Єдиний державний реєстр судових рішень
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" березня 2024 р. справа № 300/178/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у проведенні перерахунку позивачу пенсії у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи;
зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати позивачу пенсію на підставі поданої заяви від 20.11.2023, зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи в Косівській центральній районній лікарні з 01.03.1986 по 16.02.2000.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.11.2023 № 858 позивачу без законних підстав відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи. Згідно наказу адміністрації Косівської центральної районної лікарні від 03.03.1986 № 14к позивач переведений без його згоди на посаду диспетчера з 01.03.1986. Крім цього відповідно до наказу від 17.02.2000 № 42к позивача, як медичного працівника фельдшера-диспетчера з прийому викликів переведено для використання в Косівську станцію швидкої медичної допомоги. У вищезгаданий період часу і по даний час позивач працює по медичній спеціальності відповідно до диплому НОМЕР_1 від 01.03.1982. Зазначено, що наказ Міністерства охорони здоров`я України "Про атестацію середніх медичних працівників" від 23.10.1991 № 146 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства охорони здоров`я України) втратив чинність і посилання на цей наказ в рішенні від 14.11.2023 № 858 безпідставне. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням відповідача від 24.11.2023 № 858 про відмову у проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи. Зазначено, що запис в трудовій книжці № 6 від 01.03.1986 переведений на посаду диспетчера швидкої медичної допомоги проведений без присутності позивача і підстави для створення такого наказу про його перевід відсутні. Запис в трудовій книжці зроблений неправильно. Наказ про незаконний перевід створений 03.03.1986 а запис в трудовій книжці проведено 01.03.1986.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачі скористалися правом на подання відзиву на позовну заяву.
05.02.2024 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с. 47-49). Згідно відзиву відповідач щодо задоволення позовної заяви заперечив, вказавши, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.07.2023 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, з урахуванням страхового стажу 44 років 02 місяці 28 днів. Спеціальний страховий стаж, як працівника охорони здоров`я, складає 22 роки 09 місяців 11 днів. Таким чином, період роботи з 01.03.1986 по 16.02.2000 в Косівській районній лікарні зарахований до страхового стажу позивача. Зазначено, що відповідно до запису № 6 в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 позивач з 01.03.1986 переведений на посаду диспетчера швидкої невідкладної допомоги Косівської центральної районної лікарні, на якій працював по 16.02.2000. Згідно з розділом 2 "Охорона здоров`я" Переліку від 04.11.1993 № 909, до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відносяться посади лікарів та середнього медичного персоналу закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я від 23.10.1991 № 146 (з наступними змінами) до середніх медичних працівників належать посади фельдшера та фельдшера швидкої допомоги. Робота ОСОБА_1 на посаді диспетчера швидкої невідкладної допомоги не відноситься до роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу та не дає права на рахування цього періоду до спеціального стажу. Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.11.2023 № 858 про відмову в перерахунку позивачу пенсії прийнято згідно норм чинного законодавства. Представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити.
06.02.2024 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відповідно до якого представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. Зазначено, що позивач перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України та 20.11.2023 звернувся із заявою з правом на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій. Загальний стаж позивача складає 44 роки 02 місці 28 днів. Спеціальний страховий стаж, як працівника охорони здоров`я, складає 22 роки 09 місяців 11 днів. Згідно трудової книжки НОМЕР_2 та довідки № 162 від 28.07.2023 позивач працював на посаді диспетчера Косівської ЦРЛ, з 17.02.2000 по 02.01.2000 працював у розпорядженні головного лікаря на станції швидкої медичної допомоги м. Косів. Посада диспетчера не передбачена номенклатурою спеціальностей середніх медичних працівників, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України "Про атестацію середніх медичних працівників" № 146 від 23.10.1991 (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства охорони здоров`я України). З урахуванням зазначеного, прийнято рішення відмовити позивачу у проведенні перерахунку у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи (а.с. 53-55).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.07.2023 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, з урахуванням страхового стажу 44 років 02 місяці 28 днів. Спеціальний страховий стаж, як працівника охорони здоров`я, враховано 22 роки 09 місяців 11 днів.
20.11.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про нарахувати та виплатити позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, згідно пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 24.11.2023 № 858 про відмову в перерахунку позивачу пенсії у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи. Відповідно до вказаного рішення відповідачем зазначено, що згідно трудової книжки НОМЕР_2 , довідки № 162 від 28.07.2023 позивач з 01.03.1986 по 16.02.2000 працював на посаді диспетчера Косівської центральної районної лікарні, з 17.02.2000 по 02.01.2000 працював у розпорядженні головного лікаря на станції швидкої медичної допомоги м. Косів (посада, на яку переведений не зазначена). Посада диспетчера не передбачена номенклатурою спеціальностей середніх медичних працівників, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України "Про атестацію середніх медичних працівників" № 146 від 23.10.1991 (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства охорони здоров`я України) (а.с.7).
Згідно запису № 5 трудової книжки позивача НОМЕР_2 позивач з 02.07.1985 зарахований на посаду фельдшера швидкої допомоги Косівської центральної районної лікарні.
Відповідно до запису № 6 трудової книжки НОМЕР_2 позивач з 01.03.1986 переведений на посаду диспетчера швидкої невідкладної допомоги Косівської центральної районної лікарні (наказ від 03.03.1986) (а.с. 12 зворот). Згідно параграфу 7 наказу від 03.03.1986 № 14 наказано перевести на посаду диспетчера Косівської центральної районної лікарні фельдшера швидкої допомоги Косівської центральної районної лікарні ОСОБА_1 з 01.03.1986 (а.с. 15 зворот).
