнення, які повинні застосовуватися з урахуванням обставин вчинення певних дій експертом, їх наслідків та, відповідно, застосована санкція повинна бути адекватною (співставною) вчиненому правопорушенню.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішень.
25 грудня 2023 року надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
На думку позивача, твердження відповідачів про нібито відповідність законодавству врахування ЦЕКК висновків Довідки від 12.06.2023 є безпідставним, оскільки встановлена судом протиправність Довідки від 12.06.2023 є достатньою самостійною підставою для скасування Рішення від 23.06.2023, мотивацією прийняття якого є згода ЦЕКК з висновками Довідки від 12.06.2023.
Позивач вказує, зокрема, що судова експертиза, за результатами якої був складений висновок експертів, виконувалася протягом періоду з 23.06.2022 по 12.10.2022, а в Законі «Про судову експертизу» у редакції, чинній протягом періоду з 23.06.2022 по 12.10.2022 (періоду складання висновку експертів), інших законах, відсутні норми, якими б визначались діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями експерта, та відповідальність за них.
Отже, відповідно до частини 4 статті 7 КАС України та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 640/27721/20, від 07.07.2023 у справі № 640/18335/20, Положення про ЦЕКК щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів не підлягає застосуванню при розгляді позовних вимог позивача.
Після надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
12 березня 2024 року надійшло клопотання Міністерства юстиції України про розгляд справи за участю сторони. Відповідач вказує, що враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування даної справи, для встановлення відповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та підставам задоволення позову, Міністерство вважає за необхідне надати суду пояснення щодо підстав апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та доказів, що стосуються фактів, на які сторона Мін`юст та Комісія посилаються в апеляційній скарзі, у відкритому судовому засіданні.
Розглянувши вищевказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно із частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, частиною четвертою статті 257 КАС України передбачено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а саме справи щодо:
- оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
- оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- примусового відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
- оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
З цими положеннями співвідносяться (частково) норми частини першої статті 263 КАС України, яка визначає особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності щодо: 1) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 3) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію).
Згідно із частиною п`ятою статті 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Аналізуючи наведені положення процесуального закону, колегія суддів зазначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 липня 2021 року в справі №460/6542/20 та від 30 червня 2022 року у справі №640/27145/20.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що ця справа не належить до справ незначної складності у значенні частини шостої статті 12 КАС України, однак, заборони для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відсутні.
Відповідно до приписів частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Так, як вже було зазначено вище, матеріалами справи підтверджується, що суд першої інстанції здійснив розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), що надає суду апеляційної інстанції право на здійснення розгляду скарги також у письмовому провадженні без повідомлення сторін.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, критерій її складності та приписи статті 12 КАС України, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач має кваліфікацію судового експерта, що підтверджується свідоцтвом № 1082 від 31.01.2007, виданим на підставі рішення ЦЕКК Міністерства юстиції України, що дає їй право на проведення експертиз за експертними спеціальностями: 11.1.- дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності; 11.2. - дослідження документів про економічну діяльність підприємства та організацій; 11.3. - дослідження документів фінансово-кредитних операцій. Одночасно, є генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна Група «ЕС енд ДІ».
Судовими експертами Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна Група «ЕС енд ДІ» у складі позивачки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було складено 12.10.2022 висновок експертів № 1015/64201 за результатами комплексної комісійної судової економічної та оціночно-будівельної експертизи (далі - Висновок).
Зі змісту Висновку вбачається, що експертиза проведена за запитом ОСОБА_4 від 23.06.2022, для подання до господарського суду відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на яку були поставлені питання щодо ринкової вартості однієї простої іменної акції номінальною вартістю 0,25 грн. за акцію, код ISIN UA4000067839, емітент Публічне акціонерне товариство «ІНТЕРПАЙП Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (код ЄДРПОУ 05393116) у 100 % пакеті акцій станом на 17.10.2019, 06.08.2018, 27.04.2020, визначена із застосуванням різних методів та підходів, зокрема, доходного підходу, порівняльного підходу, майнового підходу.
