Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
21 березня 2024 року
м. Київ
справа № 640/13738/22
адміністративне провадження № К/990/8561/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року у справі № 640/13738/22 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за весь час затримки при звільненні,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив:
стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день ухвалення судового рішення з розрахунку 1612,91 грн за кожен день затримки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного суду від 25 грудня 2023 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 25 грудня 2019 року по 18 серпня 2022 року у розмірі 35 484, 02 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Офіс Генерального прокурора 29 лютого 2024 року вдруге подав касаційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та указує на відсутність висновку Верховного Суду подібних правовідносинах та не правильне застосування статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) і не врахуванні статтей 44, частини першої, другої статті 235 КЗпП України при одночасному стягненні вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з поновленням працівника на роботі за рішенням суду.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження за цією підставою, скаржник зазначає про те, що у разі відновлення порушеного права позивача відповідно до статті 235 КЗпП України (поновлення позивача на роботі), неможливо одночасно застосувати статтю 117 КЗпП України, яка виникла у цій справі як наслідок невиплати вихідної допомоги, основним завданням якої є матеріальне забезпечення звільненого працівника і період пошуку ним нової роботи.
Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
В контексті таких посилань скаржника та обґрунтування необхідності формування відповідних висновків Верховного Суду, Суд звертає увагу на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 640/25678/21, де предметом розгляду були вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати середньої заробітної плати за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні та зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку, відповідно до правил розрахунку розміру середнього заробітку, встановленого «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Так, у цій справі суд касаційної інстанції вказав на те, що за своєю суттю і призначенням вихідна допомога при звільненні і середній заробіток, стягнення/виплату якого передбачено статтями 117, 235 КЗпП України є різними виплатами, адже мають різну правову природу та зазначив, що стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України є своєрідною відповідальністю відповідача за невиплату вихідної допомоги (під час звільнення). Водночас вихідна допомога розглядається як гарантія (у грошовій формі) працівникові, звільненому з об`єктивних причин.
Зважаючи на наведене вище, Суд вважає необґрунтованими посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
В решті аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
у х в а л и в:
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року у справі № 640/13738/22 повернути скаржнику.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяО.А. Губська