У відповідності до запису № 7 трудової книжки НОМЕР_2 , позивач 17.02.2000 переведений в розпорядження головного санстанції швидкої медичної допомоги для використання по спеціальності на підставі наказу № 131 о/с від 07.12.1999 (наказ № 42 о/с від 17.02.2000) (а.с. 13 зворот, 16-20).
01.02.2024 представником позивача подано до суду заяви ОСОБА_2 , яка працювала на посаді лікаря швидкої медичної допомоги Косівської центральної районної лікарні від 22.01.2024 та ОСОБА_3 , який працював на посаді зав. гаража в Косівські центральній районні лікарні від 23.01.2024, відповідно до яких вони підтвердили, що позивач з 01.03.1986 по 16.02.2000 працював на посаді фельдшер-диспечер з приймання викликів і передачі їх виїзним бригадам швидкої медичної допомоги в Косівській центральній районні лікарні (а.с. 41-46).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" і "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема Переліком від 04.11.1993 № 909.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до розділу 2 "Охорона здоров`я" Переліку № 909 до вказаного переліку відносяться:
лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри - лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад);
аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії - фармацевти, асистенти фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборанти;
медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи; а також соціального захисту: інтернатні заклади для інвалідів, дітей-інвалідів і престарілих; медичні відділи протезних підприємств - лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ (пункт 2 приміток Переліку № 909).
В примітці 3 до Переліку від 04.11.1993 № 909 визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Спірним у даній справі є наявність/відсутність у позивача права на зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років працівнику освіти та право на отримання грошової допомоги згідно із пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду роботи в Косівській центральній районній лікарні з 01.03.1986 по 16.02.2000.
До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР "Про державні пенсії", статтею 58 якого було визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років. На виконання статті 58 вказаного Закону постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397, яка діяла на час роботи позивача, передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, оздоровчі пункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші).
До переліку посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, відносились лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти і медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори.
Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як встановлено згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 позивач:
02.07.1985 зарахований на посаду фельдшера швидкої допомоги Косівської центральної районної лікарні (запис №5);
01.03.1986 переведений на посаду диспетчера швидкої невідкладної допомоги Косівської центральної районної лікарні (наказ від 03.03.1986) (запис №6) (а.с. 12, 15 зворот);
17.02.2000 переведений в розпорядження головного санстанції швидкої медичної допомоги для використання по спеціальності на підставі наказу № 131 о/с від 07.12.1999 (наказ № 42 о/с від 17.02.2000) (запису № 7) (а.с. 13 зворот, 16-20).
Відповідно до пункту 2.3. розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємства, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Однак трудова книжка позивача НОМЕР_2 містить недотримання роботодавцем пункту 2.3. розділу 2 Інструкції від 20.06.1974 № 162 у записі № 6 про переведення на посаду 01.03.1986 до видання наказу від 03.03.1986, оскільки відповідно до вимог Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу, а не до його видання.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
01.02.2024 представником позивача подано до суду заяви ОСОБА_2 , яка працювала на посаді лікаря швидкої медичної допомоги Косівської центральної районної лікарні від 22.01.2024 та ОСОБА_3 , який працював на посаді зав. гаража в Косівські центральній районні лікарні від 23.01.2024, відповідно до яких вони підтвердили, що позивач з 01.03.1986 по 16.02.2000 працював на посаді фельдшер-диспечер з приймання викликів і передачі їх виїзним бригадам швидкої медичної допомоги в Косівській центральній районні лікарні (а.с. 41-46).
Слід зазначити, що примірні положення від 23.02.2000 № 33, 29.08.2008 № 500, 07.12.2012 № 1008, зокрема примірне положення про фельдшера (сестру медичну) - диспечера по прийому викликів і передачі їх виїзним бригадам станції швидкої медичної допомоги містить визначення поняття посади фельдшер (сестра медична) - диспечер з приймання викликів і передачі їх виїзним бригадам станції швидкої медичної допомоги (далі - Диспечер).
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Суд зазначає, що з зарахуванням позивачу до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоду роботи в Косівській центральній районній лікарні з 01.03.1986 по 16.02.2000, позивач має право на виплату йому грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, згідно пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy №33202/96).
З огляду на вищенаведене, враховуючи, що постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397 передбачено віднесення до переліку посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, всіх незалежно від найменування посади, при тому, що диспечер з приймання викликів і передачі їх виїзним бригадам станції швидкої медичної допомоги є фельдшером (сестрою медичною), суд вважає, що в даному випадку підлягає зарахуванню до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи позивача в Косівській центральній районній лікарні з 01.03.1986 по 16.02.2000.
Оскільки спірним рішенням від 24.11.2023 № 858 період роботи з 01.03.1986 по 16.02.2000 не зараховано позивачу до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд дійшов до висновку, що для ефективного захисту у цій справі суду слід: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.11.2023 № 858 про відмову позивачу у перерахунку пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати позивачу до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи в Косівській центральній районній лікарні з 01.03.1986 по 16.02.2000; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 20.11.2023 та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1000,00 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.11.2023 № 858 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи в Косівській центральній районній лікарні з 01.03.1986 по 16.02.2000.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2023 та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, будинок 158б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.