За результатами експертизи визначено, що ринкова вартість однієї простої іменної акції: за доходним підходом станом на 03.11.2019 та 17.10.2019 становить 24,33 грн; із застосуванням балансового методу майнового підходу станом на 17.10.2019 становить 10,45 грн; із застосуванням доходного підходу станом на 06.08.2019 становить 20,42 грн; із застосуванням балансового методу майнового підходу станом на 06.08.2019 становить 7,64 грн; із застосуванням доходного підходу станом на 27.04.2020 становить 27,58 грн; із застосуванням балансового методу майнового підходу станом на 27.04.2020 становить 11,07 грн. За іншими підходами не виявилось можливим провести експертне дослідження, про що зазначено у Висновку.
Відповідно до рецензії від 23.01.2023 на Висновок № 1015/64201, складеної судовим експертом вищого кваліфікаційного класу, кандидатом юридичних наук Прохоровим-Лукіним Григорієм Вікторовичем встановлено: по вступній частині - поставлені на експертизу питання не вимагають вирішення питань, які не відносяться до компетенції експертів, які входять до сформованої для виконання експертизи комісії; питання сформульовані достатньо чітко та конкретно; питання не містять завдань, які виходять за межі спеціальних знань експертів та не є правовими; по дослідницькій частині - за результатами вивчення змісту дослідницької частини Висновку не виявлені порушення, які можуть вплинути на повноту та об`єктивність дослідження та його результати; використані нормативні акти, методики та стандарти відповідають завданню вирішення поставлених на дослідження питань. Проведення дослідження та надання висновку за першим, четвертим, шостим, дев`ятим, одинадцятим, чотирнадцятим питаннями відповідає вимогам пункту 14 Національного стандарту № 1. Відмова експертів від надання Висновку експертів за другим, третім, сьомим, восьмим, дванадцятим, тринадцятим питаннями є обґрунтованою та відповідає вимогам абзацу 2 пункту 37 Національного стандарту № 1. Визначення експертами дохідного підходу як такого, що має перевагу порівняно з порівняльним та майновим підходами при оцінці акцій Товариства, відповідає положенням пунктів 4, 10, 13, 37, 52 Національного стандарту № 1. Таким чином проведене дослідження є повним та об`єктивним, а отримані результати є документально та нормативно обґрунтовані. По заключній частині зауважень також не має. Рецензуванням Висновку не встановлено порушень вимог законодавства, які вплинули на повноту та обґрунтованість результатів дослідження. Таким чином Висновок є повним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства.
Публічне акціонерне товариство «ІНТЕРПАЙП Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (далі - Товариство) звернулося 08.05.2023 до Міністерства юстиції України щодо розгляду питання дисциплінарної відповідальності судових експертів. У вказаному зверненні представник Товариства навів свої переконання у тому, що вирішення питання щодо визначення вартості однієї простої акції на певну дату не відноситься до компетенції експерта-економіста, отже жодного відношення як експерти вони не мають до оцінки майна. Також зауважив, що експертами порушені строки проведення експертизи. У зв`язку зі зазначеним дійшов висновку про порушення вимог пунктів 1.13., 2.2., 2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих судових установах затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3505/5.
Окрім наведеного, представник Товариства вказав, що, як вбачається з Висновку, оцінка проводилась станом на 06.08.2019, 06.08.2018, 07.04.2020 за доходним підходом побудовою чистого грошового протоку на власний капітал з однією і тією ж схемою, де зміна робочого капіталу істотно зменшена, а реверсія визначається за моделлю зростання Гордона, яка є неприйнятною. Внаслідок цього на всі вищенаведені дати вартість однієї простої акції визначена завищеною щонайменше в три рази від її істинної ринкової вартості. Таким чином на думку заявника, Висновок є необ`єктивним та неповним.
У зв`язку з викладеними у зверненні обставинами, представник Товариства просив внести на розгляд Дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерства юстиції України подання щодо порушення дисциплінарного провадження відносно судового експерта ОСОБА_1 (свідоцтво від 31.01.2007 № 1082) та прийняти рішення щодо притягнення її до відповідальності у вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціалізацією.
При цьому, Товариство звернулось до позивача з запитом від 10.05.2023 щодо надання роз`яснення наданого Висновку, надавши копію висновку КНІДСЕ від 02.05.2023 № 7897/23-72.
Позивач надала письмові роз`яснення від 18.05.2023 вказавши, що застосований у висновку від 02.05.2023 № 7897/23-72 алгоритм визначення ринкової вартості акцій не відповідає завданню оцінки, вимогам пунктів 14, 36 Національного стандарту № 1, абзацу 7 пункту 6, абзацу 6 пункту 14, абзац 2 пункту 20 Національного стандарту № 3 та не є економічно обґрунтованим.
Департаментом експертного забезпечення правосуддя Міністерства до Дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (далі - Дисциплінарна палата) скеровано подання для розгляду на засіданні Дисциплінарної палати звернення Товариства від 08.05.2023 та додані до нього документи.
Рішенням Дисциплінарної палати від 24.05.2023 № 2 вирішено порушити дисциплінарне провадження, зокрема, щодо позивачки та доручено фахівцям Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНІДСЕ) провести аналіз відповідності Висновку вимогам нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методикам проведення судових експертиз.
Судовими експертами КНІДСЕ здійснено аналіз Висновку, за результатами якого складено довідку від 12.06.2023, якою зафіксовані такі обставини.
За своєю структурою Висновок відповідає Інструкціям № 53/5 та № 3505/5.
Вступна частина Висновку в цілому складена у відповідності до вимог п.4.12. Інструкції № 53/5.
Дослідницька частина Висновку не містить інформації щодо того, яка його частина є економічним дослідженням, а яка - оціночно-будівельним. Текст дослідження є суцільним, без поділу за видами дослідження, що не дає можливості визначити, яка його частина є економічним дослідженням, а яка - оціночно-будівельним.
Текст дослідження не вказує на джерело отримання експертами зазначеної інформації. При цьому наведений у вступній частині Висновку перелік наданих документів не містить такої інформації, експертами при написанні Висновку порушено пункту 2.3. Інструкції № 53/5.
Щодо дослідження за питаннями 1, 6, 11, яке здійснювалось щодо визначення ринкової вартості акції із застосуванням доходного методу зазначено, що порядок застосування такого методу визначено Методикою комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств від 15.12.2014 № 0113U000556. При цьому вказано, що після аналізу фінансових показників Висновок містить інформацію щодо прогнозних значень індексу цін виробників промислової продукції згідно з Основними прогнозованими макропоказниками економічного і соціального розвитку України на 2020-2022 роки, наведеними у додатках до постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2019 № 555. Водночас зазначено, що застосування у Висновку коефіцієнтів з Основних показників протирічить методиці застосування доходного методу при розрахунку вартості акцій, оскільки доходний метод передбачає розрахунок поточної доходності та поточної ринкової вартості акції, на дату оцінки, а не прогнозованого її значення з урахуванням макроекономічних прогнозів на наступні три роки після дати оцінки.
Експертами не обґрунтовано застосування для розрахунків саме даних постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2019 № 555, тоді як предметом дослідження була оцінка акцій станом на дати 17.10.2019, 06.08.2019, 27.04.2020.
Таким чином, внаслідок необґрунтованого застосування підвищуючих прогнозних коефіцієнтів, що відображають тенденцію можливої динаміки макроекономічних показників в 2020, 2021, 2022 роках при розрахунку ринкової вартості акцій Товариства на конкретні дати 2019 та 2020 років, експертами необґрунтовано та у порушення методики застосування доходного підходу завищену ринкову вартість акцій Товариства.
Зазначене є порушенням вимог статті 12 Закону України «Про судову експертизу» та пункту 2.2. Інструкції № 53/5, а саме: експертами невірно застосований доходний метод при визначені ринкової ціни акцій станом на 17.10.2019, 06.08.2019, 27.04.2020; необґрунтовано надано перевагу застосуванню доходного методу визначення ринкової вартості акцій перед балансовим методом.
Таким чином, висновок експертів щодо ринкової вартості акцій Товариства станом на 17.10.2019, 06.08.2019, 27.04.2020 є невірним, показники ринкової вартості на відповідні дати є завищеними внаслідок необґрунтованого застосування експертами коефіцієнтів макроекономічного зростання, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2019 № 555.
Заключна частина Висновку містить відомості, які передбачені пунктом 4.14. Інструкції.
За результатами проведеного аналізу Висновку встановлено, що висновок експертів щодо ринкової вартості акцій Товариства є невірним в частині економічної експертизи, показники ринкової вартості акцій Товариства станом на аналізовані дати є завищеною.
Позивачка 21.06.2023 подала Міністерству пояснення щодо обставин, викладених у зверненні Товариства та довідці КНІДСЕ, в яких зазначила таке.
Джерелом інформації, викладеної та використаної експертами при складанні Висновку є виключно документи, отримані від замовника експертизи, перелік яких наведено у вступній частині Висновку, що спростовує твердження експертів КНІДСЕ щодо самостійного збору експертами інформації для дослідження при складанні Висновку та порушення пункту 2.3. Інструкції № 53/5.
Строки проведення експертизи тривалістю більше 90 днів були погоджені із замовником експертизи, а направлення клопотань про надання додаткових матеріалів здійснювалось відповідно до спільної програми досліджень, розробка якої головою комісії експертів передбачена пунктом 4.5. Інструкції № 53/5, що спростовує твердження експертів КНІДСЕ про порушення строків проведення експертизи.
Твердження експертів КНІДСЕ про необґрунтоване застосування експертами при складанні Висновку показників, визначених у постанові Кабінету Міністрів України від 15.05.2019 № 555 є безпідставними, оскільки застосування таких показників є вимогою пункту 19 Національного стандарту № 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів» та Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємства, а також відповідає положенням пункту 2.4. Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємства. Відтак, застосування при оцінці вартості акцій Товариства прогнозного індексу інфляції, розмір якої схвалено Кабінетом Міністрів України, відповідає стандартами оцінки, чинному законодавству та адекватній економічній логіці.
Твердження експертів КНІДСЕ про те, що експерти відмовилися від застосування балансового методу майнового підходу, нібито через недостовірність звітності Товариства, є непідтвердженими, оскільки у Довідці відсутнє буд-яке посилання на висновки експертів про нібито недостовірність фінансової звітності Товариства.
Твердження Товариства про те, що експерти, які склали Висновок не мають відношення до оцінки майна спростовується пунктом 1.5. Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств та положеннями пункту 6 рішенням Секції судової економічної експертизи Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України, викладеного у протоколі від 05.05.2023 № 1.
Окрім того позивач зазначила, що обґрунтованість відмови від застосування балансового методу майнового підходу при оцінці акцій Товариства підтверджується тим, що вирішуючи аналогічні питання щодо визначення ринкової вартості акцій Товариства, експерти КНІДСЕ у Висновку експертів від 02.05.2023 № 7897/23-72 також відмовились від застосування балансового методу доходного підходу.
Позивач звернулась 15.06.2023 до Міністерства з запитом щодо уточнення підстав направлення до Дисциплінарної палати подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки ознайомившись зі зверненням представника Товариства не знайшла у ньому жодної інформації про будь-який дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 розділу VІ Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5. У зв`язку з зазначеним просила повідомити інформацію щодо якого саме виду дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 розділу VІ Положення про Комісію стала підставою для направлення Департаментом експертного забезпечення правосуддя до Дисциплінарної палати подання від 17.05.2023 щодо розгляду питання про порушення щодо неї дисциплінарного провадження.
Міністерство листом від 30.06.2023 № 84738/93846-33-23/6.3 повідомило позивача, що за результатами перевірки відповідності звернення Товариства вимогам пункту 5 розділу VІ Положення встановлено, що воно відповідає вказаним вимогам, тому на розгляд Дисциплінарної палати було скеровано відповідне подання.
Наказом Міністерства від 29.05.2023 № 1257/7 «Про затвердження постійних складів кваліфікаційної та дисциплінарної палат Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України» затверджені постійні склади вказаних комісій.
Рішенням від 23.06.2023 № 1/1 (далі - спірне рішення), на підставі Довідки КНІДСЕ, Дисциплінарна палата вирішила притягнути судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, застосувавши до неї дисциплінарне стягнення у виді тимчасового зупинення дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1082 строком на 6 (шість) місяців з дня проголошення резолютивної частини цього рішення.
При цьому зі змісту рішення від 23.06.2023 № 1/1 вбачається про встановлення членами Дисциплінарної палати таких обставин:
- договір між замовником експертизи та експертами не укладався, натомість договір укладався з ТОВ «ЕС енд ДІ», отже експертами складено висновок та проведено експертизу з недотриманням вимог статті 7-1 Закону України «Про судову експертизу» та підпункту 10 пункту 1, підпункту 6 пункту 4 розділу ІІ Інструкції № 3505/5;
- Висновок складений за результатами комплексної комісійної судової економічної та оціночно-будівельної експертизи, що не передбачено статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 1.2.14. Інструкції № 53/5;
- експертами всупереч вимогам пункту 1.8. Інструкції № 53/5 та статті 7-1 Закону проведено експертизу, а не експертне дослідження;
- Висновок оформлено на бланку ТОВ «ЕС енд ДІ», чим недотримано експертами пункту 14 розділу ІІІ Інструкції № 3505/5;
- висновки зроблені за результатами проведення лише економічного дослідження з виходом за межі компетенції експертів з правом проведення економічних експертиз за спеціальностями 11.1 та 11.2, у той час, які відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 53/5, експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта;
- експертами невірно застосований доходний метод при визначені ринкової ціни акцій станом на 17.10.2019, 06.08.2019, 27.04.2020;
- експертами необґрунтовано надано перевагу застосуванню доходного методу визначення ринкової вартості акцій перед балансовим методом;
- експертами порушено пункт 2.2. Інструкції № 53/5 під час складання висновку.
У рішенні від 23.06.2023 № 1/1 також зазначено, що визначаючи вид стягнення, яке повинно бути застосовано до експерта, Дисциплінарна палата враховує допущені нею порушення, їх очевидний характер, що свідчить про грубу та очевидну недбалість експерта (позивачки). Крім того вказано, що при обрані виду дисциплінарного стягнення, Дисциплінарна палата враховує досвід роботи експерта (позивачки) з 2000 року, наявність у неї дисциплінарного стягнення, не визнання вини у вчиненні встановлених порушень. Результати Висновку можуть впливати на оцінку обставин справи під час провадження, в якому подано Висновок.
Вважаючи рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення протиправним, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що звернення представника Товариства від 08.05.2023 не містить посилання на те, який саме дисциплінарний проступок на його думку, з вичерпного переліку дисциплінарних проступків передбаченого пунктом 1 розділу VI Положення № 301/5 та статтею 14 Закону № 4038-XII, допущено позивачем.
Спірне рішення не містить обставин та обґрунтувань настання тяжких наслідків, у зв`язку зі складанням Висновку, а також інші відомості, що негативно характеризують позивачку як судового експерта. Окрім того, спірне рішення містить непідтверджені відомості щодо наявності у позивачки дисциплінарного стягнення.
Таким чином суд доходить висновку про те, що відповідачами не доведено обґрунтованості застосування до позивачки виду дисциплінарного стягнення, передбаченого підпункту 2 пункту 12 розділу VI Положення № 301/5.
Окрім того, судом встановлено, що на момент складання Висновку експертів від 12.10.2022, стаття 14 Закону № 4038-XII не визначала видів дисциплінарних проступків експертів та відповідальності за їх вчинення. Відповідні зміни до статті 14 Закону № 4038-XII були внесені Законом України лише 03.11.2022 № 2716-IX та набрали чинності з 01.01.2023.
Таким чином, до 01.01.2023, враховуючи положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, будь-яким законом не визначалися види дисциплінарних порушень експертів та відповідальність за їх вчинення.
В сукупності наведених норм та встановлених у справі обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення суперечить положенням Основного закону та не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, отже є протиправним та підлягає скасуванню в силу своєї протиправності.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Закон України «Про судову експертизу» визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.
Положеннями вказаного Закону визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.
Положеннями статті 7 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 14 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - складання висновку експертів від 12.10.2022) судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.
Організаційні засади, завдання та порядок діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, порядок розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів визначає Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, що затверджене наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2015 року №301/5.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення №301/5 Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України (далі - ЦЕКК) є колегіальним органом, що діє при Міністерстві юстиції України.
Одним із основних завдань ЦЕКК, згідно із підпунктом 7 пункту 2 розділу ІІ Положення №301/5 є розгляд питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів.
Згідно із пунктом 3 розділу ІІ Положення №301/5 ЦЕКК діє у складі кваліфікаційної і дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата ЦЕКК виконує завдання, передбачені підпунктами 2-5 пункту 2 цього розділу. Дисциплінарна палата ЦЕКК виконує завдання, передбачені підпунктами 6, 7 пункту 2 цього розділу.
За правилами пункту 2 розділу VI Положення №301/5 процедура розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів включає: розгляд питання щодо порушення дисциплінарного провадження; розгляд питання та прийняття рішення щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.
Таким чином, колегія суддів наголошує, що, як вірно було встановлено судом першої інстанції, на момент складання Висновку експертів від 12.10.2022, стаття 14 Закону № 4038-XII не визначала видів дисциплінарних проступків експертів та відповідальності за їх вчинення.
Відповідні зміни до статті 14 Закону № 4038-XII в подальшому були внесені Законом України лише 03.11.2022 № 2716-IX та набрали чинності з 01.01.2023.
Таким чином, до 01.01.2023, враховуючи положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, будь-яким законом не визначалися види дисциплінарних порушень експертів та відповідальність за їх вчинення.
Так, вищевказана стаття в редакції, чинній на дату складання висновку експертів, передбачала, що судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.
Однак, ні в цій статті, ні в законі вцілому не передбачено діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Так, відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Як зазначено в правовій позиції Конституційного Суду України викладеній в рішенні від 30 травня 2001 року №7-рп/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб): «Наголошуючи на важливості гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, Конституція України встановила, що склад правопорушення як підстава притягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу за його вчинення визначаються виключно законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, та бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (статті 58, 61, пункти 1, 22 частини першої статті 92 Конституції України).
Системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку, що за своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності. Ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього».
Отже, на підставі вказаної статті Конституції України та рішення Конституційного Суду України підстави (засади) юридичної відповідальності, а в контексті спірних правовідносин дисциплінарної, мають врегульовуватися виключно законами України.
Так, у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі №640/27721/20 сформовано правовий висновок, який полягає у неправомірності притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності, адже за пунктом 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Аналогічна правова позиція була в подальшому підтримана у постанові Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі №640/18335/20.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.
Так, на момент виникнення між сторонами у цій справі спірних правовідносин щодо складання експертами висновку від 12.10.2022, редакція статті 14 Закону України «Про судову експертизу», визначала, що судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.
Процедура притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності визначено Положенням про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2015 року №301/5, яке прийнято в розвиток статті 14 указаного Закону.
Проте, ні у вказаній статті 14, ні в Законі України «Про судову експертизу» у цілому не передбачено (у редакції Закону, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Тобто, Закон України «Про судову експертизу» не визначав діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад). Не містить таких норм і Положення №301/5 в частині визначення діянь, за вчинення яких експерт міг би притягуватись до дисциплінарної відповідальності у виді попередження чи призупинення дії свідоцтва (на строк від 6 місяців і більше).
У контексті зазначеного, колегія суддів погоджується із доводом позивача щодо необхідності врахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 серпня 2022 року у справі №640/27721/20 та від 07 липня 2023 року у справі №640/18335/20 у подібних правовідносинах.
За таких обставин, оскільки станом на момент складання висновку експертів від 12.10.2022 Закон України «Про судову експертизу» не містив норми, де б визначались діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), в той час як відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до позивача не може бути застосовано певний вид дисциплінарної відповідальності, який на момент вчинення діяння не був передбачений законом, позаяк це не відповідає пункту 22 статті 92 Конституції України з урахуванням тлумачення, наданого Конституційним Судом України в рішенні від 30 травня 2001 року №7-рп/2001.
Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Отже, вирішуючи цей спір, суди повинні були перевірити чи діяв відповідач під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.
Частини перша-третя статті 7 КАС України визначає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Отже, до спірних правовідносин не мають застосовуватись підпункт 1, 2 пункту 12, підпункт 1 пункту 13 Розділу VI Положення №301/5, оскільки вони не відповідали вимогам пункту 22 статті 92 Основного Закону України на момент складання спірного висновку експертів.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу на відсутність підстав для звернення з поданням до Верховного Суду на підставі абзацу другого частини четвертої статті 7 КАС України, з огляду на те, що, по-перше, в подальшому Законом України від 03.11.2022 № 2716-IX до статті 14 Закону № 4038-XII були внесені зміни, по-друге, до повноважень Конституційного Суду України відповідно до статті 150 Конституції України не віднесено вирішення питання конституційності правових актів Міністерства юстиції України.
Відтак доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що на момент складання Висновку експертів від 12.10.2022, стаття 14 Закону № 4038-XII не визначала видів дисциплінарних проступків експертів та відповідальності за їх вчинення, і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішень.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
П О С Т АН О В И В:
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма
